Постанова

від 06.03.2017 по справі 5/215

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 5/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Кукуєту Л.І. - представник за довіреністю від 18.07.2016 року;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) Бачинська А.Ю. - представник за довіреністю від 19.09.2016 року;

від третіх осіб: 1) не з'явились;

2) ОСОБА_4;

3) ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 19.09.2016 року;

4) ОСОБА_6;

5) ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю " 4Сайд Ук"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року

у справі № 5/215 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкінська 33"

до 1) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю " 4Сайд Ук"

третя особа 1 Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна

третя особа 2 ОСОБА_4

третя особа 3 Товариство з обмеженою відповідальністю ХВА Груп

третя особа 4 ОСОБА_6

третя особа 5 ОСОБА_7

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкінська 33" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "4Сайд УК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 24.06.2008 р., укладеного між відповідачами щодо нежилих приміщень (літ. А) з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а) загальною площею 195, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказуває на те, що відчужене за оспорюваним договором нерухоме майно належало до спільної власності власників квартир будинку № АДРЕСА_1, з огляду на що не могло бути відчужене відповідачем-1 на користь відповідача-2. При цьому, позивач стверджує, що спірне приміщення є допоміжним, а не нежитловим, оскільки в ньому розміщено технічне обладнання будинку, без вільного доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива. Враховуючи зазначене, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України позивач просить визнати спірний договір недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача 2 мотивована тим, що спірні приміщення ніколи не використовувались для обслуговування будинку, у зв'язку із чим вони мають статус саме нежитлових приміщень, а отже можуть бути предметом цивільних угод та можуть передаватись (набуватись) у власність.

Крім того, відповідач 2 просив поновити строк подання апеляційної скарги, оскільки йому не було відомо про розгляд даної справи. Процесуальні документи від суду першої інстанції відповідач 2 не отримував, в судових засіданнях присутнім не був.

Так, розглянувши клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, наявною в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача 2 - ТОВ 4Сайд УК є м. Київ, вул. Пушкінська, 31.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, суд першої інстанції направляв процесуальні документи ТОВ 4Сайд УК на адресу м. Київ, вул. Пушкінська, 31 В, у зв'язку із чим кореспонденція поверталася до місцевого господарського суду.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів поновила ТОВ 4Сайд УК строк подання апеляційної скарги.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ХВА Груп" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ТОВ ХВА Груп мотивована тим, що на даний час він є власником спірних приміщень і рішення по справі безпосередньо стосується його прав та інтересів. Крім того, ТОВ ХВА Груп зазначила, що спірні приміщення не є допоміжними приміщення, отже не належали співвласникам багатоквартирного будинку, а відтак Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Пушкінська-33 звернулось з даним позовом безпідставно.

До того ж, ТОВ ХВА Груп просило поновити строк подання апеляційної скарги, оскільки дізналося про існування рішення у даній справі 08.09.2016 року отримавши матеріали позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Пушкінська - 33 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ ХВА Груп та ТОВ 4Сайд УК .

Беручи до уваги те, що ТОВ ХВА Груп не було стороною у даній справі в суді першої інстанції та зважаючи на те, що про рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року останнє дізналося 08.09.2016 року, колегія суддів прийшла до висновку про поновлення ТОВ ХВА Груп строку подання апеляційної скарги

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2016 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "4Сайд УК" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Андрієнко В.В., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 02.11.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року враховуючи перебування у відпустці судді Андрієнка В.В., який не є головуючим суддею, справу № 5/215 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 01.11.2016 року, справу № 5/215 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року справу № 5/215 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

У судове засідання 02.11.2016 року представник відповідача 1 та представник третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник ТОВ "ХВА Груп" у судове засідання 02.11.2016 року не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником відповідача 2 у судовому засіданні 02.11.2016 року також було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні 02.11.2016 року заперечували проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляціного господарського суду від 02.11.2016 року відкладено розгляд справи до 16.11.2016 року.

У судове засідання 16.11.2016 року представник ТОВ "ХВА Груп" не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представниками відповідача 2 у судовому засіданні 16.11.2016 року було підтримано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні 16.11.2016 року заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 16.11.2016 року через відділ документального забезпечення суду надійшла заява ОСОБА_4 про наявність обставин, що є перешкодою для розгляду справи та клопотання про залучення останнього третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представниками відповідача 2 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з заявою ОСОБА_4.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року розгляд справи відкладено до 29.11.2016 року.

У судове засідання 29.11.2016 року представник відповідача 1 та представник третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник ТОВ "ХВА Груп" у судове засідання 29.11.2016 року не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представниками відповідача 2 у судовому засіданні 29.11.2016 року заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що докази які містяться у справі є суперечливими та питання щодо функціонального призначення приміщення потребує спеціальних знань у галузі будівництва для визначення чи знаходиться в приміщенні загальною площею 195, 00 кв. м. по АДРЕСА_1 технічне обладнання, без якого неможлива експлуатація будинку по АДРЕСА_1, та чи є дане приміщення допоміжним.

Крім того, представниками відповідача 2 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Також, представниками відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадждення у справі № 5/215 до розгляду справи № 826/18241/16 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування записів.

Представниками позивача у судовому засіданні 29.11.2016 року надані заперечення проти задоволення клопотань відповідача 2.

Також, у судовому засіданні 29.11.2016 року ОСОБА_4 заявлено клопотання про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача як співвласника багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_4 подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", оскільки останній діє у спільних інтересах мешканців кварталу та здійснює захист спільних інтересів в органах державної, місцевої влади та в судах.

Представниками позивача надані заперечення проти клопотань ОСОБА_4

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року відкладено розгляд справи до 08.12.2016 року.

У судове засідання 08.12.2016 року представник відповідача 1, представник третьої особи та представник ТОВ "ХВА Груп" не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представники сторін, присутні у судовому засіданні 08.12.2016 року підтримали раніше заявлені клопотання та надали додаткові пояснення в обгрунтування своїх правових позицій.

Крім того, представником відповідача 2 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду. Зазначене клопотання мотивоване тим, що саме власники квартир і відповідно співвласники допоміжних приміщень мають право на судовий захист права власності у разі його порушення. При цьому, рішення загальних зборів ОСББ про надання повноважень правлінню ОСББ здійснювати захист права спільної власності не приймалося.

Так, колегія суддів розглянувши клопотання ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні, ухвалою від 08.12.2016 року, залучила його до участі у справі у якості третьої особи, оскільки він є співвласником багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та рішення по справі може вплинути на його права як співвласника користуватися та розпоряджатися спірними приміщеннями.

До тогож, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" та відкладено розгляд справи до 20.12.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 5/215 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 19.12.2016 року, справу № 5/215 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "4Сайд Ук" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

У судове засідання 21.12.2016 року представник відповідача 1, представник третьої особи 1 та представник ТОВ "ХВА Груп" не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 21.12.2016 року підтримав раніше заявлені клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.

Крім того, представником відповідача 2 надані додаткові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 21.12.2016 року подав клопотання про залишення позову без розгляду, а також просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду, вважає його прийняте без дотримання норм чинного законодавства.

Представики позивача у судовому засіданні 21.12.2016 року надали додаткові пояснення по суті спору, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року розгляд справи відкладено до 17.01.2017 року.

У судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено перерву в розгляді справи до 19.01.2017 року.

У судове засідання 19.01.2017 року представник відповідача 1, представник третьої особи 1 та представник ТОВ "ХВА Груп" не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні 19.01.2017 року повторно заявили клопотання про застосування строків позовної давності та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні 19.01.2017 року заперечували проти задоволення клопотань відповідача 2 та надали пояснення по суті спору.

Третя особа 2 у судовому засіданні 19.01.2017 року підтримала клопотання відповідача 2 та надала пояснення, відповідно до яких просить скасувати рішення місцевого господарського суду та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року відкладено розгляд справи до 13.02.2017 року.

08.02.2017 року через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки останній є одним із співвласників спірних приміщень.

У судове засідання 13.02.2017 року представник відповідача 1 та представник третьої особи 1 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2017 року надав додаткові пояснення по суті спору.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні 13.02.2017 року заявили повторно клопотання про застосування строків позовної давності, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та надали додаткові пояснення по суті спору.

Третя особа 2 у судовому засіданні 13.02.2017 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про призначення судової експертизи та надав заперечення та пояснення по справі.

Представник ТОВ "ХВА Груп" заявив клопотання про застосування строків позовної давності, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та надав пояснення щодо права на оскарження ним рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року.

Крім того, представник відповідача 2 та третя особа 2 подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання відповідача 2 та третьої особи 2 про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року відкладено розгляд справи до 06.03.2017 року.

03.03.2017 року через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_7 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки остання є одним із співвласників спірних приміщень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Представники сторін у судовому засіданні 06.03.2017 року підтримали свої правові позиції та раніше подані клопотання.

Так, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/18241/16 колегія суддів відхилила його у зв'язку із наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у справі № 826/18241/16 про визнання протиправним та скасування змін до реєстраційного запису у ЄДРПОУ №10741200000031468 здійснених 15.06.2016 року щодо визначення головою правління ОСББ Пушкінська - 33 ОСОБА_13

Колегія суддів зазначає, що відповідачем 2 не доведено, яким чином наявність спору щодо особи, яка здійснює керівництво ОСББ Пушкінська - 33 на даний час впливає на можливість перегляду апеляційною інстанцією рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у даній справі.

Так, апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції за доказами та обставинами, які існували на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, а тому наявність спору щодо особи, яка здійснює керівництво ОСББ Пушкінська - 33 на даний час не впливає на існування у ОСОБА_4 у 2012 року права подавати позови від імені ОСББ Пушкінська - 33 як тодішнього голови правління.

Також, вищевказаний спір не впливає і на наявність нва даний час у ОСОБА_13 права видавати довіреності щодо представлення інтересів ОСББ Пушкінська - 33 третіми особами, оскільки згідно витягу з ЄДРПОУ станом на день перегляду рішення в апеляційній інстанції він є головою правління ОСББ.

Щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Так, з метою не порушення юридичної визначеності, у зв'язку із тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі № 2а-6794/11/2670 вже встановлені обставини, що є предметом доказування будівельно-технічної експертизи, яку просять призначити сторони колегія суддів відхилила клопотання про призначення судової експертизи.

Також, розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, колегія суддів відхилила його, з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ 4Сайд УК підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ХВА Груп підлягає припиненню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2001 р. рішенням Київської міської ради № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва" до об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва віднесено, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1 658, 40 кв.м., в тому числі 758, 10 кв.м. нежитлових приміщень.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 46-В від 21.01.2008 р. в редакції наказу № 331-В від 20.03.2008 р. вирішено оформити право комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а) загальною площею 195, 00 кв.м., вбудовані в жилий будинок по АДРЕСА_1 (літ. А), про що видано Свідоцтво про право власності від 21.01.2008 р.

При цьому, 07.06.2007 р. рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 234 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" було затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку, зокрема (пункт 112 додатку -перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, із змінами, внесеними рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 393 від 31 січня 2008 року) за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), площею 195, 00 кв.м., покупець -ТОВ "4САЙД УК" (згідно з рішенням "Про внесення змін до рішень Шевченківської районної у м. Києві ради "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" № 393 від 31.01.2008 р. та рішенням "Про внесення змін до рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності" № 470 від 19.06.2008 р.).

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 46-В від 21 січня 2008 року із змінами, внесеними наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 331-В від 20 березня 2008 року, вирішено оформити право власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а) загальною площею 195, 00 кв.м., вбудовані в жилий будинок, за адресою: АДРЕСА_1, (літ. А).

21.01.2008 р. на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 46 від 21 січня 2008 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видане свідоцтво про право комунальної власності на вказане майно.

Вважаючи, що вищевказаними діями порушені права співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 у місті Києві, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання нечинним пункт 1 рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 7 червня 2007 року №234 в частині пункту 112 додатку перелік обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, із змінами, внесеними рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року № 393 з моменту прийняття; про визнання нечинним підпункт 3.2.2 пункту 3.2 частини 3 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 31 січня 2008 року №393 з моменту прийняття; про визнання нечинним наказ Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 46-В від 21 січня 2008 року із змінами, внесеними наказом управління № 331-В від 20 березня 2008 року з моменту прийняття; про визнання нечинним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 331-В від 20 березня 2008 року з моменту прийняття; про визнання недійсним з моменту видачі свідоцтво про право комунальної власності, виданого Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на підставі наказу управління № 46-В від 21 січня 2008 року з моменту прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі № 2а-6784/11/2670 за результатами розгляду вищевказаного позову встановлено, що у відповідності до приписів ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

У свою чергу, слід враховувати, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у складі житлового комплексу, як єдиного цілісного комплексу нерухомого майна, утвореного земельною ділянкою з установленими межами, розміщеним на ній багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, крім житлового фонду, виокремлюються конструктивні елементи багатоквартирної будівлі (такі елементи, як фундамент, перекриття, сходові марші, що забезпечують її функціонування), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку (такі приміщення, як сходові клітини, вестибюлі, колясочні, кладові, підвали, горища та інші технічні приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також нежилі приміщення, тобто, приміщення, що належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Склад житлового фонду викладено у статті 4 ЖК України, за частиною 4 якої до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будівлях, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до пункту дев'ятого статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Водночас статтею 10 вказаного Закону передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Отже, вказаний закон встановлює право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, визначальним фактором для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність цільового призначення приміщення критерію встановленому законодавством.

Як вбачається із висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 03-06/164-10 від 08.07.2010 р., який виконаний ДП "Київська обласна багатопрофільна лабораторія" Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до якого нежитлові приміщення № № 1-11, які утворюють групу нежитлових вбудованих приміщень підвального поверху № 20А у багатоповерховому житловому будинку літ. А по АДРЕСА_1 в Шевченківському районі міста Києва є допоміжними приміщеннями даного будинку. У даних приміщеннях прокладені трубопроводи гарячого та холодного водопостачання, центрального опалення та трубопроводи внутрішньо будинкової системи каналізації з встановленою на них запірною арматурою, ревізіями та заглушками, які призначені для забезпечення належної експлуатації загально будинкових інженерних мереж та будинку в цілому, а відповідно створення нормальних умов життя мешканців даного будинку та забезпечення їх побутового обслуговування.

Відповідно до п. 41. Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 р., яке було чинне на момент укладення оспорюваного договору, не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир. Вільні підвальні приміщення за згодою власників квартир будинку переобладнуються під кладові і передаються їм у власність безкоштовно у встановленому порядку.

Згідно офіційного тлумачення, що дане в Рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. При цьому підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує вчинення додаткових юридичних дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином законодавство пов'язує право на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків з правами конкретних фізичних осіб - співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому підкреслюється, що вказані права фізичних осіб відокремлені від прав об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, і не залежать від створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У свою чергу, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна, при цьому допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує вчинення додаткових юридичних дій.

Таким чином, у разі здійснення приватизації квартир у багатоквартирному будинку в силу приписів законодавства власники квартир одночасно набувають права власності на допоміжні приміщення, що відносяться до даного багатоквартирного будинку.

Згідно з статтею 41 Конституції України відповідно ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вказаний правовий принцип закріплений також частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З моменту набуття фізичними особами права власності на квартири у будинку № АДРЕСА_1 вони одночасно набули право спільної власності на всі допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою цього будинку. (Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові № 38/131 від 20.07.2010 р.).

Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку, що свідоцтво про право комунальної власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 46 від 21 січня 2008 року є таким, що видано без достатніх правових підстав, а тому визнав його недійсним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 2а-6784/11/2670 було встановлено, що нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а) загальною площею 195, 00 кв.м., вбудовані в жилий будинок, за адресою: АДРЕСА_1, (літ. А) є допоміжними приміщеннями, а тому є спільною власністю мешканців будинку.

Дана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2016 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із рішеннями Європейького суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі Желтяков проти України ).

Беручи до уваги наведене, колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою не допущення порушення принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказані обставини встановлені постановою суду та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом, приміщення, яке було відчужено згідно договору купівлі-продажу є допоміжним, а не нежитловим. Відчужене за спірним договором майно є спільною сумісною власністю всіх власників квартир у будинку № АДРЕСА_1 та не могло бути відчужене без згоди всіх співвласників.

Таким чином, продані відповідачем 1 за договором купівлі-продажу від 24.06.2008 року приміщення загальною площею 195, 00 кв.м. по АДРЕСА_1 не є та не були, станом на момент укладення спірного договору, комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району міста Києва, відповідно у відповідача 1 не було повноважень продавати ці приміщення та виступати продавцем такого майна.

Заперечуючи проти позовних вимог, в суді апеляційної інстанції, відповідач 2 зазначає, що ОСББ Пушкінська - 33 не є належним позивачем у даній справі, оскільки останнє не є власником спірних приміщень.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів.

Відповідно до статті 16 цього Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом, захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Колегією суддів встановлено, що 09.09.2008 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією був зареєстрований статут позивача. Згідно з пунктом 2.1 вказаного статуту метою створення позивача є забезпечення захисту прав його членів.

Таким чином, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкінська 33" правомірно визначило себе позивачем у даній справі відповідно до положень статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Також, в процесі розгляду справи апеляційнитм судом, ОСОБА_4 подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із тим, що він як голова правління позивача не мав повноважень представляти інтереси об'єднання в судах без відповідного доручення зборів ОСББ, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Пушкінська 33 передбачено, що Об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем, відповідачем або третьою особою у суді.

Об'єднання має право доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом, зокрема, захищати права, представляти законні інтереси власників в органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в судах, установах та організаціях незалежно від форми власності (п. 2.4 Статуту).

Органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія (п. 4.1 Статуту).

Згідно із п. 4.5 Статуту ОСББ, до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання належить:

1) затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього;

2) обрання членів правління об'єднання;

3) питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів об'єднання;

4) затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;

5) визначення розмірів внесків та платежів членів об'єднання;

6) прийняття рішень про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд;

7) визначення розміру матеріального або іншого заохочення членів об'єднання і правління;

8) встановлення обмежень на користування об'єктами, які перебувають у спільній власності членів об'єднання;

9) прийняття рішень про передачу в оренду об'єктів, які перебувають у спільній власності членів об'єднання, фізичним і юридичним особам;

10) прийняття рішень про взаємодію з громадськими організаціями.

Відповідно до п. 4.13 Статуту ОСББ, керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює його правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки визначення осіб, які представляють інтереси ОСББ не входить до виключної компетенції загальних зборів ОСББ та беручи до уваги те, що статутом не передбачено, яким саме способом об'єднання доручає правлінню здійснювати захист інтересів власників в державних органах та судах, колегія суддів приходить до висновку, що ОСББ пунктом 4.13 Статуту уповноважила правління представляти інтереси власників будинку без прийняття загальними зборами об'єднання відповідного рішення, встановивши, що правління приймає рішення з усіх питань діяльності об'єднання, крім тих, що віднесенні до виключної компетенції загальних зборів.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була підписана представником за довіреністю ОСОБА_16

ОСОБА_16 діяла на підставі довіреності від 18.10.2011 року виданої головою ОСББ - ОСОБА_4

ОСОБА_4 зазначає, що статутом ОСББ не передбачено такої посади як голова ОСББ. Так, статутом ОСББ Пушкінчька - 33 передбачена така посада як голова правління ОСББ.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом № 1 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1 від 02.07.2008 року було обрано головою правління ОСББ - ОСОБА_4

Колегією суддів встановлено, що на день поданя позову у даній справі ОСОБА_4 був головою правління ОСББ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 на день подання позову був головою правління ОСББ, не зазначення в довіреності від 18.10.2011 року повного найменування посади ОСОБА_4 не тягне за собою недійсність вказаної довіреності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позов було подано уповноваженою особою, а клопотання третьої особи 2 про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правомірно розглянуто позовні вимоги ОСББ Пушкінська - 33 по суті.

Так, 24.06.2008 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю 4Сайд УК (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 та зареєстрований в реєстрі за № 1893, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти нежилі приміщення загальною площею 195, 00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) і сплатити за них грошову суму, визначену цим договором. Відчужуються нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 13 (групи приміщень № 20а) загальною площею 195, 00 кв.м. згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

02.07.2008 р. на підставі рішення установчих зборів власників квартир багатоповерхового будинку № АДРЕСА_1 від 02.07.2008 р. було прийнято рішення про створення в зазначеному будинку Об'єднання співвласників багатоповерхневого будинку "Пушкінська 33" метою захисту своїх законних інтересів.

Як зазначалося вище, вважаючи, що вищенаведеними діями відповідачі порушують права власників квартир будинку № АДРЕСА_1, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивач зазначає, що приміщення, яке було відчужено згідно договору купівлі-продажу є допоміжним, а не нежитловим. Відчужене за спірним договором майно є спільною сумісною власністю всіх власників квартир у будинку № АДРЕСА_1 та не могло бути відчужене без згоди всіх співвласників.

Таким чином, продані відповідачем 1 за договором купівлі-продажу від 24.06.2008 року приміщення загальною площею 195, 00 кв.м. по АДРЕСА_1 не є та не були, станом на момент укладення спірного договору, комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району міста Києва, відповідно у відповідача 1 не було повноважень продавати ці приміщення та виступати продавцем такого майна.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Так, колегією суддів встановлено, що 30.11.2011 р. Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову у справі № 2а-6784/11/2670, якою було визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2008 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 46 від 21 січня 2008 року. Дана постанова набрала законної сили.

Отже, колегією суддів встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору відповідач-1 не був законним власником спірного майна.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач-1 не мав право відчужувати спірне майно на користь відповідача-2.

Крім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач 2 подав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторонни у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, наявною в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача 2 - ТОВ 4Сайд УК є м. Київ, вул. Пушкінська, 31.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції направляв процесуальні документи ТОВ 4Сайд УК на адресу м. Київ, вул. Пушкінська, 31 В, у зв'язку із чим кореспонденція поверталася до місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач 2 не мав можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції у зв'язку із неналежним повідомленням відповідача 2 про час і місце розгляду справи, місцевим господарським судом.

Так, в обгрунтування клопотання про застосування строку позовної давності відповідач 2 зазначає, що спірний договір купівлі-продажу нежилого приміщення був укладений 24.06.2008 року.

Разом з тим, з позовною заявою ОСББ Пушкінська-33 звернулось лише в жовтні 2011 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давносіт починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, колегією суддів встановлено, що в червні 2008 року Орган самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська - Червоноармійська (надалі - Комінтет), ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання від 27.12.2001 року за № 208/1642 у частині передачі до комунальної власності багатоповерхових жилих будинків АДРЕСА_1.

Позовна заява була мотивована тим, що підвальні приміщення є допоміжними, а тому мусять належати до спільної власності власників квартир.

Відповідно до п. 1.1 Положення, Комітет є представницьким органом жителів всіх житлових будинків кварталу, обмеженого АДРЕСА_1 та діє в межахи його території.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що власники будинку АДРЕСА_1 знали, що спірні приміщення були передані Шевченківській раді як нежилі приміщення ще в червні 2008 року.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Отже, колегія суддів зазначає, позивач знав про існування спірного договору з дня створення ОСББ Пушкінська - 33 , тобто з 02.07.2008 року.

Згідно із ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення чи переривання строку позовної давності, а тому вважає, що позовна заява була подана ОСББ Пушкінська-33 із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Так, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску ОСББ Пушкінська - 33 строків позовної давності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія ЮКОС проти Росії позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

За змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати, та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Уразі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Як було встановлено вище, відповідач-1 не мав право відчужувати спірне майно на користь відповідача-2, за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача порушенного права.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСББ Пушкінська - 33 не підлягають задоволенню у зв'яку із пропуском строку позовної давності.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ХВА Груп , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Так, звертаючись із апеляційною скаргою ТОВ ХВА Груп зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року безпосередньо впливає на права ТОВ ХВА Груп , оскільки згідно договору купівлі-продажу від 29.04.2013 року, останній є власником спірного майна.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України в постановв № 3-1135гс15 від 23.12.2015 року.

Так, розглянувши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом за обставинами, які були наявні на момент його прийняття.

Колегією суддів встановлено, що станом на день винесення рішення судом першої інстанції ТОВ ХВА Груп не було власником спірних приміщень, рішення по справі безпосередньо не стосувалося прав та обов'язків останнього.

Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року не містить суджень про права та обов'язки ТОВ ХВА Груп .

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ХВА Груп на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю 4Сайд Ук підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року - скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ 4Сайд УК покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 80 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ХВА Груп припинити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю 4 Сайд УК задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 5/215 скасувати.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Пушкінська 33 (01994, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36175470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 4 Сайд УК (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31, код ЄДРПОУ 35085376) 1515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 5/215 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко