Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/20136/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/20136/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Гр. ОСОБА_1

2. Відкритого недержавного пенсійного фонду "Український пенсійний фонд"

3. Гр. ОСОБА_2

4. Гр. ОСОБА_3

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармадіс"

6. Гр. ОСОБА_4

про визнання припиненим зобов'язання

Суддя А.М. Селівон

Представники сторін:

Від позивача: Кульчицький О.В. - представник, довіреність № 01/07/16-04 від 01.07.2016;

Від відповідача: Гуртовий В.В. - представник, довіреність б/н від 01.02.2017;

Від третьої особи 1: ОСОБА_5 - представник, договір про надання правової допомоги № 20/11/16-01 від 20.11.2016;

Від третьої особи 2: ОСОБА_5- представник, довіреність № 01/12/16-01 від 01.12.2016;

Від третьої особи 3: ОСОБА_5- представник, договір про надання правової допомоги № 20/11/16-02 від 22.11.2016;

Від третьої особи 4: ОСОБА_5- представник, договір про надання правової допомоги № 20/11/16-03 від 20.11.2016;

Від третьої особи 5: ОСОБА_5- представник, довіреність № 1690 від 21.11.2016;

Від третьої особи 6: ОСОБА_5- представник, договір про надання правової допомоги № 20/11/16-04 від 20.11.2016;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Фрам Ко" за Кредитним договором № 010/32/005 від 27.03.14 р., укладеним між сторонами, в сумі 12 813 428,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення його зобов'язань перед ПАТ "Банк "Софійський", які виникли на підставі Кредитного договору № 010/32/005 від 27.03.14 р. В той же час позивачем укладено договори відступлення прав вимоги з третіми особами 1-6, що є кредиторами відповідача за депозитними договорами. Отже, враховуючи факт одностороннього правочину - зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, позивач просить суд на підставі ст. 599 ЦК України визнати припиненими зобов'язання ТОВ "Фрам Ко" за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20136/16 та призначено до розгляду на 14.12.2016. Також цією ухвалою залучено за ініціативою суду до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_1, Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний фонд", гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" та гр. ОСОБА_4,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 розгляд справи відкладено на 12.01.17.

12.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.01.2017 розгляд справи призначено на 01.02.2017.

У судове засідання 14.12.2016 з'явився уповноважений представник позивача та третіх осіб 1-6.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 14.12.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 14.12.2016 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103040865857.

У судове засідання 01.02.2017 з'явились уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 14.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 09.12.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 14.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н б/д та відзив на позовну заяву б/н від 12.12.2016, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та зазначає, що в даному випадку має місце різний суб'єктний склад сторін Кредитного договору, що виключає зустрічний характер вимог за цими договорами в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, і в свою чергу, унеможливлює вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у справі. Відзив на позовну заяву б/н від 12.12.2016 судом долучений до матеріалів справи.

Окрім цього судом повідомлено, що до початку судового засідання 14.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представників третіх осіб 1-6 надійшли 6 примірників письмових пояснень б/н від 09.12.2016, зі змісту яких зазначено, що останні позов підтримують та просять його задовольнити повністю. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 01.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло повідомлення № 25/14 від 13.01.2017 про розмір заборгованості станом на 22.12.2015, яке судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2017 представник позивача подав заперечення на відзив б/н від 12.01.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 01.02.2017 сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом в процесі розгляду справи прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Клопотання від представників сторін про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, визначені статтями 20, 22, 27, 60, 74 та частиною 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу суду сторонами не заявлено.

Представники позивача та третіх осіб 1-6 у судовому засіданні 01.02.2017 підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2017 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 23 березня 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (позичальник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Банк Софійський" (банк за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 010/32/005 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1 якого банк на умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 20 000 000, 00 грн., а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути його в повному обсязі в порядку та в строки, обумовлені цим договором.

Цільове використання кредиту згідно п. 1.1 вказаного Кредитного договору - виключно поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності.

Розділами 2-6 Кредитного договору сторони обумовили порядок повернення кредиту та сплати відсотків, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, особливі умови тощо.

Згідно п. 6.8 Кредитного договору цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Вказаний Кредитний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кредит надається позичальнику повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1. договору на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Банк відкриває рахунок № 20623001003655 для обліку кредиту та рахунок № 20689001003655 для обліку нарахованих відсотків (п.2.1 Кредитного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строк повернення кредиту згідно п. 1.2 Кредитного договору - 22 березня 2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Умовами п.1.1. Кредитного договору встановлені відсотки в розмірі 24% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку відсотків визначається за методом факт/факт. Нарахування відсотків здійснюється щомісячно за період з 1 числа місяця за останній день місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту та не враховується день повернення кредиту (п.2.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.2.4 Кредитного договору позичальник сплачує нараховані відсотки в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця та в день повернення кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання відповідачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення позивачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання відповідачем положень Кредитного договору з боку позивача матеріали справи не містять.

Як визначено в п. 3.2.3 Кредитного договору банк має право не надавати кредит, припинити видачу кредиту та, достроково витребувати повернення кредиту та проведення повного розрахунку , зокрема, у випадку погіршення фінансового стану позичальника.

При цьому згідно п.3.2.5 Кредитного договору при достроковому витребуванні кредиту банк надсилає позичальнику вимогу про повернення кредиту та проведення повного розрахунку з банком. Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги від банку про дострокове повернення кредиту.

У разі неповернення кредиту та/або відсотків кредит та/або відсотки відносяться на рахунки простроченої заборгованості з нарахуванням пені відповідно до п.4.1 цього договору і відсотків за користування кредитом, а банк звертає стягнення на предмет застави.

У зв'язку з погіршення загальної економічної ситуації та брак коштів згідно п.п.3.23, 3.2.5 умов Кредитного договору банк направив на адресу ТОВ ФРАМ КО лист від 07.11.2015 р. №32/3105 про сплату дострокове повернення позичальником кредиту та сплату відсотків за фактичний строк користування кредитом протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що станом на 27.12.2015 р. заборгованість позивача перед відповідачем як кредитором у складала 20 275 409,84 грн., з яких заборгованість за кредитом 20 000 000,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими станом на 22.12.2015 - 275 409,84 грн.

Факт наявності вказаної заборгованості, підстави виникнення та її розмір сторонами не заперечувався.

Окрім того, як встановлено судом за матеріалами справи, між ПАТ Банк Софійський та гр. ОСОБА_1 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 03.12.2014 на суму 1 249 184,18 грн. зі строком повернення 03.03.2016; договір строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/57 від 27.02.2015 на суму 750 000,00 грн. зі строком повернення 26.02.2016;

Відповідно до підпункту 3.3.3. вказаних договорів гр. ОСОБА_1 має право достроково отримати суму вкладу за договором строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 03.12.2014 та договором №020/47/57 від 27.02.2015, попередньо надавши заяву ПАТ Банк Софійський не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення вкладу.

15 грудня 2015 року гр. ОСОБА_1 скористався передбаченим договорами депозиту правом дострокового отримання вкладів та подав до ПАТ Банк Софійський заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 03.12.2014 та №020/47/57 від 27.02.2015.

Таким чином, ПАТ Банк Софійський був зобов'язаний не пізніше 18 грудня 2015 року повернути гр. ОСОБА_1 в повному розмірі вклад за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/168 від 06.08.2015 року.

Станом на 18 грудня 2015 року сума боргу ПАТ Банк Софійський перед гр. ОСОБА_1 за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 03.12.2014 та №020/47/57 від 27.02.2015 складала 1 999 184,18 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку гр. ОСОБА_1 з 02.06.2015 по 18.12.2015 та з 27.02.2015 по 18.12.2015 в ПАТ Банк Софійський .

Також 18 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором, позивачем у справі) та гр. ОСОБА_1 (Первісний кредитор, Третя особа 1 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 18.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимагати від ПАТ "Банк "Софійський" повернення банківського вкладу за договорами банківського вкладу (депозиту) №020/47/168 від 03.12.2014 та №020/47/57 від 27.02.2015, укладеними між ПАТ "Банк "Софійський" та первісним кредитором, у сумі 1871184,18 грн. (1249 184,18 гр. та 622000,00 грн. відповідно).

Листом від 18 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та гр. ОСОБА_1 повідомили банк про укладення ними договору відступлення, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені гр. ОСОБА_1 на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015, складає 1871184,18 грн.

Окрім того, між ПАТ Банк Софійський та Відкритим недержавним пенсійним фондом Український пенсійний фонд укладено договір строкового банківського вкладу юридичної особи (депозиту) № 020/47/012 від 16.04.2015 року на суму 1 178 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3.3. вказаного договору ВНПФ Український пенсійний фонд має право достроково отримати суму вкладу за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/012 від 16.04.2015 року, попередньо надавши заяву ПАТ Банк Софійський не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення вкладу.

15 грудня 2015 року ВНПФ Український пенсійний фонд скористався передбаченим договором депозиту правом дострокового отримання вкладу та подав до ПАТ Банк Софійський заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за договором строкового (банківського вклад) (депозиту) № 020/47/012 від 16.04.2015 року.

Таким чином, ПАТ Банк Софійський був зобов'язаний не пізніше 18 грудня 2015 року повернути ВНПФ Український пенсійний фонд в повному обсязі вклад за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 020/47/012 від 16.04.2015 року.

Станом на 18 грудня 2015 року сума боргу ПАТ Банк Софійський перед ВНПФ Український пенсійний фонд за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 20/47/012 від 16.04.2015 року складає 1 178000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ВНПФ Український пенсійний фонд з 01.12.2015 по 18.12.2015 в ПАТ Банк Софійський .

Також, 18 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором, позивачем у справі) та Відкритим недержавним пенсійним фондом Український пенсійний фонд (Первісний кредитор, Третя особа 3 у справі) укладений договір про відступлення прав вимоги від 18.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимагати від ПАТ "Банк "Софійський" повернення банківського вкладу за договорами банківського вкладу (депозиту) №020/47/012 від 16.04.2015, укладеного між ПАТ " Банк "Софійський" та первісним кредитором, у сумі 1178000,00 грн.

Листом від 18 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та ВНПФ Український пенсійний фонд повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені ВНПФ Український пенсійний фонд на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015, складає 1178000,00 грн.

Окрім того між ПАТ Банк Софійський та гр. ОСОБА_2 укладено договір строкового банківського вкладу особи (депозиту) № 020/47/103 від 30.04.2015 року на суму 3686335,00 грн.

При цьому за умовами п. 3.3.3. вказаного депозитного договору гр.. ОСОБА_2 має право достроково отримати суму вкладу за депозитним договором № 020/47/103 від 30 квітня 2015 року, попередньо надавши заяву ПАТ Банк Софійський не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення вкладу.

В подальшому скориставшись передбаченим договором депозиту правом щодо дострокового повернення суми вкладу гр. ОСОБА_2 подано ПАТ Банк Софійський заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за депозитним договором № 020/47/103 від 30.04.2015 р.

Отже, ПАТ Банк Софійський зобов'язане було не пізніше 18 грудня 2015 року повернути гр. ОСОБА_2 у повному розмірі вклад за депозитним договором № 020/47/103 від 30.04.2015.

Станом на 18 грудня 2015 року сума боргу ПАТ Банк Софійський перед гр. ОСОБА_2 за депозитним договором № 020/47/103 від 30.04.2015 р. складає 3686335,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку гр. ОСОБА_2 з 30.04.2015 по 18.12.2015 в ПАТ Банк Софійський .

Також, 18 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором) та гр. ОСОБА_2 (Первісний кредитор, Третя особа 3 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 18.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне первісному кредитору право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" щодо сплати боржником - ПАТ "Банк "Софійський" первісному кредитору грошових коштів на підставі укладеного між первісним кредитором та боржником депозитного договору №020/47/103 від 30.04.2015 на суму 3 400 000,00 грн.

Спільним листом від 18 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та гр. ОСОБА_2 повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені гр. ОСОБА_2 на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 18.12.2015, складає 3400000,00 грн.

Між ПАТ Банк Софійський та гр. ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу особи (депозиту) № 020/47/69 від 12.03.2015 року на суму 600000,00 грн.

При цьому за умовами п. 3.3.3. вказаного депозитного договору гр. ОСОБА_3 має право достроково отримати суму вкладу за депозитним договором № 020/47/69 від 12.03.2015 року, попередньо надавши заяву ПАТ Банк Софійський не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення вкладу.

В подальшому скориставшись передбаченим договором депозиту правом щодо дострокового повернення суми вкладу гр. ОСОБА_3 подано ПАТ Банк Софійський заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за депозитним договором № 020/47/69 від 12.03.2015 р.

Отже, ПАТ Банк Софійський зобов'язане було не пізніше 18 грудня 2015 року повернути гр. ОСОБА_3 у повному розмірі вклад за депозитним договором № 020/47/69 від 12.03.2015.

Станом на 18 грудня 2015 року сума боргу ПАТ Банк Софійський перед гр. ОСОБА_3 за депозитним договором № 020/47/39 від 12.03.2015 р. складає 600000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку гр. ОСОБА_3 з 12.03.2015 по 18.12.2015 в ПАТ Банк Софійський .

Також, 18 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором) та гр. ОСОБА_3 (Первісний кредитор, Третя особа 4 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 22.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне первісному кредитору право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" щодо сплати боржником - ПАТ "Банк "Софійський" первісному кредитору грошових коштів на підставі укладеного між первісним кредитором та боржником депозитного договору №020/47/69 від 12.03.2015 на суму 500 000,00 грн.

Спільним листом від 18 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та гр. ОСОБА_3 повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені гр. ОСОБА_3 на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 22.12.2015, складає 500 000,00 грн.

Окрім того між ПАТ Банк Софійський та ТОВ ФАРМАДІС укладено договір банківського рахунку № 203 від 06.08.2012 року, за яким залишок грошових коштів на рахунку ТОВ ФАРМАДІС в ПАТ Банк Софійський станом на 22 грудня 2015 р. становив 7695338,20 грн., що підтверджується випискою банк по особовому рахунку ТОВ ФАРМАДІС в ПАТ Банк Софійський за 22.12.2015.

21 грудня 2015року ТОВ ФАРМАДІС подано банку на виконання платіжне доручення № 1766 від 21.12.2015 р., яким доручено ПАТ Банк Софіївський перерахувати грошові кошти, що знаходяться на р/р ТОВ ФАРМАДІС № 26005001000203, відкритому на підставі договору банківського рахунку № 203 від 06.08.2012 року на р/р ТОВ ФАРМАДІС № 26005052746292 в печерській філії ПАТ КБ ПриватБанк м. Київ (МФО 300711).

Проте, станом на 22.12.2015 вказане платіжне доручення №1766 від 21.12.2015 не виконане ПАТ Банк Софіївський .

Таким чином, станом на 22 грудня 2015 року загальна сума боргу ПАТ Банк Софійський перед ТОВ ФАРМАДІС за договором банківського рахунку № 203 від 06.08.2012 року складає 7695338,20 грн.

Також, 22 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМАДІС (Первісний кредитор, Третя особа 5 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 22.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне первісному кредитору право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" щодо сплати боржником - ПАТ " Банк "Софійський" первісному кредитору грошових коштів на підставі укладеного між первісним кредитором та боржником договору банківського рахунку №203 від 06.08.2015, за яким заборгованість банку перед ТОВ ФАРМАДІС станом на 22.12.2015 становить 4 900 000,00 грн.

Спільним листом від 22 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та ТОВ ФАРМАДІС повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені ТОВ ФАРМАДІС на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 22.12.2015, складає 4900000,00 грн.

Також між ПАТ Банк Софійський та гр. ОСОБА_4 укладено договір строкового банківського вкладу особи (депозиту) № 020/47/246 від 07.12.2015 року на суму 51000,00 дол. США.

При цьому за умовами п. 3.3.3. вказаного депозитного договору гр. ОСОБА_4 має право достроково отримати суму вкладу за депозитним договором № 020/47/246 від 07.12.2015 року, попередньо надавши заяву ПАТ Банк Софійський не менше ніж за 3 банківських дні до очікуваної дати повернення вкладу.

В подальшому скориставшись передбаченим договором депозиту правом щодо дострокового повернення суми вкладу гр. ОСОБА_4 подано ПАТ Банк Софійський заяву про дострокове отримання грошових коштів (вкладу) за депозитним договором № 020/47/246 від 07.12.2015 р.

Отже, ПАТ Банк Софійський зобов'язане було не пізніше 18 грудня 2015 року повернути гр. ОСОБА_4 у повному розмірі вклад за депозитним договором № 020/47/246 від 07.12.2015.

Станом на 18 грудня 2015 року сума боргу ПАТ Банк Софійський перед гр. ОСОБА_4 за депозитним договором № 020/47/246 від 07.12.2015 р. складає 51 000,00 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку гр. ОСОБА_4 за 22.12.2015 в ПАТ Банк Софійський .

Також, 22 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (як Новим кредитором) та гр. ОСОБА_4 (Первісний кредитор, Третя особа 6 у справі) укладено договір відступлення прав вимоги від 22.12.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув належне первісному кредитору право вимоги до ПАТ "Банк "Софійський" щодо сплати боржником - ПАТ "Банк "Софійський" первісному кредитору грошових коштів на підставі укладеного між первісним кредитором та боржником депозитного договору №020/47/246 від 07.12.2015 на суму 41000,00 дол. США.

Спільним листом від 22 грудня 2016 р. ТОВ ФРАМ КО та гр. ОСОБА_4 повідомили банк про укладення ними договору відступлення прав вимоги, за яким сума грошових вимог до ПАТ Банк Софійський , що відступлені гр. ОСОБА_4 на користь ТОВ ФРАМ КО за договором про відступлення прав вимоги від 22.12.2015, складає 41 000,00 грн.

Суд зазначає, що за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статей 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пунктів 3 Договорів відступлення прав вимоги зазначені права вимоги за вказаними договорами депозиту та договором банківського рахунку переходять від первісних кредиторів до нового кредитора з моменту підписання вказаних Договорів про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 та 22.12.2015.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У відповідності до положень ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Вказаним приписам цивільного законодавства кореспондують умови п.9 Договорів про відступлення прав вимоги, згідно якого первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником свого обов'язку.

За таких обставин, за матеріалами справи судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісних кредиторів - гр. ОСОБА_1, Відкритого недержавного пенсійного фонду "Український пенсійний фонд", гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" та гр. ОСОБА_4 на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО , яке здійснено шляхом укладання в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договорів про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 та 22.12.2015.

В результаті новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО отримало право замість первісних кредиторів - гр. ОСОБА_1, Відкритого недержавного пенсійного фонду "Український пенсійний фонд", гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" та гр. ОСОБА_4 вимагати від боржника - ПАТ Банк Софійський сплати грошових коштів за укладеними між первісними кредиторами та боржником договорами банківського вкладу (депозиту) № 020/47/168 від 03.12.2014, № 020/47/57 від 26.02.2015, № 020/47/012 від 16.04.2015, № 020/47/103 від 30.04.2015, № 020/47/69 від 12.03.2015, № 020/47/246 від 07.12.2015, а також договору банківського рахунку № 203 від 06.12.2012 .

При цьому факт повідомлення 22.12.2015 ПАТ Банк Софійський про укладення договорів про відступлення прав вимоги від 18.12.2015 та 22.12.2015 належним чином підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 22.11.2015 позивач направив ПАТ Банк Софійський заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій ТОВ "ФРАМ КО", визнаючи солідарні боргові зобов'язання перед ПАТ Банк Софійський станом на 22.12.2015р., на суму 20275409,84 грн., на підставі статті 601 ЦК України повідомило останнього про зарахування грошових вимог ТОВ "ФРАМ КО" до ПАТ "Банк Софійський", які виникли згідно вищевказаних договорів банківського вкладу (депозиту) та договору банківського рахунку, загальна сума яких станом на 22.12.2015р. склала 11849184,18 грн. та 41000,00 дол. США та про припинення грошового зобов'язання товариства перед банком за кредитним договором № 010/32/005 від 23.03.2015 в сумі 12 813 428,41 грн., внаслідок зарахування однорідних грошових вимог заборгованість ТОВ "ФРАМ КО" як позичальника, перед банком погашена у вказаній сумі, а борг перед банком склав 7 461 981,43 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 356 від 25.04.2016 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Софійський" з 25.04.2016 по 24.04.2018 р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Куліша В.М.

Постановою Правління Нацбанку України від 22.04.2016р. № 284 ПАТ Банк Софійський відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ Банк Софійський , а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.12.2015 р. № 235 запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію з делегуванням повноважень тимчасового адміністратора банку.

Водночас, позивачем на підставі ст. 601 ЦК України вчинено правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяви банку від 22.12.2015 р. про припинення зобов'язань товариства перед ПАТ "Банк "Софійський" зі сплати заборгованості за кредитним договором №010/32/005 від 23.03.2015 р., які є припиненими.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання припиненими зобов'язань позивача за Кредитним договором, позивач стверджує про їх припинення повністю внаслідок зарахування зустрічних вимог згідно ст. 601 ЦК України.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору № 010/32/005 від 23.03.2015, договорів банківського вкладу (депозиту) № 020/47/168 від 03.12.2014, № 020/47/57 від 26.02.2015, № 020/47/012 від 16.04.2015, № 020/47/103 від 30.04.2015, № 020/47/69 від 12.03.2015, № 020/47/246 від 07.12.2015, а також договору банківського рахунку № 203 від 06.12.2012 та додаткових угод до них та/ або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення вказаних Договорів та додаткових угод до них на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту укладення Кредитного договору 27.03.2014. між сторонами виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст.1049 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст.1050 ЦК України).

З огляду на зазначене факт отримання позичальником кредитних коштів зумовлює виконання у нього зобов'язання повернути кредитні кошти, а також сплатити проценти за користування ними.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

У позові ТОВ ФРАМ КО зазначає про припинення зобов'язань за кредитним договором внаслідок зарахування зустрічних грошових вимог.

Частиною 2 статті 1050 та статтею 1052 ЦК України передбачено, що позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, у разі прострочення повернення чергової частини позики та сплати процентів, або у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики.

Разом з тим, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.(ч.ч. 1, 3 ст. 203 ГК України). Аналогічні підстави припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав передбачають ч.1 ст. 598 та ст. 601 ЦК України.

Так, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, звернення до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог є волевиявленням суб'єктів правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах тристоронніх правовідносин.

При цьому, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: вимоги сторін мають бути зустрічні (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідні (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Водночас, надсилання на адресу банку вказаної заяви про зарахування зустрічних вимог, на думку суду, не змінює правової природи заліку взаємних грошових вимог як правочину, спрямованого на припинення зобов'язання (погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст).

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що набуття ТОВ ФРАМ КО від Третіх осіб 1-6 вимог до ПАТ Банк Софійський є правомірним в силу ст.ст. 204, 512, 514, 516 ЦК України. Крім того, вказані правочини є чинними і не оспорюються. Тому, як зазначалось судом вище, в силу досліджених судом договорів відступлення прав вимоги від 18.12.2015р. та 22.12.2015 позивач є кредитором ПАТ Банк Софійський щодо вимог, які передбачають повернення грошових коштів.

При цьому суд зазначає, що достатньою умовою вважати зарахування зустрічних вимог завершеним є наявність заяви однієї сторони із повідомленням про це іншої сторони (аналогічна правова позиція відображена в постанові ВГСУ від 09 лютого 2011р. у справі № 21/8-08).

Окрім того, слід зазначити, що у даному випадку в заліку, що проводиться згідно ст. 601 ЦК України грошові кошти взагалі не приймають участь, тобто, не відбувається між сторонами обміну саме грошовими коштами шляхом перерахування на відповідні рахунки, отже, сторони спору не повинні мати в наявності грошові суми, що необхідні для заліку, залік проводиться винятково в документарній формі. Документарна форма заліку не породжує послідуючого обміну коштами, а навпаки передбачає винятково зміну облікових записів щодо заборгованостей в бухгалтерському обліку сторін спору.

Таким чином, зміна облікових записів в бухгалтерському обліку сторін спору щодо погашення взаємних заборгованостей не потребує наявності грошових коштів у Товариства для фізичного розрахунку з банком, отже, і не потребує надання Товариству пріоритету перед іншими кредиторами, які включені до реєстру кредиторів банку і розташовані перед Товариством. За рахунок цих коштів неможливо здійснювати погашення заборгованості банку перед іншими кредиторами, тому взаємозалік ніяким чином не зачіпає інтересів інших кредиторів.

Відтак, станом на 22.12.2015р. строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав достроково за Кредитним договором та договорами банківського вкладу (депозиту) № 020/47/168 від 03.12.2014, № 020/47/57 від 26.02.2015, № 020/47/012 від 16.04.2015, № 020/47/103 від 30.04.2015, № 020/47/69 від 12.03.2015, № 020/47/246 від 07.12.2015, а також договору банківського рахунку № 203 від 06.12.2012, після спливу триденного терміну з моменту отримання банком повідомлень вкладників про дострокове отримання суми вкладів тощо.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог вищезазначеною заявою про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України, та відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15.

Частинами 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином суд доходить висновку, що зобов'язання позивача за Кредитним договором №010/32/011 від 27.03.2014 припинились в сумі 12 813 428,41 з 22.12.2015р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли у банку з договорів банківського вкладу та договору банківського рахунку, про що останній був письмово повідомлений позивачем.

Суд приймає також до уваги те, що постановою Правління Нацбанку України №916 від 22.12.2015р. ПАТ Банк Софійський віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №235 від 22.12.2015р. Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Софійський запроваджено з 23.12.2015 до 22.03.2016 включно процедуру виведення ПАТ Банк Софійський з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію, призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ Банк Софійський Куліша В.М. строком на три місяці з 23.12.2015 до 22.03.2016 р. включно.

При цьому, відповідно до п.5 ст.602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Частиною 6 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до п.3.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012р. Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

З огляду на викладене суд вважає, що заборона здійснення зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації, встановлена ч.5 ст.6 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , не застосовується до спірних правовідносин, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулося 22.12.2015р. тобто до запровадження у банку відповідача тимчасової адміністрації.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 вказаного Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений 22.12.2015р. заявою ТОВ ФРАМ КО №632/17 є нікчемним і був визнаний таким Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Софійський у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань, як і не містять доказів вчинення Уповноваженою особою Фонду дій, пов'язаних із виявленням таких (нікчемних) правочинів, передбачених ч.4 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відтак суд вважає, що зобов'язання позивача з повернення суми кредиту згідно Кредитного договору № 010/32/011 від 27.03.2014 в сумі 12 813 428,41 грн. припинились 22.12.2015р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Суд зазначає, що рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (08131, Києво - Святошинський район, с. Софіїівська Борщагівка, вул. Соборна, 114, код 39443405) за Кредитним договором № 010/32/005 від 23.03.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством Банк Софійський (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; код 38061253) як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (08131, Києво - Святошинський район, с. Софіїівська Борщагівка, вул. Соборна, 114, код 39443405) як боржником (позичальником) в сумі 12 813 428,41 грн. (дванадцять мільйонів вісімсот тринадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень сорок одна копійка) з моменту подання заяви про зарахування зустрічних позовних вимог 22.12.2015 р.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Софійський (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; код 38061253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (08131, Києво - Святошинський район, с. Софіїівська Борщагівка, вул. Соборна, 114, код 39443405) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон