У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/1955/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
28 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,
секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,
за участю:
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника третіх осіб: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Щиглик Валентин Володимирович" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Щиглик Валентин Володимирович" до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача мале приватне підприємство "Фірма Гарант", ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2016 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача мале приватне підприємство "Фірма Гарант", ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Треті особи та представник третіх осіб заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та фермерським господарством "Щиглик Валентин Володимирович" укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського використання площею 3,9492 га кадастровий номер НОМЕР_1 та 4,5236 га кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 5 років.
Вказані договори 17.05.2012 року зареєстровані відділом Держкомзему у Теплицькому районі за № 052170004006018 (а.с. 15-16) та за № 052170004006019 (а.с. 23-24) .
10.05.2016 року між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та малим приватним підприємством "Фірма Гарант" укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок, які зареєстровані державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області 19.05.2016 року та 27.05.2016 року.
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації 19 травня 2016 року та 27 травня 2016 року було проведено державну реєстрації договорів оренди земельних ділянок площею 4,5236 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,9492 га, кадастровий номер НОМЕР_1 укладених 10 травня 2016 року між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та малим приватним підприємством " Фірма Гарант", які розташовані на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
Вищезазначені рішення щодо реєстрації договорів є предметом спору у цій адміністративній справі. Відтак, надаючи правову оцінку таким рішенням, суд керується наступними мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр" та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, тобто з 01.01.2016 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Приписами частини 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 цього Закону).
З метою перевірки факту виконання вказаного обов'язку відповідачем, і як наслідок законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, судом першої інстанції витребовувались реєстраційні справи щодо реєстрації прав оренди ФГ "Щиглик Валентин Володимирович" на спірні земельні ділянки.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно відомостей реєстраційних справ № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 договори оренди земельних ділянок площею 4,5236 га, та 3,9492 га які знаходяться на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області укладені між позивачем та третіми особами ОСОБА_4 ОСОБА_7 01.04.2011 року строком на 5 років.
Також, згідно відомостей з Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ФГ "Щиглик Валентин Володимирович" датою підписання вказаних договорів зазначено 01.04.2011 року.
Відтак, зміст відомостей які зазначені вище, дає підстави стверджувати, що строк дії вищевказаних договорів закінчився 01.04.2016 року.
У зв'язку з чим, під час реєстрації, договорів оренди земельних ділянок площею 4,5236 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,9492 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які були укладені між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та малим приватним підприємством "Фірма Гарант" державним реєстратором на виконання вищезазначених положень було встановлено про відсутність відомостей про наявність інших користувачів спірних земельних ділянок, права яких були б зареєстровані, зокрема за іншими договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, представники позивача, як в апеляційній скарзі так і в судовому засіданні надали оцінку ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України " Про оренду землі", а саме набрання чинності договору та строку його дії, при цьому, не було надано чіткої аргументації, в чому саме полягає протиправність саме дій реєстратора Теплицької районної державної адміністрації при здійсненні ним його безпосередніх функцій під час реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 10 травня 2016 року площею 3,9492 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та 4,5236 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області укладеними між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та малим приватним підприємством "Фірма Гарант".
В даному випадку, як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, строк дії договорів оренди земельних ділянок, які були укладені 01.04.2011 року між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ФГ "Щиглик Валентин Володимирович" закінчився 01.04.2016 року.
За вказаних обставин у державного реєстратора не було законних підстав для відмови у вчиненні державної реєстрації речових прав відносно до договорів оренди земельних ділянок від 10 травня 2016 року, які були укладені між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та МПП "Фірма Гарант"
Відтак, з огляду на викладене, державний реєстратор оцінивши строк дії вищезазначених договорів, враховуючи, що разом із заявами про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки відповідачу було подано повний пакет документів, враховуючи, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі державний реєстратор, вчиняючи реєстраційні дії на основі поданих заявниками документів, діяв правомірно, на підставі та у спосіб, визначені законодавством, чинним на час прийняття оскаржуваних рішень.
Випадки існування подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними орендарями можуть існувати тоді, коли первинна реєстрація права оренди земельних ділянок була проведена відповідно до норм чинного законодавства, але, незважаючи на існування вже зареєстрованих прав, державний реєстратор в силу різних обставин, приймає рішення про реєстрацію прав за іншим суб'єктом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що факт подвійної державної реєстрації оскаржуваних земельних ділянок, не може визнаватись встановленим, оскільки не підтверджується належними і допустимими доказами, які б засвідчували не дотримання в повному обсязі передбаченого законодавством порядку державної реєстрації.
Отже, доводи представників позивача про те, що дії відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були протиправними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги представники позивача також посилаються на постанову Верховного Суду України, від 18 січня 2017 року.
Проте, на переконання суду, обставини даної адміністративної справи та характер спірних правовідносин є відмінними від тієї справи, яка переглядалась Верховним Судом України.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу фермерського господарства "Щиглик Валентин Володимирович" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 03 березня 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.
Суд | Вінницький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2017 |
Оприлюднено | 09.03.2017 |
Номер документу | 65097676 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Гонтарук В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні