Ухвала

від 14.03.2017 по справі п/811/1308/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 березня 2017 року м. Київ К/800/7523/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Кіровоградської області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов'язати апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду Кіровоградської області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов'язано апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подала заяву про відставку 31 жовтня 2012 року, однак Верховна Рада України прийняла рішення про її звільнення лише 25 грудня 2015 року. Такий тривалий період, протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади, не залежав від її волі, а тому ця обставина не може впливати на вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання нею заяви про відставку. Суд також вважав, що скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Оскільки право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, є правові підстави для нарахування і виплати позивачу вихідної допомоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на момент виходу у відставку (прийняття Верховною Радою України відповідного рішення) Законом України "Про судоустрій і статус суддів" виплату такої допомоги не передбачено, а відтак, відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2015 року).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що Конституційним Судом України зауважено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Таким чином, реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судом попередньої інстанції з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом попередньої інстанції неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка