Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/412/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/412/17

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтехніка

до житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14

про стягнення заборгованості в розмірі 15 730,64 грн,

за участю представників сторін

від позивача: Нурищенко Р.С. (довіреність б/н від 05.01.2017);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтехніка (далі - позивач) до житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 15 730,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТВП) № 275/10 від 11.01.2010 (далі - договір).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 730,64 грн, з яких: 13 315,18 грн - основний борг; 818,71 грн - інфляційна складова боргу; 192,26 грн - три проценти річних.

Провадження у справі № 910/412/17 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та призначено її розгляд на 14.02.2017.

10.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення щодо дати виникнення прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання за договором, а також документи, витребувані ухвалою суду від 11.01.2017.

13.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване необхідністю бути присутнім в іншому судовому засіданні, а також відповідні документи на підтвердження викладеної обставини.

14.02.2017 у судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача, всупереч вимогам ухвали суду від 11.01.2017, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

28.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 14.02.2017.

Крім того, 10.02.2017 та 28.02.2017 представник позивача подав заяви про виправлення описки в позовній заяві, зазначив, що під час складення позовної заяви ним була допущена описка в прохальній частині, а саме - вказано загальний розмір позовних вимог із врахуванням позовної вимоги про стягнення пені (розрахунок розміру якої доданий ним до позовної заяви), проте вказана вимога не зазначена ним окремо в прохальній частині позову, а також не вірно вказано загальний розмір заявлених позовних вимог. У зв'язку з цим, просив вважати вірно прохальну частинну позовної заяви, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 549,35 грн, з яких: 13 315,18 грн - основний борг; 2 223,20 грн - пеня; 818,71 грн - інфляційна складова боргу; 192,26 грн - три проценти річних.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване необхідністю подання доказів по справі. Вказав, що документи, витребувані ухвалами суду, зберігаються бухгалтером кооперативу, який перебуває у черговій річній відпустці з 02.02.2017 по 02.03.2017, у зв'язку з чим представник відповідача позбавлений можливості надати необхідні документи та докази.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяв, поданих 10.02.2017 та 28.02.2017, підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, клопотання про відкладення розгляду справи підтримав, додатково обґрунтувавши його необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про необхідність його задоволення. У судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2017.

01.03.2017 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяв, поданих 10.02.2017 та 28.02.2017, підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд зазначає, що дана справа розглядається господарським судом з січня 2017 року, що вказує та не, що у відповідача було більш ніж достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відзиву та надання необхідних документів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, у даному випадку відкладення розгляду справи фактично свідчитиме про протиправне затягування строків розгляду спору та може призвести до порушення прав і законних інтересів позивача.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.03.2017.

У судовому засіданні 01.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.01.2010 між закритим акціонерним товариством Спецкомунтехніка (далі - ЗАТ Спецкомунтехніка або виконавець) та житлово-будівельним кооперативом Шовковик-14 (далі - відповідач або замовник) був укладений договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТВП) № 275/10 (далі - договір).

Згідно з п. 1.2 статуту товариство з обмеженою відповідальністю Спецкомунтехніка (далі - позивач) є правонаступником, покладає на себе майнові права та обов'язки ЗАТ Спецкомунтехніка .

Положеннями розділу 1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТВП) відповідно до адрес об'єктів та періодичності вивозу, заявлених в довідці-дислокації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до положень розділу 2 договору:

- оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 куб.м ТПВ становить 33,36 грн, ПДВ 20% - 8,34 грн, разом 41,70 грн, згідно норм вартості по вивезенню та знешкодженню ТПВ, які встановлює Київська міська державна адміністрація.

- середньомісячний обсяг послуг становить 94,60 куб.м.

- середньомісячна вартість послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів складає 3 944,82 грн, в т.ч. ПДВ .

- у разі зміни Київською міською адміністрацією норм вартості по вивезенню та знешкодженню 1 куб.м ТПВ або запровадження нею нових підвищуючих коефіцієнтів до діючих норм, оплата виконавця змінюється відповідно до зазначених норм з моменту їх вступу в дію без переоформлення договору. Про таку зміну оплати виконавець зобов'язаний письмово повідомити замовника протягом 15 днів з моменту вступу в дію зазначених норм.

- оплата за виконані послуги виплачується виконавцеві до 25 числа наступного за розрахунковим місяця згідно рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

- рахунок-фактура та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць замовнику надаються з 5 по 10 число поточного місяця в офісі виконавця за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги,2 офіс 86 та/або поштою.

Згідно з положеннями розділу 8 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010.

01.11.2010 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди подовжити дію договору про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТВП) № 275/10 від 11.01.2010 до 31.12.2011 включно (п. 1), а також внести зміни в п. 2.1 та викласти його в наступній редакції: Оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 куб.м ТПВ становить 35,59 грн, ПДВ 20% - 7,11 грн, разом 42,70 грн (п. 2).

31.12.2011 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди викласти п. 8.1 договору в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2016 .

01.06.2015 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди привести умови договору, а саме ціну, вартість послуг, у відповідність до тарифів, встановлених розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) № 186 від 02.03.2015, зокрема за надання виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів замовник сплачує виконавцю кошти в сумі 72,10 грн, в тому числі ПДВ 12,02 грн, за 1 куб.м. вивезених твердих побутових відходів (п. 1), а також встановили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови пункту 1 угоди, щодо встановлення нових тарифів, застосовуються до фактичних відносин між сторонами, які виникли до підписання угоди, а саме з 13.03.2015 - дати набрання чинності розпорядженням № 186 від 02.03.2015 (п. 2).

Позивач протягом квітня 2015-травня 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 108 586,35 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № ОУ-0000919 від 30.04.2015; № ОУ-0001205 від 31.05.2015; № ОУ-0001423 від 30.06.2015; № ОУ-0001638 від 31.07.2015; № ОУ-0001909 від 31.08.2015; № ОУ-0002209 від 30.09.2015; № ОУ-0002266 від 31.10.2015; № ОУ-0002647 від 30.11.2015; № ОУ-0002902 від 31.12.2015; № ОУ-0000173 від 31.01.2016; № ОУ-0000449 від 29.02.2016; № ОУ-0000698 від 31.03.2016; № ОУ-0000898 від 30.04.2016; № ОУ-0001049 від 31.05.2016 (далі - акти здачі-прийняття робіт), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, послуги, надані позивачем за вищевказаними актами, прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та його печаткою на зазначених актах здачі-прийняття робіт, проте оплатив частково, а саме в розмірі 95 271,17 грн, що підтверджується довідкою № 09302-86/67-19580 від 25.10.2016, виданою ПАТ Укрсоцбанк , а також банківською випискою по рахунку позивача від 26.05.2015 та відомостями розщеплення сплат за періоди: 02.11-30.11.2015; 01.12-30.12.2015; 05.01-29.01.2016; 01.02-29.02.2016; 01.03-31.03.2016; 12.04-29.04.2016; 04.05-31.05.2016; 01.06-30.06.2016; 01.07-29.07.2016, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Таким чином, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 13 315,18 грн з оплати послуг, наданих останнім протягом квітня і травня 2016.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, та з урахуванням заяв, поданих 10.02.2017 та 28.02.2017, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 549,35 грн, з яких: 13 315,18 грн - основний борг; 2 223,20 грн - пеня; 818,71 грн - інфляційна складова боргу; 192,26 грн - три проценти річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 315,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 223,20 грн пені, три проценти річних в розмірі 192,26 грн та інфляційну складову боргу в сумі 818,71 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями розділу 2 договору передбачено, що оплата за виконані послуги виплачується виконавцеві до 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково та з порушенням строку виконання вказаного зобов'язання, визначеного умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями розділу 5 договору у випадку невиконання або неналежного виконання замовником в строк зобов'язань, відповідно до п. 2.3 даного договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного баку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дослідивши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, долучені до позовної заяви, суд встановив, що позивач здійснює нарахування вказаних штрафних та фінансових санкцій лише за актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000898 від 30.04.2016 та № ОУ-0001049 від 31.05.2016.

Враховуючи встановлений сторонами договору строк виконання грошового зобов'язання строк оплати послуг, наданих:

- у квітні 2016 року, настав 24.05.2016, порушення строку оплати почалось з 25.05.2016, а позивач здійснює нарахування пені починаючи з 26.05.2016, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу - з 31.07.2016;

- у травні 2016 року, настав 24.06.2016, порушення строку оплати почалось з 25.06.2016, а позивач здійснює нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу починаючи з 26.06.2016.

Суд зазначає, що нарахування вказаних штрафних та фінансових санкцій протягом періодів, визначених позивачем, не суперечить вимогам чинного законодавства України і умовам укладеного сторонами договору та є правом позивача.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, а саме - позивачем допущені арифметичні помилки та не враховано, що у 2016 році загальна кількість днів становила 366. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені, з урахуванням періодів, визначених позивачем:

Період нарахуванняКількість днів у періоді нарах-няСума боргу (грн)Облікова ставка НБУРозмір пені (грн) акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000898 від 30.04.2016 26.05.2016-26.05.2016 1 8247,78 19,0% 8,56 27.05.2016-23.06.2016 28 8247,78 18,0% 227,15 24.06.2016-29.06.2016 6 8247,78 16,5% 44,62 30.06.2016-21.07.2016 22 8054,56 16,5% 159,77 22.07.2016-28.07.2016 7 6554,56 16,5% 41,37 29.07.2016-30.07.2016 2 6554,56 15,5% 11,10 31.07.2016-15.09.2016 47 5067,40 15,5% 201,73 16.09.2016-27.10.2016 42 5067,40 15,0% 174,45 28.10.2016-25.11.2016 29 5067,40 14.0% 112,42 акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0001049 від 31.05.2016 26.06.2016-28.07.2016 33 8247,78 16,5% 245,41 29.07.2016-15.09.2016 49 8247,78 15,5% 342,31 16.09.2016-27.10.2016 42 8247,78 15,0% 283,94 28.10.2016-25.12.2016 59 8247,78 14,0% 372,28 Всього 2225,11 Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 2 223,20 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, су встановив, що у ньому допущені помилки, у зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок вказаних позовних вимог:

Період нарахуванняКількість днів у періоді нарах-няСума боргу (грн)Розмір 3% річних (грн)Індекси інфляції, що застосовуютьсяРозмір інфляційної складової боргу (грн) акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000898 від 30.04.2016 31.07.2016-31.12.2016 154 5067,40 63,97серпень-грудень 2016 363,35 акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0001049 від 31.05.2016 26.06.2016-31.12.2016 189 8247,78 127,77липень-грудень 2016 582,56 Всього 191,74Всього 945,91 Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України подано не було, тому вказана вимога підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 818,71 грн.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 191,74 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 377,96 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтехніка задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу Шовковик-14 (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 42-А, ідентифікаційний код 22933531) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтехніка (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 21, квартира 413, ідентифікаційний код 24724487) основний борг у розмірі 13 315,18 грн (тринадцять тисяч триста п'ятнадцять грн 18 коп.); 2 223,20 грн (дві тисячі двісті двадцять три грн 20 коп.) пені; три проценти річних в сумі 191,74 грн (сто дев'яносто одна грн 74 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 818,71 грн (вісімсот вісімнадцять грн 71 коп.); 1 377,96 грн (одну тисячу триста сімдесят сім грн 96 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань