Постанова

від 22.02.2017 по справі 914/1920/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 914/1920/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 господарства Круглик , б/н від 03.01.2017 р. (вх. № 01-05/152/17 від 12.01.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2016 року

у справі № 914/1920/16 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Мороз Н.В., Сухович Ю.О.),

порушеній за позовом

позивача: ОСОБА_2 господарства Круглик , м. Перемишляни Львівської області,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , м. Львів,

до відповідача-2: Приватного комерційно-виробничого підприємства Перлина Перемишлянщини , м. Перемишляни, Львівської області,

про: визнання поруки, яка виникла на підставі договору поруки від 08 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення № 10013/02 філії - Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Ощадбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 00032129), ОСОБА_2 господарством Круглик (код ЄДРПОУ 35080357) та Приватним комерційно-виробничим підприємством Перлина Перемишлянщини (код ЄДРПОУ 30323059) припиненою 30 листопада 2011 року.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 28.10.2015 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 26.01.2017 р.;

від відповідача-2: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотання представника апелянта, в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2017 р., справу № 914/1920/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 16.01.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства Круглик , б/н від 03.01.2017 р. (вх. № 01-05/152/17 від 12.01.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 01.02.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи, рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 76 - 79).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2017 р. (том ІІ, а. с. 121-122), про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 122/зворот) та під розписку, представники апелянта і відповідача-1 (том ІІ, а. с. 123).

В судове засідання (22.02.2017 р.) представник апелянта/позивача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та доводи апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1920/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати поруку, яка виникла на підставі договору поруки від 08 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі керуючого територіального відокремленого безбалансового відділення № 10013/02 філії - Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Ощадбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 00032129), ОСОБА_2 господарством Круглик (код ЄДРПОУ 35080357) та Приватним комерційно-виробничим підприємством Перлина Перемишлянщини (код ЄДРПОУ 30323059) припиненою 30 листопада 2011 року.

Представник відповідача-1 прибув, через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу вх. № 01-04/784/17 від 01.02.2017 р. (том ІІ, а.с. 105-109), надав докази надсилання відзиву іншим учасникам судового процесу, надав усні пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи її надуманою та безпідставною, так як, на думку представника, подаючи такий позов, не перший раз, останній має на меті уникнути відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням перед банком шляхом створення перешкод у виконанні рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 р. у справі № 914/4543/12, яке набрало законної сили, і у виконавчому провадженні ВП № 42990975 за яким, 02.08.2016 р., оголошено розшук транспортних засобів, що належить боржникові, з метою затримання та поміщення на арештмайданчик, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, був належним чином повідомлений рекомендованою поштою про день, час та місце розгляду даної справи та про дату, на яку відкладено розгляд даної справи (докази - оригінал повідомлення про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 79, а.с. 122/зворот).

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач-2: Приватне комерційно-виробниче підприємство Перлина Перемишлянщини перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в статусі юридичної особи, місцезнаходженням відповідача-2 за відомостями в ЄДР є адреса, яку вказав позивач у позовній заяві (вул. Міжгірська, 10, м. Перемишляни, Львівська область) та, на яку судом апеляційної інстанції скеровано відповідачу-2 копію апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 88), ухвали суду апеляційної інстанції від 16.01.2017 р. у даній справі про поновлення ФГ Круглик встановленого для апеляційного оскарження строку; про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення справи до розгляду (том ІІ, а.с. 73, 74-75), ухвали від 01.02.2017 р. про відкладення розгляду даної справи на 22.02.2017 р., а також відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу позивача по справі (докази - в матеріалах справи).

Як роз'яснено у п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. у справі № 914/1920/16, судом участь повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Статтею 22 ГПК України зобов'язано сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року по справі № 914/1920/16 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Мороз Н.В. та Сухович Ю.О.) в позові відмовлено повністю (том ІІ, а. с. 54, 55-69).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 15.12.2016 р. у справі № 914/1920/16, апелянт/позивач (Фермерське господарство Круглик ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 80-84), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1920/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати поруку, яка виникла на підставі договору поруки від 08 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення № 10013/02 філії - Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Ощадбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (код ЄДРПОУ 00032129), ОСОБА_2 господарством Круглик (код ЄДРПОУ 35080357) та Приватним комерційно-виробничим підприємством Перлина Перемишлянщини (код ЄДРПОУ 30323059) припиненою 30 листопада 2011 року.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення від 15.12.2016 р. у справі № 914/1920/16 було порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення.

Так, апелянт/позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що 08 грудня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіального відокремленого відділення №10013/02 філії - Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Кредитор, Банк), ОСОБА_2 господарством «Круглик» (Поручитель) та Приватним комерційно-виробничим підприємством «Перлина Перемишлянщини» (Позичальник) було укладено Договір поруки , відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №18 від 29.05.2008 року, укладеним між кредитором та позичальником з кінцевим терміном повернення 29 травня 2011 року, що відповідно до п.1.1 Договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Апелянт стверджує, що у відповідності до п. 4.1. Договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Кредитним договором; що виконання зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії №18 від 29.05.2008 року забезпечувалось також іпотекою, а саме: 29 травня 2008 року між Банком та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки нерухомого майна за реєстровим № 254, згідно умов якого останній передав, а Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно: квартиру № 38 в будинку №53/53 на вул. Некрасова в м. Львові, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33 кв.м., а у зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №18 від 29.05.2008 року, ПАТ «Державний ощадний банк України» , в особі Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» подало позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, і зазначені обставини встановлені заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова у справі № 2/1312/1240/12 від 05 червня 2012 року. Скаржник зазначає, що як вбачається із заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова №2/1312/1240/12 від 05 червня 2012 року, позов банку було задоволено частково, зокрема, звернено стягнення на предмет іпотеки для погашення кредитної заборгованості Приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» за Договором відновлювальної кредитної лінії №18 від 29 травня 2008 року у розмірі 488729 грн. 47 коп., а у грудні 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» , в особі філії «Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» , звернулося з позовом до господарського суду Львівської області, про солідарне стягнення з позичальника та поручителів, в т.ч. ФГ «Круглик» заборгованості, яка виникла у позичальника: ПКВП «Перлина Перемишлянщини» за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29 травня 2008 року, і, рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/12 позов Банку було задоволено частково.

Апелянт/позивач в апеляційній скарзі покликається на те, що у випадку, коли кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель вправі звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права, відтак, апелянт покликаючись на частину першу статті 251 ЦК України, частину першу статті 252 ЦК України, статті 251,252 ЦК України, зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому, апелянт/позивач посилається на те, що строк дії поруки Договором поруки від 08 грудня 2010 року не встановлений, вимоги до поручителя (ФГ «Круглик» ), після настання кінцевого терміну повернення кредиту, в межах встановленого шестимісячного строку, Банк не пред'явив, а відтак, в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука, яка виникла на підставі договору поруки від 08 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» , в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення №10013/02 філії - Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» , ОСОБА_2 господарством «Круглик» та ПКВП «Перлина Перемишлянщини» припинилася 30 листопада 2011 року.

Скаржник, виходячи із наведеного в апеляційній скарзі, просить визнати поруку, яка виникла на підставі Договору поруки від 08 грудня 2010 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення №10013/032 філії-Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» , ОСОБА_2 господарством «Круглик» та ПКВП «Перлина Перемишлянщини» припиненою 30 листопада 2011 року.

Разом з тим, апелянт покликається на те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права , так як відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував оскаржуване рішення фактично тим, що наявність заборгованості ФГ «Круглик» перед АТ «Ощадбанк» , саме як солідарного боржника - поручителя за договором відновлювальної кредитної ліні №18 від 29.05.2008 року в сумі 275797,90 грн., встановлено господарським судом у рішенні від 17.02.2014 року. Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України , обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки рішенням суду від 17.02.2014 року у справі №914/4543/13, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором як до боржника (позичальника) , так і до поручителів, у тому числі й до поручителя ФГ «Круглик» , то відсутні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України...За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості з поручителя виключає можливість визнання договору поруки припиненим , таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, застосував положення ч. 3 ст. 35 ГПК України, з чим апелянт не погоджується, оскільки на його думку, рішенням Господарського суду Львівської області № 914/4543/13 від 17.02.2014 р. встановлено факт укладення договору поруки від 08.12.2010 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення №10013/032 філії-Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» , ОСОБА_2 господарством «Круглик» та ПКВП «Перлина Перемишлянщини» і відповідно до умов якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 р., укладеним між кредитором та позичальником з кінцевим терміном повернення 29 травня 2011 року, та застосовано статті 553 та 554 ЦК України (солідарна відповідальність поручителя перед кредитором), при цьому, як стверджує скаржник, суд не досліджував наявності обставин, щодо припинення поруки в силу закону, а тим паче не надавав жодної правової оцінки таким обставинам, а повний текст судового рішення, як стверджує апелянт, свідчить про те, що такі обставини судом не досліджувалися взагалі, а тому рішення у справі № 914/4543/13 від 17.02.2014 р., яким стягнуто заборгованість з ФГ Круглик як солідарного боржника - є правовою оцінкою факту, що не спростовує того, що порука була припиненою в силу закону, а тому ніякого преюдиціального значення дана обставина не має і не може мати.

Крім того, апелянт зазначає, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1199цс16 не може братися до уваги місцевим господарським судом, оскільки вказана справа розглядалася ВСУ за правилами ЦПК України, а не в порядку приписів ГПК України, що суперечить, на думку скаржника, вимогам ст. 111-28 ГПК України.

За твердженнями апелянта, останній має право на звернення до господарського суду та заявляти в цьому суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини, після набрання рішенням суду законної сили, оскільки вирішення спору за правилами ЦПК України, не позбавляє останнього на звернення з таким самим позовом за правилами ГПК України, оскільки приписи ГПК України не містять такої норми, яка б встановлювала таку заборону, як ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Колегією суддів встановлено, що позивач, Фермерське господарство «Круглик» звернулось до суду з позовом до відповідача-1: ПАТ «Державний ощадний банк України» , в особі філії, Львівське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , відповідача-2: Приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» , про визнання поруки припиненою 30 листопада 2011 року. Позов подано до Господарського суду Львівської області 20.07.2016 р. за вхідним № 1999 (том І, а.с. 8-10).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.07.2016 року порушено провадження у даній справі і прийнято позовну заяву до розгляду (том І, а.с. 2-4).

Ухвалою місцевого суду від 29.09.2016 року у даній справі, відмовлено ТзОВ «Українсько-польське спільне підприємство «ЗВК» у задоволенні заяви про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, відклав розгляд справи на 05.10.2016 року.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, відповідно до приписів статті 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, встановила наступне.

29.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (надалі - Банк) та Приватним комерційно-виробничим підприємством "Перлина Перемишлянщини" (надалі - Позичальник) було укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 18 (том І, а. с. 42-50), із внесеними до нього змінами (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 350000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У зв'язку із державною реєстрацією змін до установчих документів ВАТ "Державний ощадний банк України" повне найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", останній є правонаступником всіх прав та обов'язків перейменованого ВАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до п.1.2. Договору відновлюваної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 року, кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.05.2011 р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 350 000,00 грн.

Згідно із п.1.6.1.1. Договору відновлюваної кредитної лінії № 18, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17,5 відсотків річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.

15.10.2008 р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого, проценти за користування кредитом визначено у розмірі 20 відсотків річних (том І, а. с. 57).

Пунктом 1.6.1.3. Договору відновлюваної кредитної лінії № 18 передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п.1.6.1.2. цього Договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує відсотки не пізніше 31.05.2008 р.

Відповідно до 6.1.1. вищезазначеного Договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,07% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (Договором відновлюваної кредитної лінії № 18), 29.05.2008 р . між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") (надалі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (надалі - Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки нерухомого майна (том І, а. с. 51 - 56), відповідно до умов якого, Іпотекодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно із п.1. Договору іпотеки, Кредитний договір - це договір відновлюваної кредитної лінії №18 від 29.05.2008 р.

Відповідно до п.2. Договору іпотеки, боржник - це Приватне комерційно-виробниче підприємство "Перлина Перемишлянщини", код ЄДРПОУ 30323059, місцезнаходження: Львівська область, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, буд. 10, яке є стороною (Позичальником) за Кредитним договором.

Згідно із п.3. Договору іпотеки, зобов'язання - це зобов'язання боржника, що випливають з Кредитного договору, а також з цього договору.

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: квартира № 38 (тридцять вісім) в будинку № 53/55 (п'ятдесят три / п'ятдесят п'ять), що знаходиться в місті Львові по вулиці Некрасова М., квартира складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 33,0 кв.м.

Згідно із п.3.1.4. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором та/або цим договором, а тому числі: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та/або при несплаті або частковій сплаті суми процентів, та/або при несплаті або частковій сплаті суми комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або в разі невиконання зобов'язань, що визначені цим договором.

У зв'язку із невиконанням Позичальником (у нашій справі - відповідачем-2) своїх зобов'язань за Кредитним договором, Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" було подано позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів даної справи, не заперечується апелянтом, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05.06.2012 р. у справі № 2/1312/1240/12 (том І, а. с. 21-25), позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено частково, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна за реєстровим № 254, укладеним 29.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, а саме: на квартиру № 38 в будинку № 53/55 на вул. ОСОБА_9 в м. Львові, що складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 33,0 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_5, для погашення кредитної заборгованості Приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» за Договором відновлюваної кредитної лінії №18 від 29.05.2008р. у розмірі 489729,47 грн., в тому числі: 350 000,00 грн. сума прострочених платежів по кредиту; 137690,00 грн. сума пені по кредиту; 2039,47 грн. сума пені по процентам, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною 418 000,00 грн.

Окрім іпотеки, виконання зобов'язань за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 року забезпечувалось також і порукою, на підставі договорів поруки, а саме: укладеного 30.06.2010 року договору поруки між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення №10013/02 філії - Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Кредитор, Банк), ОСОБА_2 господарством «Газдиня» (Поручитель» ) та Приватним комерційно-виробничим підприємством «Перлина Перемишлянщини» (Позичальник ) (том І, а.с. 62-65) та договору поруки , укладеного 08 грудня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіального відокремленого без балансового відділення №10013/02 філії - Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Кредитор, Банк), ОСОБА_2 господарством «Круглик» (Поручитель) та Приватним комерційно-виробничим підприємством «Перлина Перемишлянщини» (Позичальник) (том І, а. с. 17-20, 58-61), відповідно до умов яких Поручителі зобов'язуються перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 року, укладеним між Кредитором та Позичальником.

У зв'язку з недостатністю коштів від реалізації предмета іпотеки за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05.06.2012 р. у справі № 2/1312/1240/12, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» 02.12.2013 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» , ОСОБА_2 господарства «Газдиня» , ОСОБА_2 господарства «Круглик» про солідарне стягнення з них на користь Банку заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 року у розмірі 284728,55 грн., що складається з: 109890,35 грн. заборгованості по простроченому кредиту; 137690 грн. пені за прострочення кредиту; 2039,47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 26178,08 грн. - 3% річних від простроченої суми; 8930,65 грн. інфляційних втрат.

За даним позовом ухвалою місцевого суду від 05.12.2013 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 914/4543/13.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/13 (том І, а. с. 26-35) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного комерційно-виробничого підприємства "Перлина Перемишлянщини" (81200, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Міжгірська, 10, код ЄДРПОУ 30323059), ОСОБА_2 господарства "Газдиня" (81200, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Бічна Залипська, 14, код ЄДРПОУ 34489843), ОСОБА_2 господарства "Круглик" (81200, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Бічна Залипська, 14, код ЄДРПОУ 35080357) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії "Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 9) 275697,90 грн. заборгованості за кредитним договором, з якої: 109890,35 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 137 690,00 грн. пені за прострочення кредиту, 2039,47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 26178,08 грн. 3% річних та 5515,95 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8930,65 грн. компенсації рівня інфляції - відмовлено.

Як встановлено місцевим господарським судом, та зазначено в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року по справі № 914/4543/13, в судовому засіданні 17.02.2014 року брав участь повноважний представник ОСОБА_2 господарства «Круглик» п. Краснопольський В.О., який діяв на підставі довіреності б/н від 17.02.2014 року (чинної до 17.02.2016 р.). Крім того, як з'ясовано судом, за результатами огляду матеріалів справи № 914/4543/13, ОСОБА_2 господарством «Круглик» видавалось доручення б/н від 01.07.2013 року ОСОБА_10 (дійсне до 01.07.2014 р.), довіреність б/н від 21.01.2014р. ОСОБА_11 (строком дії до 21.01.2015 р.). Для виконання представницьких функцій ОСОБА_2 господарства «Круглик» на підставі перелічених довіреностей та доручення, представники ОСОБА_2 господарства «Круглик» : ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 були вправі користуватися всіма правами і обов'язками, які надаються ОСОБА_13 процесуальним, Господарським процесуальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, іншими кодексами та нормативними актами стороні, третій особі по справі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, кредитору, боржнику, стягувачу, в т.ч. брати участь у судових засіданнях, подавати докази, заявляти клопотання, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову, визнати позов, давати усні та письмові пояснення суду, укладати мирові угоди, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, оскаржувати рішення, ухвали, постанови та інші судові акти в апеляційному та касаційному порядку, подавати для виконання рішення, ухвали, постанови та інші акти судових органів; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органів, підприємств, установ, організацій, які зазначені в даній довіреності , та їх посадових осіб.

Апелянт/позивач (Фермерське господарство «Круглик» ), будучи незгідним з рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року по справі № 914/4543/13, оскаржило його в апеляційному порядку (том І. а.с. 94 - 95) з підстав укладення договору поруки від 08.12.2010 р. неповноважним представником та припиненням поруки .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року у справі № 914/4543/13 повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства «Круглик» , б/н від 06.03.2014 р. та додані до неї документи, у зв'язку із неподанням до апеляційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 17.03.2014 року у справі № 914/4543/13 ОСОБА_2 господарством «Круглик» про повернення апеляційної скарги, в касаційному порядку не оскаржувалась, і, як вбачається з матеріалів справи, повторно, Фермерське господарство «Круглик» не зверталось до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/16, відтак, зазначене рішення набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України.

20.03.2014 року Господарським судом Львівської області видано позивачу (Банку) наказ на примусове виконання рішення від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/14 (том І, а. с. 99).

З матеріалів справи, яка розглядається, вбачається, що станом на даний час, рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/14 не виконано. Так, зокрема, щодо боржника ПКВП «Перлина Перемишлянщини» у виконавчому провадженні ВП № 45159338, постановою державного виконавця від 26.01.2016 року наказ повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника (п. 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Щодо боржника ОСОБА_2 господарства «Газдиня» у виконавчому провадженні ВП № 45159266, постановою державного виконавця від 27.03.2015 р., закінчено виконавче провадження, у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - боржника (п. 3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Щодо боржника/поручителя: ОСОБА_2 господарства «Круглик» триває незакінчене виконавче провадження. Зокрема, постановою державного виконавця від 02.08.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 42990975 - оголошено розшук транспортних засобів, що належать боржнику, з метою затримання та поміщення на арешт майданчик.

В процесі розгляду справи № 914/1929/16 місцевим господарським судом, апелянт/позивач не надав суду інших доказів, ніж ті, що зібрані місцевим господарським судом по даній справі, так як доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок щодо застосування норм права (однієї і тієї ж норми права в подібних правовідносинах), викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм, в т.ч. є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень при застосуванні ними у своїй діяльності нормативно-правового акта, що містить відповідну норму.

Особливо це стосується застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильного витлумачення цих норм, так як вмотивованість судового рішення є складовою верховенства права і принципу справедливого правосуддя (справедливого суду), невід'ємна умова якого полягає в ухваленні якісного рішення суду (пункти 34-35 Висновку Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

ОСОБА_13 кодексу України, які регулюють вищезазначені правовідносини, відносяться до норм матеріального права. Отже з метою забезпечення однакового і правильного застосування норм матеріального права слугують правові висновки ВС України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, відображаються у постановах пленумів, інших роз'ясненнях вищих судів, оскільки судова практика щодо їх застосування має бути однаковою і правильною, незалежно від того, яким саме судом (господарським, за правилами ГПК України, адміністративним, за правилами КАС України чи цивільним, за правилами ЦПК, КПК України), розглядається такий спір.

Однією із підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Судове рішення містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і ґрунтується на нормі права, що застосована судом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, містять остаточний висновок відносно прав і обов'язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судового рішення.

У зв'язку з поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини (у зв'язку з прийняттям Верховною ОСОБА_4 України Закону Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (з подальшими змінами), прийняттям Закону України Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, nо. 48553/99, параграф 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, nо. 22603/02, параграфи 42 та 60, від 22.11.2007).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Статтею 115 ГПК України закріплено принцип обов'язковості судових рішень, згідно з яким судові рішення (рішення, ухвали, постанови), що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Відповідно до ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право сторони та третіх осіб із самостійними вимогами, а також їх правонаступників, знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини, після набрання рішенням суду законної сили .

З огляду на вищенаведене у цій постанові, покликання апелянта/позивача в апеляційній скарзі на те, що нормами ГПК України не заборонено звернення до господарського суду та заявлення в цьому суді тої самої позовної вимоги з тих самих підстав, за правилами ГПК України, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини, після набрання рішенням суду законної сили, є некоректними, оскільки рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2014 року у справі №914/4543/16, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії "Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" та стягнуто на його користь солідарно з позичальника, Приватного комерційно-виробничого підприємства "Перлина Перемишлянщини", та поручителів за договорами поруки: ОСОБА_2 господарства "Газдиня" (договір поруки від 30.06.2010 року) та поручителя: ОСОБА_2 господарства "Круглик" (договір поруки від 08.12.2010 р.) 275797,90 грн. заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 18 від 29.05.2008 року, з якої: 109 890,35 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 137690,00 грн. пені за прострочення кредиту, 2039,47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 26 178,08 грн. 3% річних.

Як встановлено судом першої інстанції, не заперечується апелянтом, представники ОСОБА_2 господарства «Круглик» : ОСОБА_11 (довіреність б/н від 21.01.2014 р строком дії до 21.01.2015 року), ОСОБА_12 (довіреність б/н від 21.01.2014 року строком дії до 17.02.2016 р. ) брали участь в судових засіданнях й не заперечували проти позову, відзиву на позов, заперечень в ході розгляду справи № 914/4543/13 суду не подано, що встановлено судом при огляді матеріалів справи № 914/4543/13, а також відслідковується зі змісту процесуальних документів, прийнятих судом у справі № 914/4543/13.

Крім того, рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/4543/13 ухвалено 17.02.2014 року (том І, а.с. 79 - 88) з участю представника ОСОБА_2 господарства «Круглик» ОСОБА_12, який діяв на підставі довіреності б/н від 17.02.2014 року.

За наведених вище обставин, скаржник: Фермерське господарство «Круглик» не було обмежене судом правом на вільний вибір захисника, оскільки інтереси ОСОБА_2 господарства «Круглик» в суді представляли захисники, яким зазначена юридична особа вільно видавала довіреності, з повноваженнями, правову оцінку яким надано вище у цій постанові, апелянт/позивач мав вільний доступ до суду, відтак відсутні підстави вважати, що мала місце ситуація, несумісна з принципом юридичної визначеності, що становить один з базових аспектів верховенства права (пункт 1 підпункту с пункту 3 статті 6 Конвенції).

Будучи незгідним з вищевказаним рішенням Господарського суду, Фермерське господарство «Круглик» оскаржило його в апеляційному порядку з підстав укладення договору поруки від 08.12.2010 року (том І, а.с. 94-95) неповноважним представником та припинення поруки .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року у справі № 914/4543/13 (том І, а. с. 97-98), апеляційну скаргу ОСОБА_2 господарства «Круглик» від 06.03.2014 р. та додані до неї матеріали всього на 5 аркушах повернуто заявнику.

Фермерське господарство «Круглик» в касаційному порядку ухвалу апеляційної інстанції не оскаржувало, повторно, з апеляційною скаргою, не зверталось до Львівського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/16.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, Фермерське господарство «Круглик» , двічі, зверталось до Господарського суду Львівської області з позовами про визнання договору поруки від 08.12.2010 р. недійсним, з мотивів підписання договору не уповноваженою особою. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.2014 року у справі № 914/543/14 ОСОБА_2 господарству «Круглик» у задоволенні позову про визнання договору поруки недійсним відмовлено повністю (том І, а. с. 129-133), при цьому місцевий суд надав правову оцінку спірному договору поруки.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 р. у справі № 914/543/14 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 господарства «Круглик» про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 26.03.2014 року у справі № 914/543/14 і апеляційну скаргу повернуто скаржнику (том І, а. с. 134-136).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 року у справі № 914/3904/15 (том І, а. с. 137-138) за позовом ОСОБА_2 господарства «Круглик» , до відповідача-1, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» , про визнання недійсним договору, повернуто ОСОБА_2 господарству «Круглик» позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, які не спростовані апелянтом належними та допустимими доказами, Фермерське господарство «Круглик» своїм правом на заперечення проти позову, як і правом пред'явити зустрічний позов відповідно до ст. 60 ГПК України про визнання поруки припиненою з 30.11.2011 р., не скористалось і судом ухвалено рішення про солідарне стягнення з нього, як поручителя, а також поручителя ОСОБА_2 господарства «Газдиня» та позичальника: ПКВП «Перлина Перемишлянщини» заборгованості за Кредитним договором.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду у даній справі про те, що таким чином, наявність заборгованості ФГ «Круглик» перед АТ «Ощадбанк» , саме як солідарного боржника - поручителя за договором відновлювальної кредитної ліні №18 від 29.05.2008 року в сумі 275797,90 грн., встановлено господарським судом у рішенні від 17.02.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішенням суду від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/13, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором як до боржника (позичальника), так і до поручителів, у тому числі й до поручителя: ФГ «Круглик» , то відсутні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що у рішенні суду від 17.02.2014 року у справі № 914/4543/13, суд не досліджував наявності обставин, щодо припинення поруки в силу закону, а тим паче не надавав жодної правової оцінки таким обставинам, а повний текст судового рішення, як стверджує апелянт, свідчить про те, що такі обставини судом не досліджувалися взагалі, а тому рішення у справі № 914/4543/13 від 17.02.2014 р., яким стягнуто заборгованість з ФГ Круглик як солідарного боржника - є правовою оцінкою факту, що не спростовує того, що порука була припиненою в силу закону, а тому ніякого преюдиціального значення дана обставина не має і не може мати, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки останній, приймаючи участь у цій справі через уповноважених представників, про що зазначено вище у цій постанові, не позбавлений був права на заперечення проти позову, як і правом пред'явити зустрічний позов відповідно до ст. 60 ГПК України з вимогою про визнання поруки припиненою 30.11.2011 р. Однак апелянт таким правом не скористався, і, відповідно, судом ухвалено рішення про солідарне стягнення з нього, як поручителя, а також поручителя ОСОБА_2 господарства «Газдиня» та позичальника: ПКВП «Перлина Перемишлянщини» заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до приписів статті 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Відповідно до статті 204 ЦК України, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Оскільки апелянтом під час розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/4543/13 вимоги про визнання поруки припиненою з 30 листопада 2011 року не заявлялися, зустрічний позов з такими вимогами у порядку ст. 60 ГПК України суду у справі № 914/4543/13 апелянтом, як учасником судового процесу в розумінні статті 21 ГПК України, не подавався, відтак відсутні підстави для їх дослідження, оскільки такі обставини не являлися спірними.

Разом з тим, є помилковим твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд під час розгляду справи не надавав правової оцінки договору поруки від 08.12.2010 р., така оцінка місцевим судом надана, шляхом дослідження умов /пунктів/ договорів поруки, в т.ч. від 08.12.2010 р., зокрема: п.п. 1.1., 2.1., 2.6., 3.1., 3.2. та іншим. Так, у вищезазначеному судовому рішенні, зокрема, зазначено, що пунктами 3.2. договорів поруки, сторони передбачили, що поручителі та позичальник залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.

Крім того, апелянт/позивач не звернув уваги, що сторони у договорі поруки, домовилися про збільшення строків позовної давності до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань поручителя (п. 5.4. Договору поруки) та на претензії з вимогами про погашення боргу (том І, а. с. 66-68, 69-70, 71-72, 73), а при відсутності вимоги скаржника, про визнання поруки припиненою з 30 листопада 2011 року у справі № 914/4543/13, місцевий суд за наявними в матеріалах справи документами прийняв відповідне судове рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.п. 66, 67 Європейського суду з прав людини у справі Сервін та інші проти України (Заява № 4909/04), остаточне рішення від 10.05.2011 р., Суд зазначає, що заявники не надали ніяких матеріалів, які б свідчили про те, що вони звертались у встановленому порядку з відповідною формою чи змістом скаргою до національних органів і вичерпали у зв'язку з цим наявні на національному рівні засоби юридичного захисту. Отже, ця частина заяви підлягає відхиленню відповідно до пунктів 1 і 4 статті 35 Конвенції (995_004) як неприйнятна.

Відповідно до ст.101 ГПК України, яка регулює межі перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу .

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За результатами розгляду справи колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості з поручителя виключає можливість визнання договору поруки припиненим, згідно вимог апелянта, з 30.11.2011 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року № 6-1199цс16 і відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів України.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв'язку із необґрунтованістю.

Є неприйнятним покликання апелянта в апеляційній скарзі, що місцевий господарський суд не вправі був застосовувати правові висновки Верховного Суду України, зокрема, від 6 липня 2016 року № 6-1199цс16, яка розглядалася в порядку встановленому ЦПК України, а не в порядку встановленим ГПК України, з тих підстав, що правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права (однієї і тієї ж норми права в подібних правовідносинах), викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм, в т.ч. є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень при застосуванні ними у своїй діяльності нормативно-правового акта, що містить відповідну норму.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності за заявленими вимогами, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. ст. 260, 261 ЦК України).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив повністю, у зв'язку із його необґрунтованістю, то відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за поданою відповідачем-1 заявою, а відтак, відсутні правові підстави для відмови в позові, у зв'язку із спливом строку позовної давності стосовно заявлених позовних вимог.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 р. у справі № 914/1920/16 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 35, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2016 року у справі № 914/1920/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

22.02.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 23.02.2017 р.