Постанова

від 28.02.2017 по справі 36/110

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 36/110 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі№36/110 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі" до Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" провизнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна, за участю представників сторін: від позивача:Красько О.В., дов. б/н від 15.07.2016, Остапенко Ю.М., дов. б/н від 05.12.2016; від відповідача:не з'явився; від ТОВ "Есквайр Юніон": Святюк С.П., дов. б/н від 20.12.2016; від ТОВ "Транспромтрейд": Шлик Н.О., дов. б/н від 09.12.2016 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2010 у справі №36/110 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 17.02.2010, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 24, укладений між Продавцем - Закритим акціонерним товариством "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" та Покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейлі" в редакції викладеній в резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд", яке не є стороною у справі, в порядку ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №36/110 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги господарського суду міста Києва від 26.04.2010 у справі №36/110 та апеляційна скарга з усіма додатками повернута заявнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" в порядку приписів ст. 91 ГПК України також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2010 у справі №36/110.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі №36/110 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" строк на подання апеляційної скарги, зазначена апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2010 у справі №36/110.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110, Товариство з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційні скарги позивач просив оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.02.2017 представники скаржників підтримали вимоги касаційних скарг, представники позивача заперечували проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" та про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд".

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом (п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади").

Частиною 1 ст. 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/294 та від 23.12.2015 у справі №5024/1463/2012.

Правової позиції про необхідність припинення провадження за скаргою осіб, які не брали участі у справі, і які не довели в суді факту вирішення питання судами попередніх інстанцій про їх права та обов'язки, а також про відсутність необхідності перегляду рішень судів по суті за наведених обставин дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 07.07.2009 у справі №01/65-88, від 02.03.2010 у справі №5/131-09, від 02.03.2010 у справі №5/130-09, від 23.03.2010 у справі №1/1120-26/396.

У разі звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не повинен з'ясовувати характер спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки це призвело б до перегляду рішення суду по суті, що суперечить позиції Верховного Суду України, викладеної у вищевказаних постановах останнього, а зобов'язаний лише перевірити факт вирішення питання судом першої інстанцій про права та обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи, і за відсутності підтвердження такого факту - припинити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши вимоги та заперечення учасників судового процесу апеляційною інстанцією встановлено відсутність у рішенні місцевого господарського суду жодних висновків щодо прав інших осіб, крім тих, що є сторонами спірного договору.

Крім того, апеляційним господарським судом спростовані посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" про існування договірних відносин між ним та відповідачем (договір оренди №2/08-09 від 10.08.2009) з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів фактичної передачі приміщення та проведення розрахунків.

Також апеляційною інстанцією зауважено, що відповідно до нотаріально посвідченої заяви колишнього директора ЗАТ "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" ОСОБА_8, остання перебуваючи на посаді директора товариства жодних договорів та інших фінансово-господарських документів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" не укладала та не підписувала

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон", оскільки судом першої інстанції при розгляді даної справи не вирішувалось питання про права і обов'язки заявника апеляційної скарги.

Отже, доводи скаржників про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110 судова колегія касаційної інстанції не вбачає.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів . З огляду на зазначене касаційною інстанцією не приймаються до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон", викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги щодо наявності порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд".

Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку про припинення касаційного провадження за цією касаційною скаргою в зв'язку з відсутністю порушених прав та обов'язків цього товариства в оскаржуваній ухвалі апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Есквайр Юніон" - без задоволення.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромтрейд" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №36/110 - припинити.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Л.І. Рогач