Рішення

від 20.02.2017 по справі 925/1596/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 925/1596/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - особисто; ОСОБА_3 - за довіреністю;

третя особа: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 9 690,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 690,00 грн. з них: 7 500,00 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення та 2 190,00 грн. пені за прострочення орендних платежів на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01 грудня 2012 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, про що було надано відзив на позов (а.с. 100-102).

Третя особа підтримує позицію відповідача та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з таких підстав:

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2012 року між товариством з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" (далі - Орендодавець, позивач по справі) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту та фізичною особою ОСОБА_2 (далі -Орендар, відповідач по справі), що діє на підставі свідоцтва ААВ № 115952 від 08.10.2012 було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 8-10), у відповідності до якого Орендодавець передав, а Орендар взяв у тимчасове строкове володіння та користування споруди:

- приміщення магазину, що знаходиться за адресою 19840, Черкаська область, Драбівський район, с-ще Драбове - Барятинське, с. Перервенці, вул. Леніна, 82, загальною площею 140,7 кв.м.

- приміщення належить Орендодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі - продажу № 2-293 від 02.08.1999 та № 8 від 23.08.2000.

Вартість майна, що орендується 156963,00 грн.

- стан майна, що орендується, на момент передачі в оренду : робочий

- недоліки майна, що орендується: не має (п. 1 договору).

Приміщення передається в оренду з метою здійснення роздрібної та оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (пункт 2.1 договору).

Приміщення можуть використовуватись Орендарем лише за цільовим призначенням та для здійснення діяльності, яка не суперечить чинному законодавству (п. 2.2. договору).

Термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання ( п. 4.1. договору).

Термін дії договору у разі відсутності письмової заяви зі сторони Орендаря у вказаний у п. 4.2 оренди приміщення автоматично пролонгується на термін погоджений Сторонами ( п. 4.1.1. договору).

Орендар зобов'язаний у термін 90 календарних днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити Орендодавця про свої наміри щодо розірвання даного Договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно.

Орендар сплачує орендну плату за поточний місяць у розмірі вказаному в п. 5.1.даного договору до 4 числа включно наступного місяця за місяцем оренди. Якщо 04 число наступного місяця припадає на вихідний день, то кінцевою датою сплати оренди вважається наступний робочий день тижня ( п. 5.2. договору).

Судом з'ясовано, що сторонами у справі не було складено акт приймання-передачі майна в оренду, однак відповідач визнає, що орендованим майном вона користувалася і сплачувала орендні платежі до березня 2016 року включно, що також підтверджує і позивач наданою у справу копією книги прибуткових ордерів за період 2011-2016 року (а.с. 59-88).

За твердженням позивача, з квітня 2016 року по серпень 2016 року відповідач має заборгованість по орендній платі в сумі 7 500,00 грн. (1500 х 5).

Доказів про проведення розрахунку по оренді за вказані періоди відповідач суду не надав.

Укладений між сторонами договір за своїм правовим змістом відповідає ст. 759,760 ЦК України, у відповідності до положень яких за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Строк виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року включно для відповідача вже є таким, що настав, доказів проведення розрахунку за орендними платежами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 500,00 грн. боргу по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012.

При цьому суд відхиляє доводи представників відповідача про те, що фактичне користування орендованим майном припинилося у червні 2016 року, позивач повідомив відповідача про свою згоду припинити договірні стосунки у червні 2016, але ухилявся від прийняття майна з оренди, чим порушував права відповідачки, виходячи з такого:

Як вбачається із умов договору оренди між сторонами, договір укладено з 01.12.2012 року на один рік та автоматично пролонгується на термін, погоджений сторонами (п. 4.1. та 4.1.1.). Орендар повинен у термін 90 календарних днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити Орендодавця про свої наміри щодо розірвання договору ( п. 4.2.). Дострокове розірвання договору сторонами можливе у випадку взаємного погодження терміну дострокового розірвання і після після надання однією із сторін письмового звернення про дострокове розірвання (п. 10.2).

15.03.2016 відповідач звернулася до позивача з листом про дострокове розірвання договору (а.с. 23) з 15.03.2016 і протягом 7 днів просила з'явитися в приміщення для його передачі та складення відповідного акту.

У відповідь на даний лист позивач повідомив відповідачку про умову договору щодо повідомлення про намір розірвання за 90 днів і вказав, що договір оренди буде розірвано лише 20.06.2016 (а.с. 24).

У відповідності до положень ст. 654 ЦК -- зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторонами так і не було складено додаткової угоди до договору оренди про його дострокове розірвання, а лист позивача № 10 від 23.03.2016 року (а.с. 24) не може вважатися такою додатковою угодою, про які б наміри щодо дати розірвання договору там не йшлося. Майно з оренди у відповідачки також не було прийнято у червні 2016 року, що б могло засвідчити фактичне припинення договірних стосунків між сторонами.

Відповідачка зі свого боку не зверталася до суду із позовом про дострокове розірвання договору між сторонами для захисту своїх прав.

Фактично майно повернуто з оренди лише 09.09.2016 року, що підтверджується складеним за підписами обох сторін актом здачі-приймання № 1 (а.с. 11). Тому слід вважати, що весь період до 09.09.2016 року майно перебувало в оренді у відповідачки за договором від 01.12.2012 року і вона повинна сплачувати за нього орендну плату у повному обсязі.

Також судом за матеріалами справи встановлено, що 01.12.2012 року було укладено договір оренди того ж нежитлового приміщення також і з СПД ОСОБА_4 на тих же умовах (а.с. 53). Однак в учасників процесу немає доказів про те, який із двох договорів укладено раніше, та не надано доказів про підстави визнання одного із договорів недійсним.

За доводами представників обох сторін та третьої особи, договір оренди майна з правом викупу від 13.05.2012, який попередньо укладався СПД ОСОБА_4 (а.с. 55), був припинений внаслідок укладення позивачем із відповідачем та третьою особою у справі самостійних договорів оренди від 01.12.2012.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 190,00 грн. пені на підставі п. 9.1. договору, яким передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Дані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поясненням від 23.01.2017 року (а.с. 52) позивач уточнив, що розрахунок пені за ставкою 0,5% за кожний день прострочення він провів за 292 дні (04.05.2016 по 31.08.2016 включно). Оскільки розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, то за обраний позивачем період і за одномісячним боргом по орендній платі (1500) сума пені становить лише 167,66 грн., що перевірено судом за програмою Ліга-Закон. Суд вважає, що виходити за межі обраної позивачем схеми розрахунку пені (лише за 292 дні прострочення і лише за одномісячним боргом) суд не вправі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за період з 04.05.2016 по 31.08.2016 лише в сумі 167,66 грн., а в решті вимог про стягнення пені - відмовити, через безпідставність її нарахування.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і про примусове стягнення з відповідача 7500,00 грн. орендної плати, 167,66 грн. пені на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 року. В решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогами слід стягнути лише 1 266,08 грн. на відшкодування сплаченого судового збору (1600,00 х 79,13%).

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (номер картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" (ідентифікаційний код 00908550, Черкаська область, Драбівський район, с. Драбове-Барятинське, вул. Гоголя, 17) -- 7500,00 грн. орендної плати, 167,66 грн. пені на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 року та 1266,08 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 23 лютого 2017 року

Суддя Н.М. Спаських