Постанова

від 11.07.2017 по справі 910/20136/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 910/20136/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі№ 910/20136/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" доПублічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. ОСОБА_4 (третя особа-1); 2. Відкритий недержавний пенсійний фонд "Український пенсійний фонд" (третя особа-2); 3. ОСОБА_5 (третя особа-3); 4. ОСОБА_6 (третя особа-4); 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" (третя особа-5); 6. ОСОБА_7 (третя особа-6) провизнання припиненим зобов'язання, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився від третьої особи-1не з'явився від третьої особи-2не з'явився від третьої особи-3не з'явився від третьої особи-4не з'явився від третьої особи-5не з'явився від третьої особи-6не з'явився ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/20136/16 (суддя Селівон А.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - ТОВ "ФРАМ КО") задоволено. Визнано припиненими зобов'язання ТОВ "ФРАМ КО" за кредитним договором № 010/32/005 від 23.03.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Софійський" (далі - ПАТ "Банк "Софійський") як кредитором та ТОВ "ФРАМ КО" як боржником (позичальником) у сумі 12 813 428,41 грн. з моменту подання заяви про зарахування зустрічних позовних вимог 22.12.2015.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ "Банк "Софійський" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/20136/16 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) у задоволенні клопотання ПАТ "Банк "Софійський" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Софійський" на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/20136/16 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/20136/16, ПАТ "Банк "Софійський" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену ухвалу та передати справу до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Банк "Софійський" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.07.2017 о 12 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк "Софійський" пропустило десятиденний строк оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки його прийнято 01.02.2017 та підписано 10.03.2017, а апеляційну скаргу заявником подано 05.04.2017.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, ПАТ "Банк "Софійський" посилалося на те, що повний текст рішення місцевого господарського суду воно не отримало і не мало можливості оскаржити зазначене рішення в межах строку, передбаченого процесуальним законодавством, оскільки не було відомо усіх мотивів суду, якими він керувався при винесенні оскаржуваного рішення. Також ПАТ "Банк "Софійський" зазначило про те, що відповідач ознайомився з повним текстом зазначеного рішення лише 03.04.2017, випадково під час пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ "Банк "Софійський" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з того, що під час оголошення рішення місцевого господарського суду представник відповідача був присутній у судовому засіданні, тому скаржнику було відомо про суть, зміст та мотиви прийнятого рішення, проте апеляційну скаргу подано лише 05.04.2017. Також апеляційна інстанція зазначила, що скаржник не навів обставин, які б перешкоджали йому отримати повний текст рішення місцевого господарського суду, починаючи з 10.03.2017 по 20.03.2017, або ознайомитись із ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень протягом передбаченого законом строку (після підписання повного тексту 10.03.2017).

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали безпідставно не врахував, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у протоколі судового засідання від 01.02.2017 не зазначено, коли буде складено повне рішення (ч. 2 ст. 85 ГПК України), натомість саме рішення підписано лише 10.03.2017, у порушення приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України, та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 15.03.2017, що спричинило подання апеляційної скарги з відповідним пропуском строку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України").

Не врахувавши наведеного та відмовивши скаржнику у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції фактично обмежив суб'єкта оскарження у доступі до апеляційного суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яка встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/20136/16 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/20136/16 скасувати.

Справу № 910/20136/16 передати до Київського апеляційного господарського суду на розгляд.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук