Постанова

від 27.02.2017 по справі 6/249

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа№ 6/249

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

від представників сторін :

від позивача - Тіщенко А.А.

від відповідача не з'явився

від ДВС не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2016

по справі №6/249 (суддя Ковтун С.А.)

за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго"

про стягнення 18739650,17 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено.

Визнано незаконним рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу від 13.10.2016 №52636516/20.1/4.

Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 №52636516/20.1/4.

Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 09.12.2004 №6/249 та відкрити виконавче провадження.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 скасувати, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 27.02.2017.

27 лютого 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання 27.02.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача та Державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача та Державної виконавчої служби повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та Державної виконавчої служби.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2004, присуджено до стягнення з Державного комунального підприємства "Київжитлотеплокомуненерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 7210834,64 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних в розмірі 342471,60 грн., 702447,60 грн. пені, 1543,94 грн. витрат на послуги адвоката, 1700 грн. державного мита та 51,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09 грудня 2004 року на виконання рішення судом видано відповідний наказ.

03 жовтня 2016 року стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №31/13-3623 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/249 від 09.12.2004 (дану заяву орган виконання рішень отримав 04.10.2016 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 15590410).

Виконавчий документ повернуто стягувачу з посиланням на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набрала чинності з 05.10.2016 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ, оскільки позивач звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/249 від 09.12.2004 після набрання чинності змін Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Посилання апелянта на отримання заяви про відкриття виконавчого провадження 06.10.2016 колегією суддів визнано безпідставними, оскільки позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вищезгаданою скаргою 03.10.2016.

Крім того, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, апелянт отримав зазначену заяву 04.10.2016.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції до набрання чинності змін, на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валют.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвала винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 по справі №6/249.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 по справі №6/249 без змін.

2.Матеріали справи №6/249 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

О.М. Баранець