Рішення

від 21.02.2017 по справі 918/1374/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2017 р. Справа № 918/1374/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство "Тепло-Енергія"

до відповідача: ОСОБА_1 освіти острозької районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 1 011 686 грн. 04 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 - керівник;

ОСОБА_3 за довіреністю від 11 січня 2017 року;

від відповідача: ОСОБА_4 керівник;

ОСОБА_5 згідно договору про надання правової допомоги від 11 січня

2017 року № б/н.

В судовому засіданні 21 лютого 2017 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "Тепло-Енергія" звернувся у Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 освіти острозької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 1 011 686 грн. 04 коп.

Ухвалою суду від 29 грудня 2016 року порушено провадження у справі № 918/1374/16 розгляд якої призначено на 11 січня 2017 року.

11 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання в додатках до якого долучив частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 29 грудня 2016 року.

У судовому засіданні 11 січня 2017 року проголошено перерву по справі до 24 січня 2017 року.

16 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, якою долучив до матеріалів справи документи, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

У судовому засіданні 11 січня 2017 року проголошено перерву по справі до 17 січня 2017 року.

24 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд застосувати строки позовної давності до заборгованості яка виникла до 01 січня 2013 року, також просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 24 січня 2017 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 31 січня 2017 року.

30 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву в які просив суд поновити строк на звернення з позовом.

У судовому засіданні 31 січня 2017 року оголошено перерву по справі до 07 лютого 2017 року.

У судовому засіданні 07 лютого 2017 року оголошено перерву по справі до 21 лютого 2017 року.

20 лютого 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, в додатках до якої позивач долучив документи, які на думку останнього підтверджують обставини зазначені у позовній заяві.

20 лютого 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву до якої долучив документи, які на думку відповідача підтверджуються зазначені у відзиві на позовну заяву обставини.

У судовому засіданні 21 лютого 2017 року уповноважені представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, в свою чергу уповноважені представники відповідача проти позову заперечили, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, наполягав на відмові в позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2010 року затверджено статут Приватного підприємства «Тепло-енергія» , зареєстрованого 21 квітня 2010 року, зазначене стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію і самим Статутом позивача, видано розпорядженням голови Рівненської ОДА від 20 жовтня 2010 року № 474 і від 25 листопада 2015 року № 691 на ліцензію на виробництво теплової енергії (а.с 58 - 59).

01 січня 2011 року між Приватним підприємством «Тепло-Енергія» (надалі - підприємство) і відділом освіти Острозької РДА (надалі - споживач, відділ а разом сторони) було укладено договір № 6 про відпуск теплової енергії в Оженінську ЗОШ І-Ш ступеню по вул. Заводська, 4 в с. Оженін Острозького району Рівненської області.

У відповідності до пункту 1.1 договору № 6 ПП «Тепло-енергія» зобов'язується надати послуги з постачання теплової енергії, а Острозький відділ освіти прийняти та оплатити її вартість, згідно затверджених тарифів в терміни передбачені договором (а.с. 78).

Згідно умов договору № 6, зокрема пунктів: 4.2 проводиться облік спожитої енергії згідно приладів обліку або розрахунковим способом з навантаженням зазначеним в договорі; 4.4 споживач що має прилади обліку, щомісячно до 25 числа поточного місяця подає звіт про фактичне споживання, в разі відсутності звіту, то нарахування проводиться розрахунковим метордом: по опаленню - згідно з навантаженням зазначеним в договорі; 5.2 розмір щомісячної плати за опалення на момент укладання договору становить 560 грн. 40 коп../Гкал. без ПДВ в місяць для споживачів 2 групи; 5.3 споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на підставі рахунків; 5.4 розрахунки проводяться подекадно з можливістю здійснення планових платежів з обмеженням терміну до 1 місяця; 5.6 незгода споживача із вказаною сумою в рахунку не є підставою для затримання її оплати; 5.7 при наявності боргу, кошти що надходять зараховуються в рахунок погашення боргу за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу; 8.1 договір укладено терміном на 1 рік; 8.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

30 січня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії № 11, предметом договору є відпуск теплової енергії в Тесівську ЗОШ І-ІІ ступенів по вул. Набережна, 1, с. Тесів, Острозького району Рівненської області (а.с. 81 - 83).

Згідно умов договору № 11, а саме пунктів: 4.4 споживач щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця; 5.2 розмір щомісячної плати за опалення становить 14 грн. 49 коп./м.кв. без ПДВ; 5.3 споживач проводить оплату за отриману енергію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Тело-енергія» на підставі актів надання послуг; 5.4, 5.4.1 розрахунки проводяться подекадно з обмеженим строком до 1 місяця; 5.6 незгода споживача із вказаною сумою в рахунку не є підставою для затримання її оплати; 5.7 при наявності боргу, кошти що надходять спочатку зараховуються в рахунок погашення боргу за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

29 березня 2012 року між сторонами було укладено договір № 2 на відпуск теплової енергії згідно якого теплова енергія постачається в об'єкти за наступними адресами: Рівненська область, острозький р-н, с. Оженін, вул. Заводська, 3 і Рівненська область, острозький район, с. Тесів, вул. Набережна, 1 (а.с. 84 - 85).

Згідно умов договору № 2, зокрема пунктів: 3.1 ціна договору становить 273 005 грн. 10 коп.: 4.1 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення позивачем рахунка на оплату наданих послуг, або після підписання сторонами акта наданих послуг; 4.2 замовник проводить оплату за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі акту надання послуг; 4.3 розрахунки сторін за надані послуги можуть здійснюватися в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця;10.1 договір набирає чинності з 29 березня 2012 року і діє до 31 грудня 2012.

11 січня 2013 року між сторонами укладено договір № 1 на відпуск теплової енергії в наступні об'єкти, за адресою: Рівненська область, Острозький район, село Оженин, вулиця Заводська, 4а та Рівненська область, Острозький район, село Тесів, вулиця Набережна, 1 (а.с.86 - 87).

Умови договору № 1 ідентичні умовам договору № 2, за виключенням ціни договору, яка встановлена на рівні 750 000 грн. 00 коп. та встановлена дія договору з 11 січня 2013 року до 31 грудня 2013.

12 листопада 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 11 січня 2013 року, якою було внесено зміни в ціну договору 539 000 грн. 00 коп. (а.с. 106).

17 січня 2014 року між сторонами було укладено договір № 1, згідно якого теплова енергія постачалася у два об'єкти в с. Оженін і с. Тесів, строк дії договору встановлено до 31 грудня 2014 року, передбачено ті ж умови що в попередніх договорах про порядок розрахунку, пунктом 3.1 встановлено ціну договору в розмірі 750 000 грн. 00 коп. (а.с. 88 -91).

Додатковою угодою від 22 грудня 2014 № 1 яка була укладена до договору від 17 січня 2014 року № 1 визначену ціну договору 714 846 грн. 50 коп. (а.с. 107).

23 березня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 30 на відпуск теплової енергії у два об'єкти в с. Тесів, строк дії договору визначено до 31 грудня 2015 року з правом пролонгації, ціна договору визначена в пункті 3.1 договору і становить 116 847 грн. 36 коп. (а.с. 92 - 93).

Згідно умов договору № 30, а саме пунктів: 7.1 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; 7.2 розмір щомісячної плати за опалення 15 грн. 68 коп./м.кв в місяць протягом опалювального періоду за 1 м.кв. та 737 грн. 77 коп./Гкал без ПДВ при наявності приладів обліку.

25 грудня 2015 року між сторонами було укладено додаткова угода № 1 до договору № 30 на постачання пари та гарячої води від 23 березня 2015 року, відповідно до якої було внесено зміни до ціни договору - 116 376 грн. 06 коп. без ПДВ (а.с. 109).

23 березня 2015 року між сторонами укладено договір № 31 на постачання пари та гарячої води до двох об'єктів в с. Оженин, ціна договору визначена в сумі 476 599 грн. 42 коп., дія договору визначена в строк до 31 грудня 2015 року з можливістю пролонгації, інші умови договору аналогічні умовам договору № 30 (а.с. 94 - 96).

21 січня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 31 постачання пари та гарячої води від 23 березня 2015 відповідно до якої було внесено зміни в ціну - 571 918 грн. 42 коп. (а.с. 110).

17 лютого 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 31 постачання пари та гарячої води від 23 березня 2015 року відповідно до якого внесено зміни в ціну договору - 571 913 грн. 04 коп. (а.с. 111).

22 січня 2016 року між сторонами було укладено договір № 9 на постачання теплової енергії до двох об'єктів в с. Тесів.

За умовами пунктів договору № 9 зокрема: 5.1 облік спожитої теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом; 6.1 сума розрахунків по даному договору становить 47 117 грн. 72 коп.; 6.2 ціна за теплову енергію за 1 Гкал. 906 грн. 11 коп.; 5.1 передбачено облік тепло енергії за приладами обліку, а при відсутності за встановленою методикою розрахунку; 6.5 відповідач до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання для опалення; 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2016 року.

19 лютого 2016 року між сторонами було укладено договір № 24 на постачання пари та гарячої води до двох об`єктів в с. Тесів, ціна договору визначена в сумі 16 545 грн. 57 коп.

Згідно умов договору № 24, зокрема пунктів: 6.2 обсяг споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно теплового навантаження; 7.2 розмір оплати за опалення при наявності приладів обліку становить 906 грн. 11 коп./Гкал з ПДВ; 10.1 договір діє до 31 грудня 2016 року з можливістю пролонгації.

09 березня 2016 року між сторонами було укладено договір № 50 згідно якого здійснювався відпуск пари та гарячої води до двох об`єктів в селі Тесів, ціна договору встановлена на рівні 954 460 грн. 03 коп. з ПДВ.

Згідно умов договору 50, а саме пунктів: 6.2 облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом по опаленню; 7.1, 7.2 розрахунок проводиться згідно тарифів встановлених Постановою НКРЕКП № 3205 від 29 грудня 2015 pоку; 7.4.1 розрахунки між сторонами за спожиту теплову енергію можуть здійснювати в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця; 10.1 даний договір укладається до 31 грудня 2016 року з можливістю пролонгації.

01 вересня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору на відпуск пари та гарячої води від 09 березня 2016 року № 50, якою змінено юридичну адресу та реквізити позивача (а.с. 112).

Вищезазначені договори підписані повноважними особами сторін та скріплені відтисками печаток зазначених осіб.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання зазначених вище договорів та додаткових угод, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Матеріали справи містять Висновок від 23 грудня № 271 Державної інспекції контролю за цінами в Рівненській області, з якого вбачається, що 507 грн. 12 коп. за 1 Гкал. є економічно обґрунтованим на постачання теплової енергії (а.с. 77).

Як свідчать матеріали справи, постачання теплової енергії проводилося на підставі затверджених тарифів органами місцевого самоврядування: рішення Оженінської сільради від 20 грудня 2011 року № 253 в розмірі 560 грн. 40 коп. за 1 Гкал. (а.с. 71); рішення Тесівської сільради від 12 грудня 2011 року № 107 в розмірі 507 грн. 12 коп. за Гкал (а.с. 72).; рішення Оженінської сільради від 01 листопада 2012 року № 398, норму і тариф в розмірі 737 грн. 77 коп. за 1 Гкал. при наявності приладів обліку і 15 грн. 68 коп. за 1 м.кв. при відсутності приладів обліку (а.с. 73); постанова НКРЕКП від 29 грудня 2015 року № 3205 установлено тариф на рівні 755 грн. 09 коп. за 1 Гкал. без ПДВ.

Матеріалами справи стверджено, що у період з 2012 по 2015 рік підприємство поставило для відділу теплову енергію до об`єктів які визначені в договорах на суму 2 423 220 грн. 78 коп., вищезазначене стверджується актами наданих послуг (т. 2 а.с. 15 - 57):

від 15 лютого 2012 року № 2 на суму 17 416 грн. 07 коп.;

від 25 лютого 2012 року № 3 на суму 67 487 грн. 18 коп.;

від 25 лютого 2012 року № 4 на суму 16 512 грн. 82 коп.;

від 09 квітня 2012 року № 2 на суму 49 000 грн. 00 коп.;

від 11 травня 2012 року № 3 на суму 80 000 грн. 00 коп.;

від 20 листопада 2012 року № 13 на суму 26 994 грн. 87 коп.;

від 20 листопада 2012 року № 14 на суму 67 248 грн. 00 коп.;

від 20 грудня 2012 року № 15 на суму 26 994 грн. 87 коп.;

від 28 грудня 2012 року № 16 на суму 100 872 грн. 00 коп.;

від 22 січня 2013 року № 1 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 22 січня 2013 року № 2 на суму 70 752 грн. 14 коп.;

від 14 лютого 2013 року № 3 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 14 лютого 2013 року № 4 на суму 70 752 грн. 14 коп.;

від 23 квітня 2013 року № 16 на суму 85 433 грн. 77 коп.;

від 23 квітня 2013 року № 17 на суму 14 605 грн. 92 коп.;

від 11 жовтня 2013 року № 11 на суму 39 839 грн. 58 коп.;

від 11 жовтня 2013 року № 12 на суму 30 101 грн. 02 коп.;

від 10 січня 2014 року № 1 на суму 150 000 грн. 00 коп.;

від 24 лютого 2014 року № 11 на суму 58 423 грн. 68 коп.;

від 24 лютого 2014 року № 12 на суму 141 570 грн. 68 коп.;

від 26 березня 2014 року № 4 на суму 90 789 грн. 98 коп.;

від 26 березня 2014 року № 3 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 26 березня 2014 року № 7 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 17 квітня 2014 року № 8 на суму 40 791 грн. 30 коп.;

від 12 травня 2014 року № 12 на суму 49 998 грн. 67 коп.;

від 26 листопада 2014 року № 27 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 26 листопада 2014 року № 28 на суму 20 782 грн. 98 коп.;

від 22 грудня 2014 року № 22-1 на суму 195 641 грн. 85 коп.;

від 22 грудня 2014 року № 22 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 22 січня 2015 року № 1 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 22 січня 2015 року № 2 на суму 42 790 грн. 66 коп.;

від 25 лютого 2015 року № 4 на суму 41 750 грн. 40 коп.;

від 25 лютого 2015 року № 3 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 26 березня 2015 року № 5 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 26 березня 2015 року № 6 на суму 100 831 грн. 03 коп.;

від 28 квітня 2015 року № 7 на суму 14 605 грн. 92 коп.;

від 28 квітня 2015 року № 8 на суму 156 835 грн. 15 коп.;

від 22 жовтня 2015 року № 10 на суму 18 846 грн. 40 коп.;

від 22 жовтня 2015 року № 9 на суму 42 628 грн. 35 коп.;

від 26 листопада 2015 року № 10 на суму 65 794 грн. 32 коп.;

від 26 листопада 2015 року № 11 на суму 29 211 грн. 84 коп.;

від 22 грудня 2015 року № 12 на суму 110 510 грн. 57 коп.

від 22 грудня 2015 року № 13 на суму 24 500 грн. 06 коп.

Окрім того, матеріали справи містять рахунки на оплату (т. 2 а.с. 58 - 82).

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договори, про що свідчить відсутність в матеріалах справи, будь яких претензій або зауважень з боку відповідача.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 547 620 грн. 99 коп.

В свою чергу відповідач вказує на ту обставин, що акту наданих послуг за грудень 2013 року на суму 156 176 грн. 28 коп. не існує, а тому включення зазначеної суми боргу буде неправомірним.

Водночас суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки позивачем у судовому засіданні був наданий для огляду оригінал акту надання послуг за грудень 2013 року, а тому суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості включення в основну суму боргу суми згідно акту за грудень 2013 року.

Також, судом враховані твердження відповідача, щодо включення позивачем в основну суму боргу 293 127 грн. 57 коп. боргу за надану теплову енергію в квітні 2015 року, в той час, як має бути включено 171 441 грн. 07 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу в квітні 2015 року теплову енергію на загальну суму 171 441 грн. 07 коп.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідачу було надано послуг на постачання теплової енергії за квітень 2015 року на 293 127 грн. 57 коп., однак відділ не повернув для підприємства частину підписаних актів на загальну суму 121 686 грн. 50 коп., яка була включена в основну суму боргу.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що були інші акти за період квітня 2015 року, окрім тих що вже наявні також суду не надано жодних доказів того, що велася претензійна робота, щодо врегулювання розбіжностей за актами виконаних робіт за квітень 2015 року.

Також позивач зазначав, що заборгованість відповідача підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 того ж закону, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити.

Суд зазначає, що чинним законодавством України для акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні статтей 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, актами надання робіт тощо.

Також судом враховується та обставина, що позивач та відповідач співпрацюють впродовж тривалого часу і між останніми склалася усталена практика, щодо підтвердження обсягу надання послуг, складеним в кінці місяця актом надання послуг, в якому і визначалося необхідна сума до сплати.

В той час, з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що позивачем були надані для відповідача послуги за період квітня 2015 року, оскільки матеріали справи не містять і відповідачем не надано документів, які б вказували, що підприємство не якісно постачало теплову енергію, або були збої в постачанні теплової енергії за будь який з періодів співпраці між сторонами.

Відтак, для встановлення дійсного розміру та обсягу наданих послуг за період квітня 2015 року, суд керується виключно первинними документами.

Тому, не зважаючи на наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків, суд не вбачає підстав, для включення в основну суму боргу 121 686 грн. 50 коп., оскільки з наданих позивачем доказів, зазначена сума включена безпідставно, а інших доказів, які б підтверджували надання зазначених послуг на більшу суму за період квітня 2015 року, позивачем не надано.

В той час, як свідчать матеріали справи, відповідачем не здійснено розрахунок за поставлену теплову енергію в повному обсязі, в результаті таких дій, за відділом утворилася заборгованість.

Також, відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на неправомірність основної суми боргу, або доказів повної сплати боргу.

Отже, судом встановлено, що підтверджена наявними матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 425 934 грн. 49 коп.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи усе зазначене вище, суд дійшов висновку, що основна сума боргу в розмірі 425 934 грн. 49 коп. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Окрім того, приймаючи рішення судом врахована заява позивача, щодо застосування строків позовної давності, до заборгованості в сумі 470 341 грн. 64 коп. як такої яка виникла до 01 січня 2013 року.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. В частинах 1 та 5 статті 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Дата поштового штемпеля підприємства зв`язку на конверті в якому надійшов позов є 26 грудня 2016 року.

Предметом даної справи є стягнення заборгованості за надану теплову енергію, а отже в даному випадку застосовується загальний строк позовної давності тривалістю в три роки.

Отже, до заборгованості, яка виникла в строк до 26 грудня 2013 року може бути застосований строк позовної давності.

Однак, судом враховуються роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , зокрема в пунктах 4.4 та 4.4.1: правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та відповідачем було підписано акти звірки взаєморозрахунків в 2012 році (т. 2, а.с. 4 - 6), в 2013 році (т. 2, а.с. 7 - 12), в 2014 році (т. 2, а.с. 13 - 14) та у 2015 році (т. 1, а.с. 113, 114).

Також, відповідачем постійно оплачувався борг, що стверджується картою рахунком 361 (т. 2, а.с. 106 - 121), що також підтвердили уповноважені представники відповідача.

Також між сторонами укладалися додаткові угоди, про що зазначалося вище по тексту.

За таких умов, в сукупності усіх доказів, суд вбачає, що позивач не пропустив строк позовної давності в силу її переривання у відповідності до норм чинного законодавства України, які зазначалися вище.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача, щодо застосування строків позовної давності в частині стягнення основної суми боргу.

Крім того, через неналежне виконання зобов`язань за договорами, підприємство нарахувало для відділу відсотки річних за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року в сумі 56 584 грн. 97 коп. та інфляційні втрати за той же період в сумі 407 480 грн. 08 коп.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що останній здійснює нарахування відсотків річних по 31 грудня 2016 року, однак, як зазначалося вище, позов був поданий 26 грудня 2016 року, згідно відбитку календарного штемпеля органу зв`язку на конверті, відтак нарахування відсотків річних за період з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року є передчасними, оскільки провадження по справі порушено ще не було.

Позивач мав право збільшити розмір позовних вимог та в порядку статті 22 ГПК України подати відповідну заяву до суду з включенням зазначених вище періодів, однак своїм правом не скористався, тому суд здійснює нарахування по 26 грудня 2016 року.

Також, судом враховано роз`яснення пункту 4.4.1 постанови яка наводилася вище, яким роз`яснено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З зазначеного вбачається, що переривання строку позовної давності основної суми боргу, не є підставою для переривання строку позовної давності щодо нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат.

Матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строку позовної давності, також відповідачем не було вчинено жодних дій, щодо переривання загального строку позовної давності для інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Враховуючи те, що позов було подано 26 грудня 2016 року а загальний строк позовної давності встановлюється в три роки, а позивач нарахував відповідачу інфляційні та відсотки за період з 01 січня 2012 року, в той час як правомірно нараховувати з 26 грудня 2013 року, відтак суд застосовує строк позовної давності, щодо нарахованих відсотків річних за період з 01 січня 2012 року по 25 грудня 2013 року.

Здійснивши перерахунок відсотків річних та інфляційних втрат, з урахуванням зазначених вище обставин, суд відзначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають в сумі 29 846 грн. 82 коп. відсотків річних за період з 26 грудня 2013 року по 26 грудня 2016 року та 343 428 грн. 73 коп. інфляційних втрат за аналогічний період.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, в повній мірі дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку за внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема 425 934 грн. 49 коп. основної суми боргу, 29 846 грн. 82 коп. відсотків річних та 343 428 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки, суд задоволив позов частково, відтак судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 11 989 грн. 00 коп. в іншій частині в сумі 3 187 грн. 00 коп. судовий збір залишається за позивачем.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Острозької районної державної адміністрації (35820, Рівненська область, місто Острог, вулиця Тамарська, будинок 92, ідентифікаційний код: 40245847) на користь Приватного підприємства "Тепло-Енергія" (33001, Рівненська область. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 37083103) 425 934 (чотириста двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 49 коп. основної суми боргу, 29 846 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 82 коп. відсотків річних, 343 428 (триста сорок три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 11 989 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в часині стягнення 121 687 грн. 00 коп. основної суми боргу, 26 739 грн. 00 коп. процентів річних та 64 052 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2017 року

Суддя Торчинюк В.Г.