Постанова

від 20.02.2017 по справі 907/238/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 907/238/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної католицької громадської організації «Милосердя» (надалі БКГО «Милосердя» ) б/н від 19.01.2017р. (вх. № 01-05/363/17 від 25.01.2017р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р.

у справі № 907/238/15

за позовом: Прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради

до відповідача: БКГО «Милосердя»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 греко-католицької єпархії

про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_3 (посвідчення № 011137 від 24.10.2012р.);

від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 244/02-21 від 11.04.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 28.04.2015р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015р. у справі №907/238/15 (суддя Йосипчук О.С.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.07.2015р.) позов задоволено. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5га серії 1-ЗК №001865 для розміщення комплексу культових споруд в урочищі «Могилка» , який виданий БКГО «Миллосердя» . Стягнуто з БКГО «Милосердя» в дохід державного бюджета 1218,00 грн. судового збору (а.с. 141-149, 199-200, т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. (головуючий-суддя Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) залишено без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015р. у справі № 907/238/15, апеляційну скаргу БКГО «Милосердя» - без задоволення (а.с. 189-194, т.1).

12.01.2016р. Вищий господарський суд України залишив без задоволення касаційну скаргу БКГО «Милосердя» . Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. у справі № 907/238/15 - без змін (а.с.256-262, т.1).

Постановою Верховного суду України від 13.04.2016р. частково задоволено заяву БКГО «Милосердя» . Скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2016р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015р. у справі №907/238/15. Справу передано на розгляд до господарського суду Закарпатської області (а.с.99-101, т.2).

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд України вказав, що суди не встановили початку перебігу строку позовної давності для Івановецької сільської ради, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р. у справі № 907/238/15 (головуючий-суддя Бобрик Г.Й. судді: Васьковський О.В., Мокану В.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5 га серії 1-ЗК № 001865, зареєстрований 14.08.2000р. для розміщення комплексу культових споруд в урочищі «Могилка» , який виданий БКГО «Милосердя» (а.с.161-168, т.3).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив відсутність доказів, які б підтверджували необхідне волевиявлення органу місцевого самоврядування на надання відповідачу в постійне користування спірної земельної ділянки. Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Враховуючи те, що у спірному випадку органом місцевого самоврядування не приймалось рішення щодо надання відповідачу земельної ділянки, а було підроблене посадовою особою Івановецької сільської ради, суд визнав недійсним оскаржуваний державний акт на право постійного користування. Суд не знайшов підстав для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, встановивши, що позивачу та прокурору стало відомо про порушене право, яке підлягає захисту в суді, з часу винесення Мукачівським міськрайонним судом ухвали від 23.01.2015 року у справі № 303/87/15к.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що місцевий господарський суд невірно застосував норми ст. 35 ГПК України, визнавши преюдиційними факти, встановлені ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23.01.2015 року у справі № 303/87/15к. Стверджує, що вчиняв усі необхідні дії з метою отримання спірної земельної ділянки у користування та не причетний до неправильного винесення позивачем рішення чи його підробки. Рішення позивача про надання в користування земельної ділянки засвідчене підписом голови та гербовою печаткою сільської ради, на підставі якого йому видано спірний державний акт. Скаржник покликається на те, що не знав і не міг знати про протиправність рішення позивача, навпаки, очікував на те, що сільська рада буде дотримуватись вимог чинного законодавства та Конституції України. Наводить постанову Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року та рішення Європейського суду з прав людини у справі Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 24.06.2003р. Просить скасувати рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р. у справі № 907/238/15 та відмовити в задоволенні позову.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Власник майна може пред'явити позов щодо свого майна у будь-який час незалежно від того, коли почалось порушення його прав (триваюче правопорушення). Стверджує, що з дати отримання листа архівного відділу ОСОБА_2 РДА № 07-23/10 від 24.02.2014р. починається перебіг строку позовної давності для даних правовідносин, оскільки саме в цей момент позивачу стало відомо про відсутність правових підстав, а саме акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування про передачу відповідачу в користування спірної земельної ділянки, тому даний позов заявлено в межах непропущеного строку позовної давності. Просить залишити без змін рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р. у справі № 907/238/15, а апеляційну скаргу БКГО «Милосердя» - без задоволення.

Прокурор та позивач не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Прокурор та представник позивача просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 31.01.2017р. обізнана з датою, часом і місцем розгляду апеляційної скарги.

Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності третьої особи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р. у справі № 907/238/15.

Як вбачається з наявної у справі копії, 14.08.2000р. за підписом голови Івановецької сільської ради народних депутатів Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_6 видано Благодійній католицькій громадській організації Милосердя Державний акт серії І-ЗК № 001865 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення комплексу культових споруд (монастиря, церкви для паломників, школи-інтернату для дітей-сиріт, каплички та підсобного господарства) відповідно до рішення 7 сесії 23 скликання ради народних депутатів від 27.12.1999р. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16 (а.с.14-20, т.1).

Згідно довідки, виданої архівним відділом ОСОБА_2 районної державної адміністрації Закарпатської області № 01-23/21 від 23.02.2015р. в документах Івановецької сільської ради відсутнє рішення 7 сесії 23 скликання від 27.12.1999р., згідно якого БКГО Милосердя передано в постійне користування земельну ділянку площею 5 га на території Івановецької сільської ради (а.с.21, т.1).

До матеріалів справи приєднано засвідчену прокуратурою Мукачівського району ксерокопію витягу з рішення Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. Про надання земельної ділянки Благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» , такого змісту: Івановецька сільська рада Мукачівського району 7 сесія, 23 скликання, розглянувши проект відведення земельної ділянки БКГО «Милосердя» та керуючись статтею 19 та 31 Земельного кодексу України, вирішила: 1. Затвердити проект відведення земельної ділянки для розміщення комплексу культових споруд (монастиря, церкви для паломників, школи-інтернату для дітей-сиріт, каплички та підсобного господарства) в с.Іванівці Мукачівського району площею 5,0 га за рахунок земель запасу сільської ради, пасовища. 2.Зобов'язати благодійну католицьку громадську організацію Милосердя : 2.1.Замовити у Госпорозрахунковому бюро при відділі земельних ресурсів Мукачівського району виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою. 2.2. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України. 2.3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на сільського голову. Сільський голова ОСОБА_6, підпис, печатка (а.с.62, т.1).

Також в матеріалах справи міститься засвідчена прокурором копія ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р. у справі №303/87/15-к, згідно якої ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України та закрито кримінальне провадження № 12014070040001309 (а.с.72-74, т.1).

Даним судовим рішенням Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області встановив, що ОСОБА_7 в період з грудня 1999 року по 2000 рік, порушуючи вимоги ст.ст.25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування , в редакції від 21.05.1997 року, відповідно до якого виключною компетенцією сільської ради є питання регулювання земельних відносин, ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування , де визначено повноваження сільського голови підписувати рішення ради, вимоги п.1 ст.19 Земельного кодексу України, в редакції 1992 року щодо надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також поза їх межами, діючи в інтересах Благодійної католицької громадської організації Милосердя , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби виготовила, завірила власним підписом та гербовою печаткою завідомо неправдивий документ - витяг з рішення без номера від 27 грудня 1999 року сьомої сесії двадцять третього скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району з метою надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації Милосердя загальною площею 5,0 га в урочищі Могилка .

В результаті виготовлення головою Івановецької сільської ради ОСОБА_7 завідомо неправдивого документа - витягу рішення 7 сесії 23 скликання від 27.12.1999р. Про надання земельної ділянки БКГО Милосердя , загальною площею 5,0 га, було видано оспорюваний державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001865 від 14.08.2000р..

Підставою звернення прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало недотримання законодавчо встановленого порядку передачі земельних ділянок фізичним та юридичним особам, а також повернення незаконно наданої БКГО Милосердя в постійне користування земельної ділянки площею 5,0 га. У позовній заяві Прокурор зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865 виданий з порушенням закону, оскільки Івановецькою сільською радою не приймалось рішення про передачу земельної ділянки БКГО Милосердя . Просить визнати вказаний Державний акт недійсним (з урахуванням клопотання про зняття з розгляду п.3 позовних вимог (вх. № 025114/6468/15 від 20.05.2015р.) (а.с.121, т.1).

05.05.2015р. відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, в якій просив відмовити у задоволенні позову прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради з підстав пропущення строку позовної давності (а.с.81-83, т.1).

Позивач в заяві №199/02-21 від 19.05.2015р. просив суд визнати поважними причини строку звернення до суду з даним позовом та відновити його, зазначивши при цьому, що Івановецькій сільській раді стало відомо про факт підробки рішень, на підставі яких надано земельну ділянку Благодійній католицькій громадській організації Милосердя , 23.01.2015 (а.с.118-119, т.1).

При винесенні постанови, колегія суддів враховує таке.

На час видачі відповідачу Державного акта на право постійного користування землею площею 5 га серії 1-ЗК № 001865, земельні правовідносини регулювалися Земельним кодексом України від 18.12.1990р.

Відповідно до частини 5 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час виготовлення оспорюваного Державного акта), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадським об'єднанням; релігійним організаціям.

За приписами статті 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (у відповідній редакції) надання земельних ділянок у користування здійснюється селищними радами у порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, якою передбачено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Згідно частини 1 статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції станом на 14.08.2000р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції станом на 14.08.2000р.) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, згідно частин 1, 3 якої право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч.4 ст.30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції станом на 14.08.2000р.).

Згідно пункту 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999р. № 43 (чинної станом на 14.08.2000р.) державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Державний акт на право постійного користування землею є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах його повноважень. Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування (п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин ).

Відтак, правомірність видачі державного акта перебуває у прямому зв'язку із рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий такий акт.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Вищеописаним судовим рішенням - ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р. у справі № 303/87/15-к встановлено факти, що в порядку ст.35 ГПК України мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, а саме: виготовлення ОСОБА_7 в період з грудня 1999 року по 2000 рік та завірення власним підписом і гербовою печаткою завідомо неправдивого документа - витягу з рішення без номера від 27 грудня 1999 року сьомої сесії двадцять третього скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району з метою надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації Милосердя загальною площею 5,0 га в урочищі Могилка .

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волевиявлення позивача щодо надання відповідачу спірної земельної ділянки в постійне користування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно визнав недійсним спірний державний акт на право постійного користування землею, оскільки його видано з порушенням положень статті 13 Конституції України, ч. 5 ст.7, ст.ст. 9, 19 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Заява відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, на переконання суду апеляційної інстанції, є необгрунтованою, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що в травні 2010 року Івановецька сільська рада зверталась до господарського суду Закарпатської області з позовом до БКГО Милосердя про скасування державного акта на право постійного користування землею з підстав використання земельної ділянки з порушенням норм діючого законодавства, а саме самовільного будівництва на ній.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, в травні 2010 року позивачу не було і не могло бути відомо про невідповідність спірного державного акта на право постійного користування землею вимогам діючого законодавства.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що позивачу та прокурору стало відомо про порушення порядку передачі спірної земельної ділянки в постійне користування з моменту винесення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвали від 23.01.2015р. у справі № 303/87/15-к, якою встановлено факт фіктивності рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району від 27.12.1999р., що стало підставою оформлення Державного акта на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 001865 від 14.08.2000р.

Позовна заява прокурора, в якій він просить визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 001865, надіслана до господарського суду Закарпатської області 03.03.2015р., про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті Мукачеве зі штрихкодом 89600005850396 (а.с.41, т. 1).

Позивач у своїй заяві №199/02-21 від 19.05.2015р. зазначив, що Івановецькій сільській раді стало відомо про факт підробки рішень, на підставі яких надано земельну ділянку Благодійній католицькій громадській організації Милосердя , 23.01.2015 (а.с.118-119, т.1).

За таких обставин, початок перебігу строку позовної давності в даному спорі необхідно обраховувати саме з того моменту, коли позивачу стало відомо про порушення його права - з 23.01.2015 року.

Отже, позов заявлено в межах загального строку позовної давності тривалістю в три роки.

Суд підставно, з посиланням на ст.27 ГПК України, задоволив клопотання представника позивача та залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 греко-католицьку єпархію, як особу, якій згідно рішення Івановецької сільської ради від 21.01.2018 року надано дозвіл на розроблення детального плану території з метою передачі спірної земельної ділянки цій особі на праві постійного користування. Отже, рішення у даній справі безпосередньо впливає на її права та обов'язки по відношенню до позивача.

На думку колегії суддів, скаржник помилково посилається на наведені в його апеляційній скарзі рішення Верховного Суду України та рішення Європейського суду з прав людини, оскільки правовідносини між сторонами у даній справі не є подібними до тих правовідносин, щодо яких ухвалювались ці рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що в даному спорі відсутнє волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо надання відповідачу в постійне користування земельної ділянки, а вчинення з боку БКГО Милосердя необхідних дій з метою отримання спірної земельної ділянки у користування не має правового значення при його вирішенні.

Також хибними є твердження апелянта про те, що права позивача у даному випадку не порушені. Суд встановив, що земельна ділянка площею 5,0 га незаконним способом була оформлена в користування БКГО Милосердя згідно з оспорюваним державним актом, що безумовно свідчить про порушення прав позивача, який від імені Українського народу здійснює права власника в межах, визначених цією Конституцією.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги суд покладає на скаржника відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 12.12.2016р. у справі № 907/238/15, апеляційну скаргу Благодійної католицької громадської організації «Милосердя» - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

ОСОБА_1