Ухвала

від 06.03.2017 по справі 760/18756/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1288/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власна майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_10 , погоджене прокурором Четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно ОСОБА_11 , а саме грошові кошти в сумі 58 650 доларів США та 10150 Євро, картки від сім-карт номерів мобільного оператора НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши обставини кримінального провадження, обґрунтування даного клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива і накладення арешту на вищезазначене майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 , який діє в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна та зобов`язати детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, негайно повернути арештоване майно його власникам.

В обгрунтування вимог апеляційних скарг, які за змістом є ідентичними, представник зазначає, що слідчий суддя прийшов до помилкового та необґрунтованого висновку про те, що грошові кошти, на які детектив просить накласти арешт, належать підозрюваному ОСОБА_11 .

Так, апелянт вказує, що ОСОБА_8 прийняла на відповідальне зберігання вказані грошові кошти від ОСОБА_9 , відповідно до договору відповідального зберігання від 28.12.2016 року, що підтверджується розпискою. Додає, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, підозра у вчиненні будь-якого злочину їм не оголошувалась, а тому, на думку апелянта, відсутні підстави для накладення арешту.

Далі апелянт зазначає, що домоволодіння за адресою, де були вилучені грошові кошти, є приватною власністю ОСОБА_8 , в якому ОСОБА_11 не зареєстрований та не проживає. Додає, що факт вилучення в сейфі ОСОБА_8 розписки на ім`я ОСОБА_11 не може свідчити про належність вилучених грошових коштів останньому.

Також апелянт зазначає, що слідчий суддя, при постановленні оскаржуваної ухвали, не врахував розумність, співрозмірність і правові наслідки для накладення арешту на грошові кошти для ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що грошові кошти вилучені 12.01.2017 року, а оскаржувана ухвала постановлена 19.01.2017 року, що свідчить про її винесення з пропущенням строків, визначних КПК України.

У підсумку апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року у задоволенні вимоги детектива про надання дозволу на вилучення грошей та майна відмовлено, однак детектив НАБУ ОСОБА_12 всупереч вказаній ухвалі незаконно та безпідставно вилучив грошові кошти та майно, чим завдав шкоди законним правам та інтересам ОСОБА_8 . Додає, що обшук проведено не уповноваженою особою, оскільки відповідно до вказаної ухвали слідчого судді від 05.01.2017 року, дозвіл на проведення обшуку детективу НАБУ ОСОБА_12 не надавався.

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.01.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку лише в будинку за адресою АДРЕСА_1 , а детективом ОСОБА_12 здійснено обшук на території всього домоволодіння, зокрема у всіх підсобних, господарчих приміщеннях та в гостьовому будинку, де і були вилучені грошові кошти.

Одночасно, апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропущення такого строку зазначає, що ухвалу слідчого судді постановлено без виклику осіб, які її оскаржують. Додає, що станом на день подачі апеляційної скарги, офіційно копії оскаржуваної ухвали так і не отримано, а тому на думку апелянта, строк оскарження для ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх представника не почався.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи наведене, п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015120110000591, відомості про яке 24.09.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

Детектив Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_11 , а саме грошові кошти в сумі 58 650 доларів США та 10150 Євро, картки від сім-карт номерів мобільного оператора НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року дане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, зазначене у клопотанні детектива.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження № 12015120110000591, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, вислухавши пояснення детектива та дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, вилучене у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_11 , з метою конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_11 , діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Доводи апелянта стосовно того, що грошові кошти, на які детектив просить накласти арешт, належать не ОСОБА_11 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід визнати непереконливими, оскільки матеріали провадження не містять фактів на підтвердження наведеного. Крім того, посилання апелянта на договір купівлі-продажу дачного будинку, договір відповідального зберігання, розписку про передачу грошових коштів у борг, самі по собі не спростовують доводів детектива та прокурора, як і твердження апелянта з приводу того, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , є приватною власністю ОСОБА_8 .

Твердження автора апеляційної скарги про те, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку лише в будинку за адресою АДРЕСА_1 , а не на території всього домоволодіння, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки даних про те, що підсобні, господарчі приміщення та гостьовий будинок, які знаходяться за вищевказаною адресою мають інший поштовий адрес, матеріали провадження не містять.

Крім того, посилання захисника на те, що обшук проведено не уповноваженою особою, а саме детективом НАБУ ОСОБА_12 , прізвище якого не значиться в ухвалі слідчого судді від 05.01.2017 року про надання дозволу на проведення обшуку, є необгрунтованими, оскільки відповідно до протоколу обшуку від 12.01.2017 року обшук проведено у складі старших детективів НАБУ ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , прізвище якого значиться в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаного обшуку. Крім того, відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015120110000591 вказані детективи входять до складу слідчої групи яка розслідує дане кримінальне провадження.

Твердження захисника про те, що майно, на яке детектив просить накласти арешт, не зазначене в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ст. 167 КПК України є тимчасово вилученим майном, вилучення якого може здійснюватися також під час обшуку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 168 КПК України.

Що стосується строків розгляду слідчим суддею даного клопотання, то колегія суддів визнає їх непереконливими, з урахуванням того, що обшук проведено 12.01.2017 року, з клопотанням детектив звернувся 13.01.2017 року, що підтверджується датою на конверті, автоматичний розподіл на слідчого суддю здійснено 16.01.2017 року, а отже у межах передбачених ст. 172 КПК України.

Крім того, необхідним буде зазначити про відсутність підстав для перегляду ухвали слідчого судді стосовно накладення арешту на сім картки, оскільки рішення в цій частині апелянтом не оскаржується.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіСолом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ОСОБА_11 , а саме грошові кошти в сумі 58 650 доларів США та 10150 Євро, картки від сім-карт номерів мобільного оператора НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , залишити без змін, а апеляційні скарги представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4