Ухвала

від 23.02.2017 по справі 641/11251/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження апел.суду №11-кп/790/467/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Справа суду 1-ї інстанції № 641/11251/14-к

Категорія: ч.3 ст.187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220540002451 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначено покарання, із застосуваннямч.1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , без визначеного місця фактичного мешкання, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк покарання ОСОБА_11 визначено обчислювати з 12 вересня 2014 року, зараховано в строк відбуття покарання з 12 вересня 2014 року по 05 жовтня 2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України.

Строк покарання ОСОБА_9 визначено обчислювати з 12 вересня 2014 року, зараховано в строк відбуте ним покарання з 12 вересня 2014 року по 05 жовтня 2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України

Запобіжний захід ОСОБА_11 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою у Харківському СІЗО (№27).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на користь: ОСОБА_12 суму матеріальної шкоди у розмірі 800 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 2500 грн.; ОСОБА_13 суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн.; ОСОБА_14 суму матеріальної шкоди у розмірі 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в рівних частинах на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 737 грн. 40 коп.

Долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, 25.08.2014 року близько 16 годин 00 хвилин, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи злочинний намір на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення, вступив в злочину змову з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розподіливши між собою злочинні ролі. Після чого, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_9 пройшли до приміщення аптеки ТОВ «ВІМ», яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 159, тим самим проникли до даного приміщення, знаходячись в якому, ОСОБА_11 , утримуючи в своїй руці ніж та виконуючи відведену йому злочину роль, став погрожувати провізору ОСОБА_15 його застосуванням, подавивши тим самим її волю до опору, та став вимагати грошові кошти, а ОСОБА_9 , в свою чергу, виконуючи свою злочину роль, знаходячись з внутрішньої сторони приміщення, заблокував руками вхідні двері, з метою попередження заходження до приміщення аптеки сторонніх осіб. Таким чином, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_9 , вчинили на ОСОБА_15 напад, поєднаний з погрозою застосування до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, після чого ОСОБА_11 , заволодівши грошима з каси у сумі 350 гривень, належними ТОВ «ВІМ», спільно з ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим ТОВ «ВІМ» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 28.08.2014 року близько 20 годин 40 хвилин, ОСОБА_11 маючи злочинний намір на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення, вчинивши раніше розбій, вступив в злочину змову з ОСОБА_9 , спільно з яким пройшли до торгового павільйону ФОП ОСОБА_14 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим проникли до даного приміщення. Після чого, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_9 , знаходячись в приміщенні торгового павільйону, утримуючи у своїх руках ножі, стали погрожувати реалізатору ОСОБА_12 їх застосуванням, подавивши її волю до опору, та стали вимагати передачі їм грошових коштів, тим самим вчинили на неї напад, поєднаний з погрозою застосування до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, після чого заволоділи належними їй мобільними телефонами ТМ «Samsung E1202», вартістю 291 гривня, та ТМ «Samsung С3010», вартістю 150 гривень, загальною вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 10729 від 29.09.2014 441 гривня, а також грошовими коштами у сумі 500 гривень. Після чого, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 941 гривня.

Також, 01.09.2014 року близько 15 годин 40 хвилин, ОСОБА_11 , маючи злочинний намір на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення, вчинивши раніше розбій, вступив в злочину змову з ОСОБА_9 , спільно з яким пройшли до приміщення торгового павільйону ФОП ОСОБА_14 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим проникли до даного приміщення. Після чого, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_11 , знаходячись в приміщенні торгового павільйону, утримуючи у своїх руках ножі, стали погрожувати реалізатору ОСОБА_13 їх застосуванням, подавивши її волю до опору, та стали вимагати передачі їм грошових коштів, тим самим вчинили на неї напад, поєднаний з погрозою застосування до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, після чого заволоділи грошовими коштами з каси у сумі 250 гривень, належними ФОП ОСОБА_14 . Після чого, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_11 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 08.09.2014 року близько 18годин 30 хвилин ОСОБА_11 , маючи злочинний намір на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення, вчинивши раніше розбій, вступив в злочину змову з ОСОБА_9 , розподіливши між собою злочинні ролі. Після чого ОСОБА_9 , виконуючи відведену йому злочину роль, пройшов до приміщення торгового павільйону ФОП ОСОБА_14 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим проникнувши до даного приміщення, а в свою чергу ОСОБА_11 , виконуючи свою злочину роль, залишився біля вказаного павільйону, де став спостерігати за навколишнім оточенням, з метою попередження ОСОБА_9 при появі сторонніх осіб. Після чого, ОСОБА_9 , знаходячись в приміщенні вказаного торгового павільйону, утримуючи в своїх руках ніж, став погрожувати реалізатору ОСОБА_12 його застосуванням, подавивши її волю до опору, та став вимагати передачі йому грошових коштів, тим самим вчинив на неї напад, поєднаний з погрозою застосування до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, після чого заволодів грошима з каси у сумі 250 гривень, належними ФОП ОСОБА_14 .. Після чого, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , з уточненим апеляційним проханням, просить вирок районного суду змінити, призначити йому покарання із застосуванням норм ст. 69 КК України та звільнити його від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу обвинувачений ОСОБА_9 вказує на те, що має хворобу серця та проблеми із зором, які в місцях позбавлення волі не зможе вилікувати, а також має батьків, які потребують його допомоги, у зв`язку з чим вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити ОСОБА_9 покарання за ч.3 ст.187 КК України, із застосуванням норм ст.69 КК України, у виді позбавлення на строк 6 років. В своїх апеляційних доводах захисник вказую на те, що її підзахисний є молодою особою, який має можливість стати на шлях виправлення, раніше не судимий, у вчиненому розкаявся та усвідомив усі негативні наслідки від вчиненого злочину, за місцем мешкання характеризується посередньо, має стійкі соціальні зв`язки мешкає разом із батьками, у зв`язку з чим призначене покарання ОСОБА_9 є надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.

До початку апеляційного розгляду прокурор у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_16 , на підставі ч.1 ст.403 КПК України, відмовився від своєї апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі, думку захисника ОСОБА_8 , який не заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг сторони захисту, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення нападу з метою заволодіння чужим майномпри відповідних кваліфікуючих ознаках, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за ч.3 ст.187 КК України у апеляційні скаргах обвинуваченого ОСОБА_9 ізахисник ОСОБА_10 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ними замаху на злочин, особу винних та обставини, що пом`якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_9 призначено покарання за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, що поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, а також нападу з метою заволодіння чужим майном, що поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у приміщення, у виді позбавлення волі, строком на 7 років, з конфіскацією всього належного йому майна, тобто в мінімальних межах строку цього виду покарання, яке безальтернативно передбачено санкцією ч. 3 ст. 187 КК України. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого замаху на злочин, але врахував відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також об`єктивно врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (т.3 арк.95-96).

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту з твердженнями про те, що молодий вік ОСОБА_9 та наявність стійких соціальних зв`язків, тобто - спільне мешкання з батьками, якім він має наміри надавати допомогу - є належними обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , про зайву суворість призначеного покарання - у виді позбавлення волі строком на 7 років, за вчинення декількох епізодів умисного корисливого злочину проти власності, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій),та пов`язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 та ст.75 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 3 ст. 187 КК України, та звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та доводів поданих апеляційних скарг сторони захисту, об`єктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а твердження щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (том 3 арк. 88-98), що призначені за злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченогощодо наявності хронічних хвороб підлягають перевірці в межах вимог норм ст. 84 КК України, оскільки на час апеляційного розгляду відсутні будь-які висновки спеціальної лікарської комісії щодо наявності захворювань, визначених Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Крім того, наявність у обвинуваченого батьків та підтримання з ними стійких соціальних зв`язків не може вважатися обставинами, що істотно знижують ступень тяжкості вчинених ним злочинів та належними підставами для пом`якшення або звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само і сукупність задовільних та незадовільних даних про особу винного, які були досліджені та встановлені судом першої інстанції.

Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 про можливість застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 69 та 75 КК України, з урахуванням наведених ними доводів, належить вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб`єктивний характер, тобто наведені доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом`якшення покарання за особливо тяжкі злочини, вчинені обвинуваченим.

Разом з цим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить зарахувати у строк відбування покарання - кожному строк попереднього ув`язнення, тобто тримання під вартою з 06 жовтня 2016 року по 23 лютого 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_9 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк відбування покарання - кожному строк попереднього ув`язнення, тобто тримання під вартою з 06 жовтня 2016 року по 23 лютого 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_11 та ОСОБА_9 - в той самий строк з дня отримання ними копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_18 ОСОБА_3