Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/6580/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/6580/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі№ 910/6580/16 Господарського судуміста Києва за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Барс -2000" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прозобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників: прокуратуриГришина Т.А.- посвідч. № 044815; позивачаБаранов М.С. - предст. дов. від 30.01.2017; відповідачаГлущенко М.М. -предст. дов. від 04.01.2017; третьої особине з'явились ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована на вул. Електротехнічній у Деснянському районі міста Києва під розміщення та експлуатацію споруд автомобільного газозаправного пункту, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан. Позов мотивовано тим, що відповідач використовує земельну ділянку всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України за відсутності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи користування для розміщення та експлуатації споруд автомобільного газозаправного пункту, без оформлення документів на підтвердження права користування земельною ділянкою, без необхідної дозвільної документації; порушене право позивача як землекористувача підлягає захисту в порядку статті 212 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що позовні вимоги не ґрунтуються на належних доказах в підтвердження допущеного відповідачем порушення; спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Деснянського району міста Києва та 01.01.2016 між вказаним підприємством та відповідачем укладено договір про надання послуг № 2, предметом якого є тимчасове розташування майна (авто газозаправного пункту), відтак, відповідач належним чином здійснює свою господарську діяльність на підставі чинного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс -2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована на вул. Електротехнічній у Деснянському районі міста Києва, яка використовується під розміщення споруд автомобільних газозаправних пунктів, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнуто судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (судді Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції Заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не врахував, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, в порушення порядку набуття та реєстрації права користування земельними ділянками передбаченого статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України; суд дійшов помилкового висновку щодо недоведеності позову та факту самовільного зайняття земельної ділянки та помилково визнав акт обстеження земельної ділянки від 14.03.2016 № 16-0508-03 неналежним доказом використання відповідачем земельної ділянки площею 0,01 га по вул. Електротехнічній у Деснянському районі міста Києва, що знаходиться в межах земельної ділянки 62:021:129 на тротуарі біля заїзду на територію КП ШЕУ Деснянського району.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказав, що вважає безпідставними та заперечує доводи касаційної скарги, усно у судовому засіданні просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що на підставі запиту Київської місцевої прокуратури № 3 від 11.03.2016 № 1023 вих16 посадова особа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провела обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Електротехнічна у Деснянському районі м. Києва, код ділянки 62:021:129, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 16-0508-03 від 14.03.2016, за змістом якого документ на користування вказаною вище ділянкою - відсутній, цільове призначення - не визначено, фактичне використання - розміщення споруд АГЗП, площа згідно з відводом - відсутня, площа по факту - 0,01 га, базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки - 1228,64 грн. В акті обстеження земельної ділянки № 16-0508-03 від 14.03.2016 також зазначено, що згідно з базою даних міського земельного кадастру земельна ділянка на вул. Електротехнічній у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:021:129) площею 0,0894 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування; під час обстеження з виїздом на місце встановлено, що на території земельної ділянки 62:021:129, на тротуарі біля заїзду на територію КП "ШЕУ" Деснянського району, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,01 га розміщені споруди автомобільного газозаправного пункту Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (АГЗП); рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки під розміщення АГЗП у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала; інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України, в міському земельному кадастрі відсутня, при використанні земельної ділянки під розміщення та експлуатацію споруд АГЗП вбачається порушення вимог земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки.

Акт обстеження підписаний посадовою особою Департаменту земельних ресурсів ОСОБА_9

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав доведеними належним чином обставини використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів; відтак, оскільки спірна земельна ділянка не була відведена згідно з вимогами чинного законодавства відповідачу для розміщення споруд автогазозаправочного пункту, таке майно підлягає знесенню. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Деснянського району міста Києва.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду, дійшовши висновку, що прокурор та позивач не надали належних та допустимих доказів самовільного використання саме відповідачем спірної земельної ділянки, а акт обстеження земельної ділянки складений з порушенням законодавства та не може бути належним та допустимим доказом самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки в разі порушення відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення відповідача та скласти за її результатами акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; інших доказів того, що саме відповідач займає земельну ділянку, позивач не надав.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними та помилковими з огляду на таке.

Відповідно до приписів статей 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок. За змістом статті 10 вказаного Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Водночас за змістом частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Передбачене статтею 152 Земельного кодексу України право власника земельної ділянки вимагати усунення порушення його прав на землю не обумовлюється обов'язковою наявністю попередньо складених актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель для звернення з відповідним позовом.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

На підтвердження наведених у позовній заяві підстав позову - знаходження на території земельної ділянки 62:021:129, на тротуарі біля заїзду на територію КП ШЕУ Деснянського району належних відповідачу споруд автомобільного газозаправного транспорту - надано акт обстеження, складений спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, та інформацію про відсутність рішення про передачу цієї земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування під розміщення газозаправного пункту, як і відсутність оформлених прав на земельну ділянку.

Здійснюючи аналіз відповідності акта обстеження земельної ділянки № 16-0508-03 від 14.03.2016, суд апеляційної інстанції вказав, що обстеження земельної ділянки із складанням акта обстеження у відповідності до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 може відбуватись лише для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, або для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди, а у інших випадках проводиться перевірка зі складанням акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у якому мають міститися пояснення фізичних, юридичних осіб з приводу виявлення порушення.

Однак суд апеляційної інстанції, покликаючись на невідповідність наданого акта обстеження земельної ділянки вимогам законодавства про порядок проведення перевірки органом самоврядного контролю, залишив поза увагою, що позов у цій справі подано в інтересах держави в особі Київської міської ради як власника земельної ділянки на захист її порушеного права на земельну ділянку через використання відповідачем, а не в межах реалізації Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) покладених на нього функцій з вжиття заходів з усунення виявлених порушень законодавства (розділи 6 та 7 вказаного вище Порядку).

Відтак, суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову не перевірив та не спростував мотивовано обставини, наведені у позовній заяві та встановлені судом першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не проаналізував належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, не надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов не обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги, скасувавши рішення місцевого господарського суду.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі №910/6580/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук