Ухвала

від 08.02.2017 по справі 646/6362/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №646/6362/15-к Головуючий 1 інстанції Сорока О.П.

Провадження №11-кп/790/145/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.5 ст.27 ч.1 ст.171, ч.5 ст.27 ч.4 ст.296 КК України

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Савченка І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Крестьяніновій І.А.,

захисників - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Червонозаводского районного суду м. Харковавід 08.07.2016р. відносно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, 24.05.1957р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений працюючий директором ТОВ АТП Карусель , не судимий, мешкає за адресою: Харківська область, зміївський район, с. Першотравневе, пров. Первомайський, 3,

виправдано за ч.5 ст.27 ч.1 ст.171 та ч.5 ст.27 ч.4 ст.296 КК України,

Відповідно до ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів

Згідно вироку, органи досудового розслідування звинувачували ОСОБА_2 в тому, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ АТП Карусель , юридична адреса: м. Харків, вул. Наріманова, 4/6, код ЄДРПОУ 37765878, та виконуючи, згідно статуту підприємства та посадових інструкцій, організаційно-розпорядчі функції, без оформлення у передбачений законодавством України спосіб правочинну на перевезення людей, в тому числі в порушення ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт , 19.02.2014р., в ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді недопущення поширення інформації про події, які відбувались під час масових заходів великої кількості людей, більше 100 осіб, у вигляді пікету, пов'язаного з недопущенням залучення курсантів ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України до подій пов'язаних з розгоном демонстрантів руху Євромайдан у м. Києві, який відбувся поблизу ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, у засобах масової інформації шляхом створення різних перепон та обмежень щодо виконання журналістами професійної діяльності та бажаючи їх настання, діючи у співучасті з невстановленими під час досудового розслідування особами у виді пособництва, шляхом надання транспортного засобу - автобусу марки БАЗ - Еталон , моделі А079.14 , зеленого кольору, з бортовим номером 1143 , р.н. АА 16-80 АА , під керуванням водія ОСОБА_4, який перебував у розпорядженні ТОВ АТП Карусель , надав вказаний транспортний засіб у користування добре організованим та заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам у кількості більше чотирьох осіб, які мали при собі заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, що безпосередньо вказувало на наявність у них мети вчинення умисних правопорушень, у тому числі спричинення тілесних ушкоджень, і які 19.02.2014, у проміжок часу з 12год. 00хв. до 14год. 00хв., знаходячись неподалік від буд.№35 по вул. Коцарській у м. Харкові, сіли у вказаний автобус та, під керуванням водія ОСОБА_4, на наданому ОСОБА_2 транспортному засобі, виїхали до території, розташованої неподалік від ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, де наділи на себе зелені жилети із світловідбиваючими стрічками і маски ( балаклави ), з метою неможливості їх упізнання, більшість з яких взяли у руки заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, та, у проміжок часу з 16год. 00хв. до 20год. 00хв., перебуваючи неподалік від в'їзних воріт до ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України зі сторони пл. Повстання у м. Харкові, скоїли умисні дії, пов'язані з перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів телеканалу СТБ , ПрАТ ММЦ-СТБ , юридична адреса: Україна, м. Київ, вул. Івана Шевцова, б.1, код ЄДРПОУ 20044726, у складі кореспондента регіональної мережі програми Вікна-Новини ОСОБА_5, 1982р.н., та відеооператора ОСОБА_6, 1985р.н., які в той момент, у зв'язку із своєю професійною діяльністю, здійснювали відеозапис подій, що відбувались. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне перешкоджання професійній діяльності журналістів у вигляді недопущення поширення інформації про події, які відбувались, вказані невстановлені особи здійснили напад на вказаних журналістів, пов'язаний з перешкоджанням здійсненню відеозапису на місці подій шляхом створення різних перепон та обмежень щодо виконання журналістами професійної діяльності, в результаті чого журналісти програми Вікна-Новини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не здійснили покладені на них професійні обов'язки.

Вищевикладені обставини, органами досудового слідства кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.1 ст.171 КК України тобто звинувачували ОСОБА_2 у співучасті у виді пособництва в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів за вищенаведених обставин.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що перебуваючи на посаді директора раніше вказаної юридичної особи, та виконуючи згідно до статуту підприємства та посадових інструкцій, організаційно-розпорядчі функції, без оформлення у передбачений законодавством України спосіб правочинну на перевезення людей, в тому числі в порушення ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт , 19.02.2014р., в ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, маючи умисел на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю у вигляді завдання потерпілій особі побоїв чи іншого насильства, з метою спричинення тілесних ушкоджень, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди особистим чи суспільним інтересам при подіях, які відбувались під час масових заходів великої кількості людей, більше 100 осіб, у вигляді пікету, пов'язаного з недопущенням залучення курсантів ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України до подій пов'язаних з розгоном демонстрантів руху Євромайдан у м. Києві, який відбувся поблизу ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, у засобах масової інформації шляхом створення різних перепон та обмежень щодо виконання журналістами професійної діяльності та бажаючи їх настання, діючи у співучасті з невстановленими під час досудового розслідування особами у виді пособництва, шляхом надання транспортного засобу - автобусу марки БАЗ - Еталон , моделі А079.14 , зеленого кольору, з бортовим номером 1143 , р.н. АА 16-80 АА , під керуванням водія ОСОБА_4, який перебував у розпорядженні ТОВ АТП Карусель , надав вказаний транспортний засіб у користування добре організованим та заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам у кількості більше чотирьох осіб, які мали при собі заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, що безпосередньо вказувало на наявність у них мети вчинення умисних правопорушень, у тому числі спричинення тілесних ушкоджень, і які 19.02.2014, у проміжок часу з 12год. 00хв. до 14год. 00хв., знаходячись неподалік від буд.№35 по вул. Коцарській у м. Харкові, сіли у вказаний автобус та, під керуванням водія ОСОБА_4, на наданому ОСОБА_2 транспортному засобі, виїхали до території, розташованої неподалік від ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, де наділи на себе зелені жилети із світловідбиваючими стрічками і маски ( балаклави ), з метою неможливості їх упізнання, більшість з яких взяли у руки заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, та, у проміжок часу з 16год. 00хв. до 20год. 00хв., перебуваючи неподалік від в'їзних воріт до ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України зі сторони пл. Повстання у м. Харкові, реалізуючи свій злочинний умисел на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю у вигляді завдання потерпілій особі побоїв чи іншого насильства, з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, вказані невстановлені особи здійснили напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які там знаходились як журналісти телеканалу СТБ , ПрАТ ММЦ-СТБ , юридична адреса: Україна, м. Київ, вул. Івана Шевцова, б.1, код ЄДРПОУ 20044726, та нанесли ОСОБА_6 більше двох ударів у різні частині тіла, такі як голова, тулуб та кінцівки, в результаті чого останньому було спричинено тілесні ушкодження.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_2, який виступив співучасником у виді пособництва та сприяв, шляхом надання засобів, вчиненню злочинів іншими співучасниками, потерпілий ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи №1299-ая/14 від 24.04.2014р, отримав рану на голові, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Отже, органами досудового розслідування, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, а саме в співучасті у виді пособництва в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, за вищезазначених обставин.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за вищевикладеним обвинуваченням суд вказав, що органом досудового розслідування неповно та недостовірно були встановлені обставини нападу 19.02.2014р. на журналістів телеканалу СТБ ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Зокрема, з наданих прокурором доказів неможливо достовірно встановити осіб, які перешкоджали журналістам у їх діяльності, осіб-організаторів такого перешкоджання, а також коло осіб, які перевозились автобусом АТП Карусель , їх причетність та ступень участі у нападі на журналістів.

Крім того суд послався на ст.62 Конституції України відповідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, суд вказав у своїх висновках про презумпцію невинуватості у кримінальному судочинстві яка має значення як правова гарантія встановлення істини у справі, та діє як система нормативних правил, одним з яких є обовязок прокурора доказати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму його вини, мотив та мету вчинення злочину, що передбачено у ст.91 КПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.171 та ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, а саме не доведений умисел обвинуваченого у пособництві добре організованим, заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам, так званим тітушкам , в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів та в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, що виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

На підставі досліджених у суді доказів і проведеного правового аналізу, районний суд відповідно п.3 ч.1 ст.373 КПК України ухвалив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю складу інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.171 та ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, в його діях.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним в інкримінованих йому злочинах і призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт звертає увагу на грубе порушення чинного кримінального процесуального законодавства яке допущене судом проте не конкретизує ці порушення, а лише цитує норми закону. При цьому прокурор стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

У доповненнях до апеляції прокурор просить викликати до судового засідання та допитати потерпілих та певних свідків жодним чином не обґрунтовуючи свої вимоги.

Захисник обвинуваченого, у поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора звертає увагу на те, що встановлені судом фактичні обставини ґрунтуються на доказах які були досліджені у суді. Так, цей учасник судового провадження вважає, що суд правильно оцінив представлені докази і не припустився жодних порушень процесуального законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, з'ясувавши позицію сторони захисту, які вважали вирок суду правомірним, перевіривши апеляційні доводи та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, ч.1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вироку (т.2 а.с.147-156) фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку, на підставі досліджених у суді доказах.

Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження лише за клопотанням учасників судового провадження та за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями або дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Обговоривши з учасниками судового провадження заявлене прокурором клопотання про допит потерпілих та вказаних у клопотання свідків, колегія суддів, враховуючи вищенаведену процесуальну норму прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню оскільки прокурор не довів, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Так, апелянт у поданій скарзі з доповненнями не вказав у чому на його думку полягає неповнота і не послався на те, що судом першої інстанції були відхилені його клопотання про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Разом з цим, не зазначив прокурор і необхідність дослідження тієї чи іншої підстави яка випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні доводи апелянта про неповноту судового розгляду у суді першої інстанції є надуманими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Допитані у районному суді потерпілі дали пояснення згідно яких, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є кореспондентом регіональної мережі програм Вікна-Новини . 19.02.2014р. близько 13год. вона разом із відеооператором ОСОБА_6 робили репортаж біля ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України. Біля магазину Борисфен на перехресті пл. Повстання - вул. Б.Хмельницького у м. Харкові бачили та зняли на відеокамеру зелену маршрутку №219, а в ній чоловіки спортивної статури, водія не розгледіла. Близько 17год. вони з ОСОБА_6 знову повернулись до ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, та вона бачила як із зеленої маршрутки, яка була трошки в іншому місці (номера не знає), виходили спортивні молодики з палками, одягали жилети та маски, та направлялись до ОСОБА_3, де активісти Євромайдану не випускали курсантів. Правоохоронні органи пропускали цих молодиків, один з них повернувся до них та намагався вибити ногою відеокамеру у ОСОБА_6 та ще декілька людей у жилетах погнались за ними, щоб нанести тілесні ушкодження. Вона добігла до бійців Беркуту , вихопивши камеру у ОСОБА_6, а він біг за нею, де вже бійці Беркуту розбили ОСОБА_6 голову та нанесли їй тілесні ушкодження, також розбили камеру. Люди в жилетах їй тілесних ушкоджень не наносили та які саме ушкодження нанесли ОСОБА_6 не знає, але саме вони спочатку перешкодили їм у журналістській діяльності.

Крім того, потерпіла також пояснила, що біля ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України 19.02.2014р. знаходилось декілька зелених маршруток у різних місцях і вона не знає з якої саме маршрутки вийшли люди, що напали на них з ОСОБА_6 Їх було біля ОСОБА_3 близько 50 осіб. Ті, що напали могли приїхати і на іншій маршрутці. Про будь-який зв'язок ОСОБА_2 з людьми в жилетах їй не відомо, але він, як директор, на її думку, повинен цікавитись кому та для чого надає автобуси.

Аналогічні за змістом показання дав і потерпілий ОСОБА_6 пояснивши, що він працює оператором регіональної мережі програм Вікна-Новини . 19.02.2014р. разом з кореспондентом ОСОБА_5 робив відеоматеріал як активісти Євромайдану заблокували ворота ОСОБА_3 внутрішній військ МВС України. Близько 13год. біля вул. Б.Хмельницького у м. Харкові знімав маршрутку №219, в якій знаходились спортивні молодики, водія не розгледів. Близько 17год. 30хв. того ж дня він бачив, як від вул. Б.Хмельницького йшли тітушки , маршрутку він вже тоді не бачив. Всього біля ОСОБА_3 зібралось близько 80 тітушек у масках, бронежилетах, він їх знімав. Тоді, один з них, який був без маски повернувся до нього та ногою намагався розбити відеокамеру, але не вдалося, та ще близько 4 тітушек стали кричати Що ви тут знімаєте? , та протягом 30 секунд нанесли близько 10 ударів по голові та іншим частинам тіла. Оскільки він прикривав голову руками, то лише сильно напух палець, інших тілесних пошкоджень не було. Вони з ОСОБА_5 добігли до бійців Беркуту , де вже бійці розбили камеру, що була у ОСОБА_5, розбили йому голову та нанесли інші ушкодження. Тітушки голову йому не розбивали, та чи приїхали вони на маршрутці №219 йому невідомо. Про зв'язок ОСОБА_2 з тітушками йому нічого невідомо, але вважає, що ОСОБА_2 повинен знати, як директор, для яких цілей надає транспорт та повідомити про тих, хто його замовляв.

Таким чином, показання самих потерпілих спростовують висунуте органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, а саме в співучасті у виді пособництва в хуліганстві, оскільки ОСОБА_6, отримав рану на голові від дій бійців Беркуту .

Сам обвинувачений повністю заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та пояснив, що працює директором АТП Карусель що підтверджується трудовим контрактом та наказом (т.3 а.к.п.155-160). 11.01.2013р. департаментом транспорту ХМР з його підприємством укладено типовий договір, де передбачені права та обов'язки сторін. Одним із обов'язків АТП Карусель є надання транспорту на вимогу департаменту для забезпечення перевезень під час масових заходів, що підтверджується п.2.2 договору №25-2013 про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Харкова від 11.01.2013р. (т.3 а.к.п.181-182). Тому, протягом десяти років його підприємство регулярно виділяє автобуси на замовлення департаменту транспорту ХМР для перевезення працівників міліції, прокуратури, журналістів, дітей. Департамент транспорту жодного разу не просив виділити автобуси для тітушек , або інших хуліганів. Інші підприємства - перевізники також постійно надають автобуси на вимогу департаменту транспорту, що є звичайною практикою у їх діяльності.

При цьому обвинувачений підтвердив, що дійсно 19.02.2014р. йому, як звичайно, подзвонив хтось із співробітників департаменту транспорту та попросив надати автобус відповідно до умов договору. Він доручив організувати надання автобусу начальнику гаражу ОСОБА_7 ОСОБА_8 виділив автобус з номерним знаком 1143 під керуванням ОСОБА_4 Водій йому не дзвонив та не повідомляв про якісь екстрені події під час поїздки 19.02.2014р. Після, від ОСОБА_7 він дізнався, що автобус їздив у район Кінного ринку у м. Харкові. А через 2-3 дні він із засобів масової інформації дізнався про заворушення біля ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України. Та через деякий час, коли точно не пам'ятає, із засобів масової інформації дізнався про побиття журналістів. Йому були незнайомі журналісти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як і особи, яких називають тітушками . До побиття журналістів та пошкодження їх майна він немає жодного відношення.

Отже, наведені вище показання обвинуваченого були повністю підтверджені допитаними у суді свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які за своїм змістом в цілому не суперечать показанням потерпілих.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 були допитані у суді першої інстанції і згідно їх пояснень - 19.02.2016р. поблизу ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, розташованої за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, відбулись масові заходи активістів Євромайдану , які перешкоджали курсантам ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України виїхати до м. Києва для розгону демонстрантів руху Євромайдан . Бійці спецпідрозділу Беркуту відігнали активістів від воріт ОСОБА_3 внутрішніх військ МВС України, після чого люди в зелених жилетах, масках та з палками, так звані тітушки , у кількості приблизно 100 осіб відганяли активістів від навчального закладу.

Аналогічні фактичні дані, районний суд отримав з інших процесуальних джерел доказів, а саме та з протоколу огляду документів, диску з відеозаписом, скріншотів з інтернет-ресурсу (т.1 а.к.п.205-251).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідив всі представлені стороною обвинувачення докази і дав їм належну оцінку визнавши допустимими.

Лише протоколи слідчих експериментів з потерпілими (т.2 а.к.п.183-202) суд визнав недопустимими доказами, оскільки вони проведені з порушенням вимог ч.7 ст. 223 КПКУкраїни, а саме відсутністю понятих та застосування відеозапису із перервами під час слідчих дій.

Таке рішення суду, колегія суддів вважає законним, оскільки воно ґрунтується на положенні передбаченому ст.87 КПК України про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

З показань допитаних у районному суді, кожного окремо, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 випливає, що департамент транспорту ХМР постійно у телефонному режимі звертається до перевізників м. Харкова, в тому числі до АТП Карусель , з проханням надати транспорт для здійснення перевозок під час масових заходів. В лютому-березні 2014р. майже кожен день перевізники м. Харкова, в тому числі і АТП Карусель , виділяли автобуси для перевезення правоохоронців. Показання вказаних свідків повністю відображені у вироку (т.2 а.с.153).

Наведені фактичні дані повністю підтверджують показання обвинуваченого про обставини надання автобусу 19.02.2014р. за вказівкою департаменту транспорту. При цьому належить врахувати, що сторона обвинувачення не надала доказів та не довела умисел обвинуваченого у пособництві в хуліганстві та перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду, наведені у вироку, підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а тому судове рішення сід визнати таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

З огляду на викладені вищенаведені фактичні обставини, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2, який 19.02.2014р. за вказівкою департаменту транспорту представив автобус, не доведеносклад кримінальних правопорушень у вчинені яких йому пред'явлено обвинувачення.

Отже апеляційною інстанцією не встановлені жодні порушення кримінального процесуального на які вказує апелянт, а тому апеляційні доводи слід визнати безпідставними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційні скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Червонозаводского районного суду м. Харковавід 08.07.2016р. відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді