Рішення

від 22.02.2017 по справі 914/2437/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017р. Справа№ 914/2437/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача-1: ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", м. Львів

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гіркої Наталії Стефанівни, м. Львів

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4, м.Сокаль Львівської області

за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 : ОСОБА_5, м.Львів

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Мороз Н.В.

суддя Сухович Ю.О.

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_6 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1 : не з явився;

від відповідача 2 : не з явився;

від третьої особи 1 : не з явився;

від третьої особи 2 : ОСОБА_7 - представник ( довіреність в матеріалах справи), ОСОБА_8 - представник (довіреність в матеріалах справи).

від третьої особи 3: не з явився.

Права та обов язки, передбачені ст.ст.20,22,27 Господарського процесуального кодексу України судом роз яснено. В порядку ст.20 Господарського процесуального кодексу України заяви до суду не надходили. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме : програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Суть спору: ОСОБА_1 , м.Львів,звернувся з позовом до відповідача 1, ОСОБА_2,м.Львів, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , м.Львів, про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки.

Разом із позовною заявою позивачем подано Заяву про забезпечення позову (вх.№4544/16 від 21.09.2016р. ).

Ухвалою господарськогоо суду Львівської області від 23.09.2016 року ( суддя Кидисюк Р.А.) порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 26.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2016 року заяву судді Кидисюк Р.А. від 23.09.2016 року про самовідвід у справі №914/2437/16 задоволено.

У зв язку з самовідводом судді Кидисюка Р.А. у справі №914/2437/16, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області №814 від 30.09.2016 року , відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року, було призначено автоматичний розподіл справи №914/2437/16.

Наявним у справі Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Львівської області від 30.09.2016 року підтверджується визначення для розгляду справи №914/2437/16 судді Кітаєвої С.Б.

Ухвалою від 03.10.2016 року прийнято справу для розгляду в новому складі суду, призначено судове засідання на 26.10.2016 року.

ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.( п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18)

Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачав за доцільне залучити до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробуру-Гірку Наталію Стефанівну, м. Львів і ОСОБА_4., м. Сокаль Львівської області.

Відтак, ухвалою суду від 03.10.2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробуру-Гірку Наталію Стефанівну, м. Львів і ОСОБА_4., м. Сокаль Львівської області.

Додаткові пояснення від 04.10.2016 року з документами від представника позивача поступили до господарського суду 04.10.2016 року та зареєстровані за вх.№39581/16.

Пояснення по справі за вих.№221/01-16 від 18.10.2016 року з належно засвідченими копіями документів поступили до господарського суду 20.10.2016 року від Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гіркої Наталії Стефанівни та зареєстровані в документообігу суду за вх.№41798/16.

26.10.2016 року за вх.№42640/16 в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи , а за вх.№42687/16 - клопотання представника відповідача 2 (ТзОВ Михась ) про залишення позову без розгляду з посиланням на статтю 81 Господарського процесуального кодексу України. До клопотання долучено, зокрема, копії ухвал Галицького районного суду м.Львова від 16.08.2016 року та від 13.09.2016 року у справі № 461/5079/16-ц .

Відзив на позовну заяву про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки від 24.10.2016 року ТзОВ Михась подано представниками товариства в судовому засіданні 26.10.2016 року та зареєстровано в документообігу господарського суду 26.10.2016 року за вх.№42685/16.

З підстав, зазначених в ухвалі від 26.10.2016 року розгляд справи відкладався на 16.11.2016 року.

Судом задоволено клопотання представника позивача ( вх.№45294/16 від 11.11.2016 року) та надано останньому матеріали судової справи для ознайомлення.

Заява представника відповідача 2 про долучення до матеріалів справи копій ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи №461/5079/16 до розгляду в апеляційному суді поступила до господарського суду Львівської області 16.11.2016 року ( вх.№46419/16).

В судове засідання 16.11.2016 року явку повноважних представників забезпечили позивач та відповідач 2.

Відповідач-1 , третя особа 1 та третя особа 2 явку повноважних представників в судове засідання 16.11.2016р. не забезпечили, хоча належним чином та своєчасно були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 16.11.2016 року: відхилено клопотання ТзОВ Михась (вх.№42687/16 від 26.10.2016р.) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.81 ГПК України; залучено до участі у справі в статусі третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_5, м.Львів; задоволено клопотання позивача (вх.№46419/16 від 16.11.16р. ) та продовжено строки розгляду справи на п ятнадцять днів з 01.12.2016 року; розгляд справи відкладено на 07.12.2016 року; зобов язано позивача скерувати залученій до участі у справі третій особі 3 копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Додаткові пояснення (уточнені станом на 05.12.2016р. ) поступили до господарського суду від позивача 05.12.2016р. ( вх.№48623/16).

Клопотання про долучення до матеріалів справи документів поступило 07.12.2016 року від відповідача 2 . ( вх.№49312/16).

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1994/16 поступило до господарського суду Львівської області 07.12.2016 року та зареєстровано за вх.№5854/16.

З підстав, наведених в ухвалі від 07.12.2016 року господарський суд Львівської області зупинив провадження у справі №914/2437/16 за позовом ОСОБА_1, м. Львів до відповідача1: ОСОБА_2, м.Львів, до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", м. Львів, за участю третьої особи1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гіркої Наталії Стефанівни, м. Львів, за участю третьої особи2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:ОСОБА_4, м. Сокаль Львівської області за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_5, м.Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1994/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , треті особи: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства від 28.04.2016 року.

В додаток до клопотання ( вх.№52044/16 від 28.12.2016р. ) позивачем долучено до матеріалів справи копії ухвал Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2006 року, провадження №22-ц/783/6326/16 та копію ухвали Галицького районного суду від 20.09.2016 року про закриття провадження у справі.

У зв язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 25.01.2017 року господарський суд Львівської області поновив провадження у справі №914/2437/16 та призначив судове засідання на 01.02.2017 року.

12.01.2017 року суд надав представнику третьої особи 2 ( ОСОБА_4), матеріали справи №914/2437/16 для ознайомлення, що представник ОСОБА_4 засвідчив письмовим записом на зазначеному клопотанні.

01.02.2017 року від третьої особи ОСОБА_4 поступили: клопотання про призначення колегіального розгляду справи ( вх.№4138/17); клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі №914/2929/16 ( вх.№425/17); клопотання про припинення провадження у справі ( вх.№4137/17); клопотання про здійснення фіксації судового процесу (вх.№4139/17).

Від відповідача 1, ОСОБА_2 , 01.02.2017 року до господарськогоо суду поступили: відзив на заяву про забезпечення позову, з підстав наведених у якому просить у задоволенні заяви відмовити (вх.№4141/17); відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки ( вх.№4142/17 від 01.02.2017р. ).

Судом задоволено клопотання третьої особи, ОСОБА_4, про здійснення фіксації судового процесу ( вх.№4139/17 від 01.02.2017р.), відтак судове засідання 01.02.2017 року ( як і всі наступні) проведені з фіксацією судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме , програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Ухвалою суду від 01.02.2017 року призначено колегіальний розгляд справи №914/2437/16 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.02.2017р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. і Сухович Ю.О.

Ухвалою від 01.02.2017 року прийнято справу №914/2437/16 до розгляду у колегіальному склалі суддів та призначено судове засідання на 22.02.2017 року.

02.02.2017 року (вх.№4354/17) в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення Заяви Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гіркої Наталії Стефанівни, у якій нотаріус просить розглядати справу без її участі та повідомляє, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

06.02.2017 року суд, задоволивши клопотання представника позивача (вх.№4829/17 від 06.02.2017р. ) надав останньому матеріали справи для ознайомлення.

20.02.2017 року в суді зареєстровано клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про надання йому матеріалів справи для ознайомлення та виготовлення копій з документів. Для ознайомлення з матеріалами справи і для виготовлення копій з документів представники третьої особи станом на 22.02.2017 року до суду не прибули з невідомих суду причин.

22.02.2017 року за вх.№801/17 в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано клопотання представника позивача про часткову відмову від позовних вимог, у якому просить відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України прийняти відмову позивача від позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки та припинити провадження у справі в цій частині заявлених позовних вимог на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Заперечення позивача на клопотання третьої особи, ОСОБА_4, про припинення провадження у справі , поступили 22.02.2017 року. ( вх.№7172/17).

З тих підстав, що позовними вимогами у даній справі є вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, укладеного між між юридичною особою та фізичною особою, а також вимога про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між двома фізичними особами, відповідач 1 ( ОСОБА_2) вважає, що за суб єктним складом спір не підвідомчий господарським судам і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, а відтак у поданому клопотанні (вх.№7170/17 від 22.02.2017 р.) просить припинити провадження у справі №914/2437/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТзОВ Михась , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Шоробура-Гірка Наталія Стефанівна, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки. Клопотання мотивовано посиланням на ст.ст.1,12,21, 80 ГПК України.

Клопотання відповідача 1, ОСОБА_2, про долучення доказів (копій квитанцій) зареєстровано в суді 22.02.2017 року за вх.№7169/17.

В судове засідання 22.02.2017 року прибули представники позивача та третьої особи ОСОБА_4.

Суд заслухав сторону позивача стосовно письмового звернення з відмовою від позову в частині заявленої вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та про припинення провадження у справі в цій частині у відповідності до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України ( вх.№801/17 від 22.02.2017 року).

За результатами розгляду заяви позивача суд дійшов висновку про її задоволення.

Суд розглянув клопотання третьої особи, ОСОБА_4, про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі №914/2929/16 ( вх.№425/17); клопотання про припинення провадження у справі ( вх.№4137/17); клопотання (вх.№7170/17 від 22.02.2017 р.) відповідач 1 ( ОСОБА_2) про припинення провадження у справі та відмовив в їх задоволенні.

Відповідачі, треті особи 1 та 3 в судове засідання явки повноважних представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили, доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання не надали.

Згідно п.п.3.9.1.п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами у справі підтверджується виконання судом умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідачів та третіх осіб 1 та 3 про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників відповідачів та третіх осіб 1та 3 , за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справа розглядається за заявленою позивачем вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 954116146101, укладеного 29 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась ( продавцем ) та ОСОБА_2 ( покупець ) ( договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою -Гіркою Н.С. 29 червня 2016 року ( зареєстровано в реєстрі за №1974) за наявними у справі документами.

Представники позивача заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу підтримали, з підстав наведених у позовній заяві, наданих поясненнях та запереченнях.

Представники третьої особи 2 просять у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити, з підстав наведених у наданих суду поясненнях , долучених до справи клопотаннях.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача та третьої особи 2, суд при прийнятті рішення виходив із наступного.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ст.78 ГПК відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови. Однак, часткова відмова можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядаються судом у загальному порядку.

Аналогічні роз яснення містяться у п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , де вказується, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

До прийняття відмови позивача від позову в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, господарський суд роз'яснив позивачу наслідки відповідних процесуальних дій.

Суд перевірив повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та про припинення провадження у справі в цій частині заявлених вимог на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України та встановив, що представник позивача ОСОБА_6 наділена позивачем повноваженнями на вчинення таких процесуальних дій довіреністю від 31.10.2016р.

Представники позивача підтвердили у судовому засіданні, що наслідки відповідних процесуальних дій їм зрозумілі.

За результатами розгляду заяви позивача (вх.№801/17 від 22.02.2017р. ) про відмову від позову в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та про припинення провадження у справі в цій частині позову на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині заявлених позовних вимог ( а саме, в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 25.07.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2) не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак підлягає до прийняття судом.

Відтак, відмова позивача від позову в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки приймається судом.

Враховуючи, що позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, виходячи із принципу диспозитивності у господарському праві та процесі (диспозитивність - це можливість суб"єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд) та керуючись п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині вимоги про визнання договору іпотеки недійсним підлягає припиненню.

Згідно зі ст.12 ч.1п.4 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

За роз'ясненнями, наведеними в Постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24жовтня 2008року Про практику розгляду судами корпоративних спорів (п.2), законом України від 15грудня 2006року №483-V Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України).Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав(п.51 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008року №13).

Зазначена правова позиція наведена у мотивувальній частині Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду Українивід 21.01.2015року у справі за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29вересня 2014року у справі №911/2089/14 за позовом особи до товариства з обмеженою відповідальністю Агроком , товариства з обмеженою відповідальністю Бастіон-Капітал про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, згідно якої, аналіз наведених норм матеріального права… дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав .

Як про те розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України Про господарські товариства , Закону України Про акціонерні товариства , статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України Про фермерське господарство , статей 6, 8, 19 та 21 Закону України Про кооперацію корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. (п.1.1). Підвідомчими господарським судам на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України є спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу (п.1.5).Під час визначення підсудності справ у спорах, що виникли з корпоративних правовідносин, судам необхідно керуватися частиною сьомою статті 16 ГПК України. Відповідно до положень зазначеної норми справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.1.11).Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку (п.2.2).

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), далі - ГПК) Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК) ( 1798-12 ).

Як роз яснено у п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК ( 1798-12 ) зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Із фабули позовної заяви, доводів та підстав, котрими позивач обґрунтовує заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу вбачається, що спір між позивачем- ОСОБА_1, співзасновником ТзОВ Михась , та вказаним Товариством стосується господарської діяльності відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Михась . Зазначений спір виник із приводу такої діяльності, зокрема, проведення загальних зборів учасників товариства, зміни часток у статутному капіталі, зміни керівництва товариства, укладення товариством господарських договорів (наявності необхідної цивільної правоздатності на укладення оспореного договору купівлі-продажу). Таким чином, позивач, співзасновник та учасник товариства (юридичної особи) обґрунтовує заявлені позовні вимоги обставинами порушення, його корпоративних прав та інтересів як учасника господарського товариства самим товариством, органами та іншими учасниками цього товариства. Адже, з огляду на приписи ст.ст. 15, 98 ЦК України, ст.167 ГК України, ст.10 Закону України Про господарські товариства , суб'єктом корпоративних прав господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства. Відтак, встановлюючи та надаючи юридичну оцінку факту й обставинам наявності в особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права та законного інтересу, на захист якого подано позов, питанню наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання, суд приходить до висновку, що на вирішення поступив корпоративний спір між учасником (засновником) господарського товариства (юридичної особи) та вказаним товариством, при цьому, учасник обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Із врахуванням вищенаведеного та на переконання суду, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,укладеного 29 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась ( продавцем ) та ОСОБА_2 ( покупцем ), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою -Гіркою Н.С. 29 червня 2016 року (зареєстровано в реєстрі за №1974) підвідомчий господарським судам, підлягає розгляду в господарському суді Львівської області, оскільки позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги обставинами порушення його корпоративних прав та інтересів як учасника господарського товариства . (учасника ТзОВ Михась ).

Клопотання третьої особи без самостійнийх вимог на предмет спору у справі ОСОБА_4 ( вх.№4137/17 від 01.02.17р. ) та відповідача 1, ОСОБА_2 ( вх.№7170/17 від 22.02.2017р. ) про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним за наведеного вище судом відхилені, у зв язку із необгрунтованістю. В іншій частині ( про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання договору іпотеки недійсним), то зважаючи на те, що судом прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги про визнання договору іпотеки недійсним ( ст.78 ГПК України), у зв язку з чим слідує припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, клопотання третьої особи без самостійнийх вимог на предмет спору у справі ОСОБА_4 ( вх.№4137/17 від 01.02.17р. ) та відповідача 1, ОСОБА_2 ( вх.№7170/17 від 22.02.2017р.) про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки , зокрема на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Посилання ж ОСОБА_2 у клопотанні про припинення провадження у справі (вх.№7170/17 від 22.02.17р. ) на те, що ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 20.09.2016 року про закриття провадження у справі він вважає такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відповідний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства , у зв язку з чим ОСОБА_2 08.02.2017 року було подано апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 20.09.2016 року про закриття провадження у справі , суд не вважає підставою для припинення провадження у справі, оскільки перелік підстав припинення провадження у справі ( стаття 80 ГПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частини першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Стаття 77 ГПК України визначає дії суду, якщо з якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Відтак, виходячи із конкретних обставин справи станом на даний час, господарським судом не виявлено обставин, які перешкоджають розгляду справи по суті, а відтак судом не встановлено, що є потреба у відкладенні розгляду справи.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Судом встановлено, що станом на даний час є чинною ухвала Галицького районного суду м.Львова від 20.09.2016 року у справі №461/5079/16-ц , якою закрито провадження у справі в частині вимоги про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 954116146101, укладеного 29 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась ( продавцем ) та ОСОБА_2 ( покупцем ) , а також є чинними рішення господарського суду Львівської області у справах № 914/1994/16 та № 914/2437/16, якими визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Михась . Доказів зворотнього сторонами суду не надано і матеріали справи таких доказів не містять.

За наведеного, а також виходячи з положень ст.35 ГПК України, суд не вбачає, що є неможливим розглядати дану справу по суті, відтак клопотання третьої особи ОСОБА_4 ( вх.№425/17 відщ 01.02.2017р.) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року у справі №914/2929/16, судом відхилено.

Крім того, є доцільним зазначити, що відповідно до п.4 ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України ( Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами ), підставою для перегляду судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення , яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Усні клопотання представників третьої особи ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи для з ясування обставин , пов язаних з прийняттям до розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 20.09.2016 року у справі №461/5079/16-ц , якою закрито провадження у справі в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, судом відхилені виходячи із положень ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір купівлі-продажу укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась (продавець за договором, відповідач 2 у справі) та ОСОБА_2 ( покупець за договором, відповідач 1 у справі), згідно якого ( п.1) продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_2 ( надалі - нежитлове приміщення), реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 954116146101.

З преамбули Договору купівлі-продажу вбачається, що від імені продавця (ТзОВ Михась ) договір укладено директором ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції Протоколом №1-1 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась 28.04.2016 та Протоколу №2-2 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась від 23.06.2016 року.

У п.2 Договору купівлі-продажу зазначено, що нежитлове приміщення належить Продавцю на підставі дублікату Договору про припинення спільної часткової власності та поділу нежитлових приміщень в натурі, посвідченого 13.06.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна, сформованою 22.06.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В.

Згідно п.3 Договору купівлі-продажу , продаж нежитлового приміщення вчиняється за ціною 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ. Обумовлено, що ця сума повністю буде сплачена покупцем протягом п яти банківських днів шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Як вбачається з п.4 Договору купівлі-продажу, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного 14.06.2016 Суб єктом оціночної діяльності - ТОВ СХІД-П ЕКСПЕРТ (сертифікат суб єкта оціночної діяльності №188/15, виданий Фондом державного майна України 16.03.2015), ринкова вартість об єкта оцінки становить 499 385, 00 (чотириста дев яносто дев ять тисяч триста вісімдесят п ять) гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ.

У п.5 Договору купівлі-продажу зазначено, що нежитлове приміщення оглянуте покупцем особисто до підписання цього договору. Істотних недоліків, які перешкоджали б його використанню за призначенням, не виявлено.

Продавець засвідчив ( п.6 Договору), що : незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеного в цьому договорі нежитлового приміщення немає; від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; до укладення цього договору нежитлове приміщення іншим особам не відчужувалось; нежитлове приміщення під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі не перебуває, що також підтверджується відповідними інформаційними довідками, виданими 29.06.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою-Гіркою Н.С.; нежитлове приміщення як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; щодо нежитлового приміщення відсутні судові спори; нежитлове приміщення не надане в користування наймачам (орендарям), обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо нежитлового приміщення немає.

Відповідно до п.7 Договору купівлі-продажу : сторони стверджують що : вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Відповідно до п.10 Договору, право власності на придбане нежитлове приміщення у Покупця виникає з моменту його державної реєстрації на підставі даного договору.

Правові наслідки приховування реальної вартості нежитлового приміщення, зміст ст..ст. 229-231, 233-235,655,659,660 Цивільного кодексу України, ст.65 Сімейного Кодексу України Сторонам роз яснино. ( п.13 Договору купівлі-продажу).

Договір підписаний від Продавця ОСОБА_4, від Покупця - ОСОБА_2. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою-Гіркою Н.С. 29 червня 2016 року . Зареєстровано в реєстрі за №1974.

Укладенню Договору-купівлі продажу передувало проведення 28 квітня 2016 року позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась . Рішення, прийняті на позачергових загальних зборах учасників ТзОВ Михась 28 квітня 2016 року, оформлені протоколом №1-1.

На час прийняття зборами учасників рішень (28 квітня 2016 року) діяв статут товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" (код ЄДРПОУ 19337423) в новій редакції, зареєстрований 07 березня 2003 року із змінами до нової редакції статуту, державна реєстрація яких проведена 04 січня 2007 року.

Із змісту названих установчих документів слідує, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" становить 2010000,00 грн. Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" є ОСОБА_1 та ОСОБА_4, внесок кожного з них у статутний капітал товариства розподілений порівну і становить 1005000,00 грн. кожного. Отже, розмір частки ОСОБА_1 становить 50% статутного капіталу, розмір частки ОСОБА_4 теж становить 50% статутного капіталу.

Розділом 6 статуту передбачено, що вищим органом управління товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників, або їх представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістити про це інших учасників. Учасник товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представнику іншого учасника. Збори учасників обирають голову зборів.Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну їх частці в статутному капіталі товариства (п.6.1.).

До компетенції зборів учасників належить визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження планів; внесення змін до статуту товариства; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасником додаткових внесків; обрання та відкликання виконавчого органу; затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, покриття збитків та інші (п.6.2.).

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють більш як 60% голосів. Збори учасників, як правило, вирішують питання на своїх засіданнях. У випадках, передбачених затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування (п.6.3.).

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників (п.6.4.).

Згідно з протоколом №1-1 позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" від 28 квітня 2016 року на зборах були присутні учасники товариства, що володіють 100% голосів, а саме: ОСОБА_1 і ОСОБА_4, кожний із яких володіє по 50% голосів, пропорційно частці кожного учасника у статутному капіталі товариства. Порядок денний позачергових зборів був наступний:

1. Обрання голови та секретаря зборів.

2. Затвердження фінансової звітності директора товариства про результати фінансової діяльності товариства за 2015 рік.

3. Затвердження фінансової діяльності товариства за 2015 рік, визначення порядку розподілу прибутку (покриття збитків, затвердження строку та порядку виплати дивідендів).

4. Про зміну директора товариства.

5. Про збільшення розміру статутного капіталу товариства.

6. Про затвердження перерозподілу часток учасників товариства у зв язку із зміною розміру його статутного капіталу.

7. Про внесення змін та доповнень до статуту товариства.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" одноголосно обрали голову і секретаря зборів і вирішили:

Відкласти розгляд питань про затвердження фінансової діяльності директора товариства за 2015 рік та про затвердження результатів діяльності товариства за 2015 рік до проведення належного аудиту діяльності товариства за 2015 рік і затвердження висновків аудиторської компанії.

Звільнити з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" ОСОБА_19 та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_4.

Затвердити збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" до розміру 2051500,00 грн. за рахунок додаткового внеску учасника ОСОБА_4 в сумі 4 41500,00 грн.;

Затвердити перерозподіл часток учасників у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" у зв'язку із зміною статутного капіталу товариства та внесенням додаткового внеску ОСОБА_4, а саме:

- ОСОБА_4 - 1046500,00 грн., що становить 51% від загального розміру статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_1 - 1005000,00 грн., що становить 49% від загального розміру статутного капіталу товариства.

Внести зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" шляхом викладення його у новій редакції (текст статуту додається). Покласти на директора товариства обов'язок з проведення державної реєстрації нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" .

У протоколі №1-1 позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" від 28 квітня 2016 року зазначено, що усі рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" від 28 квітня 2016 року прийнято одноголосно.

Рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлені протоколом №1-1, були предметом оскарження у справі №914/1994/16.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2016 року у справі №914/1994/16( із врахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 року у справі №914/1994/16) визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлені протоколом №1-1 позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась від 28 квітня 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як роз яснено у п.2.6 постанови пленуму Вищого господарськогоо суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції . Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили,- при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено тці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких іншиї справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи №914/1994/16 встановлено відсутність доказів повідомлення учасника товариства ОСОБА_1 за вказаним у статуті його місцезнаходженням (м.Львів, вул.Гайова,18) про проведення 28 квітня 2016 року позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", їх порядок денний.

Також встановлено, що ОСОБА_1 не був присутній на цих зборах учасників й, відповідно, не приймав рішень. З травня 2012 року ОСОБА_1 перебуває і працює за кордоном, що підтверджено довідками з місця роботи ОСОБА_1 в інкорпорації Гейзерс Юропіен Стайд Провіжнз (штат Нью-Джерсі, США). Також, головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 14.09.2016 №64/Ю-5950 повідомив, що за результатами перевірки інформації , яка зберігається в базі даних Відомості про осіб , які перетнули державний кордон України і функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 25.06.2007 №472, зареєстрованим у Мін'юсті 05.07.2007 за №765/14032, інформації про перетинання державного кордону України у період з 01.01.2015 по 30.08.2016 громадянином України ОСОБА_1 , 08.11.1960р.н. , не виявлено.

Як встановлено у постанові апеляційної інстанції від 21 грудня 2016 року у справі №914/1994/16, відповідач ( тобто, ТзОВ Михась ) не заперечив і не спростував факту відсутності ОСОБА_1 на позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" 28 квітня 2016 року. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги твердження ТзОВ Михась про те, що позачергові збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" відбулись 28 квітня 2016 року в режимі відеоконференції по Skype, як про це попередньо домовились учасники товариства та що ОСОБА_1 особисто підписав нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", яку передав через свою дружину і саме цей статут разом з іншими документами 29 квітня 2016 року й був поданий державному реєстратору для вчинення відповідних реєстраційних дій.

При цьому , Львівський апеляційний господарський суд виходив з того, що закон і статут товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" не передбачають проведення зборів учасників в режимі відеоконференції по Skype. Натомість, згідно з частиною 5 статті 60 закону України Про господарські товариства у випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування, коли проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку, а протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" (п.6.3.) передбачає можливість прийняття рішень методом опитування. Однак, у матеріалах справи відсутні докази прийняття методом опитування рішень, оформлених протоколом №1-1 від 28 квітня 2016 року.

На підставі встановленого господарський суд Львівської області у рішенні від 20 вересня 2016 року та Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 21 грудня 2016 року у справі №914/1994/16 прийшли до висновку, що на позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" 28 квітня 2016 року був присутній один учасник товариства ОСОБА_4, який володів 50 відсотками голосів. Тому в силу приписів частини першої статті 60 закону України "Про господарські товариства" і пункту 6.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" проведені 28 квітня 2016 року позачергові загальні збори учасників не були повноважними, а відтак з наведеного слідує, що позачергові загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" проведено 28 квітня 2016 року за відсутності кворуму для проведення загальних зборів і прийняття рішень, що є порушенням прямих вказівок закону (стаття 60 закону України Про господарські товариства ) і статуту товариства.

Відтак, рішення позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", оформлені протоколом №1-1 від 28 квітня 2016 року, є недійсними. У силу закону загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства, є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Судовими інстанціями істановлено, що проведення 28 квітня 2016 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Михась" і прийняття ними рішень порушують корпоративні права позивача, що включають й правомочності на участь в управлінні господарським товариством з урахуванням визначеного відсотку голосів, пропорційному частці у статутному капіталі товариства.

23.06.2016 р. відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , на яких було прийнято рішення про відчуження нерухомого майна товариства. Вказане рішення було оформлено протоколом №2-2 від 23.06.2016 р.

Як вбачається із протоколу №2-2 від 23.06.2016 р., на розгляд зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась було винесено питання про надання директору товариства згоди на укладення та підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна товариства. Згідно даного питання порядку денного загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась було прийнято рішення про надання директору товариства ОСОБА_4 згоди на укладення та підписання від імені товариства з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 349,8 кв.м за ціною 60 000,00 грн.

Рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , які оформлені протоколом №2-2 від 23.06.2016 р., були предметом оскарження в господарському суді Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі №914/2929/16 позов ОСОБА_1 задоволено : визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась (ідентифікаційний код 19337423) від 23.06.2016 р., що оформлені протоколом №2-2.

Судом встановлено, що станом на дату проведення позачергових загальних зборів, які відбулися 23.06.2016 р., позивач (ОСОБА_1) перебував за кордоном, що підтверджували матеріали у справі. Відповідачем не подано належних та допустимих доказів надсилання (чи в інший спосіб) повідомлення позивача за відомою йому адресою про проведення 23.06.2016 р. позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась та порядок денний таких зборів.

Відтак, суд прийшов до висновку, що в порушення вимог статті 61 Закону України Про господарські товариства позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , не було повідомлено про проведення 23.06.2016 р. позачергових загальних зборів учасників товариства, про порядок денний вказаних зборів та не було надано можливості ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів, про результати голосування та прийняті на зборах рішення.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що товариством та особами, які ініціювали проведення позачергових загальних зборів, не було дотримано вимоги щодо повідомлення учасника про їх скликання, чим позбавлено позивача права на участь в управлінні справами товариства. Відповідачем зворотнього не доведено.

Як зазначено у правових позиціях Верховного Суду України, які викладені у постанові від 02.09.2014 р. у справі №3-39гс14, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону Про господарські товариства .

Судом також встановлено, що із протоколу №2-2 від 23.06.2016 р., яким оформлено оспорюване рішення вбачається,що на зборах був присутній лише один учасник - ОСОБА_4, із зазначенням частки у розмірі 51% статутного капіталу.

Однак, суд дійшов висновку, що оскільки рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Михась від 28.04.2016 р. про перерозподіл часток визнано недійсним, частка кожного з учасників товариства у статутному капіталі товариства становила 50%.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України Про господарські товариства , учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Таким чином, зазначено судом в рішенні, станом на дату проведення позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась - 23.06.2016 р., ОСОБА_4 володів часткою у розмірі 50% статутного капіталу.

Статтею 60 Закону України Про господарські товариства визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Пунктом 2.21 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №4 від 25.02.2016 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин визначено, що під час вирішення питання про правомочність загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб судам слід виходити з того, що загальні збори є правомочними, якщо на них зареєструвалися учасники (акціонери), які володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів учасників ТОВ чи ТДВ (голосуючих акцій акціонерів АТ) від загальної кількості голосів, якщо на зборах присутні більше половини членів кооперативу. Положення установчих документів АТ чи кооперативу, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню.

Відповідно до абз. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у звязку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позачергові збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , що відбулися 23.06.2016 р., були скликані та проведені учасником товариства ОСОБА_4, який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу, без повідомлення іншого учасника товариства ОСОБА_1, рішення на зборах були прийняті лише ОСОБА_4, за відсутності іншого учасника, який володіє часткою у розмірі 50%, відповідно, та за відсутності у звязку з цим законодавчо встановленого кворуму (в розмірі більше як 50 відсотків голосів). Таким чином, позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Михась , які відбулись 23 червня 2016 року, проведені з порушенням вимог законодавства, а рішення, які прийняті за результатами проведення таких зборів та оформлені протоколом №2-2 від 23.06.2016 р., є недійсними.

На підставі матеріалів у справі судом встановлено, що 05 жовтня 2015 року був укладений Договір позики грошових коштів між ОСОБА_5 (за договором - позикодавець) та ОСОБА_2 ( за договором - позичальник), відповідно до п.1 якого, позикодавець передає у власність позичальникові, а позичальник приймає від нього у власність грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн. та зобов язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів частинами не пізніше ніж до 05 серпня 2016 року включно.

У п.2 Договору зазначено, що сума позики, встановлена в п.1 даного договору, отримана позичальником від позикодавця до підписання цього договору в повному обсязі. У п.3.2 Договору сторони свідчать, що одержання позики не пов язано із здійсненям підприємницької діяльності будь-якої із сторін.

22 липня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підписано Договір №1 про внесення змін та доповнень до Договору позики грошових коштів від 05 жовтня 2015 року, яким доповнено зміст Договору позики пунктом 6.1 про те, що сторони домовилися, що виконання зобов язання за цим договором забезпечується іпотекою нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою :АДРЕСА_2.

У випадку, якщо позичальник у встановлений п.1 цього Догоовору строк не поверне позичальнику суму позики, позикодавець за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити всі свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент їх фактичного задоволення.

Сторони домовились ( п.2 Договору №1), що одночасно з підписанням цього Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору позики грошових коштів від 05.10.2015 року, укладається іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, зазначене у п.1 цього Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору позики грошових коштів від 05.10.2015 року, що посвідчується нотаріально.

Договір іпотеки між ОСОБА_5 (іпотекодерожатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено 05 липня 2016 року. Відповідно до п.1.1 Іпотечного Договору цим договором забезпечується виконання зобов язання іпотекодавця, що виникло на підставі Договору позики грошових коштів від 05.10.2015 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, з усіма договорами про внесення змін до нього ( додаткові договори, додатки тощо), надалі - Основний договір .

Відповідно до п.п.1.2.1 п.1.2 Договору , предметом іпотеки є нежитлове приміщення, загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою :АДРЕСА_2. У п.п.1.2.2 п.1.2 Договору іпотеки вказано, що відчужуване нежитлове приміщення належить іпотекодавцю: на проаві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 29.06.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою-Гіркою Н.С. за реєстровим №1974.

Договір іпотеки не є предметом дослідження у даній справі, однак підтверджує, що майно, яке є предметом продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу, стало предметом іпотеки і ймовірним є його подальший перехід до іпотеко держателя, у випадку невиконання зобов язань іпортекодавцем за Договором позики.

У даній справі позивачем оспорюється Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 954116146101, укладеного 29 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась ( продавцем ) та ОСОБА_2 ( покупець ) ( договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою -Гіркою Н.С. 29 червня 2016 року ( зареєстровано в реєстрі за №1974

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ч. 1 ст. 88 ГК України, учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Своє право брати участь в управлінні справами товариства учасники реалізують через загальні збори учасників товариства, які є вищим органом товариства (ч . 1 ст. 145 ЦК України).

Згідно із п. 6.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Михась вищим органом товариства є збори учасників товариства, які складаються з учасників або їх представників.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майно відчужене ТзОВ Михась на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу належало ТзОВ Михась на праві власності, що підтверджується наявним у матеріалах справи матеріалами і не заперечується сторонами .

Як вбачається з п.4 Договору купівлі-продажу, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного 14.06.2016 Суб єктом оціночної діяльності - ТОВ СХІД-П ЕКСПЕРТ (сертифікат суб єкта оціночної діяльності №188/15, виданий Фондом державного майна України 16.03.2015), ринкова вартість об єкта оцінки становить 499 385, 00 (чотириста дев яносто дев ять тисяч триста вісімдесят п ять) гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ.

Продаж нежитлового приміщення вчиняється за ціною 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ.( п.3 Договору).

Таким чином, майно товариства реалізовано за ціною значно меншою, ніж реально встановлена та підтверджена його вартість.

Спірний договір від імені ТзОВ Михась підписаний директором ОСОБА_4

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016р . у справі № 914/1994/16, яке набрало законної сили, рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлені протоколом №1-1, якими звільнено з посади директора товариства ОСОБА_19 та призначено на посаду директора ТзОВ Михась ОСОБА_4, визнано недійсними, у тому числі й про призначення ОСОБА_4 директором товариства, тобто судом встановлено, що ОСОБА_4 призначений директором товариства з обмеженою відповідальністю Михась неправомірно.Загальні збори відбулись з порушенням норм чинного законодавства, за участі одного учасника ОСОБА_4, з порушенням корпоративних прав позивача , ОСОБА_1

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як роз яснено Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначалось вище, у відповідності до рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась від 28 квітня 2016 року, оформлених протоколом №1-1 по четвертому питанню прийнято рішення про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_19 та призначення на посаду директора ОСОБА_4 Рішення загальних зборів прийняті з порушенням норм Закону України Про господарські товариства та статуту ТзОв Михась , що встановлено судовими рішеннями.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016р. у справі №914/1994/16 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлених протоколом №1-1, оскільки воно прийнято з порушенням вимог Закону України с Про господарські товариства щодо скликання цих зборів та за відсутності кворуму при їх проведенні, чим позбавлено позивача права на участь в управлінні справами товариства. З аналогічних підстав визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОв Михась , які оформлені протоколом №2-2 ( рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2929/16).

Враховуючи, що Господарським судом Львівської області рішенням від 20.09.2016р. у справі №914/1994/16, визнано недійсним рішення рішення позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлених протоколом №1-1, на підставі якого ОСОБА_4 став директором ТзОВ Михась , суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_4 повноважень на укладення від імені товариства спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.06.2016 року.

Згідно п.п. 2.5. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_4 необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для здійснення волевиявлення від імені ТзОВ Михась на укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.06.2016р. укладеного між ТзОВ Михась та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4 фактично не було обрано директором товариства. Зазначені рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Михась ( оформлені протоколом №1-1) визнані судом недійсними, та є такими з моменту їх прийняття. Як вбачається із вищевикладеного, спірний правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами учасників товариства. Рішення позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Михась , оформлені протоколом №2-2 визнані недійсними рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016р. у справі №914/2929/16 та є такими з моменту їх прийняття.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановив суд, договір купівлі-продажу від 29.06.2016 року було підписано від імені власника нежитлових приміщень ,товариства з обмеженою відповідальністю Михась , ОСОБА_4, який на момент підписання такого договору не був уповноважений на ці дії, тобто договір від імені товариства був укладений особою, яка не мала згідно з п.2 ст.203 необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи.

Зважаючи на те, що рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОв Михась від 28.04.2016р. (протокол №1-1) про обрання директора товариства ОСОБА_4 було визнано господарським судом недійсним, він не є представником ТзОВ Михась в розумінні вимог ст.237 ЦК і не може уособлювати виконавчий орган товариства, оскільки він не призначався директором товариства у встановленому чинним законодавством та статутом товариства порядку, правовідносини щодо представництва ним товариства не виникали, він взагалі не мав повноважень щодо вчинення правочинів від імені ТзОВ, і, зокрема, на укладання спірного договору, він не міг відображати дійсну волю товариства з обмеженою відповідальністю Михась .

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Така правова позиція викладена у Постанові від 25 травня 2016 року (справа №6-2612цс15) Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України.

Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобовязаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених норм та документально підтвердженого факту відсутності у ОСОБА_4 повноважень на укладення від імені ТзОВ Михась спірного договору купівлі-продажу від 29.06.2016р., позов є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Однак, заява позивача про забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами ( визнання договору купівлі-продажу недійсним) та заходами до забезпечення позову.

Позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу ( в той час як станом на даний час майно , яке було предметом купівлі-продажу, є предметом іпотеки за договором іпотеки , укладеним між двома фізичними особами і цей договір не входить в предмет дослідження у даній справі ) може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній конкретній справі.

За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову ( вх.№4544/16 від 21.09.16р. ) суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за немайновою вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Прийняти відмову позивача від позову у частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 25.07.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( договір нотаріально посвідчений 29.07.2016р., зареєстрований в реєстрі за №2067) і провадження у справі в цій частині припинити.

3.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 29.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михась та ОСОБА_2 (договір нотаріально посвідчений 29.06.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою-Гіркою Н.С., зареєстровано в реєстрі за №1974).

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Михась (м.Львів, вул. Тарнавського,104Б, код ЄДРПОУ 19337423) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 689,00 грн. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 689,00 грн. судового збору.

6.Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

7. Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№4544/16 від 21.09.2016р.).

Повний текст рішення виготовлено 02.03.2017р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.