Рішення

від 23.02.2017 по справі 610/2527/16-ц

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/2527/16-ц

2/610/261/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого -судді Тімонової В.М.,

за участі секретаря - Косолапової Ю.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп , Товариства з обмеженою відповідальністю Егро про внесення змін в трудову книжку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суми затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп на її користь загальну суму в розмірі 36347,76 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку та суми затримки розрахунку; з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро суму в розмірі 26713,80 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку, несплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час та суми затримки розрахунку; з ТОВ Егро на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також внести виправлення в трудову книжку.

28.09.2016 року Балаклійським районним судом було ухвалене заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

24.10.2016 року відповідачами 1 та 2 була подана апеляційна скарга на вищезазначене рішення Балаклійського районного суду Харківської області.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп та Товариства з обмеженою відповідальністю Егро на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28.09.2016 року було повернуто заявникам, як подану передчасно.

22 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Атлас Групп та Товариство з обмеженою відповідальністю Егро звернулися до суду із заявою про перегляд заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 вересня 2016 року.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 25.01.2017 року заява про перегляд заочного рішення була задоволена, заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28.09.2016 року - скасовано . Справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Позивач зазначила, що 01.09.2015 року року вона працевлаштувалась до ТОВ АТЛАС ГРУПП (далі - Відповідач 1) на посаду менеджера з маркетингу.

15.02.2016 року керівництво Відповідача 1 повідомило про реорганізацію товариства та запропонувало їй або звільнитись, або перейти на відповідну посаду до іншого товариства - ТОВ ЕГРО (далі - Відповідач 2). Вона погодилась перевестись до Відповідача-2 та 15.02.2016 року була звільнена в порядку переведення.

Після звільнення 15.02.2016 року Відповідач 1 не здійснив з нею розрахунок компенсації за невикористану відпустку, яка складає 11 днів, не ознайомив із записом у трудовій книжці та не віддав трудову книжку на руки.

З 16.02.2016 року вона почала працювати у Відповідача 2 на тому ж самому місці та виконувала тіж обов'язки, що й у Відповідача 1.

31.03.2016 року її було повідомлено, що у зв'язку з неспівпаданням поглядів з новим керівництвом їй необхідно звільнитись з товариства.

01.04.2016 року вона була звільнена від Відповідача 2, але при звільненні їй не видали трудову книжку та не виплатили компенсацію за невикористану відпустку, яка складає 3 дні.

Протягом більше двох місяців вона намагалась отримати свою трудову книжку та просила надати довідку про доходи для можливості подати документи до Центру зайнятості, але Відповідач 2 зазначені вимоги не виконував.

Лише 07.06.2016 року їй зателефонували та запросили прийти до Відповідача 2 для отримання трудової книжки. Цього ж дня вона отримала трудову, наказ та довідку про доходи.

Після ознайомлення з трудовою книжкою 07 червня 2016 року нею було встановлено, що записи за №22, 24,25 проведені не відповідно до норм діючого законодавства, а саме: при здійсненні запису № 22 Відповідач 1 не вказав номер наказу та його дату; в записі №24 Відповідач 2 зазначив дату 19.02.2016 року, незважаючи на те, що фактично переведення відбулося 16.02.2016 року; запис №25 Відповідач 2 здійснив 01.04.2016 року, однак в зв язку з тим, що трудова книжка була отримана 07.06.2016 року, то згідно ст. 47 КЗпП України, і дата звільнення повинна бути зазначена 07.06.2016 року.

Також зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача-2 їй було завдано моральну шкоду, З урахування характеру, обсягу і тривалості завданих страждань, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, її розмір оцінює у 10000,00 грн .

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, просив відмовити у їх задоволенні повністю. Пояснив, що ОСОБА_1 були сплачені всі належні до виплат суми при звільненні. Надав документи, якими підтвердив факт сплати ТОВ Атлас Групп позивачці компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2630,43 грн. Також зазначив, що вона не зверталася до товариств із заявами про внесення виправлень у трудову книжку та не писала заяву про видачу компенсації за невикористану відпустку. Крім того просив відмовити у стягненні моральної шкоди, оскільки вона нічим не підтверджена.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до приписів ч.І ст. 48 Кодексу законів про працю в Україні, закріплено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Ст. 24 КЗпП України визначає зокрема, що працівник допускається до роботи лише після укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року працювала в ТОВ АТЛАС ГРУПП (Відповідач 1) на посаді менеджера з маркетингу, що підтверджується записом у трудовій книжці за № 22 (а.с.52).

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 та запису №23 в трудовій книжці (а.с.56,52) позивач 15 лютого 2016 року була звільнена по переводу до ТОВ ЕГРО , за п. 5 ч.І ст. 36 КЗпП України (наказ про звільнення № 15/13-к від 15.02.2016 року).

Відповідно до запису в трудовій книжці за №24 від 19.02.2016 року ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ ЕГРО (Відповідач -2) на посаду менеджера з маркетингу в порядку переведення з ТОВ Атлас групп (наказ №2 від 19.02.2016 року).

Згідно наказу по ТОВ ЕГРО №010420161019 від 01.04.2016 року, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 01.04.2016 року за угодою сторін на підставі її зави від 31.03.2016 року (а.с.53). В трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис за №25 від 01.04.2016 року (а.с.52).

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі їх звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Як визначено в листі Міністерства праці та соціальної політики України № 208/13/116-11 від 24 червня 2011 року та виходячи з Порядку обчислення середньої плати, кількість днів невикористаної відпустки належить розрахувати, виходячи з фактичної тривалості належної працівникові щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому ним часу.

Згідно пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної платні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 , нарахування компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останній перед наданням відпустки 12 місяців або менший, фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Грошова компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою (оплатою праці) або компенсаційними виплатами, що мають постійний характер, в розумінні ст. 1,2 Закону України Про працю , ст. 2 Закону України " Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням І строків їх виплат та пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку є обов'язком роботодавця, за несвоєчасне виконання якого наступає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю в Україні у вигляді сплати на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні. Зазначена компенсація сплачується роботодавцем у встановленому законом розмірі за весь час затримки по всім виплатам, які належать працівнику на день його звільнення, а її розмір не залежить від виду та розміру таких виплат.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Згідно п.2 ч.З, п.8 ч.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами) у випадку збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчисляється, виходячи з виплати за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Посилання ОСОБА_1 на несплату ТОВ Атлас груп компенсації за невикористану відпустку спростовується доказами, наданими представником відповідача, а саме відомістю розподілу заробітної плати та розрахунковим листком за лютий 2016 року, з яких вбачається, що розрахунок з ОСОБА_1 проведено в повному обсязі (а.с.249,250 ).

Тому у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп компенсації за невикористану відпустку в сумі 2630,43 грн. та відповідно суми затримки розрахунку в сумі 33 717.33 грн. суд відмовляє.

Стосовно вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро (Відповідач 2) на користь позивача суми в розмірі 26 713,80 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку загальним розміром 785,70 грн., несплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час: 16 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року загальним розміром 785,70 грн. та суми затримки розрахунку загальним розміром 25 142,40 грн., то в цій частині позовних вимог позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи представника відповідача 2, про те що ОСОБА_1 була сплачена компенсація за невикористані дні відпустки у лютому 2016 року нелогічні, оскільки її звільнення з товариства відбулось 01.04.2016 року, а доказів, яким чином в розрахунковому листку ОСОБА_1 за лютий 2016 року відбулася проплата за 4 дні відпустки за період 01 квітня 2016 року в розмірі 833,34 грн. суду не надано.

Також не надано суду доказів сплати заробітної плати за фактично відпрацьований ОСОБА_1 час: 16 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року

Тому суд погоджується із наданим позивачем розрахунком щодо розміру суми компенсації за невикористану відпустку.

Щодо розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Відповідача 2, то згідно довідки від 24.05.2015 №1/С (а.с.54) вона визначена загальним розміром 261,90 грн. /один день.

Відповідно загальна сума компенсації за невикористану відпустку становить: 261,90 грн х З дні відпустки = 785,70 грн.та сума затримки розрахунку станом на 05.07.2016 року становить: 261,90 грн х 96 днів затримки = 25142,40 грн. (двадцять п'ять тисяч сто сорок дві грн.. 40 коп.).

Стосовно позовних вимог про внесення змін до записів у трудову книжку, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідач 1 при здійсненні запису № 22 не вказав підстави її внесення, тобто номер наказу та його дату.

Відповідач 2 здійснив запис № 24 від 19 лютого 2016 року, не зважаючи на те, що переведення ОСОБА_1 відбулося відповідно до приписів п.5 ч.І ст. 36 КЗпП України. При переведенні працівника дата повинна була визначатися наступний робочим днем - 16 лютого 2016 року. В результаті недобросовісних дій відповідачів з трудової книжки випало три робочих дні, які ОСОБА_1 були фактично відпрацьованими, а також їй не виплатили заробітну плату, в порушення приписів ст. 94 КЗпП України за три робочих дні . Загальна сума не сплаченої заробітної платні за фактично відпрацьовані: 16 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року становить 785,70 грн.

Крім того, Відповідач 2 здійснив запис № 25 від 01 квітня 2016 року, що є порушенням КЗпП України. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Тим самим запис в трудовій книжці № 25 про звільнення повинен бути зазначений датою отримання трудової книжки, а саме 07 червняя 2016 року.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди,суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України № 4 від 3.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таку ж позицію висловив Верховний Суд України в постанові № 6-23 цс12 від 25.04.2012 року, яка є обов язковою для суду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у її житті через тривалу затримку у видачі трудової книжки та належних до виплати сум, зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його прав, а тому суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивача пов язані з певними душевними стражданнями та виходячи із засад розумності та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ОСОБА_1 та документально підтверджений судовий збір в розмірі 1173,96 грн.

Крім того, суд стягує з відповідачів судовий збір на користь держави в розмірі по 1378 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60,88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.36,47, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України " Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплат , Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, суд -.

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп , Товариства з обмеженою відповідальністю Егро про внесення змін в трудову книжку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суми затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов язати Товариство з обмеженою відповідальністю Атлас Групп внести виправлення в трудову книжку ОСОБА_1, серії БТ-1 №7652402, а саме: в записі за № 22 від 01.09.2015 року - вказати номер наказу та дату прийняття на роботу.

Зобов язати Товариство з обмеженою відповідальністю Егро внести виправлення в трудову книжку ОСОБА_1, серії БТ-1 №7652402, а саме:

- виправити запис за № 24 від 19.02.2016 року на 16.02.2016 року;

- виправити запис за № 25 від 01.04.2016 року на 07.06.2016 року.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп компенсації за невикористану відпустку в сумі 2630,43 грн. та суми затримки розрахунку в сумі 33 717.33 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро , код ЄДРПОУ 36426937 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 26 713,80 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку загальним розміром 785,70 грн., несплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час: 16 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року загальним розміром 785,70 грн. та суми затримки розрахунку загальним розміром 25 142,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро , код ЄДРПОУ 36426937 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро , код ЄДРПОУ 36426937 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1173,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро на користь держави судовий збір в розмірі 1378,00 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп на користь держави судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Мотивоване рішення складене 28.02.2017 року.

Суддя