Рішення

від 07.02.2017 по справі 925/1801/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 925/1801/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем Петрик І.О. за участю представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 директор за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" до Уманського національного університету садівництва в особі відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно- економічний коледж Уманського національного університету садівництва про стягнення 143 170 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - Товариство, постачальник) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського національного університету садівництва в особі відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно-економічний коледж (далі - Університет, споживач) про стягнення 143170,33 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №13/13358/П-15 від 15.01.2015р. (далі - договір №13/13358/П-15), з яких: 24352,76 грн. основного боргу, 61765,62 грн. інфляційних втрат, 53557,25 грн. пені, 3% річних в розмірі 3494,70 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.01.2016р. (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. (головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції мотивовані приписами статей 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості за договором №13/13358/П-15 до подання позову.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. За результатами розгляду скарги вказані судові рішення були скасовані а справу направлено на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення 61765,62 грн. інфляційних втрат, 53557,25 грн. пені, 3% річних в розмірі 3494,70 грн.

Автоматичною системою розподілу господарського суду Черкаської області для розгляду справи визначено суддю Довганя К.І., який прийняв її до свого провадження ухвалою від 26.12.2016 р.

В ході нового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги заявою від 17.01.2017 р., відповідно до якої він відмовився від вимого про стягнення пені та просив стягнути з відповідача 65422,94 грн. інфляційних та 3480,70 грн. 3% річних. Вказану заяву було прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з урахуванням заяви про їх уточнення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив частково, подавши свій розрахунок інфляційних, відповідно до якого їх розмір становить 43446,77 грн.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно-економічний коледж Уманського національного університету садівництва ОСОБА_2 було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №13/13358/п-15 від 15.01.2015р. (далі - договір №13/13358/п-15), за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору №13/13358/П-15, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу позивач передав, а відповідач прийняв природний газ: у січні 2015 року - 15373 м 3 газу на суму 118944,60 грн.; у лютому 2015 року - 11838 м 3 газу на суму 88695,50 грн.; у березні 2015 року - 2670 м 3 газу на суму 30462,67 грн., всього на суму 238102,77 грн.

В ході розгляду справи судом першої та касаційної інстанції було встановлено відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 24352,76 грн. З таким висновком погодився суд касаційної інстанції.

Водночас, згідно приписів п.3 ч.1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Як роз'яснено в абзаці 2 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу країни щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На спірні правовідносини, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті газу, поставленого Товариством за договором №13/13358/П-15 у січні-березні 2015р., поширюється дія статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України.

Згідно положень статті 526 та ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 599 та ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як роз'яснено в п.п.3.1,4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З тексту укладеного сторонами договору (п.п. 4.6 та 6.2.2 договору №13/13358/П-15) вбачається, що остаточний розрахунок за придбаний природний газ має проводитися споживачем не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як роз'яснено в п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, з огляду на абзац 3 п.4.6 договору №13/13358/П-15 та встановлений судами факт погашення відповідачем залишку основної заборгованості лише 30.10.2015р. згідно платіжного доручення №263 від 28.10.2015р., споживачем в період з 06.02.2015р. по 29.10.2015р. було допущено прострочення оплати вартості газу, отриманого в І кварталі 2015р.

В абзаці 1 п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

В ході нового розгляду справи позивач подав уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних. З цього розрахунку вбачається, що нарахування здійснене наступним чином:

- Інфляційні за період з 15 лютого 2015 р. по 15 жовтня 2015 р. і складає 65422,94 грн.;

- 3% річних за період з 6 лютого 2015 р. по 27 жовтня 2015 р. і складає 3480,70 грн.

Таке нарахування, на переконання суду відповідає періоду прострочення платежу та здійснено із застосуванням визначених індексів інфляції, а отже є правильним.

Щодо розрахунку інфляційних, поданого відповідачем, то він здійснений не вірно, оскільки не враховує дат фактичної оплати боргу.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення інфляційних та річних.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю в частині стягнення інфляційних та 3% річних.

Стягнути з Уманського національного університету садівництва в особі відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно-економічний коледж Уманського національного університету садівництва (вул. Радянська, 93, м. Тальне, Черкаська область, 20400, ідентифікаційний код 01355691) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", (вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402) 65422,94 грн. - інфляційних, 3 480, 70 грн. - 3% річних та 2 147,55 грн. витрат на сплату судового збору.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 28.02.2017.

СУДДЯ К.І. Довгань