Рішення

від 19.07.2006 по справі 1/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.06                                                                                 Справа № 1/143.

Суддя Н.М.Зюбанова, розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  "Валді-Експерт", м. Донецьк

до Приватного підприємства "Хімпостачальник", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення  17810 грн. 89 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;    

від відповідача –Попов Є.В., дов. від 01.01.06 б/н;

                             Красюк Р.О., дов. від 01.01.06 б/н;

                                                                 в с т а н о в и в:

Суть спору: про стягнення  17319 грн. 44 коп. пені та 491 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.05.05 № 27/05-2.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 18.07.06 до 19.07.06, 14-30.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з посиланням на:

-  розбіжності щодо проведення платежів по рахунках №№ 2507, 2529 за даними позивача та його платіжними документами;

- невідповідність розрахунку пені вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" щодо розміру пені;

- пропуск позивачем строку звернення з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Позивач у  письмово викладених запереченнях на відзив відповідача за листом від 04.07.06 зазначає, що при обчисленні сум, заявлених до стягнення, були враховані усі оплати боргу, здійснені відповідачем. При цьому позивач вказує, що він "не вимагає стягнення штрафних санкцій, а вимагає стягнення боргу за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 1% від суми боргу, за кожен день прострочки виконання грошового зобов"язання у відповідності до ст. 625 ЦК України.

За листом від 14.07.06 № 2-Б позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача 1% за користування товарним кредитом у сумі 14392 грн. 62 коп., пеню за прострочку грошових зобов"язань у сумі 740 грн. 54 коп.

Дослідивши обставини справи, додатково надані  документи,  суд  прийшов до наступного.

Між Товариством з обмеженою. відповідальністю "ТЗК-Валді" /первісний кредитор/ та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Валді-Експерт" /новий кредитор/ було укладено договір відступлення права вимоги від 03.02.06, за умовами якого первісний кредитор передав, а позивач у справі прийняв права вимоги з відповідача належного виконання зобов"язань, зокрема, сплати неустойки, пені та штрафних санкцій за договором від 27.05.05 № 27/05-2 у сумі 18237 грн. 93 коп. , що передбачено  п. 3 договору.

При цьому слід зазначити, що  позивачем було складене повідомлення про відступлення права вимоги від 10.02.06, яке направлене відповідачу.

Що стосується прийнятих сторонами зобов"язань за договором від 27.05.05 № 27/05-2, то вони полягають у наступному. За предметом даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЗК Валди" /продавець/  зобов"язалось передати Приватному підприємству "Хімпостачальник" товар згідно специфікації. При цьому сторони обумовили, що розрахунки мають проводитися так –відповідач сплачує продавцю вартість товару  на протязі 7 банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури /п. 3.3 договору у редакції додаткової угоди від 15.06.05/. При здійсненні оплати після зазначеного строку така оплата є відстроченою; при відстрочці оплати за даним договором з відповідача стягуються проценти за користування товарним кредитом у розмірі 1 % за кожен день відстрочки /п. 3.4 договору/.

У відповідності до п. 5.2 договору у редакції додаткової угоди від 15.06.05 сторонами передбачено відповідальність за неналежне виконання п. 3.3 договору у вигляді пені у розмірі 1 % від суми невиконаного зобов"язання.

При розгляді даної справи господарський суд неодноразово витребував від позивача розрахунок зазначеної у договорі уступки права вимоги суми 18237 грн. 93 коп. Позивачем не було наданого окремого розрахунку на дану суму, але з наявних у справі  письмових пояснень позивача вбачається, що даній  сумі  дорівнюють 17319 грн. 44 коп. процентів  /арк. справи 9/ + 491 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань /арк. справи 10/ +  427 грн. 04 коп. неустойки.   

Також слід зазначити, що під час розгляду справи у суді між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЗК-Валди" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валді-Експерт" 31.05.06 було укладено додаткову угоду до договору уступки права вимоги, за умовами якої п. 3 договору було змінено та після слів "штрафні санкції" доповнено словами "а також сплати індексу інфляції". Таким чином на час слухання справи відповідач набув права вимоги з відповідача  неустойки, пені, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань.

Оцінивши матеріали справи, додатково надані сторонами документи, вислухавши представників відповідача, суд вважає, що позов є обґрунтованим частково з огляду на наступне.

Так, у відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.  

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено при розгляді справи, при проведенні розрахунків відповідачем за одержаний від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-Валди" товар ним було допущено прострочку у справі виставлених продавцем рахунків-фактури, що підтверджено відповідними платіжними  дорученнями про перерахування коштів.

У зв"язку з тим, що за змістом договору уступки права вимоги його сторонами було конкретизовано, що предметом угоди є права вимоги неустойки, пені, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, то суд виходить саме з того, що обґрунтованими можуть бути вимоги про стягнення неустойки, пені, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, що підтверджені розрахунками, складеними у відповідності до умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.05.05 /у редакції додаткової угоди від 15.06.05/ та фактичних обставин проведення розрахунків.

Заявлені позивачем за позовною заявою вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 491 грн. 45 коп. є обґрунтованими на час слухання справи, а не звернення до суду, оскільки право вимоги щодо них позивач отримав 31.05.06 з укладанням додаткової угоди. Тому у цій частині позов задовольняється судом, але судові витрати покладаються у цій частині на позивача.

Вимоги про стягнення пені у сумі 740 грн. 54 коп. за розрахунком, наданим 14.07.06, задовольняються частково на суму 709 грн. 77 коп., оскільки з нього судом виключені проценти за користування товарним кредитом  через п. 5.2 договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.05.05 у редакції додаткової угоди від 15.06.05, яким передбачено відповідальність у вигляді пені за невиконання п. 3.3 договору, що регулює умови оплати вартості товару на відміну від п. 3.4, у якому йдеться про стягнення процентів за користування товарним кредитом.  

Щодо решти позовних  вимог  з врахуванням  їх уточнення за заявою від 14.07.06, то у цій частині у задоволенні позову слід відмовити, оскільки у позивача відсутнє право вимоги з відповідача процентів за користування товарним кредитом /п. 3.4 договору/. Передбачені п. 3.4 договору купівлі-продажу проценти за користування товарним кредитом не є штрафними санкціями, про що зазначає сам позивач у своєму уточненні за заявою від 14.07.06.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково у сумі у зазначених вище сумах з віднесенням судових витрат на відповідача  у частині пені  згідно  ст. 49 ГПК України.

Позивачу підлягає до повернення з державного бюджету України 0,89 грн. зайве сплаченого державного мита згідно квитанції від 12.04.06.

На підставі викладеного, ст. 525, ст. 526 ЦК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93,  керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Хімпостачальник", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 10, код ЄДРПОУ 13395997 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Валді-експерт", м. Донецьк, вул. Щорса, 65а,  код ЄДРПОУ 33792395  –709 грн. 77 коп. пені, 491 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань, 7 грн. 10 коп. державного мита та 4 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти  позову відмовити.

4. Повернути позивачу з державного бюджету України 0,89 грн. зайве сплаченого державного мита згідно квитанції від 12.04.06. На повернення державного мита надати довідку, оскільки оригінал останньої  знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Суддя                                                                      Н.М.Зюбанова