Рішення

від 05.07.2017 по справі 610/2527/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/2527/16-ц Головуючий суддя І інстанції Тімонова В. М.

Провадження № 22-ц/790/2785/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп та Товариства з обмеженою відповідальністю Егро в особі їх представника ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп , Товариства з обмеженою відповідальністю Егро про внесення змін в трудову книжку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суми затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А :

05.07.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп на її користь загальну суму в розмірі 36347,76 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку та суми затримки розрахунку; з Товариства з обмеженою відповідальністю Егро суму в розмірі 26713,80 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку, несплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час та суми затримки розрахунку; з ТОВ Егро на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також внести виправлення в трудову книжку.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що 01.09.2015 року вона працевлаштувалась до ТОВ Атлас Групп (далі - Відповідач 1) на посаду менеджера з маркетингу. 15.02.2016 року керівництво Відповідача 1 повідомило про реорганізацію товариства та запропонувало їй або звільнитись, або перейти на відповідну посаду до іншого товариства - ТОВ Егро (далі - Відповідач 2). Вона погодилась перевестись до Відповідача-2 та 15.02.2016 року була звільнена в порядку переведення. Після звільнення 15.02.2016 року Відповідач 1 не здійснив з нею розрахунок компенсації за невикористану відпустку, яка складає 11 днів, не ознайомив із записом у трудовій книжці та не віддав трудову книжку на руки. З 16.02.2016 року вона почала працювати у Відповідача 2 на тому ж самому місці та виконувала ті самі обов'язки, що й у Відповідача 1. 31.03.2016 року її було повідомлено, що у зв'язку з тим, що її погляди не співпадають з погоядами нового керівництва їй необхідно звільнитись з товариства. 01.04.2016 року вона була звільнена від Відповідача 2, але при звільненні їй не видали трудову книжку та не виплатили компенсацію за невикористану відпустку, яка складає 3 дні. Протягом більше двох місяців вона намагалась отримати свою трудову книжку та просила надати довідку про доходи для можливості подати документи до Центру зайнятості, але Відповідач 2 зазначені вимоги не виконував. Лише 07.06.2016 року їй зателефонували та запросили прийти до Відповідача 2 для отримання трудової книжки. Цього ж дня вона отримала трудову, наказ та довідку про доходи. Після ознайомлення з трудовою книжкою 07 червня 2016 року нею було встановлено, що записи за №22, 24,25 проведені не відповідно до норм діючого законодавства, а саме: при здійсненні запису № 22 Відповідач 1 не вказав номер наказу та його дату; в записі №24 Відповідач 2 зазначив дату 19.02.2016 року, незважаючи на те, що фактично переведення відбулося 16.02.2016 року; запис №25 Відповідач 2 здійснив 01.04.2016 року, однак в зв'язку з тим, що трудова книжка була отримана 07.06.2016 року, то згідно ст. 47 КЗпП України, і дата звільнення повинна бути зазначена 07.06.2016 року. Також зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача-2 їй було завдано моральну шкоду, З урахування характеру, обсягу і тривалості завданих страждань, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, її розмір оцінює у 10000,00 грн.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп , Товариства з обмеженою відповідальністю Егро про внесення змін в трудову книжку, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суми затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задоволено частково. Зобов'язано ТОВ Атлас Групп внести виправлення в трудову книжку ОСОБА_4, а саме: в записі за № 22 від 01.09.2015 року - вказати номер наказу та дату прийняття на роботу. Зобов'язано ТОВ Егро внести виправлення в трудову книжку ОСОБА_4, серії БТ-1 №7652402, а саме:

- виправити запис за № 24 від 19.02.2016 року на 16.02.2016 року;

- виправити запис за № 25 від 01.04.2016 року на 07.06.2016 року.

У задоволенні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ Атлас Групп компенсації за невикористану відпустку в сумі 2630,43 грн. та суми затримки розрахунку в сумі 33 717.33 грн. - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Егро на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 26 713,80 грн, що складається із компенсації за невикористану відпустку загальним розміром 785,70 грн., несплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час: 16 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року загальним розміром 785,70 грн. та суми затримки розрахунку загальним розміром 25 142,40 грн.

Стягнуто з ТОВ Егро на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з ТОВ Егро на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1173,96 грн.

Стягнути з ТОВ Егро на користь держави судовий збір в розмірі 1378,00 грн. та з ТОВ Атлас Групп на користь держави судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ Атлас Групп та ТОВ Егро в особі їх представника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просять вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначили, що оскаржуване рішення ухвалено судом за порушення норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Вказали, що законодавством не встановлено строк для прийому на іншу роботу у порядку переведення в зв'язку зі звільненням з попередньої роботи. Зазначили, що факт того, що позивач фактично приступила до роботи у ТОВ Егро з 16.02.2016 року не підтверджено доказами. Зауважили, що саме 19.02.16 р. директором ТОВ Егро було сформовано та відправлено до органів ДВС інформацію про прийняття на роботу ОСОБА_4 Вказали, що ОСОБА_4 у лютому 2016 року було помилково сплачено суму у розмірі 833,34 грн., що відповідає сумі компенсації за невикористану відпустку. Враховуючи цей факт відповідач вважав, що розрахувався з позивачем за час невикористаної відпустки під час остаточного розрахунку при звільненні. Щодо часу вимушеного прогулу зазначили, що трудова книжка позивача зберігалась за адресою місцезнаходження підприємства, тобто, м. Київ, пр. Московський, 8, корп. 16-а, проте прибути туди позивач відмовилась, згоди на направлення трудової книжки поштою не надала, вказала, що бажає отримати її за місцем роботи у м. Харкові у будь-який інший час. В даному факті відповідач вбачає створення позивачем самостійно перешкод у отриманні вчасно своєї трудової книжки. Зазначили, що із наведеного вбачається безпідставність внесення будь-яких змін до трудової книжки ОСОБА_4

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що скарга ТОВ Атлас Групп задоволенню не підлягає, а скарга ТОВ Егро підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року працювала в ТОВ Атлас Групп на посаді менеджера з маркетингу, що підтверджується записом у трудовій книжці за № 22 (т. 1 а.с.52).

За заявою ОСОБА_4 та запису №23 в трудовій книжці (т. 1 а.с.56, 52) позивач 15 лютого 2016 року була звільнена по переводу до ТОВ Егро , за п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ про звільнення № 15/13-к від 15.02.2016 року).

Відповідно до запису в трудовій книжці за №24 від 19.02.2016 року ОСОБА_4 було прийнято до ТОВ Егро на посаду менеджера з маркетингу в порядку переведення з ТОВ Атлас Групп (наказ №2 від 19.02.2016 року).

Згідно наказу по ТОВ Егро №010420161019 від 01.04.2016 року, ОСОБА_4 звільнено з займаної посади з 01.04.2016 року за угодою сторін на підставі її зави від 31.03.2016 року (а.с.53). В трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис за №25 від 01.04.2016 року (а.с.52).

Задовольняючи частково позовні вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_4 до ТОВ Атлас Групп про компенсацію за невикористану відпустку спростовуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають, у той час, коли вимоги про внесення змін до трудової книжки та вимог до ТОВ Егро знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду та було встановлено, що неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків призвело до порушення прав робітника.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення районного суду в повній мірі не відповідає зазначеним вимогам ст. 213 ЦПК України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стосовно твердження відповідачів про те, що порядок звільнення з одної роботи та прийняття на іншу роботу був порушений самим працівником, тобто ОСОБА_4, оскільки нею не було надано суду заява до нового роботодавця про прийняття на роботу, листування між попереднім та новим роботодавцем щодо погодження прийняття позивача на нову роботу в порядку переведення, строки переведення і т.ін., доказів фактично відпрацьованого часу у період з 16.02.2016 року по18.02.2016 року, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України закріплено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи містять копію Наказу про звільнення ОСОБА_4 №15/13-к від 15.02.2016 року з ТОВ Атлас Групп за підписом ОСОБА_5, в якому зазначено підставою звільнення заява ОСОБА_4 від 15.02.2016 року та лист ТОВ Егро б/н від 15.02.2016 року. (т. 1 а.с. 160)

Копія даного наказу була долучена представником відповідачів ОСОБА_3 до матеріалів заяви про перегляд заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 вересня 2016 року. Достовірність вказаного наказу та підстави його видання були визнані сторонами по справі.

Також, у матеріалах справи (т. 1 а.с. 161) знаходиться копія Наказу № 2 від 19.02.2016 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу до ТОВ Егро за підписом ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, проте відсутні відомості про те, що позивач була ознайомлена з даним документом.

Положеннями п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 ( v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Суд враховує, що у судовому засіданні 25.01.2017 року було задоволено клопотання ОСОБА_4 про витребування у ТОВ Атлас Груп та ТОВ Егро оригіналів документів, зокрема: заяви ОСОБА_4 про прийняття на роботу у зв'язку з переведенням до ТОВ Егро та Наказ про прийняття ОСОБА_4 на роботу до ТОВ Егро згідно заяви (т. 1 а.с. 202-203, а.с. 204-206). Проте, оригінали вказаних документів суду відповідачами надані не були за їх відсутності, як слідує із їх заяви (т. 1 а.с. 208). Причини відсутності зазначених документів у відповідачів суду надані також не були.

Обов'язок нового роботодавця прийняти на роботу працівника наступним днем після звільнення за переведенням випливає з аналізу положень ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , в яких зазначено, що при обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами - з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Доказів на підтвердження того факту, що між позивачем та відповідачами була обумовлена інша дата прийняття ОСОБА_4 на роботу до ТОВ Егро , відмінна від 16.02.2017 року, відповідачами не надано.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачами не спростовано твердження ОСОБА_4 про те, що вона фактично приступила до виконання посадових обов'язків у ТОВ Егро з 16.02.2016 року, та не доведено, що затримка у прийнятті на роботу сталась з вини позивача.

Правилами ст. 47 КЗпП України закріплено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно абз. 5, 6, 7 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Пунктом 4.2 вказаної інструкції передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Перебування ОСОБА_4 на робочому місці 01.04.2016 року відповідачами не заперечувалось.

Твердження представника відповідачів про фактичне знаходження трудових книжок працівників за місцезнаходженням підприємства у м. Києві не звільняє ТОВ Егро від обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 47 КЗпП України, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Нормами ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України за якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Колегія суддів погоджується з розрахунками суду першої інстанції стосовно сум грошової компенсації ОСОБА_4 за невикористану відпустку, несплачену заробітну плату та затримку розрахунку, оскільки доводами апеляційної скарги вони не спростовані

Проте, колегія суддів вважає стягнуту з ТОВ Егро на користь ОСОБА_4 моральної шкоди компенсацію у розмірі 5000 грн. надмірною на підставі наступного.

Судом на виконання положень ст. 360-7 ЦПК України була застосована позиція Верховного ОСОБА_3 України, висловлена в постанові № 6-23 цс12 від 25.04.2012 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України № 4 від 3.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір моральної шкоди районний суд не вмотивував в чому полягали душевні страждання відповідача, та який причинно-наслідковий зв'язок поєднує їх з порушенням відповідачами її трудових прав. Також не було обґрунтовано конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів в цьому контексті враховує той факт, що порушення прав позивача у період з 01.04.2016 по 07.06.2016 не було тривалим у часі, а тому вважає за необхідне, з урахуванням загальних засад добросовісності і справедливості зменьшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.

З огляду на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були додержані норми матеріального права, проте, не було належним чином обґрунтовано висновок про стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5000 грн., колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційну скаргу ТОВ Атлас Групп відхиляє, апеляційну скаргу ТОВ Егро задовольняє частково, з ухваленням нового рішення про зменшення розміру відшкодувіання з ТОВ Егро на користь ОСОБА_4 моральної шкоди до розміру 1000 грн., В іншій частині рішння суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Групп відхилити, Товариства з обмеженою відповідальністю Егро - задовольнити частково .

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року змінити.

Зменшити розмір стягнення з ТОВ "ЕГРО" на користь ОСОБА_4 моральної шкоди до розміру 1000 грн.

В іншій частині рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -