Ухвала

від 21.02.2017 по справі 760/18756/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/679/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Кицюк В.С.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Скибенка О.І.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кравчука І.І., погоджене прокурором четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, а саме до 18 години 00 хвилин 16 березня 2017 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4375 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 000 000 (сім мільйонів) гривень, щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Капітанівка Новомиргородського районуКіровоградської області, громадянина України, непрацюючого, одруженого, має на утримані неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчинені яких він підозрюється, розмір спричиненої шкоди, дані про особу підозрюваного, а саме те, що він є особою похилого віку, раніше не судимий, має дружину та неповнолітню дитину, який не працює, суспільно корисною працею не займається, прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжних захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_1 та підозрюваний ОСОБА_2 , подали апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20.00 по 06.00 годину за адресою його постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_3 (а у разі, якщо суд вважатиме за доцільне, за адресою (АДРЕСА_4).

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник та підозрюваний посилаються на відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 жодного разу не ухилявся від проведення будь-яких слідчих дій, з'являвся на всі виклики органу досудового слідства, надавав пояснення як свідок, повідомив всі відомі йому обставини справи, постійно проживає за місцем реєстрації у м. Новомиргород, відповідає на телефонні дзвінки та не уникає контакту зі слідством.

Крім того, апелянти зазначають, що встановлений органом досудового розслідування факт постійних виїздів за кордон не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 у зазначений період державний кордон України не перетинав, закордонний паспорт ОСОБА_2 виданий 10.12.2014р. та не містить відповідних відміток. Додають, що паспорт громадянина України у підозрюваного відсутній, що унеможливлює виїзд за кордон останнього та перетин кордону з РФ.

Також апелянти вказують на те, що стороною обвинувачення не зазначено і не надано доказів наявності контактів ОСОБА_2 з іншими учасниками кримінального провадження, у тому числі із підозрюваним ОСОБА_5 та зі свідками, які вже надали покази органу досудового розслідування.

Також автори апеляційної скарги стверджують, що слідчим суддею належним чином не обґрунтована неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та не враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність родини та утриманців, репутацію підозрюваного, його майновий стан, наявність судимостей.

Крім того, захисник та підозрюваний зазначають про те, що слідчим суддею визначений непомірний розмір застави та не взято до уваги при цьому майновий стан підозрюваного, який є безробітнім.

В доповненнях до апеляційної скарги, апелянти звертають увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_2 зареєстрований в Державному центрі зайнятості, перебуває в активному пошуку роботи, отримує допомогу по безробіттю; має сім'ю; незадовільний стан здоров'я; з іншими учасниками кримінального провадження не контактує.

У підсумку, автори апеляційної скарги зазначають, що відповідно до листа Державної прикордонної служби України, державний кордон по датах, що зазначалися детективами НАБУ, перетинав однофамілець підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника та підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015120110000591, відомості про які 24 вересня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,5 ст. 191, ч.ч. 1,2 ст. 364, ч.ч. 3,5 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України.

16.01.2017 року о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК.

16.01.2017 року ОСОБА_2 вручено письмове повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Детектив Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кравчук І.І., за погодженням з прокурором четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

17.01.2017 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого задоволено та щодо ОСОБА_2застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 18.00 год. 16.03.2017 року, із визначенням застави в розмірі 4375 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 000 000 (сім мільйонів) гривень.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, що не оспорюється апелянтами в апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність детективом та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки детектив та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Враховуючи наведене, доводи апелянтів щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінкиОСОБА_2 та необґрунтованості неможливості застосовування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилаються захисник та підозрюваний в апеляційній скарзі.

Доводи апелянтів про те, що стороною обвинувачення не надано доказів наявності контактів ОСОБА_2 з іншими учасниками кримінального провадження, стосуються питання доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі кримінального провадження.

Посилання апелянтів на те, що підозрюваний ОСОБА_2 отримає допомогу по безробіттю не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Що стосується посилання авторів апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 не перетинав державний кордон України, а паспорт виданий останньому у 2014 році, то колегія суддів визнає дані обставини необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження. Так, з долученої апелянтами відповіді Державної прикордонної служби України від 20.01.2017 року, не вбачається, що запитувана адвокатом інформація стосується однофамільця підозрюваного, оскільки в листі йде мова про громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, а датою перетину кордону є 2015 та 2016 роки.

Крім того, посилання апелянтів на те, що у підозрюваного відсутній паспорт громадянина України, то вказані обставини не спростовують висновок слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також непереконливими є посилання захисника та підозрюваного на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя врахувавши розмір спричиненої шкоди ймовірно протиправними діями ОСОБА_2, майновий стан підозрюваного, прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу у розмірі 4375 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 000 000 (сім мільйонів) гривень, з чим погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Крім того, посилання апелянтів на те, що при визначенні слідчим суддею розміру застави не враховано майновий стан підозрюваного, який є безробітним, то дані обставини не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки розмір застави не має визначатись з огляду на можливість підозрюваного працювати після застосування запобіжного заходу з метою сплатити заставу.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника та підозрюваного, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кравчука І.І., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, строком 60 діб, а саме до 18 години 00 хвилин 16 березня 2017 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4375 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 000 000 (сім мільйонів) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. ПрисяжнюкО.Б.