Постанова

від 03.07.2017 по справі 910/412/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа№ 910/412/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача не з'явився.

від відповідача не з'явився.

від третьої особи Науменко С.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 01.03.2017 року

у справі № 910/412/17 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Спецкомунтехніка"

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр

про стягнення заборгованості в розмірі 15 730,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 42-А, ідентифікаційний код 22933531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 21, квартира 413, ідентифікаційний код 24724487) основний борг у розмірі 13 315,18 грн. (тринадцять тисяч триста п'ятнадцять грн 18 коп.); 2 223,20 грн. (дві тисячі двісті двадцять три грн.. 20 коп.) пені; три проценти річних в сумі 191,74 грн. (сто дев'яносто одна грн 74 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 818,71 грн. (вісімсот вісімнадцять грн 71 коп.); 1377,96 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 96 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 р. Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14" відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі № 910/412/17, прийнято її до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Розпорядженням начальника управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1963/17 від 29.05.2017 р. справу №910/412/17, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 р., справу № 910/412/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

29.05.2017 р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2017 р.

Розпорядженням начальника управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/2172/17 від 14.06.2017 р. справу № 910/412/17, у зв'язку із перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017 р., справу № 910/412/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

В судове засідання 19.06.2016 року представник позивача не з'явився.

Представником відповідача подано клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог до участі у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр (02192, м. Київ, вул. Космічна, будинок 12-А, ідентифікаційний код 04013755). Відкладено розгляд справи №910/412/17 на 03.07.2017 року.

В судове засідання 03.07.2017 року представники позивача та відповідача не з'явилися.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.01.2010 р. між закритим акціонерним товариством "Спецкомунтехніка" (далі - ЗАТ "Спецкомунтехніка" або виконавець) та житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-14" (далі - відповідач або замовник) був укладений договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 275/10 (далі - договір).

Згідно з п. 1.2 статуту товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" (далі - позивач) є правонаступником, покладає на себе майнові права та обов'язки ЗАТ "Спецкомунтехніка".

Положеннями розділу 1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) відповідно до адрес об'єктів та періодичності вивозу, заявлених в довідці-дислокації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до положень розділу 2 договору:

- оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 куб.м ТПВ становить 33,36 грн, ПДВ 20% - 8,34 грн, разом 41,70 грн., згідно норм вартості по вивезенню та знешкодженню ТПВ, які встановлює Київська міська державна адміністрація.

- середньомісячний обсяг послуг становить 94,60 куб.м.

- середньомісячна вартість послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів складає 3 944,82 грн., в т.ч. ПДВ.

- у разі зміни Київською міською адміністрацією норм вартості по вивезенню та знешкодженню 1 куб.м. ТПВ або запровадження нею нових підвищуючих коефіцієнтів до діючих норм, оплата виконавця змінюється відповідно до зазначених норм з моменту їх вступу в дію без переоформлення договору. Про таку зміну оплати виконавець зобов'язаний письмово повідомити замовника протягом 15 днів з моменту вступу в дію зазначених норм.

- оплата за виконані послуги виплачується виконавцеві до 25 числа наступного за розрахунковим місяця згідно рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

- рахунок-фактура та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць замовнику надаються з 5 по 10 число поточного місяця в офісі виконавця за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 2 офіс 86 та/або поштою.

Згідно з положеннями розділу 8 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

01.11.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди подовжити дію договору про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 275/10 від 11.01.2010 року до 31.12.2011 року включно (п. 1), а також внести зміни в п. 2.1 та викласти його в наступній редакції: "Оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 куб.м. ТПВ становить 35,59 грн., ПДВ 20% - 7,11 грн., разом 42,70 грн." (п. 2).

31.12.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди викласти п. 8.1 договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2016 року".

01.06.2015 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди привести умови договору, а саме ціну, вартість послуг, у відповідність до тарифів, встановлених розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) № 186 від 02.03.2015 року, зокрема за надання виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів замовник сплачує виконавцю кошти в сумі 72,10 грн., в тому числі ПДВ 12,02 грн., за 1 куб.м. вивезених твердих побутових відходів (п. 1), а також встановили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови пункту 1 угоди, щодо встановлення нових тарифів, застосовуються до фактичних відносин між сторонами, які виникли до підписання угоди, а саме з 13.03.2015 року - дати набрання чинності розпорядженням № 186 від 02.03.2015 року (п. 2).

Позивач протягом квітня 2015 року - травня 2016 року надав відповідачу послуги загальною вартістю 108586,35 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № ОУ-0000919 від 30.04.2015 року; № ОУ-0001205 від 31.05.2015 року; № ОУ-0001423 від 30.06.2015 року; № ОУ-0001638 від 31.07.2015 року; № ОУ-0001909 від 31.08.2015 року; № ОУ-0002209 від 30.09.2015 року; №ОУ-0002266 від 31.10.2015 року; № ОУ-0002647 від 30.11.2015 року; №ОУ-0002902 від 31.12.2015 року; № ОУ-0000173 від 31.01.2016 року; № ОУ-0000449 від 29.02.2016; № ОУ-0000698 від 31.03.2016 року; № ОУ-0000898 від 30.04.2016 року; № ОУ-0001049 від 31.05.2016 року (далі - акти здачі-прийняття робіт), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, послуги, надані позивачем за вищевказаними актами, прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та його печаткою на зазначених актах здачі-прийняття робіт, проте оплатив частково, а саме в розмірі 95271,17 грн., що підтверджується довідкою № 09302-86/67-19580 від 25.10.2016 року, виданою ПАТ "Укрсоцбанк", а також банківською випискою по рахунку позивача від 26.05.2015 року та відомостями розщеплення сплат за періоди: 02.11-30.11.2015 року; 01.12-30.12.2015 року; 05.01-29.01.2016 року; 01.02-29.02.2016 року; 01.03-31.03.2016 року; 12.04-29.04.2016 року; 04.05-31.05.2016 року; 01.06-30.06.2016 року; 01.07-29.07.2016 року, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Таким чином, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 13315,18 грн. з оплати послуг, наданих останнім протягом квітня і травня 2016.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, та з урахуванням заяв, поданих 10.02.2017 року та 28.02.2017 року, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 549,35 грн., з яких: 13315,18 грн. - основний борг; 2 223,20 грн. - пеня; 818,71 грн - інфляційна складова боргу; 192,26 грн - три проценти річних.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього не надав.

Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в поясненні від 30.06.2017 року вказав, що здійснювало за дорученням ЖБК Шовковик-14 інформаційно-технологічне супроводження операцій з приймання, обліку та обробки на транзитному розподільчому рахунку в ПАТ КБ Хрещатик платежів споживачів житлово-комунальних послуг та проводив інформаційно-технологічне супроводження операцій по розщепленню платежів споживачів на складові по видам житлово-комунальних послуг з подальшим перерахуванням розщеплених коштів з транзитного рахунку відкритому в ПАТ КБ Хрещатик на поточні рахунки підприємств виконавців та виробників житлово-комунальних послуг, реквізити, яких вказував відповідач у дислокації до договорів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 315,18 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 223,20 грн. пені, три проценти річних в розмірі 192,26 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 818,71 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями розділу 2 договору передбачено, що оплата за виконані послуги виплачується виконавцеві до 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково та з порушенням строку виконання вказаного зобов'язання, визначеного умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями розділу 5 договору у випадку невиконання або неналежного виконання замовником в строк зобов'язань, відповідно до п. 2.3 даного договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного баку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дослідивши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, долучені до позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що позивач здійснює нарахування вказаних штрафних та фінансових санкцій лише за актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000898 від 30.04.2016 року та № ОУ-0001049 від 31.05.2016 року.

Враховуючи встановлений сторонами договору строк виконання грошового зобов'язання строк оплати послуг, наданих:

- у квітні 2016 року, настав 24.05.2016 року, порушення строку оплати почалось з 25.05.2016, а позивач здійснює нарахування пені починаючи з 26.05.2016 року, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу - з 31.07.2016 року;

- у травні 2016 року, настав 24.06.2016 року, порушення строку оплати почалось з 25.06.2016, а позивач здійснює нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу починаючи з 26.06.2016 року.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені здійснений судом першої інстанції, вважає що останній є арифметично вірний, і відповідно суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висноку що оскільки розмір пені згідно розрахунку суду є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного слід зазначити, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 2223,20 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок інфляційної складової боргу, суд першої інстанції вірно встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України подано не було, тому вказана вимога підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 818,71 грн.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 191,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі №910/412/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/412/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна