Постанова

від 28.02.2017 по справі 916/3314/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 916/3314/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, Т.А. Величко,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача - ліквідатор ОСОБА_1, ухвала від 16.07.2014 у справі №1/157-9-5558;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.03.2016;

від третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Газ» ) - участі не брали;

від третьої особи (публічного акціонерного товариства „Одесагаз» ) - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2015

у справі №916/3314/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Газ» ;

- публічного акціонерного товариства „Одесагаз» ;

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2015 у справі №916/3314/15 (суддя Г.А. Лепеха) позовні вимоги задоволено повністю: витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс» (далі - ТОВ „Стимул Плюс» ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» (далі - ТОВ „Буддеталь» ) нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 6453,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Цегельна, 2.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2015 скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 28.02.2017 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення; представники третіх осіб участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №08663803 від 21.02.2017, №08663668 від 21.02.2017 (том ІІ а.с. 34, 35), власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2017 апеляційну скаргу підтримав, при цьому заявив письмові клопотання про застосування строків позовної давності та про припинення провадження у даній справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.05.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( позикодавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» ( позичальник ) було укладено договір позики (далі - договір позики від 07.05.2008), за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в строк, передбачений договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору позики від 07.05.2008 сума позики за договором становить 400000 грн; строк повернення позики складає 12 календарних місяців з моменту надання суми позики та становить 07 травня 2009 року.

Пунктом 4.5 договору позики від 07.05.2008 передбачено, що на забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань відповідно до цього договору, сторонами додатково укладається договір іпотеки нерухомого майна, що належить позичальнику, і на яке, у випадку повернення позики може бути звернене стягнення позикодавцем в порядку, передбаченому договором іпотеки.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики 07.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» ( іпотекодавець ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( іпотекодержатель ) було укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки від 07.05.2008), відповідно до якого іпотекодавець має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Під основним договором в цьому договорі розуміється договір позики від 07.05.2008, укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем; зобов'язання, що забезпечується іпотекою відповідно до цього договору повинно бути виконано в строк до 08 травня 2009р. шляхом повернення позичених грошових коштів; предметом іпотеки є нежилі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Цегельна, 2; узгоджена за цим договором вартість предмета іпотеки складає 700000 грн (пункти 1.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.4 договору іпотеки від 07.05.2008).

Положеннями пункту 3.5 договору іпотеки від 07.05.2008 передбачено, що іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності №013576 від 28.04.2001, виданим Виконкомом Одеської міської ради, може бути ним відчужений і на нього відповідно до чинного законодавства України може бути звернене стягнення, а також гарантує те, що предмет іпотеки не є предметом попередньої застави (іпотеки) та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими третіми особами.

Згідно з пунктом 1.4 договору іпотеки від 07.05.2008 іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку із змінами та доповненнями.

У пункті 1.5 договору іпотеки від 07.05.2008 сторонами визначено, що вони зобов'язуються протягом одного місяця з дати підписання цього договору з'явитися до нотаріальної контори та посвідчити договір іпотеки нотаріально.

Вказаний договір нотаріально не посвідчений.

В серпні 2009 року фізична-особа підприємець ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду про визнання договору іпотеки від 07.05.2008 дійсним та про визнання за нею права власності на спірне майно, яке є предметом іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 у справі №15/131-09-4188 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» про визнання договору іпотеки дійсним та визнання права власності на майно (далі - справа №15/131-09-4188) позовні вимоги задоволено: визнано дійсним договір іпотеки б/н від 07.05.2008, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» ; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на нежилі будівлі та споруди, що в цілому складаються з адміністративної будівлі літ. „А» , 1/2 гуртожитку літ. „В» , складів літ. „Б» , „Е» , печів літ. „Ж» , „К» , трансформаторів літ. „Н» , „М» , „О» , цехів літ. „Ц» , „Р» , „З» , гаражу літ. „Г» , вбиральні літ. „С» загальною площею 6453,6 кв.м, та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Цегельна, 2, які належали товариству з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» , в рахунок погашення боргових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» , що виникли відповідно до договору позики б/н від 07.05.2008 та договору іпотеки б/н від 07.05.2008.

В подальшому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3О вказане нерухоме майно було передано як внесок до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс» , якому Виконавчим комітетом Одеської міської ради було оформлено та видано свідоцтво про право власності серії САС №911851 від 01.02.2010, що вбачається із змісту відомостей про спірний об'єкт нерухомого майна з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Однак постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі №15/131-09-4188 рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2009 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи №15/131-09-4188 ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2014 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь» про визнання договору іпотеки дійсним та про визнання права власності залишено без розгляду.

Враховуючи те, що підстави набуття права власності ТОВ Стимул Плюс на нежитлові будівлі та споруди площею 6463,6 кв.м, що розташовані в м. Одеса по вул. Цегельна, 2, відсутні, позивач звернувся з позовом про витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що спірне нерухоме майно набуто ТОВ Стимул Плюс безоплатно, а тому враховуючи приписи статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати його від добросовісного набувача.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, або особа, за якою майно закріплено на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню , що не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, якщо про це заявлено вимогу.

Саме таку правову позицію викладено в узагальненні практики Верховного Суду України з питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ та у пункті 6.1 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 №01-8/98.

Із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №65900399 від 16.08.2016 вбачається, що на момент подання позову - 10.08.2015 та на момент вирішення місцевим господарським судом спору по суті - 22.09.2015 спірне майно, розташоване по вул. Цегельна, 2 у м. Одеса перебувало у володінні ОСОБА_4 (1/2 частки) та ОСОБА_5 (1/2 частки).

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78013546 від 12.01.2017 спірне нерухоме майно на даний час перебуває у володінні наступних осіб: ОСОБА_6 (1/6 частки), ОСОБА_7 (1/6 частки), ОСОБА_4 (1/6 частки) та ОСОБА_5 (1/2 частки).

В силу частини другої статті 24 ОСОБА_8 процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

ОСОБА_8 процесуального кодексу України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ОСОБА_8 процесуального кодексу України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ОСОБА_8 процесуального кодексу України права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ОСОБА_8 процесуального кодексу України права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (пункт 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7)

Між тим, встановивши осіб, які мають бути відповідачами за даним позовом, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на вчинення відповідних процесуальних дій навіть за наявності відповідної згоди позивача на заміну неналежного відповідача належними з огляду на приписи статтей 1, 12, 21 ОСОБА_8 процесуального кодексу України , в силу яких фізичні особи можуть бути сторонами у господарському процесі лише у випадках, передбачених цим кодексом, зокрема у справах про банкрутство, корпоративних спорах.

Враховуючи викладене, а також те, що позов про витребування спірного майна пред'явлений до особи, у володінні якої це майно перебувало, проте на момент розгляду справи в суді першої інстанції було відсутнє, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Буддеталь» до ТОВ «Стимул Плюс» .

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а тому колегія суддів зауважує про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності, відтак не розглядає доводи сторін щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі з огляду на таке.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ОСОБА_8 процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ОСОБА_8 процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку; за відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункти 3.12, 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Предметом спору у даній справі є вимога про витребування нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Цегельна, 2, з чужого незаконного володіння, в той час як в межах справи №916/1319/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» до відповідачів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул Плюс» розглядались вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 07.05.2008, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Буддеталь» , визнання недійсним правочину, вчиненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 щодо передачі вказаного майна до статутного фонду ТОВ «Стимул Плюс» та виключення його зі статутного фонду відповідача; визнання недійсним свідоцтва на право власності та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Стимул Плюс» на зазначені будівлі, а також про зобов'язання ТОВ «Стимул Плюс» передати спірні нежитлові будівлі та споруди ТОВ «Буддеталь» , при цьому вимога про зобов'язання відповідача передати нежитлові будівлі та споруди обгрунтовувалась обставинами, пов'язаними з невиконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог договору позики від 07.05.2008, відсутністю доказів перерахування останньою коштів позичальнику.

Із порівняльного аналізу позовних вимог у цій справі та у справі №916/1319/13 вбачається, що предмет та підстави позову у даних справах є різними.

Вказане виключає можливість задоволення клопотання скаржника про припинення провадження у справі.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» ).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2015 у справі №916/3314/15 не відповідає цим вимогам у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 ОСОБА_8 процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Стимул Плюс» задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2015 у справі №916/3314/15 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Т.А. Величко