Рішення

від 08.06.2006 по справі 6/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 6/146                                                                                                         08.06.06

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі розрахункового департаменту

До                               Житлово-будівельного кооперативу «Дружба»

Про                        стягнення 35355,91 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача           Юраков Є.Ю. (за дов. № 40 від 27.03.2006)

Від відповідача           не з'явились

Обставини справи:

          До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі розрахункового департаменту до житлово-будівельного кооперативу «Дружба»про стягнення 35355,91 грн. за договором № 04362/4-09 від 16.04.1997 на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за вказаним вище договором.

          Ухвалою суду від 17.03.2006 було порушено провадження у справі № 6/146.

          Під час розгляду справи сторонами було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.          

          За клопотанням відповідача судом було витребувано у позивача статут останнього, який було надано стороною на вимогу суду.

          Відповідач у відзиві на позов просить відмовити позивачеві повністю, зважаючи на наступне. За твердженням відповідача, він є неприбутковою організацією, діяльність якої спрямована на утримання житлового будинку, всі об'єкти якого, включаючи  внутрішньобудинкові мережі, є власністю мешканців. Оскільки у житлово-будівельного кооперативу «Дружба»відсутня ліцензія на зайняття діяльністю з централізованого водопостачання та водовідведення і житловий будинок не перебуває у його господарському віданні та оперативному управлінні, він не може нести зобов'язання по наданню споживачам –власникам квартир, вказаних послуг.  Крім того, на думку відповідача, договір між ним та позивачем укладений з порушенням вимог чинного законодавства, яке передбачає укладення відповідних договорів між виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та споживачами послуг - мешканцями квартир.

          У судове засідання 08.06.2006 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв та клопотань суду не подав, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

          Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

          16.04.1997 між державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства міста Києва «Київводоканал»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та житлово-будівельним кооперативом «Дружба»(абонентом) було укладено договір № 04362/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі – Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент –оплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (далі –Правила).

          Згідно з Договором постачальник зобов'язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абоненту, за його рахунок та за попередньою оплатою вартості послуг, що надаються (п. 2.1).

          У свою чергу, основним обов'язком абонента є оплата вартості наданих послуг (п. 2.2 п.п. а).

          Договір було укладено на строк з 16.07.1997 по 16.04.1998 (п. 5.1). Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.2).

          Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісяця представником постачальника спільно з представником абонента.

          Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

          Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 135 від 29.03.2001 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 № 368/5559, кошти з рахунків банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів –у випадках, передбачених розділом V цією Інструкцією (п. 7 розділу 1).           

          Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платників та стягувачів складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією (п. 8 розділу 1).

          Наведеним розділом V (п. 3) визначено, що примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, встановлених законами України.

          У той же час чинним, законодавством України не передбачено списання коштів з рахунку платника в порядку інкасо платіжних вимог, як це встановлено Договором.

          Таким чином, визначений Договором порядок розрахунків суперечить законодавству, а тому відповідна умова щодо оплати не підлягає застосуванню.

          Як зазначено вище, сторони у Договорі домовились, що правовідносини між ними, крім умов Договору, регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (далі –Правила).

          Пунктами 12.5 та 1.10 згаданих вище Правил встановлено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без додаткового узгодження з абонентом Пунктом 12.9 Правил визначено, що рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами у триденний термін після їх подачі позивачем.

          Протягом січня 2001 року –грудня 2005 року позивачем було надано послуг відповідачу на суму 57887,04 грн. (копії маршрутних листів, які підтверджують викладені обставини, - у матеріалах справи). У свою чергу, останнім було оплачено 24065,1 грн. Таким чином, заборгованість становить 30893,51 грн. (з урахуванням 255,39 грн. сальдо станом 01.01.2003). Вказаний розмір заборгованості відповідачем не оспорюється.

          Отже, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки жодна зі сторін відповідної заяви суду не подала, позовна давність судом не застосовується.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у зазначеному вище розмірі є законними та обґрунтованими.

          Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу стягувача у разі прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції. Суд приймає розрахунок, наданий позивачем, як вірний.

          Виходячи з останнього, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 34513,88 грн.

          Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно з нормами чинного законодавства від суми платежу за кожен день прострочення.

          Пеня розрахована позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та складає 375,14 грн.

          Посилання відповідача на те, що він не може нести зобов'язання по наданню споживачам –власникам квартир вказаних послуг з водопостачання та водовідведення, а також на те, що Договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованим виходячи з наступного.

          Зокрема, відповідно до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497, виконавцями є житлово-експлуатаційні та водо-, теплопостачальні, каналізаційні або інші підприємства і організації, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги. Виконавців послуг у комунальному житловому фонді визначають місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування, в інших випадках –власник житлового будинку, об'єднання співвласників будинків тощо.

          Отже, у разі, якщо житловий фонд не належить до комунальної власності, виконавцем послуг є підприємства, метою створення яких є утримання житлового фонду.

          Таким чином, Договір не суперечить законодавству, яка існувало на час його укладення.

          Доводи відповідача щодо неможливості нести зобов'язання по наданню споживачам –власникам квартир, вказаних послуг з водопостачання та водовідведення не ґрунтуються на умовах Договору, оскільки ним передбачено обов'язок відповідача самостійно сплатити позивачу вартість отриманих послуг та нести відповідальність за порушення умов Договору.

          Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Доказів існування рішення суду про визнання недійсним Договору чи оспорення його умов в судовому порядку відповідачем не надано.          

          За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 353,56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Дружба»(м. Київ, вул. Ентузіастів, 41/1, м. Київ-098, а/с 106, рахунок 26001028187342 в АППБ «Аваль»в м. Києві, МФО 322012, код 22870523) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі розрахункового департаменту (м. Київ, вул. Електротехнічна, 16, рахунок 2600955010861 в КРФ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код 03327629) 34513,88 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 375,14 грн. пені, 353,56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяС.А. Ковтун

Рішення підписано 03.08.2006.