Ухвала

від 29.01.2018 по справі 336/6657/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-175ск17

Верховний суд колегією суддів другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої й апеляційної інстанцій, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2017 року й ухвалу Апеляційного суду запорізької області від 19 жовтня 2017 року стосовно

ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями прокурор звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам ст.427КПК, а тому ухвалою від 26 грудня 2017 року їїбуло залишено без руху та надано семиденний строк на усунення недоліків.

У цій ухвалі касаційного суду зазначалося, що усупереч п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга прокурора не містила правового обґрунтування заявлених ним вимог щодо необхідності скасування вироку місцевого суду й ухвали суду апеляційної інстанції

з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність відповідно до статей 412, 413 КПК. Касаційна скарга не містила конкретизації того, у чому саме проявилися зазначені порушення. Натомість фактично він не погоджувався з оцінкою доказів місцевим судом, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції.

У межах встановленого строку прокурор повторно звернувся до касаційного суду зі скаргою, аналогічною за змістом з його попередньою, однак зі зміненими вимогами, таким чином, не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 26 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Крім того, ч. 2 ст. 412 КПК передбачено перелік підстав, коли судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.

Посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду з підстав істотного порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412, ст. 419 КПК) та, як наслідок, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність: незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 413 КПК), а саме ч. 5 ст. 191,

ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК, прокурор у касаційній скарзі не наводить обґрунтування незаконності ухвали цього суду з наведених підстав, відповідно до вимог ч. 2

ст. 438 КПК та не зазначає, у чому конкретно полягають ці порушення та яким чином вони вплинули або могли вплинути на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Натомість він не погоджується з оцінкою доказів місцевим судом у вироку, перевірка законності якого виходить за межі вимог касаційної скарги прокурора, а тому, відповідно до положень ст. 433 КПК, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга прокурора не містить посилань на жодну з безумовних підстав, передбачених ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, для скасування ухвали апеляційного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, прокурор у касаційній скарзі формально зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ч. 2 ст. 419 КПК,

не надав оцінки усім доводам апеляційної скарги прокурора і без ґрунтовного аналізу доказів у кримінальному провадженні дійшов висновку про правильність рішення місцевого суду. У той же час, касаційна скарга прокурора не містить посилань на те, які конкретно доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення апеляційний суд

не перевірив, не дослідив і не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими,

а також, чи заявлялися стороною обвинувачення клопотання про дослідження обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, які апеляційний суд не задовольнив.

Оспорюючи в касаційній скарзі висновки місцевого суду, з якими погодилась колегія апеляційного суду, про недопустимість ряду доказів, прокурор вибірково акцентує увагу касаційного суду на окремому фрагменті положень ч. 1 ст. 87 КПК, при цьому

не наводить доводів, які би спростовували ці висновки конкретно по кожному з доказів, визнаних недопустимим, із тлумаченням цілісно положень статей 87, 94, 214, ч. 1 ст. 219, ч. 8 ст. 223, статей 294, 295 цього Кодексу. У тому числі касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків, наведених у вироку місцевого суду, який залишено апеляційним судом без зміни, щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження та ненадання стороною обвинувачення процесуальних рішень на підтвердження внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за статтями ч. 2 ст. 222 та

ч. 2 ст. 366 КК, а також про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22012080000000003 щодо ОСОБА_5 .

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування та недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Оскільки прокурор не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки в установлений строк, його касаційна скарга підлягає поверненню.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, суд,

п о с т а н о в и в:

повернути прокурору ОСОБА_4 його касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3