Рішення

від 27.02.2017 по справі 127/50/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/50/16-ц Провадження № 22-ц/772/144/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 5 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Марчук В.С., Якименко М.М., секретар - Агеєва Г.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_2 та представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про визнання права власності на частку земельної ділянки при переході права власності на частку будівлі , -

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/5 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Архітектора Артинова, 71, м. Вінниця, яка перебуває у власності ОСОБА_4 згідно Державного акту серії ЯЖ №755869, зареєстрованого за №010100100787 від 01.10.2008 року, кадастровий номер 0510100000:02:055:0130.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 17.05.2013 року позивач придбала у відповідача 1/5 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Архітектора Артинова, 71, м. Вінниця .

Відносно земельної ділянки, то сторони погодили, що питання буде вирішуватися після виділу 1/5 ідеальної частки із спільної сумісної власності в строк до 17.11.2013року.

ОСОБА_4 була співвласником спірної земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2013 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визначення часток у спільній власності.

Після визначення ідеальної частки відповідача, остання відмовилась від оформлення земельної ділянки на ім'я позивача, тому ОСОБА_5 вимушена звернутися за захистом своїх прав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Архітектора Артинова, 71, м. Вінниця, яка перебуває у власності ОСОБА_4 згідно Державного акту серії ЯЖ №755869, зареєстрованого за №010100100787 від 01.10.2008 року, кадастровий номер 0510100000:02:055:0130. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаргу мотивовано тим, що рішення суду є необґрунтованим, таким, що не базується на нормах матеріального права та не відповідає обставинам у справі, зокрема, судом не було оцінено факт купівлі ОСОБА_4 3/100 частки будинковолодіння у ОСОБА_11, а саме хлів, що був переобладнаний в гараж, крім того, договором передбачено, що земельна ділянка буде відчужуватися окремим договором після виділу частки у спільній сумісній власності в строк до 17.11.2013 року.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 17 травня 2013 року, ОСОБА_5 купила у ОСОБА_4 1/5 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Архітектора Артинова, 17, м. Вінниця (а.с.8).

Пунктом 4 вказаного договору купівлі - продажу сторони погодили, що земельна ділянка площею 0,1000 га, на якій розташована зазначена вище нерухомість, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №755869, виданого 02 жовтня 2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Вінниці, буде відчужуватися за окремим договором, після виділу частки у спільній сумісній власності, в строк до 17 листопада 2013 року.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯЖ № 755869, зареєстрованого 02.10.2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010800100787, кадастровий номер №0510136600:02:055:0058, площею 0,1000 га, розташованої по вул. Архітектора Артинова (вул. 9 січня), 71 в м. Вінниця, ОСОБА_4 є співвласником вказаної земельної ділянки в межах згідно з планом (а.с. 18, 159).

Разом з відповідачем співвласниками земельної ділянки є: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2013 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відповідно до якої: 1.Частка померлої ОСОБА_11 становить 1/5 частини у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; 2.Частка померлої ОСОБА_12 становить 1/5 частини у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; 3.Частка ОСОБА_4 становить 1/5 частини у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; 4.Частка ОСОБА_8 становить 1/5 частини у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; 5.Частка ОСОБА_9 становить 1/5 частини у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; 6. ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9Б та представники ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в 10- денний термін з моменту визнання мирової угоди зобов'язуються повернути за актами прийому - передачі до архіву управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області наявні у них примірники державних актів на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером №0510136600020550058 площею 0,1000 га, розташованої по вул. Архітектора Артинова (вул. 9 січня), 71 в м. Вінниця (а.с.23-24).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29.09.2016 року, визнано недійсним договір про зміну часток у праві власності та поділу в натурі земельної ділянки від 21.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу - ОСОБА_15. та зареєстрованого за №166 (а.с.121-122).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що разом з припиненням права власності на частку будинку припинилось і право на прилеглу до нього земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки він мотивований нормами права, які не підлягають до застосування до спірних правовідносин.

Позивач та відповідач в травні уклали договір купівлі-продажу частки житлового будинку. Даний будинок розташований на земельній ділянці яка, на момент придбання частки будинку, перебувала у спільній сумісній власності, про що зазначено в державному акті на землю.

Відповідач була однією із співвласників.

В подальшому співвласники спірної земельної ділянки уклали мирову угоду, яка була визнана судом, внаслідок чого, кожному із теперішніх співвласників було виділено по 1/5 частки спірної земельної ділянки, і право кожного з них зареєстровано.

Фактично у позивача відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку, яку вона вважає, що придбала разом з придбанням частки будівлі, і право власності виникло на підставі ст. 120 ЗК України, та ст. 377 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що в даній ситуації позиція позивача помилкова.

Враховуючи заперечення відповідача, колегією суддів встановлено, що спір виник з приводу земельної ділянки, яка розташована біля будинку, з метою подальшого користування нею співвласниками.

Відповідного до згаданого договору купівлі-продажу позивач придбала лише частину будівлі разом з господарськими будівлями та спорудами.

З приводу земельної ділянки сторони договору домовились, що вона буде відчужуватися за окремим договором, після виділу частки у спільній сумісній власності.

За загальним положенням про договір (частина перша статті 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну.

Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

Статтею 377 ЦК України закріплено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В частині другій цієї статті зазначено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

В частині другій даної статі вказана вимога, відповідно до якої, укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

За змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Дослідивши умови договору купівлі-продажу частки житлового будинку, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, придбавши частину будівлі не набула автоматично права власності на частку земельної ділянки, яка на момент придбання будівлі, перебувала у спільній сумісній власності, так як частки земельної ділянки не були виділені в натурі і кожна із цих часток, не набули самостійного об'єкту права власності, а від так, не могли набути кадастрового номеру.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).

На думку колегії суддів, в даному випадку, позивач, на підставі ч. 4 ст. 120 ЗК України, набула право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована будівля, і не набула автоматично право власності на 1/5 частини всієї земельної ділянки, яка на час вирішення справи, набула статусу спільної часткової власності, і відносно якої сторони домовились укласти окремий договір купівлі-продажу.

Посилання місцевого суду на Постанову ВСУ від 11.02.2015 року (у цивільній справі № 6-2цс15), на думку колегії суддів є помилковим, оскільки, на момент вирішення цивільної справи, яка переглядалась Верховним Судом України, було встановлено, що спірні правовідносини виникли в 2003 році. В той час стаття 120 ЗК України не містила норми (вимоги), які на даний час викладені в ч. 6 цієї статті ЗК України і описані вище.

Крім цього, у самому правовому висновку, Верховний Суд України вказав, що за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

В даному випадку в договорі купівлі-продажу частини будівлі сторони обумовили подальшу долю земельної ділянки - її відчуження на підставі іншого договору, після виділення частки співвласника.

Невиконання ж однією із сторін договору своїх обов'язків по договору, є підставою для захисту своїх порушених договірних прав в порядку передбаченому ст. 16 ЦК України.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 про визнання права власності на частку земельної ділянки при переході права власності на частку будівлі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 911 грн. 30 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: