Ухвала

від 20.02.2017 по справі 297/2194/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2194/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю.,

при секретарі: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк на ухвалу Берегівського районного суду від 10 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Берегівського районного суду від 10 листопада 2016 р. заяву ОСОБА_1 задоволено: накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0200 га з цільовим використанням - для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і житловий будинок з нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1; заборонено ПАТ ВіЕс Банк до вирішення спору по суті вчиняти будь-які дії щодо продажу кредитного боргу третім особам, чи щодо уступки права вимоги по валютному кредитному договору № KF 36725 від 03.03.2006 р.; заборонено ПАТ ВіЕс Банк , державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладено функції держреєстратора, до набрання рішенням у цій справі законної сили, вчиняти будь-які дії щодо продажу іпотечного майна по кредитному договору № KF 36725 від 03.03.2006 р, будь-які дії щодо зміни іпотекодержателя по кредиту.

Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (надалі - Банк) просить скасувати цю ухвалу як незаконну та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також вирішити питання судових витрат. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що заявник належним чином не довів достатність підстав для задоволення своєї заяви про забезпечення позову, а суд розглянув її однобічно. Зазначає, що цією ухвалою порушуються права Банку як іпотеко держателя.

У письмових запереченнях ОСОБА_1 не визнав скарги як безпідставної і просить залишити ухвалу суду без змін.

Суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала - зміні, з таких мотивів.

За загальним правилом (ст. 151 ч.3 ЦПК) забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, а самі заходи діють до набрання рішенням законної сили. Різновидом забезпечення позову є накладення арешту на майно.

Відповідно до ст.ст. 151 ч.1, 152 ч.1 п.1 ч.3 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має із урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови № 9 від 22.12.06 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Як видно з матеріалів справи, предметом судового спору між сторонами є кредитний договір від 03.03.2006 р., забезпечений іпотекою земельної ділянки та розташованого на ній недобудованого домоволодіння, які належать ОСОБА_1 як позичальнику (а.с.6-10, 34-35). Факт іпотеки вказаного майна підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання) та іпотечним договором від 03.03.2006 р. (28-33).

За цих обставин колегія суддів дійшла висновку, що обране судом забезпечення позову у виді арешту вказаного іпотечного майна (наслідком чого є заборона відчуження) узгоджується із предметом спору (зокрема, з питання можливого застосування правових наслідків недійсності правочинів), не суперечить відповідним нормам процесуального законодавства та є достатнім для уникнення загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Разом із тим, ужиття такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, з огляду на правові наслідки арешту майна та обсяг прав Банку як іпотекодержателя, є зайвим і недоцільним, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.3, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.5, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк задовольнити частково.

2. Ухвалу Берегівського районного суду від 10 листопада 2016 року змінити, виклавши резолютивну частину такої у наступній редакції.

3. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

4. Накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0.0200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим використанням - для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Закарпатської області та житловий будинок із нежитловими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 - до набрання судовим рішення у справі законної сили.

5. У задоволенні решти заяви відмовити.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: