Постанова

від 02.05.2018 по справі 910/412/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/412/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017

(головуючий - Баранець О.М., судді - Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017

(суддя Карабань Я.А.)

у справі № 910/412/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка"

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунального підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр

про стягнення 15 730,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" (далі - ТОВ "Спецкомунтехніка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" (далі - ЖБК "Шовковик-14") про стягнення заборгованості в розмірі 15 730,64 грн, з яких 13 315,18 грн - основний борг; 2 223,20 грн - пеня, 818,71 грн - інфляційні втрати; 192,26 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів № 275/10 від 11.01.2010 (далі - договір).

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 11.01.2010 Закритим акціонерним товариством "Спецкомунтехніка" (виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-14" (замовник) був укладений договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) №275/10.

Згідно з п. 1.2 статуту ТОВ "Спецкомунтехніка" є правонаступником ЗАТ "Спецкомунтехніка".

2.2. Положеннями розділу 1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) відповідно до адрес об'єктів та періодичності вивозу, заявлених в довідці-дислокації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

2.3. Згідно з положеннями розділу 8 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010.

2.4. 01.11.2010 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди подовжити дію договору до 31.12.2011 включно (п. 1), а також внести зміни в п. 2.1 та викласти його в наступній редакції: "Оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 м 3 ТПВ становить 35,59 грн, ПДВ 20% - 7,11 грн, разом 42,70 грн (п. 2)".

2.5. 31.12.2011 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди викласти п. 8.1 договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2016".

2.6. 01.06.2015 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, згідно з умовами якої дійшли взаємної згоди привести умови договору, а саме ціну, вартість послуг, у відповідність до тарифів, встановлених розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) № 186 від 02.03.2015, зокрема за надання виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів замовник сплачує виконавцю кошти в сумі 72,10 грн, в тому числі ПДВ 12,02 грн, за 1 м 3 вивезених твердих побутових відходів (п. 1), а також встановили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови пункту 1 угоди, щодо встановлення нових тарифів, застосовуються до фактичних відносин між сторонами, які виникли до підписання угоди, а саме з 13.03.2015 - дати набрання чинності розпорядженням №186 від 02.03.2015 (п. 2).

2.7. Позивач протягом квітня 2015 року - травня 2016 року надав відповідачу послуги загальною вартістю 108 586,35 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000919 від 30.04.2015; №ОУ-0001205 від 31.05.2015; №ОУ-0001423 від 30.06.2015; №ОУ-0001638 від 31.07.2015; №ОУ-0001909 від 31.08.2015; №ОУ-0002209 від 30.09.2015; №ОУ-0002266 від 31.10.2015; №ОУ-0002647 від 30.11.2015; №ОУ-0002902 від 31.12.2015; №ОУ-0000173 від 31.01.2016; №ОУ-0000449 від 29.02.2016; №ОУ-0000698 від 31.03.2016; №ОУ-0000898 від 30.04.2016; №ОУ-0001049 від 31.05.2016 (далі - акти здачі-прийняття робіт).

2.8. Відповідач послуги, надані позивачем за цими актами, прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та його печаткою на цих актах здачі-прийняття робіт, проте оплатив частково, а саме в розмірі 95 271,17 грн, що підтверджується довідкою №09302-86/67-19580 від 25.10.2016, виданою ПАТ "Укрсоцбанк", а також банківською випискою по рахунку позивача від 26.05.2015 та відомостями розщеплення оплат за періоди: 02.11-30.11.2015; 01.12-30.12.2015; 05.01-29.01.2016; 01.02-29.02.2016; 01.03-31.03.2016; 12.04-29.04.2016; 04.05-31.05.2016; 01.06-30.06.2016; 01.07-29.07.2016.

Таким чином, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 13 315,18 грн з оплати послуг, наданих останнім протягом квітня і травня 2016 року.

2.9. Крім того, Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", яке залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в поясненні від 30.06.2017 зазначило, що здійснювало за дорученням ЖБК "Шовковик-14" інформаційно-технологічне супроводження операцій з приймання, обліку та обробки на транзитному розподільчому рахунку в ПАТ "КБ "Хрещатик" платежів споживачів житлово-комунальних послуг та проводив інформаційно-технологічне супроводження операцій по розщепленню платежів споживачів на складові по видам житлово-комунальних послуг з подальшим перерахуванням розщеплених коштів з транзитного рахунку відкритому в ПАТ "КБ "Хрещатик" на поточні рахунки підприємств виконавців та виробників житлово-комунальних послуг, реквізити, яких вказував відповідач у дислокації до договорів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 01 березня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково . Стягнуто з ЖБК "Шовковик-14" на користь ТОВ "Спецкомунтехніка" основний борг у розмірі 13 315,18 грн; 2 223,20 грн пені; три проценти річних в сумі 191,74 грн; інфляційні втрати в розмірі 818,71 грн; 1 377,96 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. 03 липня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 залишено без змін.

3.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили, зокрема, з того, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 315,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки ця заборгованість не сплачена відповідачем. Перевіривши розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарські суди дійшли висновку, що з відповідача підлягають стягненню 2 223,20 грн пені, 818,71 грн інфляційних втрат та 191,74 грн 3% річних.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 24 жовтня 2017 року ЖБК "Шовковик-14" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Господарськими судами не взято до уваги, що відповідач не звертався до КП ГІОЦ з листом про розщеплення з 01.07.2016 коштів з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів на рахунки іншої юридичної особи, а саме ПП "Спецкомунтехніка" і відповідно КП ГІОЦ не мав права перераховувати кошти, які мало отримувати ТОВ "Спецкомунтехніка" іншій юридичній особі.

4.3. 15 березня 2018 року третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому зауважує на тому, що твердження відповідача про те, що з 01.07.2016 КП ГІОЦ спрямувало всупереч вказівки відповідача кошти за вивезення відходів з розподільчого рахунку на рахунок іншої організації є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони спростовується листом самого відповідача адресованого КП ГІОЦ від 11.07.2016 № 8 з вказівкою щодо перерахування коштів "за вивезення сміття" на рахунок ПП "Спецкомунтехніка". Крім того, період "липень 2016 року" взагалі не стосується спірного періоду часу з 01.04.2015 по 31.05.2016, за який позивачем заявлено вимоги.

4.4. Відзив від ТОВ "Спецкомунтехніка" до Верховного Суду не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення заборгованості в розмірі 15 730,64 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів № 275/10 від 11.01.2010.

5.2.2. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

5.2.3. Господарськими судами встановлено, що відповідач доказів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем за період з 01.04.2015 по 31.05.2016 не подав.

Крім того, судом апеляційної інстанції було додатково встановлено, що Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" здійснювало за дорученням ЖБК "Шовковик-14" інформаційно-технологічне супроводження операцій з приймання, обліку та обробки на транзитному розподільчому рахунку в ПАТ "КБ "Хрещатик" платежів споживачів житлово-комунальних послуг та проводив інформаційно-технологічне супроводження операцій по розщепленню платежів споживачів на складові по видам житлово-комунальних послуг з подальшим перерахуванням розщеплених коштів з транзитного рахунку відкритому в ПАТ "КБ "Хрещатик" на поточні рахунки підприємств виконавців та виробників житлово-комунальних послуг, реквізити яких вказував відповідач у дислокації до договорів.

Зазначені обставини скаржником не спростовані. Протилежні доводи скаржника про штучне збільшення заборгованості КП ГІОЦ заборгованості ЖБК "Шовковик-14" перед ТОВ "Спецкомунтехніка" за липень 2016 року, судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вони стосуються іншого періоду ніж було заявлено позивачем у справі. Крім того, питання додаткової перевірки чи переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, не є компетенцією Верховного Суду відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 315,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

5.2.4. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 223,20 грн пені, три проценти річних в розмірі 192,26 грн та інфляційну складову боргу в сумі 818,71 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями розділу 2 договору передбачено, що оплата за виконані послуги виплачується виконавцеві до 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково та з порушенням строку виконання вказаного зобов'язання, визначеного умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями розділу 5 договору у випадку невиконання або неналежного виконання замовником в строк зобов'язань, відповідно до п. 2.3 договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного баку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цьому зв'язку, господарські суди дослідивши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленого сторонами договору строку виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг, перевіривши заявлені позивачем суми, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 2223,20 грн пені, 818,71 грн інфляційних втрат та 191,74 грн 3% річних.

5.2.5. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій, з урахуванням наведених вимог закону, дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 у справі №910/412/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

В. Студенець