Рішення

від 24.02.2017 по справі 523/6532/14-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6532/14-ц

Провадження №2/523/1136/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2017 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мамренко Г.Г.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі

справу за позовом

за позовом заступника Одеської місцевої прокуратури №4 (раніше прокуратура Суворовського району м.Одеси) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ Тімур Біч Клаб , виконавчого комітету Одеської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності,

Установив:

05 травня 2014 року до суду надійшла дана позовна заява (л. с. 1-9). 12 травня 2014 року ухвалою суду провадження відкрито (л.с.35). 08 жовтня 2014 року судом ухвалено заочне рішення (л.с.79,80-85). 22 грудня 2016 року ухвалою суду заочне рішення від 08.10.2014 р. було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку (л.с.124) за заявою ТОВ Тімур Біч Клаб (л.с.113-117, 121).

Заступник прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 (раніше прокуратура Суворовського району м.Одеси) в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в своєму позові просив поновити строк для звернення з позовом до суду; визнав недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на павільон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований на території гідропарку Лузанівка, загальною площею 99,9 кв.м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці площею 304 кв.м., вартість якої складає 919 189,96 грн; визнав протиправним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006 року, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ Тімур Біч Клаб на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з нежитлової будівлі літ А , загальною площею 99,9 кв. м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці, вартість якої складає 919 189,96 грн. на території Гідпопарку Лузанівка за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0304 га.

Одеська місцева прокуратура №4 посилається на те, що під час проведення перевірки додержання вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства при розміщенні і експлуатації об'єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря. встановлено, що на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського ТОВ Тімур Біч Клаб використовує у комерційних цілях земельну ділянку площею 304 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою. На підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. (№ 17/391-05-11981), ФОП ОСОБА_2 належить право власності на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., розташований на земельній ділянці 304 кв. м. , зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 23.06.2006 року.

26 вересня 2006 р. ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Калінюк О.Б., зареєстрований за № 2027. В наслідок укладеного договору купівлі -продажу, ОСОБА_4 стала власницею 1/2 частини павільйону, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по ? частин павільйону-бару, що 1 зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 05.10.2006 року.

Відповідно до протоколу № 1 від 03.10.2006 року засновниками ТОВ Тімур Біч Клаб є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 За актом прийому-передачі майна 03.10.2006 року передали по 100% своєї частки кожний до Статутного фонду заснованого ними товариства. 10 листопада 2006 року Виконавчий комітет Одеської міської ради видав ТОВ Тімур Біч Клаб свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 99,9 кв. м.

Позивач вказує на те що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року (справа № 17/391-05-11981) задоволено апеляційне подання заступника прокурора Суворовського. району м. Одеси, рішення суду від 29.05.2006 року - скасовано. Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради - задоволено. Апеляційним судом прийнято рішення про знесення самочинного збудованого ФОП ОСОБА_2 за його рахунок будівлі павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 99,9 кв. м., та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 304 кв. м. на території Гідропарку Лузанівка . ФОП ОСОБА_2 у зустрічному позові про визнання права власності на спірний об'єкт - відмовлено.

З урахуванням зазначеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник прокуратури Суворвського району м. Одеси ОСОБА_7 позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві на л.с.1-9, з доповненнями чи уточненнями позивач не звертався.

В судовому засіданні представник Одеської міської ради Танасійчук І.М. підтримав заявлений позов в повному обсязі, з підстав зазначених в позові.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Тімур БічКлаб Дмітрієв Р.Б. повністю заперечував проти задоволення даного позову, просив застосувати строк позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (л.с.150-152) просили розглядати справу за їх відсутністю, відмовивши в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 , відповідно до представленої представником ТОВ Тімур Біч Клаб фотокопії свідоцтва про смерть, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Зі слів представника ОСОБА_9 правонаступників померлого не має, спадщину ні хто не приймав.

При цьому, сторони, у тому числі сторона позивачів, не звертались до суду з будь-якими клопотаннями, заявами щодо процесуальних дій відносно померлого ОСОБА_3

Заслухав сторони, дослідивши представлені документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено наступні обставини :

ФОП ОСОБА_2 набув право власності на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006 року,( справа № 17/391-05-11981), на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., на земельній ділянці 304 кв. м., зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 23.06.2006. (л. с. 16) . 26.09.2006р. ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Калінюк О.Б., зареєстрований за № 2027. (а.с. 17). Згідно до даного договору купівлі-продажу павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою, ОСОБА_4 є власницею 1/2 частини павільйону, а ОСОБА_5 і та ОСОБА_3 є власниками по 1/4 частин павільйону. Право власності останніх зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 05.10.2006. (а.с. 18).

Згідно протоколу №1 від 03 жовтня 2006 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є засновниками ТОВ Тімур Біч Клаб , а за актом прийому-передачі майна 03.10.2006 року передали по 100% своєї частки кожний до Статутного фонду заснованого ними товариства. (а.с. 19,20). ТОВ Тімур Біч Клаб 11.10.2006 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі і підприємців та організацій за № 1 556 102 0000 022581, код 34599015, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 270323 серії АОО. (а.с. 23).

10 листопада 2006 року ТОВ Тімур Біч Клаб отримав від Виконавчого комітету Одеської міської ради свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 99,9 кв. м. (а.с. 26).

Разом с позовом , позивачем також надано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року (справа № 17/391-05-11981), якою скасовано рішення суду від 29.05.2006 року, за апеляційним поданням заступника прокурора Суворовського. району м. Одеси,. Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради - задоволено. Апеляційним судом прийнято рішення про знесення самочинного збудованого ФОП ОСОБА_2 за його рахунок будівлі павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 99,9 кв. м., та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 304 кв. м. на території Гідропарку Лузанівка . ФОП ОСОБА_2 у зустрічному позові про визнання права власності на спірний об'єкт - відмовлено. (а.с. 27-29). Суду не представлено доказів того, що дані рішення виконанні, тобто будівлі знесено.

Суд приймає до уваги заяву представника відповідача Тімур Біч Клаб про застосування строків позовної давності, що порушені позивачем - заступником прокурора при зверненні до суду, вважає зазначені позивачем підстави неприйнятними.

Відповідно до норм статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що встановлено ст.256 ЦК України.

Відповідно до ч.3ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, ч.4 сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В позові висувається також і вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу.А, спірний договір укладено 26.09.2006 року, тому строк позовної давності сплив 25.09.2009 року.

Як передбачено ч.1 ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Щодо позовної вимоги недійсності та скасування свідоцтва про право власності слід зауважити, що оскаржуване свідоцтво видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2006 р. та строк позовної давності сплив 09.11.2009 р.

Тобто, розгляд справи № 916/1374/13з травня 2013 року Господарським судом Одеської області жодним чином не впливає на перебіг строку позовної давності у даній справі.

Крім того, суд зазначає , що держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб, забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, що відображено в нормах прямої дії - статті 21,41 Конституції України.

Стаття 3 ЦК України встановлює загальні засади цивільного законодавства , а саме : неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України та законом ; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом ; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 13 ЦК України передбачає , що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція ; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов,язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом..

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Європейський суд зробив висновок , що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Оспарюване позивачем Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006 р., яке видав Виконавчий комітет Одеської міської ради - є органом публічної влади, відповідно до приписів Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначающих, що це орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено статтею 45 ЦПК України та статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

З урахуванням з,ясованого, суд вважає недоведеною правомірність представництва в суді інтересів Одеської місцевої ради як інтересів держави з боку Одеської місцевої прокуратури №4 (раніше прокуратура Суворовського району м.Одеси).

Відповідно до ст.. 5 Конституції України встановлено, що народ України здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Положеннями ст.. 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні, що регламентовано ст.. 7 Конституції України. Зазначені положення Конституції розтлумачені в рішенні Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад. Відповідно до абзацу 2 частини 5 мотивувальної частини зазначеного рішення КСУ за чинною Конституцією України політико-правову природу місцевих рад принципово змінено: вони не є органами державної влади, а представницькими органами місцевого самоврядування, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Аналогічна позиція закріплена в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 1-9/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування.

Стаття 140 Конституції України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Суд вважає, що позивачем по справі - це заступником прокурора безпідставно ототожнюються поняття державних інтересів та інтересів територіальної громади.

Тобто, ті порушення законодавства на які посилається позивач - заступник прокурора, в будь-якому випадку відносяться до власних повноважень Одеської місцевої ради та не можуть бути підмінені інтересами держави, так як не являються делегованими повноваеннями органу виконавчої влади.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в повному обсязі, застосувавши позовну давність, сплив якої є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 8, 10, 11, 14, 57-64, 77,169, 158, 209, 212- 215, 218, 294 ЦПК України , ст.ст.3,6,11-16, 256-257, 260, 267, ЦК України, суд,

Вирішив:

Позов заступника Одеської місцевої прокуратури №4 (раніше прокуратура Суворовського району м.Одеси) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ Тімур Біч Клаб , виконавчого комітету Одеської міської ради , про поновлення строків звернення до суду, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на павільон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 розташований на території гідропарку Лузанівка, загальною площею 99,9 кв.м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці площею 304 кв.м., вартість якої складає 919 189,96 грн., про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 10.11.2006 року видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ Тімур Біч Клаб на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з нежитлової будівлі літ А , загальною площею 99,9 кв. м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці, вартість якої складає 919 189,96 грн. на території Гідпопарку Лузанівка за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0304 га. - залишити без задоволення в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя