Вирок

від 24.02.2017 по справі 336/6657/13-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

336/6657/13-к

1кп/336/5/2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року

Колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі ОСОБА_4 ,за участю прокурора ОСОБА_5 ,обвинуваченого ОСОБА_6 ,захисника ОСОБА_7 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012080000000003 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Макіївка Донецької області,громадянина України,з вищою освітою, працюючого директором філії ТОВ «Гаврилівські курчата», зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ,фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 ,раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ст.191 ч.5,ст.222 ч.2,ст.366 ч.2 КК України ,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 пред*явлено обвинувачення в тому,що під час здійснення підприємницької діяльності,він був директором ПП «Фабрика делікатесних сирів» та одночасно засновником і заступником директора ТОВ «Східні регіони». При цьому, єдиним засновником ПП «Фабрика делікатесних сирів» та одночасно директором ТОВ «Східні регіони» була його дружина ОСОБА_8 , внаслідок чого, як чоловік останньої, ОСОБА_6 мав переважний вплив на вирішення всіх господарських та фінансових питань вказаних підприємств.

Відповідно до рішення засновника ПП «Фабрика делікатесних сирів» ( ОСОБА_8 ) №1 від 16.03.2004 р.та наказу №1 по підприємству від 16.03.2004 р., ОСОБА_6 призначено на посаду директора приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», ЄДРПОУ 32875438, зареєстрованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Димитрова, 50.

Обіймаючи посаду директора ПП «Фабрика делікатесних сирів», відповідно до п.п. 4.9, 4.10 Статуту Підприємства та розділу 4 Контракту ОСОБА_6 здійснював функції,пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських повноважень, що свідчить про віднесення його до службових осіб.

28.11.2007 р.в місті Дніпропетровськ, між Акціонерним комерційний промислово - інвестиційний банк (правонаступник - ПАТ «Промінвестбанк»), далі Банк, в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ» ОСОБА_9 з однієї сторони,та ПП «Фабрика делікатесних сирів» в особі директора ПП «Фабрика делікатесних сирів» ОСОБА_6 , діючого на підставі Статуту, укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07 від 28.11.2007 р., з наступним отриманням кредитної лінії на 50000000 гривень.

Відповідно до п.2.1 даного договору,Банк зобов`язувався надати Позичальнику (ПП «Фабрика делікатесних сирів») кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, з можливістю кредитування в гривнях та доларах США, на умовах, встановлених цим договором,а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у встановлені цим договором строки. Згідно п.2.1, 2.2. даного договору передбачено отримання ПП «Фабрика делікатесних сирів» кредитних коштів окремими траншами згідно графіку.

Загалом з листопада 2007 р. по січень 2010 р. по кредитному договору №2085/02-07 від 28.11.2007р. ПП «Фабрика делікатесних сирів» були отримані кредитні кошти на загальну суму 49891789,44 грн.

ОСОБА_6 з метою заволодіння кредитними коштами ПАТ «Промінвестбанк», які отримував на виконання кредитного договору №2085 від 28.11.2007р.,розробив та реалізував власний план використання отриманих за окремими траншами кредитні кошти не за цільовим призначенням,із наступним розпорядженням ними на власний розсуд,усупереч положенням зазначеної кредитної угоди.

Так,16.04.2008 р.,отримавши 4 256 000 грн.від ПАТ «Промінвестбанк» на підставі вищевказаного договору №2085/02-07 на розрахунковий рахунок №2600730134907 ПП «Фабрика делікатесних сирів»,що надійшли для оплати проектних та будівельно-монтажних робіт, закупки обладнання та виробничі потреби, ОСОБА_6 , як директор зазначеного підприємства,у своєму службовому кабінеті за місцем реєстрації підприємства м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50,всупереч їх цільовому призначенню,з метою заволодіння кредитними коштами ПАТ «Промінвестбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи електрону програму «Клієнт-Банк»,перерахував на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ,відкритого в ПАТ «Промінвестбанк», підконтрольного йому, як власнику, ТОВ «Східні регіони» в якості оплати за сировину,яка останнім ніколи не поставлялася,наступними платіжними дорученнями: №51598 на суму 227 100 грн., №51603 на суму 233 000 грн., №51604 на суму 757 000 грн., №51600 на суму 834 000 грн., №51599 на суму 1 092 200 грн.,№51602 на суму 1112400 грн.

Також, 17.04.2008 ОСОБА_6 діючи, як заступник директора ТОВ «Східні регіони», провів чергову фінансову операцію з метою приховання факту заволодіння кредитними коштами ПАТ «Промінвестбанк».

Зокрема, в цей день знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, шляхом використання електронної програми «Клієнт-Банк»,перевів на рахунок № НОМЕР_2 ПП «Владоком» (код 33117332, Дніпропетровська область, Петропавловський район, с. Брагіновка, вул. Ленина, 1а) 1 040 000 грн. як оплату за масло, яке останнім ніколи не поставлялося, наступними платіжними дорученнями: №106715 на суму 280000 грн., № 106714 на суму 220 000 грн., № 106713 на суму 540 000 грн.

Відповідно попередньої домовленістю з ОСОБА_6 ,ПП «Владком» того ж дня повернув зазначені кошти, перерахувавши на рахунок № НОМЕР_3 ПП «Фабрика делікатесних сирів», як повернення коштів за непоставлену сировину,наступними платіжними дорученнями: №6054 на суму 486 000 грн. та №6055 на суму 554 000 грн.

У подальшому,з метою приховання факту незаконного заволодіння кредитними коштами ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_6 , діючи як заступник директора ТОВ «Східні регіони» ,упродовж 17.04.2008 у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, здійснив зворотне перерахування 3 216 000 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_3 ПП «Фабрика делікатесних сирів», в якості повернення за непоставлений товар, наступними платіжними дорученнями: №51659 на суму 172 000 грн., №51657 на суму 302 800 грн., №51661 на суму 420 000 грн., №51660 на суму 420 500 грн., №51658 на суму 565 200 грн.,чим змінив статус кредитних коштів,отриманих від ПАТ «Промінвестбанк» за кредитним договором №2085 від 28.11.2007 р.,що надало йому можливість використання їх за власним розсудом без банківського контролю.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_6 як директор ПП «Фабрика делікатесних сирів»,17.04.2008р.- 18.04.2008р.,знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою:м.Запоріжжя,вул.Димитрова,50,шляхом використання електронної програми «Клієнт-Банк», перерахував на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Промінвестбанк» підконтрольного йому ТОВ «Східні регіони», 4256000 грн.в якості оплати за сировину,яка йому поставлена не була,за наступними платіжними дорученнями: №51659 на суму 172000 гр., №51657 на суму 302800гр., №51661 на суму 420 000 гр., №51660 на суму 420500 гр., №51658 на суму 565 200 гр., №51664 на суму 156 000 гр., №51667 на суму 375 800 гр., №51666 на суму 398 800 гр., №51665 на суму 618 400 гр., №51663 на суму 826 500 гр.

Із зазначених коштів ОСОБА_6 ,як заступник ТОВ «Східні регіони», діючи в інтересах останнього, 17.04.2008р. знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою:м.Запоріжжя,вул. Димитрова,50 шляхом використання електронної програми «Клієнт-Банк»,перерахував ПАТ «Промінвестбанк» в часткове погашення кредиту за іншим кредитним договором №649/02-07 від 26.04.2007р.,укладеним між ТОВ «Східні регіони» та Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ» на суму 1880500 гр.за платіжними дорученнями: №106731 на суму 240 000 гр., №106732 на суму 350 000 гр., №106730 на суму 450 000 гр., №106734 на суму 840 500 гр.

Аналогічним чином, у погашення кредитної угоди №649/02-07 від 26.04.2007р., діючи в інтересах ТОВ «Східні регіони», ОСОБА_6 здійснив часткове погашення отриманого кредиту на суму 2375500 гр.за платіжними дорученнями: №106736 на суму 1175500 гр.та №106735 на суму 1200000 гр.

Продовжуючи свою злочинну діяльність,18.09.2008р. отримавши 1500000 гр.від ПАТ «Промінвестбанк» на підставі вищевказаної угоди №2085/02-07 на розрахунковий рахунок ПП «Фабрика делікатесних сирів», для оплати проектних та будівельно- монтажних робіт,закупки обладнання та виробничі потреби, ОСОБА_6 ,як директор зазначеного підприємства у своєму службовому кабінеті за місцем реєстрації підприємства м. Запоріжжя,вул.Димитрова,50,всупереч їх цільовому призначенню, з метою заволодіння кредитними коштами ПАТ «Промінвестбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи електрону програму «Клієнт-Банк», перерахував на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ,відкритого в ПАТ «Промінвестбанк», підконтрольного йому ТОВ «Східні регіони», в якості оплати за будівельні матеріали, яка останнім ніколи не поставлялися,за наступними платіжними дорученнями: №195 на суму 154200 гр., №197 на суму 224 600 гр., №252 на суму 225 600 гр., №250 на суму 262 300 гр., №251 на суму 312 100 гр., №196 на суму 321 200 гр.

Значені кошти ОСОБА_6 вже як заступник ТОВ «Східні регіони», того ж дня знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м Запоріжжя, вул.Димитрова,50 шляхом використання електронної програми «Клієнт-Банк»,перерахував ПАТ «Промінвестбанк» в часткове погашення кредиту за іншим кредитним договором №1658/02-07 від 21.09.2007р., укладеним між ТОВ «Східні регіони» та Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ» на суму 1 500 000 грн. за платіжними дорученнями: №2950 на суму 120 000 гр.,№2952 на суму 169 500 гр., №5761 на суму 196 800 гр., №5760 на суму 212400 гр., №5762 на суму 390 800 гр., №2951 на суму 410 500 гр.

Окрім цього, проводячи свою підприємницьку діяльність з метою заволодіння коштами ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_6 28.06.2007р. уклав угоду між фірмою «Каrl SchellCo.KG» (товариство з обмеженою відповідальністю компанія командитне товариство, ФРН) (продавець) та ПП «Фабрика делікатесних сирів» (покупець) договір купівлі - продажу комплектного обладнання для обробки та переробки молока, сиру, та інших молочних продуктів №39/04/070DEL.

Проте,використовуючи власний статус позичальника кредитних коштів ПАТ «Промінвестбанк» за кредитним договором №2085 від 28.11.2007р., ОСОБА_6 розробив та здійснив намір щодо заволодіння грошовими коштами Банку за наданими йому кредитними валютними коштами в забезпечення договору купівлі - продажу №39/04/070DEL від 28.06.2007р.,шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Так,15.01.2008 р. ОСОБА_6 подано до Філії «Відділення «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровськ» заявку про відкриття документарного акредитиву №2, за яким банківською установою було випущено акредитив в Comerxbank AG (ФРН) на користь «Каrl SchellCo.KG» на суму 1061231,40 Євро, а 23.05.2008р. зазначені кошти Банком було списано з рахунку ПП «Фабрика делікатесних сирів» із подальшим перерахуванням на розрахунковий рахунок «Каrl SchellCo.KG», відкритий в Comerxbank AG (ФРН).

У подальшому з ініціативи ОСОБА_6 «Каrl SchellCo.KG» було повернуто на розрахункові валютні рахунки ПП «Фабрика делікатесних сирів» №26001057003030 та №26007060520065, попередньо відкриті ним в Шевченківському відділенні Запорізького регіонального управління ПАТ «Приватбанк» (м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 11а):

-10.11.2010 на суму 120 000 Євро;

-31.05.2011 на суму 150 000 Євро;

-26.07.2011 на суму 100 000 Євро;

-02.04.2012 на суму 100 000 Євро;

-21.08.2012 на суму 83 182 Євро;

-27.08.2012 на суму 6 816,52 Євро;

-03.12.2012 на суму 68 400 Євро,

у супереч п.3.12.1 кредитного договору №2085 від 28.11.2007 р., за яким «позичальник зобов`язується через рахунки Банку (ПАТ «Промінвестбанк») власні кошти (забезпечувати надходження та залишки) у обсягах,пропорційних долі отриманих у Банку кредитів».

Одночасно з надходженням зазначених валютних коштів, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою використання їх у власних потребах та не за цільовим призначенням, як директор та фактичний власник ПП «Фабрика делікатесних сирів», всупереч умов, передбачених кредитним договором №2085 від 28.11.2007р., на підставі власних заяв до Шевченківського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ «Приватбанк» (м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 11а) про продаж валюти здійснив у зазначеній банківській установі наступний обмін Євро на гривні:

-10.11.2010- 120 000 Євро на 1 310 400 гр.

-01.06.2011 - 150 000 Євро на 1 711 500 гр.

-26.07.2011 - 100 000 Євро на 1 115 000 гр.

-02.04.2012 - 100 000 Євро на 1 062 000 гр.

-21.08.2012 - 83 182 Євро на 827 675, 62 гр.

-27.08.2012 - 6 816,52 Євро на 68 506,03 гр.

-03.12.2012 - 68 400 Євро на 725 040 гр.

тим самим,ухилившись від банківського контролю ПАТ «Промінвестбанк», перевів отриману загальну суму 6 820 121, 65 гр. на розрахункові рахунки ПП «Фабрика делікатесних сирів» №26003060729633 та № 26007060268048, попередньо відкриті ним в Шевченківському відділенні Запорізького регіонального управління ПАТ «Приватбанк» (м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 11а).

Вказані грошові кошти у наступному були використані ОСОБА_6 за власним розсудом у господарській діяльності ПП «Фабрика делікатесних сирів», як директором та фактичним власником ПП «Фабрика делікатесних сирів».

Таким чином, у період часу з квітня 2008 року по грудень 2012 року, ОСОБА_6 ,зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів грошима ПАТ «Промінвестбанк» у сумі 12 576 121,65 гр.,чим завдав шкоди ПАТ «Промінвестбанк» на вказану суму, що є особливо великим розміром.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України,як заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах,на користь підприємств,фактичним власником яких він є сам.

Також ОСОБА_6 обвинувачується в тому,що використовуючи власні повноваження позичальника, з метою здійснення подальшого кредитування на умовах, передбачених кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007р.,він шляхом службового підроблення видав та надав Філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровськ»,у забезпечення отримання кредиту, завідомо неправдивий документ - договір поставки №135 від 29.09.2009 р., укладений між ПП «Фабрика делікатесних сирів» та ТОВ «Південдорбуд».

Зокрема, у вересні - жовтні 2009 р., знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, ОСОБА_6 скористався незаповненим текстом паперу із заздалегідь проставленим відбитком печатки ТОВ «Південдорбуд», склав завідомо неправдивий документ-договір поставки №135 від 29.09.2009 р.,укладений між ПП «Фабрика делікатесних сирів» та ТОВ «Південдорбуд» (м. Запоріжжя, вул.В.Лобановського 129/108) на поставку останньому продукції на суму 50 000 000 гривень, без відома другого учасника угоди, в особі директора ТОВ «Південдорбуд» ОСОБА_10 та її особистого підпису, під текстом зазначеної угоди проставив- власний підпис, завіривши його печаткою ПП «Фабрика делікатесних сирів».

У подальшому, протягом вересня - жовтня 2009 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, ОСОБА_6 видав завідомо підроблений документ та особисто передав його до Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ», яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна 17, що відповідно до умов кредитного договору №2088/08/1-07 від 28.11.2007 та договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007, забезпечило безпідставне надходження на рахунок ПП «Фабрика делікатесних сирів» від Банку 2 192 148, 76 гр. кредиту, чим останньому спричинено тяжкі наслідки, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст.366 КК України,а саме службове підроблення,тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки (в редакції ст. 366 КК України від 05.04.2001 р.).

Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується в тому,що на виконання попередньо розробленого плану щодо вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами,з метою подальшого одержання кредиту на умовах кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007, укладеного з Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ», усупереч вимог п. 4.2.4 вказаного кредитного договору та п.2.1.8 договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 щодо обов`язку заставодателя представляти достовірну інформацію про предмет застави, надав до Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ» завідомо неправдивий документ - договір поставки №135 від 29.09.2009 р.

За змістом пред`явленого ОСОБА_6 підробленого документу ПП «Фабрика делікатесних сирів» володіла правом на отримання від ТОВ «Південдорбуд» коштів за поставку власної сирної продукції на суму 50 000 000 гривень, які за договором застави майнових прав та відповідно договору №324/08/1-09 від 30.10.2009 про внесення змін до договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 було покладено у забезпечення кредиту ПАТ Промінвестбанк» (п.3.9 Кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007) та звернення стягнення на предмет застави (п.4.1 - 4.3 Договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007).

На підставі наданої Банку завідомо неправдивої інформації у вигляді договору поставки №135 від 29.09.2009, ОСОБА_6 ініціював укладання з Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ» договору №324/08/139 від 30.10.2009 про внесення змін до договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 щодо передачі в заставу Заставодержателю, в особі ПАТ «Промінвестбанк», права вимоги за строковими зобов`язанням за договором поставки №135 від 29.09.2009, укладеним між Заставодавцем, в особі ПП Фабрика делікатесних сирів», та ТОВ «Південдорбуд», зі строком дії до 31.12.2010 на суму 31 971 162 гривень, що надавало йому право на подальше отримання кредиту за кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007.

Внаслідок вчинених ОСОБА_6 дій, 13.11.2009 ПП «Фабрика делікатесних сирів» було отримано кредит в сумі 1104269,19 гривень.

Продовжуючи свій противоправний намір з метою подальшого отримання кредиту за умовами кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007, ОСОБА_6 , 30.11.2009 шляхом надання завідомо неправдивої інформації Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ» про укладання договору поставки з ТОВ «Південдорбуд» №135 від 29.09.2009,ініціював та заключив з зазначеним філіалом Банку договір №355/08/1-09 про внесення змін до договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 в редакції від 30.11.2009, що дозволяло ПП «Фабрика делікатесних сирів» у подальшому одержати від філії Банку кредит на підставі кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007.

Внаслідок вчинених ОСОБА_6 дій,21.12.2009 ПП «Фабрика делікатесних сирів» було отримано кредит в сумі 1 087 879,57 гривень.

У подальшому, на виконання попереднього розробленого плану, ОСОБА_6 30.12.2009 та 29.01.2010 шляхом надання завідомо неправдивої інформації Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ» про укладання договору поставки з ТОВ «Південдорбуд» №135 від 29.09.2009,ініціював та заключив з зазначеним філіалом Банку договори №399/08/1-09 про внесення змін до договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 в редакції від 30.12.2009,та №28/08/1-10 про внесення змін до договору застави майнових прав №2090/08/1-07 від 28.11.2007 в редакції від 29.01.2010,що дозволяло ПП «Фабрика делікатесних сирів» у подальшому одержати від філії Банку кредит на підставі кредитного договору №2085/02-07 від 28.11.2007.

Проте, через порушення ПП «Фабрика делікатесних сирів» умов кредитного договору ,Банком кредитування було припинено.

Внаслідок шахрайства з фінансовими ресурсами директора ПП «Фабрика делікатесних сирів» ОСОБА_6 , інтересам ПАТ «Промінвестбанк» завдано великої матеріальної шкоди на загальну суму 2 192 148,76 гривень, що в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст.222 КК України, а саме шахрайство з фінансовими ресурсами,тобто надання громадянином підприємцем або громадянином засновником(учасником)або службовою особою суб*єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту,що завдало великої матеріальної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю не визнав себе винуватим у скоєнні тих злочинів,які йому інкриміновані,а кримінальне переслідування вважає таким,що було штучно ініційоване бізнесовими конкурентами з метою дискредитувати його особисто,перешкодити як директору «ФДС» відстоювати права підприємства у спірних правовідносинах з ПАТ «Промінвестбанком».

Показав,що з 2004 р.являється директором ПП »Фабрика делікатесних сирів»(далі «ФДС»),яке на момент придбання працювало на застарілих потужностях,потребувало модернізації,задля чого було розроблено бізнес-план із залученням іноземної компанії «Каrl SchellCo.KG»,яка виконала проект реконструкції фабрики «під ключ» вартістю близько 10000000 доларів США. Оскільки ПП «ФДС» у такому розмірі не мало власних коштів профінансувати проект,обвинувачений в інтересах підприємства звернувся до ПАТ «Промінвестбанк» із заявкою на видачу кредиту.Протягом року банк перевіряв роботу фабрики,вивчав можливість забезпечити кредит заставою,в результаті чого в листопаді 2007 р. на рівні керівництва банка в м.Києві було прийнято позитивне рішення про надання фабриці кредиту та був укладений кредитний договір № 2085/02-07 від 28.11.2007 р.з наступним відкриттям мультивалютної кредитної лінії на суму 50000000 гр.Фінансування передбачало надання грошових коштів траншами згідно бізнес-плану,цільове використання кредитних коштів,кредит був забезпечений заставою у п*ятикратному розмірі.В квітні 2008 р.підприємство отримало від банку частину кредиту у розмірі 4256000 гр.,які були перераховані як оплата за сировину підприємству-контрагенту ТОВ «Східні регіони»,що згідно кредитного договору є цільовим призначенням їх використання.У вересні 2008 р.підприємство отримало від банку частину кредиту у розмірі 1500000 гр.,які були перераховані як оплата за поставку будівельних матеріалів підприємству-контрагенту ТОВ «Східні регіони»,що згідно кредитного договору є цільовим призначенням їх використання.Погашення за рахунок цих коштів кредиту ТОВ «Східні регіони» перед ПАТ «Промінвестбанк» закону не протирічить,зобов*язання поставити сировину та будівельні матеріали цим підприємством були виконані.З червня 2008 р.виникли проблеми з ліквідністю банку,де восени 2008 р.була введена тимчасова адміністрація,до травня 2009 р. банк в односторонньому порядку фактично припинив фінансування проекту,що мало наслідком невиконання ПП «ФДС» зобов*язань перед контрагентами по іншим договорам,пов*язаним з кредитним,в тому числі були зірвані поставки обладнання з Німеччини фірмою «Каrl SchellCo.KG»,а оновлене підприємство не введено в експлуатацію з жовтня 2009 р.,як це передбачалося бізнес-планом.Після зміни власників банку,з травня 2009 р.ПП «ФДС» пройшло процедуру перегляду кредитного договору від 28.11.2007 р.,в процесі якого повністю перевірялась діяльність підприємства,наявність заставного майна,було підтверджено цільове використання вже наданих кредитних коштів за минулий період,що було підставою для прийняття позитивного рішення про продовження фінансування проекту. 17.07.2009 р.між ПП »ФДС» та банком була укладена додаткова угода про збільшення суми кредиту до 89000000 гр.,що було еквівалентом 10000000 доларів США,через зростання курсової різниці валют.В грудні 2009 р.банк повторно припинив фінансувати проект,водночас,за рахунок власних обігових коштів ПП «ФДС» продовжувало виконувати свої зобов*язання по кредитному договору та до 01.01.2010 р.сплачувати банку проценти,що призвело до фінансової кризи підприємства.Крім того,зірвалася поставка обладнання від «Каrl SchellCo.KG»,яка на підставі укладеного в 2007 р.договору,частково була профінансована банком на суму 1061231,40 євро,тому за ініціативою обвинуваченого, протягом 2010-2012 р.,ця фірма повертала отримані кошти на рахунок підприємства,відкритий в «Приватбанку» в той період,коли «Промінвестбанк» не проводив платежів по рахункам клієнтів,про що ПАТ «Промінвестбанк» був поінформований.Ці кошти не мали цільового призначення,не були предметом застави,спрямовувались на використання у господарській діяльності ПП «ФДС» на виробничі потреби.Оскільки припинення фінансування проекту банком поставило ПП «ФДС» на межу банкрутства,в 2010 р.обвинувачений за рішенням господарського суду стягнув з банку збитки у розмірі 180000000 гр.,в подальшому це рішення було предметом перегляду судами різних інстанцій,однак Підкуймуха привернув до себе увагу власників банку,якими були впливові особи,що ініціювали його кримінальне переслідування із залученням працівників СБУ.Версія слідства про те,що він заволодів майном банку внаслідок нецільового використання кредитних коштів є надуманою,ґрунтується на припущеннях та доказах,які є недопустимими.Пред*явлене обвинувачення про підробку договору поставки № 135 від 29.09.2009 р.,укладеного між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд»,та використання його в 2009 р.з метою отримання кредиту,який був фактично наданий ще у 2007 р.,вважає юридичним нонсенсом як за змістом,так і з точки зору його доведеності.Зазначене підприємство мало господарські відносини з фабрикою,прибуток від ТОВ «Південдорбуд»,отриманий «ФДС», декларувався,можливо,з цим підприємством укладався договір про наміри № 135 від 29.09.2009 р.,ким та за яких обставин він був підписаний з боку ТОВ «Південдорбуд»,обвинуваченому невідомо, слідством не перевірялося,а пред*явлене саме йому обвинувачення по ст.366 КК України у підробці цього документу виключно надумане.Просив суд виправдати його по всім пред*явленим обвинуваченням.

Як цивільний відповідач не визнав позов ПАТ "Промінвестбанк" з наведених вище підстав.

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності,допустимості,достовірності,а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв*язку,суд прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення,виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження,серед яких є верховенство права,презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.

У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістомрішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду має бути законним і обгрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Згідно ст.373 КПК України,обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані,отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин,що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання,речові докази,документи,висновки експертів.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів,сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази,а саме показання свідків,протоколи проведення слідчих та процесуальних дій,висновки експертів,акти податкових перевірок,з яких суд встановив наступне.

12.11.2012 р.постановою старшого слідчого 1-го відділення СО УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_11 було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення злочину,передбаченого ч.5 ст.191 КК України,що безпосередньо виявлені слідчим(а.с.213-214 т.1)

20.11.2012 р.до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 22012080000000003 за фактом вчинення директором ПП ОСОБА_6 злочину,передбаченого ч.5 ст.191 КК України,а саме заволодіння грошовими коштами ЗАТ «Промінвестбанк» на загальну суму 5756000гр.(а.с.218 т.1)

Зазначені відомості були внесені на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.12.2012 р.,яка набрала чинності 01.01.2013 р.,постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України була скасована(а.с.216 т.1)

З розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування(прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення)вбачається,що зазначена ухвала є одним із прийнятих у кримінальному провадженні процесуальних рішень.

Натомість,з реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається прийнятих процесуальних рішень ані про скасування цієї ухвали суду,ані про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України іншою постановою.

Не вбачається з цього реєстру і даних про процесуальні рішення щодо порушення кримінальних проваджень відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.222 КК України та ч.2 ст.366 КК України(в ред. від 05.04.2001р.),хоча,відповідно до зазначених в реєстрі повідомлень,досудове розслідування за вказаними кримінальними правопорушеннями відбувалося.

В судовому засіданні стороною обвинувачення постанови про прийняття таких процесуальних рішень теж не були надані.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального провадження починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту статей 276, 277, 283 КПК України випливає, що здійснення письмового повідомлення про підозру є передумовою для проведення процесуальних дій під час досудового розслідування щодо особи, яка після відповідного повідомлення набуває процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, що прямо пов`язано із реалізацією загальної засади змагальності сторін у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Так з матеріалів провадження вбачається, що 10 липня 2013 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України, і відповідно до п.2 ч.1 ст.219 КПК України з вказаної дати розпочався двохмісячний строк досудового розслідування.

02.08.2013 р. було складено та затверджено обвинувальний акт, який направлено до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.08.2013 р., яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 26.09.2013 р., обвинувальний акт повернуто прокурору.

Згідно поштового повідомлення,зазначений обвинувальний акт вручено за довіреністю уповноваженій особі Запорізької обласної прокуратури 21.10.2013 р.(а.с. т.7)

Обвинувальний акт,який є предметом розгляду колегії суддів,був затверджений прокурором 03.07.2014 р.(а.с.2 т.1),до суду надійшов 10.07.2014 р.(а.с.1. т.1).

З реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається прийнятих процесуальних рішень про продовження строків досудового розслідування,які очевидно перевищують два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину(з 10.07.2013 р.),в судовому засіданні прокурором також не надано суду процесуальних рішень,з яких можливо встановити законність проведення досудового розслідування за межами цього строку.

Законом прямо не врегульовано наслідки чинності процесуальних рішень, прийнятих за межами встановлених строків, але ч.8 ст.223 КПК України встановлено, що слідчі дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду. Будь-які слідчі дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими.

Крім того, відповідно до положень ст.283 КПК України формою закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальнимактом.

Враховуючи встановлені вище обставини,відкриття матеріалів досудового розслідування та складання обвинувального акта було здійснене з порушенням строку, визначеного п.2 ч.1 ст.219 КПК України.

Відповідно положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура,тобто захист прав,насамперед, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а у випадку їх безпідставного порушення - захист шляхом відновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 р. зазначив,що основне призначення процесуальних норм-захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

З урахуванням викладеного вище суд прийшов до висновку,що досудове розслідування як на початковій стадії ,так і протягом усього часу до його завершення, відбувалося з порушенням вимог процесуального закону,що дає підстави вважати його упередженим,оскільки воно здійснювалось без застосуванняналежної правової процедури,яка включає в себе дотримання засад (принципів) кримінального провадження, процесуальних засобів і способів їх реалізації, процесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження та прийняття законних, обґрунтованих і справедливих рішень.

У цьому сенсі варті на увагу показання обвинуваченого про те,що кримінальне провадження відносно нього мало замовний характер,метою якого було дискредитувати його особисто та як керівника підприємства,яке було б конкуренто спроможним та створювало загрозу для бізнесу впливових осіб.

За змістом ч.2ст. 19 Конституції України,правова держава і громадянське суспільство повинні гарантувати особі максимальну свободу і вільний розвиток особистості. Досягнення цього потребує, щоб існуючий в державі і суспільстві правопорядок грунтувався на певних принципах, передбачених Конституцією і законами країни, зокрема на принципах демократизму, гуманізму, соціальної справедливості, конституційності, законності тощо.

Держава мусить бути гарантом не лише належної реалізації передбачених Конституцією і законами прав і свобод людини і громадянина, а й неприпустимості не передбачених Конституцією і законами втручання в життя і діяльність особи та примусового впливу на неї, тобто гарантом від свавілля, беззаконня, самоуправства, зловживання та вольових рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Разом з тим органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти виключно в межах, визначених відповідними видами правових норм.

Їхня діяльність має бути максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована з тим, щоб упередити можливість з будь-яких причин завдати шкоди особі, суспільству чи державі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як зазначається у цій статті, зобов`язані діяти тільки на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, оскільки їх повноваження, функції, права і обов`язки підпорядковані, зрештою, служінню особі, суспільству і державі.

У світлі ст.124 Конституції України ,метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Згідно зі ст.55 Конституції України,всі права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Ухвалення судових рішень іменем держави обумовлено їх значенням як загальнообов`язкових рішень органу судової влади,піднімає їх авторитет як акта державної влади,а відтак,судове рішення має бути ефективним засобом юридичного захисту прав та основоположних свобод людини,в тому числі від недопустимого свавілля з боку органів державної влади.

У даній справі явно простежуються ознаки виконання представниками органів досудового розслідування та державного обвинувачення незаконних наказів представників влади за часів президента ОСОБА_12 кримінально переслідувати громадянина,який становить загрозу їх бізнесовим інтересам, замість нормальної конкуренції бізнесу.

Крім того,з 2009 р.ПАТ »Промінвестбанк» є власністю «Внешэкономбанка Росії»,тобто у даній справі державним обвинуваченням лобіюються не державні інтереси України та її громадян.

Висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст.191 КК України,колегія судів дійшла,виходячи з наступного.

Частиною п*ятою статті 191 КК України встановлено відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем,із заподіянням потерпілій особі матеріальної шкоди у особливо великому розмірі.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Суб`єкт злочину усвідомлює, що майно, яким він протиправно заволодіває, є для нього на даний момент чужим і він не має на нього права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно знаходиться, але, незважаючи на це, він бажає ним заволодіти або обернути на свою користь чи користь інших осіб.

В результаті заволодіння чужим майном винний або інші особи одержують фактичну можливість володіти, користуватися чи розпоряджатися таким майном як своїм власним, а власник цього майна такої можливості позбавляється.

Відсутній злочин проти власності у випадку, коли кошти, недостача яких встановлена, витрачались не на особисті потреби службової особи, яке їй було ввірене чи було у її віданні, чи на потреби інших осіб (родичів, близьких, керівництва), а на покриття виробничих витрат у широкому розумінні цього поняття.

Закінченим злочин у формі зловживання службовим становищем як способом заволодіння майном є з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

У кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають доказуванню:1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) покладається на слідчого, прокурора.

Суд визнає, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами винуватості ОСОБА_6 , як того вимагає закон.

В судовому засіданні не встановлено ні факту отримання ОСОБА_6 вказаних в обвинувальному акті коштів, ні факту незаконного заволодіння чи розпорядження ним цими коштами, ні, відповідно, обернення їх на свою користь. Жодним чином не доведено і наявності прямого умисла, як обов`язкової складової складу злочину, спрямованого на заволодіння грошовими коштами та безпідставне обернення їх на свою користь.

Версія обвинувачення по ч.5 ст.191 КК України зводиться до того,що ОСОБА_6 як директор ПП «ФДС»,16.04.2008 р.отримавши від ПАТ «Промінвестбанк» на підставі договору № 2085 від 28.11.2007 р.частину кредитних коштів у розмірі 4256000 гр.,що надійшли на оплату проектних та будівельно-монтажних робіт,закупки обладнання,виробничі потреби,використав їх всупереч цільовому призначенню,з метою заволодіння ними,перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Східні регіони» в якості оплати за сировину кількома платежами,а 17.04.2008р.та 18.04.2008 р.,діючи як заступник директора ТОВ «Східні регіони» в інтересах цього підприємства,перерахував зазначену суму кількома платежами як часткове погашення раніше отриманого в ПАТ «Промінвестбанк» кредиту.

Аналогічним чином ОСОБА_6 як директор ПП «ФДС» 18.09.2008 р.отримавши від ПАТ «Промінвестбанк» на підставі договору № 2085 від 28.11.2007 р. частину кредитних коштів у розмірі 1500000 гр.,що надійшли на оплату проектних та будівельно-монтажних робіт,закупки обладнання,виробничі потреби,використав їх всупереч цільовому призначенню,з метою заволодіння ними,перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Східні регіони» в якості оплати за будівельні матеріали кількома платежами,та цього ж дня,діючи як заступник директора ТОВ «Східні регіони» в інтересах цього підприємства,перерахував зазначену суму кількома платежами як часткове погашення раніше отриманого в ПАТ «Промінвестбанк» кредиту.

Зі змісту цього обвинувачення вбачається,що зловживання службовим становищем ОСОБА_6 як директором ПП «ФДС» полягало у використанні ним своїх організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій всупереч інтересам служби - нецільовому розпорядженні кредитними коштами.

Як передбачено п.2.3.кредитного договору № 2085 від 28.11.2007 р.(а.с.137 т.1),кредит надавався ПП «ФДС» із наступним цільовим призначенням:на оплату проектних та будівельно-монтажних робіт,закупівлю обладнання та виробничі потреби.

Відповідно до Статуту підприємства «ФДС» та пояснень учасників процесу,предметом його діяльності,серед іншого,було виробництво твердих та плавлених сирів,тваринного масла,молочних консервів,для чого очевидно необхідно здійснювати закупівлю сировини(а.с.120 т.1)

Виходячи з лексичного тлумачення поняття виробничі потреби це потреби в засобах виробництва сировині, енергії, матеріалах, технологіях виробництва, робочій силі, інформації тощо.

Відтак,перерахування грошових коштів ПП «ФДС» в якості оплати за сировину як необхідної складової процесу виробництва,та будівельні матеріали,про що прямо вказано у кредитному договорі,є використанням кредитних коштів за цільовим призначенням,на виробничі потреби,а версія обвинувачення про те,що такі витрати кредитних коштів відбувалися всупереч цільовому призначенню,виключно надумана.

Після надходження цих коштів від ПП «ФДС» в результаті господарської діяльності,вони вважаються власними коштами ТОВ «Східні регіони» і подальше розпорядження ними в інтересах цього підприємства з будь-якою метою не утворює складу злочину,оскільки такими діями матеріальна шкода кредитору не завдається.

Крім того,із самого змісту обвинувачення видно,що грошові кошти кредиту,що надавався банком ПП «ФДС»,були повернуті тому ж банку як частина кредиту ТОВ «Східні регіони»,фактично з володіння банку не вибували,оскільки рахунки цих підприємств знаходились саме у ПАТ «Промінвестбанк».

У разі,якщо кредитор вважав таке використання коштів з боку ПП «ФДС» нецільовим,банк відповідно до п.4.3 кредитного договору мав право відмовляти позичальнику в оплаті наданих ним розрахункових документів за рахунок кредитних коштів(п.4.3.2),вимагати сплатити штраф у розмірі 25% від суми кредиту,використаної не за призначенням(п.5.4),чого по справі не встановлено.

Такі висновки суду ґрунтуються на показаннях допитаних в судовому засіданні свідків.

ОСОБА_13 в суді показала про те,що в період 2007-2012 р.працювала начальником відділу кредитування Дніпропетровського відділення ПАТ «Промінвестбанк»,обізнана,що з ПП «ФДС» був укладений кредитний договір на суму 50000000 гр.Питання про можливість надання кредиту цьому підприємству розглядалось на кредитному комітеті,членом якого вона в силу займаної посади являлася,проте рішення про укладення кредитного договору приймалося Головним кредитним комітетом банку у м.Києві.Заставне майно перевірялося згідно з порядком,визначеним внутрішнім Положенням банку.В 2008 р.в банку була введена тимчасова адміністрація,банк не мав можливості кредитувати клієнтів,а після відновлення нормальної роботи банку у 2009 р.ПП «ФДС» проходив процедуру укладення додаткової угоди до кредитного договору в частині збільшення суми кредиту,яка за змістом є аналогічною процедурі первинного отримання кредиту.Згідно банківського Положення про порядок надання кредитів,якщо позичальник допустив будь-які порушення умов кредитного договору,зокрема,нецільове використання кредитних коштів,збільшення суми кредиту для такого клієнта неможливе.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала,що в період 2007 р.вона працювала начальником операційного відділу Дніпропетровського відділення ПАТ «Промінвестбанк»,як член кредитного комітету,перед укладенням з клієнтом банку кредитного договору,перевіряла документи підприємства на їх відповідність вимогам НБУ та внутрішнім положенням банку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала,що в період з 2008 р.по 2011 р.працювала економістом у Дніпропетровському відділенні ПАТ «Промінвестбанк».На момент її виходу на роботу,ПП «ФДС» з банком вже був укладений кредитний договір,вона у складі комісії,до якої входили також працівники служби безпеки банка,відповідно до банківського Положення про кредитування виїздила в м.Запоріжжя на ПП «ФДС» для перевірки майна,що знаходилось у заставі банка.Майно на момент перевірок було в наявності,в належному стані,порушень умов його зберігання не було встановлено.ПП «ФДС» здійснював оплату по кредиту,про порушення умов кредитного договору з боку підприємства їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав,що в період 2007-2008 р.працював головним спеціалістом відділу службі безпеки Дніпропетровського відділення ПАТ «Промінвестбанк`в зв*язку з укладенням кредитного договору між банком та ПП «ФДС», особисто приїздив в м.Запоріжжя на фабрику,де перевіряв заставне майно,яким забезпечувався кредитний договір,а саме обладнання,сировину,будівлі,які на час проведення перевірок були в наявності,про що складалися акти.Перевірки проводились працівниками банку комісійно,не менш,ніж двома особами,претензій до наявності заставного майна не виникало.Заставне майно перевірялось до укладання кредитного договору,а протягом строку його дії - один раз на квартал.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала,що працює начальником відділу претензійно-позовної роботи Дніпропетровського відділення ПАТ «Промінвестбанк»,їй відомо,що з ПП «ФДС» укладався кредитний договір,за період обслуговування кредиту в 2007-2009 р.у банка не було претензій до боржника. Пізніше цей кредитний договір був предметом спору у господарських судах різних ланок,зокрема,боржник ініціював стягнення з банку збитків,визнання кредитного договору недійсним з різних підстав.

Свідок ОСОБА_18 суду показала,що в період 2006-2009 р.працювала на ПП «ФДС» головним економістом,в межах своїх обов*язків залучалась до розрахунків фінансового плану підприємства з метою отримання кредиту на реконструкцію. Підприємство брало на себе зобов*язання під гарантії кредиту,який передбачав цільове фінансування,укласти договори на поставку обладнання,відбудову нового виробництва,після введення якого в експлуатацію передбачалося погашення кредиту.Забезпеченням повернення кредиту виступало заставне майно підприємства,яке періодично банком перевірялося. В 2008 р.банк не оплатив обладнання,поставка якого з Німеччини з цих причин була зірвана,всі подальші фінансові проблеми підприємства напряму були пов*язані з невиконанням з боку банку зобов*язань про надання кредиту.ПП «ФДС» укладав договори як на закупівлю сировини,так і на постачання готової продукції,фінансовий план підприємства розрахувався під кредит на п*ять років,через відсутність фінансування з боку банку виконання цих договорів теж було зірвано.Всі кредитні кошти,які надавались банком,використовувались виключно за цільовим призначенням,під жорстким контролем з боку банку,який здійснював їх перерахування після перевірки та узгоджень.

ОСОБА_19 в суді показала,що працювала на ПП «ФДС» економістом в той період,коли підприємством був взятий кредит на інвестиційний проект будівництва нового заводу.Повернення коштів банку підприємство гарантувало заставним майном,яке комісійно перевірялось представниками банку,претензій з боку банку не було.В певний момент банк не зміг продовжувати кредитування.

Свідок ОСОБА_20 показала в суді,що у 2009 р.протягом 2 місяців займала посаду головного бухгалтера ПП »ФДС»,на той момент підприємством був отриманий кредит на реконструкцію виробництва,залучена німецька компанія для поставки обладнання,директор «ФДС» займався оформленням пакету документів для відновлення фінансування проекту.

Свідок ОСОБА_21 суду показала,що в період з травня 2008 р.по лютий 2011 р.працювала юристом у ПП «ФДС»,директором якого являвся ОСОБА_6 ,на момент її працевлаштування,підприємством вже був укладений кредитний договір з ПАТ «Промінвестбанк»,за рахунок кредитних коштів фінансувалася його реконструкція та переобладнання,в тому числі із залученням іноземної компанії.Восени 2008 р.через фінансову кризу банк зупинив фінансування по кредиту,що мало наслідком невиконання з боку «ФДС» інших,пов*язаних з кредитним,договорів,водночас,від банку не було претензій про нецільове використання кредитних коштів.Пошуком контрагентів для підприємства як у відносинах поставки продукції власного виробництва,так і закупівлі сировини,матеріалів,займався спеціальний відділ,проекти договорів вивчалися юристом,головним бухгалтером,головним інженером,після чого його підписував директор.На час її звільнення,підприємство ще працювало,проте перебувало у стані фінансової скрути через припинення банком фінансування по кредиту,що мало наслідком проблеми у взаєминах по іншим,пов*язаними з кредитним,договорам, виникнення заборгованості по заробітній платі,податковим зобов*язанням.

Свідок ОСОБА_22 в суді показав,що з вересня 2011 р.він був призначений керуючим справами ПП «ФДС»,з червня 2013 р.на підставі ухвали господарського суду виконує обов*язки ліквідатора цього підприємства.Процедура банкрутства була ініційована Пенсійним фондом,до реєстру вимог кредиторів включені вимоги ПАТ «Промінвестбанк» на суму невиконаних кредитних зобов*язань з пенею та штрафами близько 82000000 гр.,вимоги фіскальних органів,кількох контрагентів за надані послуги,також були заявлені вимоги підприємством з Латвії на 190000000 гр.штрафних санкції за невиконання договору про поставку продукції.Заставне майно,яким забезпечувалось виконання «ФДС» кредитних зобов*язань,є в наявності,що було зафіксовано актом проведеної в квітні 2013 р.інвентарізації за участю представника банка,вимоги банку як одного з кредиторів «ФДС» за рахунок його реалізації будуть задовольнятися позачергово.В кримінальному провадженні ПАТ «Промінвестбанк» заявлений цивільний позов на таку ж суму вимог,які включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство «ФДС».

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала,що з листопада 2011 р.до моменту ліквідації(літо 2013 р.)працювала юристом на ПП «ФДС»,про існування кредитних відносин у цього підприємства з ПАТ «Промінвестбанк» їй стало відомо з реєстру вимог кредиторів,затвердженого господарським судом.ПП «ФДС» в межах справи про банкрутство відвідував представник банку,котрий з ліквідатором ПП «ФДС» описували майно підприємства для включення у ліквідаційний баланс.Причиною банкрутства підприємства є неможливість виконати кредитні зобов*язання перед банком,чому передувало невиконання з боку банку обов*язку кредитодавця.

Зазначені особи допитувались як свідки обвинувачення,достовірність їх показань не ставилась під сумнів,проте прокурором не доведено до відома суду,який тягар обвинувальних фактів містять їх показання.

Водночас,свідки підтвердили відсутність порушень з боку ПП «ФДС» умов кредитного договору в частині цільового використання кредитних коштів,що було предметом перевірки у 2009 р.та передумовою збільшення суми кредиту,та забезпечення майнових прав банку заставою.

Також ОСОБА_6 інкримінується ,що після повернення на рахунок ПП «ФДС» від «Каrl SchellCo.KG» грошових коштів за непоставлене обладнання на загальну суму 6820121,65 гр.,він як директор ПП «ФДС» використав їх у господарській діяльності підприємства,ухилившись від банківського контролю,таким чином заволодів ними,зловживаючи службовим становищем.

Зі змісту кредитного договору та внесених до нього змін вбачається,що кошти,перераховані банком на підставі акредитиву,на користь «Каrl SchellCo.KG» як частина оплати за поставку обладнання,після їх повернення на рахунки ПП «ФДС» не перебували під заставою,на них не накладався арешт,тому для їх використання підприємством не було передбаченим законом або договором перешкод.

Посилання в обвинуваченні на те,що згідно п.3.12.1 ОСОБА_6 зобов*язаний був забезпечити надходження цих коштів на рахунки підприємства у ПАТ «Промінвестбанк» у даному контексті недоречні,оскільки в ньому йдеться про проведення через рахунки банку власних коштів підприємства,а не тих,що перебувають в обігу як залучені за рахунок кредиторської заборгованості.

Звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні корисливого злочину,за яким він особисто коштами банку не заволодів,не містить опису тих обставин,на чию користь він вчинив заволодіння майном банку,натомість,в самому ж обвинуваченні зазначено,що ОСОБА_6 в період квітня 2008 р.та вересня 2009 р.діяв в інтересах ТОВ «Східні регіони»,яке як майновий поручитель ПП «ФДС» несе відповідальність за правові наслідки невиконання кредитного договору,а у період 2010-2012 р.діяв в інтересах ПП «ФДС»,кредитні зобов*язання якого забезпечені порукою та заставою.

Вирішуючи питання про те, чи заподіяно кредиторові,у разі неповернення у встановлений строк наданого кредиту,матеріальну шкоду в особливо великому розмірі,суд враховує те, що кредитний договір забезпечувався як комерційною заставою майна,належного суб`єкту господарської діяльності,так і заставою особистого майна обвинуваченого. Стосовно заставного майна,вартість якого перевищувала суму отриманого кредиту і відсотків за ним, було задіяно механізм стягнення і кошти від його реалізації будуть спрямуватися на задоволення майнових інтересів кредитора, відтак,заподіяння матеріальної шкоди виключається,а порушення умов кредитного договору підприємством боржником у кредитних правовідносинах не може свідчити про наявність в діях його керівника ознак злочину,в якому ОСОБА_6 обвинувачується.

Визнання боргових зобов*язань перед банком,які не виконані через неплатоспроможність підприємства,вказує на відсутність умислу у обвинуваченого безоплатно обернути на свою користь майно банку,оскільки на теперішній час це питання вирішується в порядку процедури реалізації заставного майна,до якого входить і особиста власність ОСОБА_6 .

Згідно довідки ПАТ «Промінвестбанк» ,позичальником ПП «ФДС» по кредитному договору № 2085/02-07 від 28.11.2007 р.були сплачені проценти на суму 5408910,89 коп.,600 813,40 доларів США(а.с.128 т.6),що є співмірним із сумою коштів,у безоплатному оберненні якої на свою користь звинувачується ОСОБА_6 ,чим спростовується версія слідства про корисний мотив злочинної діяльності обвинуваченого.

Крім того,обвинуваченням не аналізувалися причини,за яких ПП «ФДС» був поставлений у скрутне фінансове становище після укладання кредитного договору,що призвело до невиконання його умов перед банком,при цьому звинувачуючи саме ОСОБА_6 в умисному заподіянні банку матеріальної шкоди через неповернення кредиту.

Висновок експерта № 124 від 30.05.2013 р.за результатами проведення економічної експертизи,яка призначалася з метою документального підтвердження надходження,обліку та використання у господарській діяльності ПП «ФДС» сировини та будівельних матеріалів від ТОВ «Східні регіони»,суд не приймає до уваги як доказ винуватості ОСОБА_6 ,оскільки експертом у цьому висновку зазначено про неможливість дослідити та аналітично перевірити відображення у бухгалтерському обліку ПП «ФДС» цих даних,так як первинні документи ,що фіксують та підтверджують бухгалтерські операції,експерту органом досудового розслідування не були надані(а.с.81-90 т.2),а відтак висновки експерта не є повними та обґрунтованими,оскільки всебічно діяльність ПП «ФДС» за весь період господарських взаємовідносин з ТОВ «Східні регіони» не перевірялась.

Надання на дослідження експерту виписок про рух грошових коштів за 17.04.2008 р.,18.04.2008 р.,18.09.2009 р.вказує на примітивний підхід органу досудового розслідування до встановлення фактичних обставин справи,з огляду на те,що взаємні розрахунки та виконання зобов*язань про поставку продукції не відбувалися між цими суб*єктами господарювання лише у зазначені дати.

При цьому орган досудового розслідування мав у своєму розпорядженні первинні документи бухгалтерського обліку ПП «ФДС»,які були вилучені під час обшуку приміщення фабрики ще 19.11.2012 р.(а.с.240-244 т.1)

Питання щодо вилучення, огляду та зберігання речових доказів врегульоване Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 року № 51/401/649/471/23/125.

Як визначає Інструкція,факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії. У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений.

Усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі. Якщо протокол з описом предметів і цінностей, які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв`язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об`єкти. Якщо до огляду вилучених предметів і цінностей виявиться можливим залучити тих же понятих, які були присутні і при вилученні, то вони повинні засвідчити, що провадиться огляд та опис цих самих об`єктів, що були раніше вилучені.Протокол складається у двох примірниках, підписується особою, яка проводила вилучення майна, цінностей або документів, а також інших об`єктів, понятими, а також іншими учасниками слідчої дії, у тому числі особою, у якої проводилося вилучення, а в разі її відсутності повнолітнім членом її родини або представником житлово-експлуатаційної організації, сільської (селищної), міської ради, адміністрації відповідного підприємства, установи, організації. Копія протоколу видається на руки особі, у якої проведено вилучення майна, цінностей, документів, а в разі її відсутності - повнолітнім членам її родини або названим вище представникам. Вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючи ознаки, які дозволяють відрізнити об`єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Згідно протоколу огляду від 01.02.2013 р.,слідчим були оглянуті вилучені під час обшуку приміщення ПП «ФДС» та місця проживання ОСОБА_6 документи(а.с.245 т.1-18 т.2)

Під час огляду були розкриті первісні пакунки з бірками опечатування,в який спосіб після огляду забезпечувалось їх належне зберігання,в протоколі огляду слідчий не зазначив.

Відтак,не виключається можливість доступу до первинних документів бухгалтерського обліку ПП «ФДС» після їх вилучення до призначення економічної експертизи,вбачається вибірковий підхід до відібрання документів,які будуть направлені експерту,оскільки надавалися на дослідження не всі вилучені документи,що вказує на мету штучного створення доказів обвинувачення.

Акт ДПІ у Шевченківському районі від 29.07.2013 р.№ 46/22-01/32875438 з питань дотримання ПП «ФДС» податкового та іншого законодавства ,яким встановлено порушення у сплаті підприємством податку на прибуток ,заниження ПДВ,порушення термінів декларування валютних цінностей(а.с.173-201 т.6)не містить тягаря обвинувальних фактів відносно ОСОБА_6 по ст.191 ч.5 КК України.

Доказове значення звіту незалежного аудитора щодо господарської діяльності ПП «ФДС»,на який посилався у судових дебатах прокурор,суд не оцінює через відсутність такого документу в матеріалах кримінального провадження.

Посилання прокурора на такі докази винуватості ОСОБА_6 ,як матеріали справ ПП «ФДС» у «ПІБ» та «Приватбанк»,позбавлені конкретизації щодо їх змісту та належності до предмету доказування.

Крім того,документи ПП «ФДС» на підставі ухвали слідчого судді від 07.02.2013 р.,яка діяла до 07.03.2013 р., вилучались у ПАТ «Промінвестбанк» 12.03.2013 р.(а.с.136,138 т.2)

При вирішенні питання про процесуальні наслідки порушення загальних положень тимчасового доступу до документів,суд керується положеннями, закріпленими ст.87 КПК України, відповідно до ч.1 якої недопустимими є докази,отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.При цьому ч. 2 аналізованої норми передбачає, що одним із діянь, у разі існування яких суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, є, здійснення процесуальних дій,які потребують попереднього дозволу суду ,без такого дозволу,абоз порушенням його суттєвих умов.

Враховуючи,що тимчасовий доступ до документів кредитної справи ПП «ФДС» був проведений з істотними порушеннями вимог КПК України, здобуті у його результаті документи(а.с.1-229 т.4,а.с.1-226 т.5,а.с.141-168 т.2)оцінює як недопустимі докази в розумінні ч.1 ст.87 КПК України.

Крім того,після скасування ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.12.2012 р.постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 по ч.5 ст.191 КК України від 12.11.2012 р.,всі слідчі дії,які були проведені,та отримані у їх результаті докази,відповідно до положень чинного на той час КПК України 1960 р.визнаються недопустими.

Відтак,обвинувачення не може посилатися як на докази винуватості ОСОБА_6 документи,отримані в результаті проведення 19.11.2012 р.обшуку приміщення ПП «ФДС» (а.с.240-244 т.1)

Такі висновки суду узгоджуються з положеннями пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,який вимагає доведення винуватості особи лише тими доказами,які відповідають закону,тобто отримані законним шляхом.

Вміст даної норми вказує на визнання Європейською Конвенцією права вимагати від суддів не засновувати своє рішення на доказах,отриманих незаконним шляхом,оскільки інакше обвинувачений необґрунтовано втрачає право на презумпцію невинуватості.

У рішенні «Ван Мелехен та інші проти Нідерландів» від 23.04.1997 р.Європейський Суд вказав,що завдання суду полягає не в тому,щоб оцінювати докази,а в тому,щоб упевнитися,чи був судовий розгляд в цілому справедливими,включаючи і те,як були отримані докази.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Яременко проти України» від 12.09.2008 р.,зазначив:»Хоча стаття 6 (Конвенції)гарантує право на справедливий судовий розгляд,вона не встановлює ніяких норм

стосовно прийнятності доказів як таких, що передусім є питанням,

яке регулюється національним законодавством (рішення у справі

"Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 р. та у справі

"Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 9.06.1998 р.)… Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і,якщо це стосується порушення іншого конвенційного права,має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і"Аллан проти Сполученого Королівства").

Відтак,неналежна перевірка судом доказів на предмет їх допустимості є порушенням вимог ч.2 ст.370 КПК України,якою закріплено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 р.викладена концепція «Плоди отруйного дерева»,сенс якої зводиться до того,що якщо джерело доказів (»дерево»)є недопустим,то всі докази,отримані за його допомогою(«плоди»)будуть такими ж.

Керуючись цією концепцію,суд визнає недопустими доказами отримані в результаті обшуку 19.11.2012 р.документи (а.с.240-244 т.1)та похідні від них висновок економічної експертизи № 124,акт податкової перевірки від 29.07.2013 р.

Частиною 1статті 22 КПК Українивстановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності,що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд, дослідивши в судовому засіданні всі надані докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.12.2012 р.).

Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.07.2013 р.)

Висновок суду про недоведеність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.366 КК України,ґрунтується на наступному.

Стаття 366 частина 2 КК України в редакції від 05.04.2001 р.,по якій пред*явлено обвинувачення ОСОБА_6 ,передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення,тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей,інше підроблення документа,а також складання і видачу завідомо неправдивих документів,якщо це діяння спричинило тяжкі наслідки.

З суб*єктивної сторони цей злочин є умисним.

Об*єктивна сторона службового підроблення характеризується альтернативним діянням:внесення до документів неправдивих відомостей,інше підроблення документів,складання неправдивих документів,видача неправдивих документів.

За змістом пред*явленого ОСОБА_6 обвинувачення по ч.2 ст.366 КК України(в ред.від 05.04.2001 р.),він як службова особа директор ПП «ФДС»,склав неправдивий документдоговір № 135 від 29.09.2009 р.,під текстом якого проставив власний підпис,завіривши його печаткою ПП «ФДС»,без відома другого учасника угоди в особі директора ТОВ «Південдорбуд» ОСОБА_10 та її особистого підпису,а в подальшому особисто видав завідомо підроблений документ до філії банку,що забезпечило безпідставне надходження на рахунок ПП «ФДС» кредитних коштів та спричинило тяжкі наслідки.

На підтвердження цієї версії,в судовому засіданні були досліджені надані стороною обвинувачення висновок експерта № 12/4/6 від 10.07.2013 р.,висновок експерта № 275п/276п від 21.11.2016 р.,показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ,з яких встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_24 показала,що приблизно у 2009 р.вона пристала на пропозицію ОСОБА_10 ,з якою на той час разом працювала,замість брата останньої увійти до складу засновників ТОВ «Південдорбуд»,мала на меті отримати додатковий дохід від діяльності цього підприємства.При внесені змін до статутних документів,місце знаходження підприємства перереєстрували за місцем її реєстрації,посаду директора обіймала ОСОБА_26 ,в якої знаходились всі документи та печатки, ОСОБА_27 особисто ніякої участі у господарській діяльності «Південдорбуд» не брала та обізнана про неї лише із слів ОСОБА_28 ,що підприємство збиткове,доходів не приносить,а згодом остання повідомила,що воно ліквідується.

Свідок ОСОБА_10 показала,що її брат ОСОБА_29 мав фірму «Південдорбуд»,яка надавала інжинірингові послуги,розробляючи проекти під*їздних шляхів на залізничному транспорті.В 2009 р.вона дала згоду на прохання брата допомогти переоформити фірму,а так як на той час не мала реєстрації проживання,запропонувала знайомій ОСОБА_24 увійти до складу засновників підприємства замість її брата,на що остання погодилась.В нотаріальному порядку ТОВ «Південдорбуд» був переоформлений з ОСОБА_30 на ОСОБА_27 , ОСОБА_28 рахувалася як директор.Як запевняв ОСОБА_31 ,підприємство буде продовжувати статутну діяльність,однак вона фактично не велася.Печатка ТОВ «Південдорбуд»,статутні та бухгалтерські документи знаходились у неї вдома,в певний момент вона виявила їх відсутність,вважає,що печатку та документи взяв її брат ОСОБА_31 ,який єдиний мав для цього реальну можливість,буваючи у неї вдома.Приблизно в 2013 р.її викликали до слідчого,де вона вперше почула про ПП «ФДС»,також їй був пред*явлений договір № 135 від 29.09.2009 р. між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд»,з підписом від її імені як директора останнього.Візуально вона визначила,що підпис схожий з її власним,проте вчинений іншою особою з наслідуванням оригіналу,про що повідомила слідчого та висловила своє припущення,що підпис від її імені під цим договором міг вчинити її брат ОСОБА_31 ,який був обізнаний про ознаки її підпису та раніше вже робив подібне.Печатка ТОВ «Південдорбуд» на договорі була схожа на оригінальну,що додатково переконувало у можливій причетності до підписання цього договору з боку ТОВ «Південдорбуд» її брата ОСОБА_30 ,у якого ймовірно і знаходилась печатка.Чи відбувалися фактично господарські відносини між ТОВ «Південдорбуд» та ПП «ФДС» та які саме,їй невідомо.

За висновками експертів № 12/4/6 від 10.07.2013 р.,№ 275п/276п від 21.11.2016 р.,в договорі № 135 від 29.09.2009 р.,укладеному між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд»,підпис в графі «Директор ТОВ «Південдорбуд» від імені ОСОБА_10 виконаний не самою ОСОБА_10 ,а іншою особою,з наслідування підпису ОСОБА_10 ;спочатку на аркуш паперу був нанесений відбиток круглої печатки,потім був роздрукований текст договору,а вже потім виконаний підпис(а.с.227-238 т.1,а.с.85-94 т.7)

Аналізуючи наведене,суд дійшов висновку,що показання зазначених свідків та висновки експертиз,достовірність яких стороною обвинувачення під сумнів не ставилась,не тільки не підтверджують винуватість ОСОБА_6 ,а,навпаки,узгоджуються з показаннями обвинуваченого про те,що він не знайомий з ОСОБА_10 як директором ТОВ «Південдорбуд»,її особистий підпис йому невідомий,а відтак,він не міг його підробляти,наслідуючи оригінал.Зазначений договір був підписаний ним,як і інші господарські договори ПП «ФДС»,обставини,за яких договір № 135 від 29.09.2009 р.був підписаний з боку ТОВ «Південдорбуд» та ким саме,йому невідомі,дій,які ставляться йому за провину за цим епізодом обвинувачення,він не вчиняв,фактично господарська діяльність між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд» відбувалася,що підтверджено актом виїзної позапланової перевірки ПП «ФДС» Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 20.06.2012 р.за № 39/22/32875438(а.с.150-172 т.6)

Органом досудового розслідування не перевірялась процедура укладання цього договору з боку ПП «ФДС»,яка,виходячи з показань обвинуваченого,потребувала попереднього погодження відповідних підрозділів,не була визначена особа з працівників ПП «ФДС»,яка за посадовими обов*язками виконувала пошук контрагентів для фабрики та залучала їх до співробітництва,залишилася не встановленою особа,яка виконала підпис у договорі № 135 від ТОВ «Південдорбуд»,а звинувачення ОСОБА_6 не містить фактичних обставин,за яких він отримав у своє розпорядження аркуш паперу із попередньо нанесеною печаткою ТОВ «Південдорбуд»,який міг використати задля подальшого друкування тексту договору без відома представника ТОВ «Південдорбуд».

Версія про те,що службове підроблення обвинувачений скоїв саме у службовому кабінеті за місцем знаходження підприємства ПП «ФДС» виключно надумана,жодними доказами не підтверджується,а посилання в обвинувачені на те,що про укладання такого договору не був обізнаний другий учасник від ТОВ «Південдорбуд»,спростовує свідок ОСОБА_10 ,пояснивши про можливу причетність до цієї угоди та її підписання від ТОВ «Південдорбуд» пов*язаної з нею особи,що не було слідством перевірено та спростовано.

Ніяких інших доказів задля доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.366 КК України(в ред.від 05.04.2001 р.),суду не надано.

Таким чином,звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину сторона обвинувачення в судовому засіданні вважає доведеним з посиланням на припущення слідства про те,що лише обвинувачений був зацікавлений в підроблянні вказаного в обвинуваченні договору.

За відсутності інших об*єктивних підтверджень тих обставин,про які суду зазначав прокурор,спростування його припущень щодо намірів ОСОБА_6 письмовими доказами про те,що кредитний договір та додаткові умови до нього були укладені ПП «ФДС» з банком ще починаю з 2007 р.,сторона обвинувачення в умовах змагальності судового процесу не довела перед судом переконливості своїх припущень,відтак,засудження обвинуваченого за цим епізодом обвинувачення не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях,які доказами з інших джерел,досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину по ч.2 ст.366 КК України (в ред.05.04.2001 р.)не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р.№ 5 (зі змінами) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постанови вироку", усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення і усі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі усі докази, представлені обвинуваченням задля підтвердження висунутого звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.366 КК України(в ред.05.04.2001 р.), проте належних,достовірних, допустимих доказів ,які були б достатніми для висновку про доведення винуватості ОСОБА_6 поза розумними сумнівами у скоєнні цього злочину ,в ході судового розгляду не встановлено, і можливість збирання доказів вичерпана, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них інших доказів і доповнень до судового розгляду.

За таких обставин суд зобов*язаний виправдати ОСОБА_6 по пред*явленому йому обвинуваченню у скоєнні злочину,передбаченого ч.2 ст.366 КК України(в ред.05.04.2001 р.), за недоведеністю його винуватості.

Також суд звертає увагу на те,що ч.2 ст.366 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за вчинення службового підроблення, якщо ним спричинено тяжкі наслідки,якими за версією слідства є безпідставне надходження на рахунок ПП «ФДС» кредиту від ПАТ «Промінвестбанк» у розмірі 2192148 гр.76 коп.

Кримінальна відповідальність за цей злочин настає у разі, коли службове підроблення призвело до спричинення реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому (безпосередньому) причинному зв`язку (зв`язку взаємозалежності) саме зі службовим підробленням.

Використання підроблених офіційних документів не є конструктивною ознакою службового підроблення, тому встановлення причинного зв`язку між службовим підробленням та тяжкими наслідками залежить від того, ким саме іншою особою чи самим підробником, в якому значенні, з якою метою використовуються ці документи. Якщо підроблені офіційні документи використовує особа, що їх підробила, як засіб (спосіб, умови) вчинення іншого злочину, у часі підробила їх раніше, усвідомлює, як правило, що підроблення документів є етапом (частиною) злочинної поведінки чи необхідною дією для скоєння іншого посягання, внаслідок чого буде досягнуто кінцевої мети всієї злочинної поведінки, то таке службове підроблення не повинно кваліфікуватись як таке, що спричинило тяжкі наслідки.

Зі змісту обвинувачення ОСОБА_6 вбачається,що підроблення ним офіційного документу передувало його використанню самим підробником ОСОБА_6 для вчинення іншого діяння,передбаченого ст.222 ч.2 КК України,тобто було етапом злочинної діяльності,необхідним для скоєння іншого посягання,внаслідок якого буде досягнуто мети всієї злочинної поведінки-шахрайства з фінансовими ресурсами,що завдало великої матеріальної шкоди внаслідок отримання ПП «ФДС» кредиту ПАТ «Промінвестбанк».

Кримінальноправова оцінка діяння,яке ставиться за провину ОСОБА_6 за описаних умов по ч.2 ст.366 КК України(в ред.05.04.2001 р.)суперечить принципам законності, точності, об`єктивності, повноти та неприпустимості подвійного ставлення за провину вчинення одних і тих самих дій чи наслідків, оскільки призводить до інкримінування особі суспільно небезпечних наслідків, спричинення яких не охоплювалися її умислом і які у процесі цілеспрямованої злочинної поведінки об`єктивно не могли настати,оскільки частина злочинної поведінки не може бути причиною наслідку, настання якого залежить від здійснення всієї злочинної поведінки, особливо від учинення того діяння, завдяки якому винна особа досягає своєї злочинної мети й спричиняє реальну шкоду.

Такі висновки суду узгоджуються з роз*ясненнями,наданими Верховним Судом України у постанові № 5-18кс13 по застосування зазначеної норми права,яка в силу ст.458 КПК України є обов*язковою для судів.

Пропонуючи суду по цій статті обвинувачення засудити ОСОБА_6 до реального покарання,прокурор не обґрунтував свою позицію з урахуванням спливу строків давності щодо кримінального переслідування ОСОБА_6 ,визначених ст.49 КК України.

Крім того,прокурор просив суд по ч.2 ст.366 КК України(в ред.05.04.2001 р.)призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі,з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю,а також штрафом.

Санкцією частини 2 ст.366 КК України до зміни її редакції Законом від 7 квітня 2011 р. № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»,було передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зміни у зазначену норму права про доповнення санкції ч.2 ст.366 КК України таким видом покарання,як штраф,були внесені Законом № 3207-VІ від 07.04.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України,ст.5 КК України,рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України(справа про зворотню дію кримінального закону в часі)від 19 квітня 2000 р.,зазначено,що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає у тому,що їх приписи поширюються на правовідносини,які виникли до набрання ними чинності,за умови,якщо вони скасовують або пом*якшують відповідальність особи.

Таким чином,обвинувачення пропонує суду не тільки продовжити кримінальне переслідування особи за дії,які,на думку обвинувачення,вчинені нею в вересні-жовтні 2009 р.,після спливу строків давності,що становлять по ч.1 ст.366 КК України три роки,по ч.2 ст.366 КК України п*ять років,а ще й призначити їй не передбачене кримінальним законом покарання,що абсолютно не відповідає загальним засадам кримінального провадження,до яких зокрема,відносяться,законність та верховенство права.

Пред*явлене ОСОБА_6 обвинувачення по ст.222 ч.2 КК України в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження,виходячи з наступного.

Статтею 222 КК України передбачено кримінальну відповідальність за надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб`єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.Кваліфікованим видом даного діяння є,зокрема,завдання в результаті його вчинення великої матеріальної шкоди.

У диспозиції ст. 222 КК України визначено спосіб злочинної поведінки-надання завідомо неправдивої інформації, під яким розуміється обман держави або кредиторів,який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів.

З об`єктивної сторони,шахрайство з фінансовими ресурсами характеризується активними діями осіб,спрямованими на незаконне одержання дотації, субсидії, субвенції, кредиту або пільг по податках шляхом обману (неправдивої інформації) державних органів,окремих фондів,чи підприємств інших кредитних установ або окремих громадян, що здійснюють таку допомогу за рахунок особистих коштів.

Об`єктом злочину, передбаченого ст.222 КК України, є встановлений законодавством порядок кредитування, знаряддям - документи, які надаються позичальниками банкам і в яких можуть міститися неправдиві дані.

Таким чином, шахрайство з фінансовими ресурсами у сфері банківського кредитування, пов`язане з посяганням певних осіб на кредитні кошти, - їх незаконне одержання або ухиляння від їх повернення.

Зі змісту пред*явленого ОСОБА_6 обвинувачення по ст.222 ч.2 КК України вбачається,що в період вересня-жовтня 2009 р.він,з метою подальшого кредитування на умовах,передбачених кредитним договором № 2085/02-07 від 28.11.2007 р.,надавав до філії ПАТ «Промінвестбанк» в м.Дніпропетровськ завідомо неправдиву інформацію про укладання договору поставки № 135 від 29.09.2009 р.між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд»,ініціював внесення змін до договору застави майнових прав № 2090/08/1-07 від 28.11.2007 р.(із змінами),що дозволяло ПП «ФДС» в подальшому одержати від банку кредит у розмірі 2192148,76 гр.,чим останньому спричинено тяжкі наслідки.

Проте з матеріалів справи суд встановив,що безпосередньо кредитний договір між філією ПАТ «Промінвестбанк» в м.Дніпропетровськ та ПП «ФДС» № 2085/02-07 був укладений 28.11.2007 р.,згідно умов якого ПП «ФДС» мало право на отримання кредитної лінії з лімітом 50000000 гр.,кредит забезпечувався майновою заставою та заставою майнових прав згідно договорів № 2088/08/1-07 від 28.11.2007р.,№ 2089/08/1-07 від 28.11.2007р., № 2090/08/1-07,як про це вказано в п.3.9 договору(а.с.139 т.1)

17.09.2009 р.на підставі договору № 187/02-09,сума кредитної лінії ПП «ФДС» була збільшена банком до 89000000 гр.

За версією обвинувачення,неправдива інформація про укладання договору поставки № 135 від 29.09.2009 р. між ПП «ФДС» та ТОВ «Південдорбуд» була надана до банку 31.10.2009 р.,тобто вже після прийняття рішень про надання кредиту,його розмір,способи забезпечення,а безпідставність надходження на рахунок ПП «ФДС» кредитних коштів,з урахуванням цих обставин,в обвинуваченні взагалі ніяк не мотивується.

Жодних доказів про те,як цей договір вплинув на рішення банку про надання кредиту,в чому його вагомість як документу,які фінансово-економічні показники підприємства ним підтверджуються,чи був цей договір предметом розгляду кредитного комітету як джерело платоспроможності ПП «ФДС» по кредиту,суду не надано.

Оскільки у ст. 222 КК України йдеться про надання свідомо неправдивих даних банку саме з метою одержання кредиту,дії обвинуваченого,які йому ставляться за провину,про надання банку неправдивої інформації не до або під час укладення кредитного договору, а після його підписання і видачі кредиту,складу цього злочину не утворюють.

Крім того,з показань свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_14 вбачається,що для отримання кредиту та збільшення в подальшому його розміру,ПП «ФДС» були надані банку всі необхідні документи,які за формою та змістом відповідали банківському Положенню про кредитування.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили,що як уповноважені представники банку в період дії кредитного договору з ПП «ФДС» систематично перевіряли виконання умов договору про забезпечення кредиту заставою,порушень зобов*язань з боку боржника встановлено не було.

Ці показання свідків,які узгоджуються з позицією захисту,підтверджуються дослідженими судом документами,а саме протоколом № 128 від 19.06.2009 р.засідання кредитного комітету філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську» (а.с.134-136 т.6),юридичним висновком від 19.06.2009 р.щодо можливості збільшення суми кредиту,виданого ПП «ФДС»(а.с.137-139 т.6),економічним висновком щодо можливості здійснення кредитної операції ПП «ФДС» від 19.06.2009 р.(а.с.147-149 т.6),якими стверджується наявність у позичальника передумов для збільшення кредитної лінії,без визначення підставою для цього вказаного в обвинуваченні договору № 135 від 29.09.2009 р.

Таким чином,між діями обвинуваченого,які за версією обвинувачення полягали у наданні неправдивих відомостей банку у жовтні 2009 р.,та укладанням кредитного договору 28.11.2007 р.,з додатковою угодою про збільшення розміру кредиту відсутній прямий причинний зв*язок,оскільки зазначена інформація не вплинула та не могла вплинути на рішення про надання кредиту ПП «ФДС».

Крім того,в заставу банку,крім майна ПП «ФДС»,було передано майно ТОВ «Східні регіони»,фактичним власником якого є обвинувачений,та особисте майно ОСОБА_6 (а.с.142-144 т.6),сукупна вартість яких значно перевищує розмір отриманого кредиту на підстави наданої банку неправдивої інформації,як про це зазначено в обвинуваченні.

В судовому засіданні встановлено,що в межах справи про банкрутство ПП «ФДС» вимоги кредитора,забезпечені заставою,за рахунок реалізації заставного майна задовольняються позачергово,на теперішній час ця процедура триває,як про це пояснив суду свідок ОСОБА_22 ,відтак,обвинуваченням не доведено в суді наявності у ОСОБА_6 прямого умислу та спеціальної мети-безпідставно отримати вказаний в обвинуваченні різновид фінансових ресурсів шляхом надання інформації,неправдивість якої ним усвідомлювалась до фактичної передачі її в банківську установу,та заподіяння ним великої матеріальної шкоди кредитору,майнові інтереси якого забезпечені заставою.

Пропонуючи суду по цій статті обвинувачення засудити ОСОБА_6 до реального покарання,прокурор не обґрунтував свою позицію з урахуванням спливу строків давності щодо кримінального переслідування ОСОБА_6 ,визначених ст.49 КК України.

Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі усі докази, представлені обвинуваченням задля підтвердження висунутого звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.222 КК України,проте належних,достовірних, допустимих доказів ,які були б достатніми для висновку про доведення винуватості ОСОБА_6 поза розумними сумнівами у скоєнні цього злочину ,в ході судового розгляду не встановлено, і можливість збирання доказів вичерпана, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них інших доказів і доповнень до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи всебічно, повно й неупереджено дослідженні у процесі судового розгляду всі фактичні обставини,надані на їх підтвердження докази, оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням,з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку,враховуючи,що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення,стороною обвинувачення залишилися нез`ясованими обставини, які мають суттєве значення для законного та обґрунтованого вирішення даного кримінального провадження та ухвалення обвинувального вироку, суд приходить до вмотивованого висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано достатніх переконливих доказів,оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів,про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачени ч.5 ст.191,ч.2 ст.222,ч.2 ст.366 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК України,якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення,в якому обвинувачується особа,кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим,в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення,ухвалюється виправдувальний вирок.

Обвинуваченням не доведено ,що кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст.366 КК України вчинене обинуваченим,не доведено наявності у його діях складу кримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст.191,ч.2 ст.222 КК України,що є підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Пояснення представника цивільного позивача про підтримання цивільного позову з наведених у ньому підстав висновків суду по суті не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.129 КПК України,у разі виправдання обвинуваченого за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення,суд залишає цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

Відносно обвинуваченого обраний запобіжний захід у виді особистої поруки,при ухваленні виправдувального вироку цей захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.

На підставі ст.368,373,374,392 КПК України,суд-

З А С У Д И В:

Виправдати ОСОБА_6 по обвинуваченню в скоєні злочинів, передбачених ст.191 ч.5,ст.222 ч.2,ст.366 ч.2 КК України,в зв*язку з недоведеністю його винуватості.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у виді особистої поруки-скасувати.

Речові докази:

-договір поставки № 135 від 29.09.2009 р.,який знаходиться в матеріалах кримінального провадження-залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Арешт,накладений постановою слідчого ОСОБА_33 на грошові кошти ОСОБА_6 у розмірі 16600 гривень,вилучені під час обшуку за місцем знаходження офісного приміщення ПП «Фабрика делікатесних сирів»-скасувати.

Цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди залишити без розгляду.

Роз*яснити виправданому,що відповідно до ст.130 КПК України,він має право на відшкодування шкоди,завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю органу ,що здійснює оперативно-розшукову діяльність,досудове розслідування,прокуратури або суду,яка відшкодовується державною за рахунок державного бюджету України у випадках та в порядку,передбачених законом.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення,особам,які не були присутні при проголошенні вироку,його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3