Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/13043/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/13043/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Коробенка Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 910/13043/15 Господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника прокурора Хмельницької області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Хмельницької обласної ради; - Хмельницької обласної товарної біржі; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" Хмельницьке обласне підприємство по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо" пропро визнання недійсним пункту 3 додатку до рішення та визнання недійсним договору оренди за участю представників: прокурораГришина Т.А -посвідч. № 044815; відповідачів - Циц С.В. -предст. дов. від 10.01.2017; - Бойко Р.В. -предст. дов. від 24.02.2017; - не з'явився; третьої особине з'явився ВСТАНОВИВ:

14.05.2016 Перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним пункту 3 додатку № 2 до рішення Хмельницької обласної ради № 21-13/2012 від 26.09.2012, яким включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо" (комплекс будівель - 514,0 кв.м., вбиральня - 9,0 кв.м., під'їзні шляхи - 12000 кв.м.), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Залізнична, 3, до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу; про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд шляхом викупу № 2 від 17.09.2013, укладеного Хмельницькою обласною товарною біржею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище", про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу паливного складу загальною площею 523. 0 кв.м., основною площею 61,6 кв.м., що розташований за адресою с. Клубівка, вул. Залізнична, 3, Ізяславського району Хмельницької області, та під'їзні майданчики та площадки площею 12000 кв.м., укладений 01.08.2013 спільними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (в господарському віданні Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачання палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо") від імені якої діє Хмельницька обласна товарна біржа та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро". В обґрунтування підстав звернення з позовом прокурор зазначив, що через недотримання Хмельницькою обласною радою, яка виступає відповідачем, передбаченого законодавством порядку приватизації комунального майна порушено інтереси територіальних громад сіл, селищ міст Хмельницької області, яких неправомірно позбавлено спільної власності; спосіб приватизації майна шляхом викупу застосовано в порушення вимог статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо майна, яке не відповідало ознакам майна, приватизація якого можлива шляхом викупу, що є підставою недійсності укладеного правочину відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України та недійсності рішення, яким спірний об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" відхилив позовні вимоги, вказавши, що ним повністю виконано вимоги договору купівлі-продажу приватизованого об'єкта, що є підставою для набуття права власності у встановленому законодавством порядку; порушення приписів законодавства при приватизації майна ним не допущено, а порушення, вчинені органом публічної влади, за практикою Європейського суду з прав людини не можуть бути підставою для втручання у право особи мирно володіти майном.

Відповідач - Хмельницька обласна товарна біржа відхилив позовні вимоги, вказавши на належне виконання своїх обов'язків при реалізації спірного об'єкта.

Відповідач Хмельницька обласна рада повідомила, що про продаж спірного об'єкта належним чином повідомлялось у засобах масової інформації, натомість, заявки на придбання майна не надходили, у зв'язку з чим було внесено зміни до програми приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 (суддя Чинчин О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Хмельницької області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та невірне застосування норм процесуального права, а саме: в порушення приписів статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України висновки господарських судів не відповідають в повній мірі обставинам справи, положенням законодавства про правовий режим власності на майно, що є державною чи комунальною власністю, порядок і умови його набуття та припинення, визначені Законами України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; викуп, як спосіб приватизації, застосовано у випадку, які не відповідає приписам статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а висновки судів про право ради самостійно обрати спосіб приватизації майна не узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 134.12.2000 № 14-рп/2000; висновки господарських судів не ґрунтуються на належних доказах, якими повинно підтверджуватися прийняття обласною радою рішення про продаж майна з аукціону, тож дотримання порядку приватизації майна суди не дослідили; також суди не надали належної оцінки змісту оголошень про проведення аукціону з продажу спірного майна, відповідним доводам прокуратури, дійшовши помилкового висновку про законність процедури приватизації та укладених за її наслідками договорів; застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, суди залишили поза увагою, що спірні об'єкти набуто у власність незаконно, на підставі рішення обласної ради, яке не відповідає вимогам законодавства.

Хмельницька обласна рада у відзиві та усно як і Хмельницька обласна товарна біржа у судовому засіданні заперечили доводи касаційної скарги прокурора.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" та третя особа не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку; відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання недійсними правочинів.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, також необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а також зміст порушеного права, на захист та відновлення якого подано позов.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням № 22-4/2011 від 18.05.2011 сесії Хмельницької обласної ради затверджено Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки (далі Програма), у додатку 3 до якого наведено Перелік об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу. Згідно з пункту 6.1 Програми, приватизація об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області здійснюється такими способами: викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.

01.07.2011 Хмельницьке обласне підприємство по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо" як орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" як орендар уклали договір оренди № 174 (погоджено Хмельницькою обласною радою 03.10.2011) (далі Договір оренди), за умовами якого орендар отримав у орендне користування комплекс будівель і споруд (адміністративний будинок площею 179,1 кв.м, підвал площею 55,8 кв.м., ваги 66,7 кв.м., гараж 212,4 кв.м., вбиральня 9 кв.м., загорожа 955,5 кв.м., ворота з хвірткою 14,5 кв.м.) Клембівського паливного складу, який знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 3, с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область. Власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом терміну дії оренди, обумовленим цим договором (пункт 1.4 Договору оренди).

Згідно з пунктом 1.3 Договору оренди термін дії цього договору починається за згодою сторін з 01.07.2011 та закінчується 01.06.2014. Орендодавець та орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням з Хмельницькою обласною радою.

За час оренди з дозволу Хмельницької обласної ради та орендодавця орендар здійснив невід'ємні поліпшення орендованого майна, які, згідно зі звітом про оцінку майна - Майнового комплексу, дорівнюють 6,6% його ринкової вартості.

Суди також встановили, що рішенням № 21-13/2012 від 26.09.2012 сесії Хмельницької обласної ради (далі Рішення) внесено зміни до рішення № 22-4/2011 від 18.05.2011 "Про програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки", в додатку 2 до якого наведено Перелік об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, та до якого включено майновий комплекс Клембівського паливного складу КП "Облпаливо", в тому числі комплекс будівель - 514,0 кв.м, вбиральня - 9,0 кв.м, під'їзні шляхи - 12000,00 кв.м. (пункт 3 Переліку) (далі Майновий комплекс).

25.10.2012 Хмельницька міська рада (замовник) та Хмельницька обласна товарна біржа (виконавець) уклали договір № 147 про виконання делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області (далі Договір № 147), за умовами якого на виконання Рішення № 21-13/2012 від 26.09.2012 сесії Хмельницької обласної ради про внесення змін до рішення обласної ради № 22-4/2011 від 18.05.2011 та висновку постійної комісії обласної ради з питань власності, приватизації та інвестиції від 11.10.2012 замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів (майна), що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а саме Майновий комплекс, визначеним Програмою шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом чи шляхом викупу на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Програмою.

12.12.2012 в газеті "Вісім" № 50 (339) Хмельницька обласна товарна біржа розмістила Інформаційне повідомлення про аукціон з продажу об'єктів комунальної власності, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, де, в тому числі, оголошено про приватизацію спірного Майнового комплексу шляхом продажу на аукціоні з початковою вартістю продажу об'єкту з урахуванням ПДВ: 151195 грн; повідомленням проінформовано, що аукціон відбудеться 10.12.2013, кінцевий термін прийняття заяв та сплати грошових внесків - 04.01.2013 включно.

Протоколом № 1 від 14.01.2013, складеним Хмельницькою обласною товарною біржею, зафіксовано, що аукціон з продажу спірного Майнового комплексу, призначений на 10.12.2013, не відбувся в зв'язку з відсутністю на даний об'єкт покупців, тобто, у встановлений в Інформаційному повідомленні строк (04.01.2013) жодної заяви на участь у аукціоні з продажу Майнового комплексу не надійшло, бажаючих взяти участь у приватизації цього майна шляхом придбання його на аукціоні не знайшлось, внаслідок чого аукціон, призначений на 10.12.2013, відбутися не міг.

10.07.2013 в газеті "Вісім" № 28 (369) Хмельницька обласна товарна біржа відповідно до рішення Хмельницької обласної ради від 26.09.2012 № 21-13/2012 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 18.05.2011 № 22-4/2011 "Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки" та висновку постійної комісії обласної ради з питань власності, приватизації та інвестиції від 11.10.2012, розмістила Інформаційне повідомлення про аукціон з продажу об'єктів комунальної власності, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, де, в тому числі, оголошено про приватизацію спірного Майнового комплексу шляхом викупу, початкова вартість продажу об'єкту з урахуванням ПДВ: 151195 грн., гарантійний внесок - 15120,00 грн.; повідомленням проінформовано, що аукціон відбудеться 25.07.2013, кінцевий термін прийняття заяв та сплати грошових внесків за три дні до дати проведення конкурсу.

12.07.2013 Хмельницька обласна товарна біржа, яка діє від імені Хмельницької обласної ради на підставі Договору № 147, як продавець та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" як покупець уклали договір продажу комплексу нежитлових будівель та споруд шляхом викупу № 2, за яким продавець зобов'язався шляхом викупу передати у власність покупця Майновий комплекс, а покупець - прийняти зазначене майно і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в даному договорі, проте вказаний договір нотаріально посвідчений не був, тому будь-яких прав та обов'язків для його сторін не створив.

23.07.2013 в оплату Майнового комплексу на рахунок казначейства надійшли грошові кошти у розмірі 143788,20 грн.

01.08.2013 Спільні територіальні громади сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (в господарському віданні Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо"), від імені якої діє Хмельницька обласна товарна біржа, як продавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро", як покупець, уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 959, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю Майновий комплекс, а покупець - прийняти вказане майно та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Актом прийому-передачі від 01.08.2013 сторони зафіксували, що покупець прийняв, а продавець передав спірний Майновий комплекс.

При цьому суди, з'ясували, що у перелічених вище документах, які стосуються спірного майна, існують розбіжності в адресі його знаходження, а саме: зазначено різні назви вулиці, на якій розташовані відповідні будівлі та споруди (Залізнична/Вокзальна), проте за матеріалами справи та поясненнями сторін майно, про яке йдеться у наведених вище документах, є одним й тим самим майном.)

З наявних в матеріалах справи документальних доказів слідує, що, окрім вищезгаданого Інформаційного оголошення від 10.07.2013, розміщувались і інші оголошення про приватизацію Майнового комплексу шляхом викупу та вчинялись дії щодо вказаного майна (23.01.2012 та 12.06.2013 в газеті "Вісім" (№ 4 (315) та № 24 (365) відповідно) розміщувались оголошення про приватизацію спірного Майнового комплексу шляхом викупу з початкова вартість продажу об'єкту з урахуванням ПДВ: 151195 грн.).

Суд зазначає, що за змістом статей 140, 142-144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтями 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сесії обласної ради, за дорученням відповідних рад, вирішуються, зокрема, питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду; доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку; рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки; за частиною першою статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

За частиною п'ятою статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніше як через місяць повідомити його про результати її розгляду, отже, орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації. Положення статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва та органи приватизації, створені місцевими радами. Приватизація державного і комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

За частиною першою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації може бути окреме індивідуально визначене майно, відповідно до частин першої, п'ятої статті 7 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи вимоги статей 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 "У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації)" вказано, що способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Згідно з розділом ІІІ Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до здійснення приватизації об'єктів відповідно до цього Закону здійснюється підготовка до приватизації, що передбачає такі дії державних органів, як визначення об'єктів приватизації за поданнями органів приватизації чи з ініціативи покупців, визначення ціни продажу об'єкта, публікація інформації про об'єкти малої приватизації у пресі тощо. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами, які діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Перевіривши додержання вимог наведених вище положень законодавства про приватизацію під час процедури приватизації спірних об'єктів, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що спірне майно рішенням уповноваженого органу включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, приватизація майна відбулася у визначений рішенням спосіб; законодавчих заборон чи обмежень щодо приватизації спірного майна не встановлено, кошти надійшли до місцевого бюджету; інформація про наступну приватизацію оприлюднювалась в засобах масової інформації, доказів заінтересованості інших юридичних або фізичних осіб у придбанні приватизованого майна, як і запропонованої вищої ціни продажу об'єкта матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

Крім того, основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Всвоїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий справедливий баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд з'ясував, що, приватизувавши спірне майно шляхом викупу, сплатив за нього плату, справедливість якої ніким не оспорюється, також з огляду на відсутність інших осіб, які б бажали приватизувати спірне майно, а також відсутність будь-яких заперечень територіальної громади як щодо приватизації спірного майна, так і щодо ціни, за якою воно було приватизовано, покупець не порушив прав як територіальної громади (тобто власника такого майна), так і інших осіб, які б хотіли набуте спірне майно у власність.

Крім того, за приписами діючого законодавства, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених Законом (стаття 121 Конституції України), а підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень інтересів держави (стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Проте будь-які підстави вважати, що звернення прокурора з позовом направлене на захист прав вказаних територіальних громад, відсутні, оскільки прокурором не вказано, в який спосіб і яке саме право територіальних громад у випадку задоволення його позову буде захищено, адже прокурором суду не надано доказів того, що на спірне майно наявний попит, що, ймовірніше, зумовить труднощі при подальшій приватизації вказаного майна, в той час як у випадку задоволення позову у цій справі у територіальних громад виникне обов'язок взяти на себе тягар утримання Майнового комплексу, а також повернути відповідачу 2 плату за це майно (з врахуванням вартості невід'ємних поліпшень), і докази того, що вартість Майнового комплексу буде дорівнювати тій сумі, яку відповідачем 2 було сплачено у 2013 році під час його приватизації, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суди вірно вказали, що при приватизації спірного майна був дотриманий справедливий на той момент баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, в той час як позбавлення покупця придбаного майна безумовно порушить такий баланс.

Враховуючи, що прокурор не довів факт порушення покупцем приватизаційного законодавства при викупі Майнового комплексу, його недобросовісних дій під час приватизації, позбавлення останнього права власності на приватизоване майно в цьому випадку буде вважатися непропорційним втручанням у право покупця на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій, що зі змісту позовної заяви та касаційної скарги не вбачається, в чому ж саме відбулося порушення права територіальної громади міста Києва як власника приватизованого майна за наслідками проведеної приватизації: чи має місце розпорядження майном неуповноваженим органом поза волевиявленням власника, чи у спосіб, який не передбачено законодавством про приватизацію або у неправильно обраний спосіб, чи це вплинуло на можливі надходження від приватизації, чи громаду було позбавлено майна з особливими властивостями, яке не підлягало приватизації.

Обставини, які врахували суди при прийнятті рішень, підтверджені наявними в матеріалах справи документальними доказами; покликаючись у касаційній скарзі на наявні невідповідності та протиріччя у тексті оголошень, якими повідомлялось про приватизацію спірного майна, прокурор не обґрунтував, як ці недоліки безпосередньо вплинули чи могли вплинути на інтерес потенційних покупців до об'єкту, який підлягав приватизації, чи унеможливили надходження заяв щодо придбання об'єкта.

Вказуючи у касаційній скарзі на звернення прокурора до суду в цій справі з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання приватизації об'єкта комунальної власності, прокурор залишив поза увагою, що критерій "суспільного інтересу" є лише одним з трьох критеріїв, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу.

Дослідивши відповідні критерії у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що запропонований прокуратурою захід з втручання у мирне володіння майном, позбавлення останнього права власності на приватизоване майно в цьому випадку буде вважатися непропорційним втручанням у право покупця на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Прийняті господарськими судами судові рішення відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 49, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №910/13043/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді : І.Алєєва

Г. Коробенко