Постанова

від 01.03.2017 по справі 911/2804/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 911/2804/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача : Ситайло Н.В. - дов. №149 від 30.01.2017р.

від відповідача : Секелик Л.В. - дов. б/н від 01.09.2016р.

Матющенко М.В. - дов. б/н від 01.09.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2016р.

у справі № 911/2804/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Центр транспортної логістики"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"

про повернення майна з користування та стягнення 1279098,70 грн.

В судовому засіданні 01.03.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" (далі - відповідач) про повернення майна з користування та стягнення 1 279 098,70 грн.

Позивач просить зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" повернути на митну територію України вагони №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 та стягнути з відповідача заборгованість за користування вказаними вагонами за межами території України станом на 31.05.2016р. в сумі 1 067 995,30 грн. та 211 103,40 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2016р. у справі №911/2804/16 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Росер" повернути на митну територію України вагони №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" заборгованість за користування вагонами №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 за межами території України в сумі 1 067 995,30 грн., 211 103,40 грн. пені та 20 564,48 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Апелянт зазначає про безпідставне визнання ПАТ Укрзалізниця правонаступником ДП Український центр залізничних рефрижераторних перевезень Укррефтранс та ДП Український транспортно-логістичний центр згідно договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах №2005/943-20/2, укладеного між УТЛЦ, Укррефтранс та відповідачем.

Крім того, на його думку, не досліджені обставини відсутності підстав для нарахування плати за користування вагонами, починаючи з лютого 2013р. по серпень 2016р., та не застосовано спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 15.12.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.02.2017р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.02.2017р., згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено, у відповідності до ст. 77 ГПК України у справі оголошено перерву на 01.03.2017р.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2017р. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та доповненнях до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець), Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (ДП "Укррефтранс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росер" (Замовник, відповідач) укладено Договір від 17.12.2012р. № 2005/943-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах (далі - Договір).

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня державної реєстрації.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р., прийнятої відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, в т.ч. і на базі Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр".

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015р. затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", пунктом 2 якого визначено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015р. відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація ПАТ Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа , увійшло, зокрема, Державне підприємство Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень Укррефтранс (код ЄДРПОУ 24210297) та Державне підприємство Український транспортно-логістичний центр , код ЄДПРОУ 34619229.

Філія Центр транспортної логістики (код ЄДРПОУ ВП 40123465) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - ПАТ Укрзалізниця .

Частиною 4 статті 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

18.08.2015р. Міністерством інфраструктури України відповідно до ст.107 ЦК України був затверджений передавальний акт, згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємств, після їх реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ Укрзалізниця .

Таким чином, правонаступником всіх прав та обов'язків за Договором від 17.12.2012р. № 2005/943-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до пункту 2.7 Положення про філію "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 26.02.2016р. №123, філія має право від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених статутом Товариства та цим Положенням.

Позивач зазначає, що в лютому 2013р., на виконання умов Договору, Основним виконавцем, правонаступником якого є позивач, було організовано перевезення, платником якого виступало ТОВ "Росер" (відповідач), в тому числі, зі станції Сорока Одеської залізниці на станцію Актобе Казахстанської залізниці було здійснено відправлення вантажу "цукор-пісок" у вагонах №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 (далі - Вагони).

Вантажоодержувачем вантажу згідно з накладними №41990649, №41990656, №41990680, №41990672, №41990664 виступало ТОО "МС Импорт Экспорт".

Право Замовника самостійно укладати договори про організацію перевезень вантажів із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів та виконувати всі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів, передбачено підпунктом 2.3.2 Договору.

Разом з тим, Замовник зобов'язаний при організації перевезень за межі України передбачати в договорах з вантажоодержувачем обов'язкове повернення вагонів на територію України за перевізними документами, якщо не встановлено іншого порядку (підпункт 2.2.11 Договору), а також Договором передбачено відповідальність сторони, яка залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим Договором, перед іншими сторонами за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою стороною, як за свої власні (пункт 4.6 Договору).

Одним з основних обов'язків Замовника, згідно з Договором, є здійснення або сприяння здійсненню відправлення в порожньому стані вагонів за перевізними документами зі станцій, розташованих на залізницях інших держав (підпункт 2.2.8 Договору) та обов'язок сприяти поверненню із-за кордону вагонів власності Співвиконавця (ДП "Укррефтранс", правонаступником якого є ПАТ "Укрзалізниця"), що передбачено п.п. 2.2.10 Договору.

Згідно п.п. 2.2.4 Договору Замовник зобов'язаний для ефективного використання вагонів організовувати своєчасну передачу порожніх вагонів з під'їзних колій на станції залізниць укрупненими групами.

Враховуючи вищевикладене, порожні вагони підлягали поверненню на митну територію України з моменту вивантаження вантажу.

Підпунктом 2.2.10 Договору передбачено, що Замовник (ТОВ "Росер") зобов'язаний вносити плату за користування вагонами за час перебування їх за межами України за цінами, узгодженими цим договором, крім випадків отримання плати Укрзалізницею або Основним виконавцем за окремими договорами з іншими юридичними особами.

Розмір попередньої оплати за користування вагонами за межами України визначається та стягується з Замовника за розрахунковий час користування вагонами за межами України, який розраховується відповідно до статті 14 Розділу II УМВС - доба за кожні 200 тарифних кілометрів, що розпочались, в межах кожної залізниці, що приймає участь в перевезеннях.

Остаточний розрахунок за користування вагонами за межами України здійснюється за фактичний час користування з моменту передачі вагону на інозалізницю на прикордонній станції України.

Оскільки сторонами договору було узгоджено вартість та порядок нарахування плати за користування вагонами за межами України, договір в цій частині є чинним та під сумнів сторонами не ставився, уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками підприємств протоколи погодження договірної ціни, в тому числі і за користування вагонами за межами України, які є додатками до договору (п.п.10.1,10.2,10.3) і є невід'ємною частиною договору, посилання апелянта на відсутність його обов'язку з оплати за користування вагонами за межами України не ґрунтується на матеріалах справи.

Про перетин Вагонами кордону України з Російською Федерацією на станції Тополі Південної залізниці свідчать відмітки у перевізних документах УМВС.

Підпунктом 3.4.6 Договору в редакції додаткової угоди №11 від 12.03.2015р. передбачено, що Основний виконавець надає Замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць, в яких, зокрема, відображається плата за користування вагонами за межами України, плата за послуги Основного виконавця.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору акти наданих послуг №1 від 31.01.2015р., №10 від 31.10.2015р., №12 від 31.12.2015р., №1 від 31.01.2016р., №2 від 29.02.2016р., №3 від 31.03.2016р., №4 від 30.04.2016р., №5 від 31.05.2016р. неодноразово надсилались поштовим зв'язком, підтвердженням чого є чеки №0303803992030 (22.03.2016р., повідомлення про поштове вручення 28.03.2016р.), №0303804720475 (14.06.2016р.) та відповідні описи вкладення, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 3.4.7 Договору Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати Основному виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг із зауваженнями.

Однак, ТОВ "Росер" підписані акти наданих послуг не були повернуті Основному виконавцю, також не було надано зауважень щодо надання послуг, наведених в актах.

Згідно з умовами Договору, у випадку якщо одна із Сторін не підписала акт наданих послуг протягом 15 днів з дня їх складання без письмового обґрунтування, акт наданих послуг вважається затвердженим обома Сторонами.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Росер" за користування вагонами №№24195612, №24628331, №24537417, 24350878, 24272809 за межами України з урахуванням залишку передоплати та зарахованих коштів становить 1 067 995,30 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку та розрахунком ціни позову.

Підпунктом 2.2.7 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2015р. з метою опрацювання звернення ДП "Укррефтранс" щодо повернення п'яти критих вагонів зі станції Актобе КЗХ в Україну, відбулась нарада представників ДП "УТЛЦ" та ТОВ "Росер", в ході якої ТОВ "Росер" погодилось з претензіями ДП "УТЛЦ" про невиконання п.2.2.10 договору щодо повернення вагонів на територію України та інших умов Договору та було вирішено, що ТОВ "Росер" проводить подальшу роботу щодо зняття арешту з вагонів та поверненню їх на територію України, невідкладно починає вносити плату за використання відповідних вагонів та у термін до 15.04.2015р. надає до ДП "УТЛЦ" графік погашення заборгованості.

Крім цього, ТОВ Росер зобов'язалося сумісно з ДП УТЛЦ підготувати проект листа до правоохоронних органів Республіки Казахстан, керівництву Казтеміртранс з проханням сприяти поверненню вагонів в країну-власницю, а також недопущенню таких випадків у подальшому.

Результати наради та відповідні домовленості сторін оформлені протоколом наради від 08.04.2015р., підписаним уповноваженими представниками наради - заступником голови комісії з реорганізації - першим заступником директора УТЛЦ Мірошніковим А.М. та директором ТОВ Росер Рожок С.С.

Однак вагони не були повернуті на прикордонну станцію України та кошти для погашення заборгованості за користування вагонами за межами території України на рахунок ПАТ "Укрзалізниця" не надходили.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, передбаченого п. 6.1. Договору, позивач надіслав відповідачу поштою претензію від 13.11.2015р. №УТЛЦ-15/419 та лист-вимогу від 18.03.2016р. №УТЛЦ-10/814, які залишені без відповіді та задоволення.

Заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що позов подано не уповноваженою особою, оскільки ПАТ "Укрзалізниця" в розумінні чинного законодавства на дату подання позову не є правонаступником ані Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", ані Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" за Договором від 17.12.2012р. № 2005/943-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах, оскільки, як зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "УТЛЦ" припинено 17.10.2016р., а ДП "УТЛЦ" лише перебуває у стані припинення.

У зв'язку з цим відповідач стверджує, що з огляду на ст. 25 ГПК України підставою для правонаступництва є виключно факт припинення юридичної особи.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки в даному випадку має місце матеріальне, а не процесуальне правонаступництво.

Зокрема, позов подано Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як правонаступником УКРРЕФТРАНС та ДП "УТЛЦ", на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" згідно з постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Частиною 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено на базі майна УКРРЕФТРАНС та ДП "УТЛЦ", в ході ліквідаційної процедури яких майно передано позивачу за відповідним передавальним актом, затвердженим Міністром інфраструктури України 18.08.2015р.

З огляду на норми чинного законодавства, матеріальне правонаступництво, тобто яке виникає внаслідок утворення юридичної особи на базі майна іншої юридичної особи, з послідуючою реорганізацією чи ліквідацією останньої, не пов'язано з моментом припинення такої юридичної особи.

При цьому має значення факт створення юридичної особи та визначення обсягу майна, прав та обов'язків, які переходять до неї від інших юридичних осіб та фактичне їх передання. Технічне завершення процедури ліквідації після передання майна, прав та обов'язків, не впливає на факт та обсяг набуття новоствореною юридичною особою правонаступництва.

Заперечення відповідача стосуються підстав процесуального правонаступництва, тобто заміни сторони у справі її процесуальним правонаступником, що у справі не відбувалось, оскільки позов подано новоствореною юридичною особою вже з набутим обсягом правонаступництва.

Державне підприємство Український транспортно-логістичний центр ліквідовано, про що 17.10.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10701120021045121.

Згідно з даними реєстру, правонаступником державного підприємства Український-транспортно логістичний центр є публічне акціонерне товариство Українська залізниця (код ЄДРПОУ40075815).

Наказом Укрзалізниці від 30.11.2015р. №512-ц/од Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту 01.12.2015р. перераховано всі залишки грошових коштів та грошових зобов'язань з рахунків ДП УТЛЦ на рахунок ПАТ Укрзалізниця .

З огляду на норми чинного законодавства, матеріальне правонаступництво, тобто яке виникає внаслідок утворення юридичної особи на базі іншої юридичної особи, з послідуючою реорганізацією чи ліквідацією останньої, не пов'язано з моментом припинення такої юридичної особи. Технічне завершення процедури ліквідації після передання майна, прав та обов'язків не впливає на факт та обсяг набуття новоствореною юридичною особою правонаступництва.

На підтвердження належності ПАТ Укрзалізниця спірних вагонів, позивачем додано до матеріалів справи наказ ПАТ Укрзалізниця від 01.12.2015р. №038 та додаток до нього із переліком майна, де містяться номери спірних вагонів, наказ Укрзалізниці від 26.12.2011 №681-ц, акти прийому - передачі основних засобів - спірних вагонів, у зв'язку з чим доводи апелянта про відсутність належних доказів передачі спірних вагонів є необґрунтованими.

Відповідач також зауважував, що в Актах наданих послуг №1 від 31.01.2015р., №10 від 31.10.2015р., №12 від 31.12.2015р., №1 від 31.01.2016р., №2 від 29.02.2016р., №3 від 31.03.2016р., №4 від 30.04.2016р., №5 від 31.05.2016р. не міститься печатка та підпис УКРРЕФТРАНС, як сторони договору, тому такі акти не можуть вважатися доказами передання та користування вагонами. Крім того, позивачем не надано й інших документів, якими би підтверджувалось надання відповідачу вагонів у користування.

Колегія суддів зазначає, що відповідні акти складались між Основним виконавцем та Замовником щодо надання послуг з організації перевезень вантажів, тобто в частині, яка стосувалась прав та обов'язків Основного виконавця за Договором.

Такі акти за січень 2015р. та жовтень 2015р. складені та підписані представником Основного виконавця - ДП "УТЛЦ", починаючи з грудня 2015р., відповідні акти складені та підписані в обсягах, що за Договором покладались на Основного виконавця, його правонаступником - позивачем.

Підпунктом 3.4.6 Договору передбачено, що Основний виконавець надає Замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць, в яких, зокрема, відображається плата за користування вагонами за межами України, плата за послуги Основного виконавця.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів перетину вагонами кордону України, позивачем надано відповідні пояснення та докази, зокрема, факт перетину вагонами №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 кордону України підтверджується відміткою у накладній УМВС (наявні у матеріалах справи), а саме штемпелем перехідної станції Тополі Південної залізниці: 16.02.2013р.: вагон №24195612 (накладна УМВС №41990649); вагон №24628331 (накладна УМВС №41990656); 17.02.2013р.: вагон №24350878 (накладна УМВС №41990680); вагон №24272809 (накладна УМВС №41990672), вагон №24537417 (накладна УМВС №41990664).

Як вбачається з переліків перевізних документів по перевезенням замовника ТОВ "Росер" за договором від 17.12.2012р. №2005/943-2012 сума розрахункового часу за користування вагонами №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809 за межами України за 20 діб складає 17 904,00 грн. з урахуванням ПДВ (дата накладних УМВС - 12.02.2013р.). Зокрема, по кожному вагону окремо: вагон №24195612: 2 984,00 грн.+596,00 грн. = 3 580,80 грн.; вагон №24628331: 2 984,00 грн.+596,00 грн. = 3 580,80 грн.; вагон №24537417: 2 984,00 грн.+596,00 грн. = 3 580,80 грн.; вагон №24350878: 2 984,00 грн.+596,00 грн. = 3 580,80 грн.; вагон №24272809: 2 984,00 грн.+596,00 грн. = 3 580,80 грн.

Сторонами без розбіжностей підписано Акт наданих послуг №2 від 28.02.2013р., в якому відображено плату за організацію замовленого перевезення, в тому числі й плату за користування вагонами за межами України за розрахунковий час, визначений умовами Договору.

Дана оплата та підписаний сторонами зазначений акт свідчить про те, що ТОВ "Росер" замовив послуги з організації перевезення вантажів, в тому числі взяв у користування вагони №№24195612, 24628331, 24537417, 24350878, 24272809.

Також, апелянт стверджує, що укладений між сторонами Договір є договором перевезення, і до спорів, які виникають з такого Договору, мають застосовуватись особливості вирішення спорів, які випливають з договору перевезення, зокрема, щодо позовної давності.

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 137 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів можуть бути подані відповідно до встановленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Відповідач стверджує, що зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Апелянт також наголошує, що відповідно до Додатку № 1 від 17.12.2012р. до Договору, зокрема до переліку додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів входить надання послуг, пов'язаних з перевезенням експортно-імпортних та транзитних вантажів (користування вагонами, зберігання вантажів, подача й забирання вагонів тощо) при переробці цих вантажів за прямим варіантом (вагон-судно).

Відповідно до Додатку № 2 від 17 грудня 2012р. до Договору між сторонами була погоджена вартість послуг з організації перевезення вантажів, яка зокрема включає в себе тариф на перевезення вантажів, додаткові збори, пов'язані із перевезенням вантажів, які включені до перевізного документу, плату за користування вагонами за межами України та її розмір.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку має місце комбінований договір і відносини щодо користування вагонами випливають саме з відносин організації перевезень, а не самого перевезення вантажу.

З умов Договору не вбачаються взаємовідносин позивача з відповідачем як з вантажовідправником.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов 'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 2 ст. 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визначається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-господарського призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Частиною 4 цієї статті встановлено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Як визначено п. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Як вбачається зі змісту укладеного Договору, такий договір укладений щодо надання послуг з організації перевезень вантажів, містить в собі елементи різних договорів, до яких у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини.

З огляду на зміст прав та обов'язків Основного виконавця за Договором, не вбачається зобов'язань безпосередньо щодо перевезення вантажу, зокрема, не визначено, що Основний виконавець приймає на себе зобов'язання як перевізник вантажу.

Натомість, з огляду на обсяг прав та обов'язків Основного виконавця і Співвиконавця за Договором, їх роль полягає у розробленні ефективних логістичних схем, планів перевезень, організації та забезпечення замовника придатним у комерційному та технічному відношенні вагонами (облік, ремонт) для виконання вантажних операцій Замовника.

В той же час, одним з основних обов'язків Замовника, згідно з Договором, є здійснення або сприяння здійсненню відправлення в порожньому стані вагонів за перевізними документами зі станцій, розташованих на залізницях інших держав (підпункт 2.2.8 Договору) та обов'язок сприяти поверненню із-за кордону вагонів власності Співвиконавця (ДП "Укррефтранс", правонаступником якого є ПАТ "Укрзалізниця"), що передбачено п.п. 2.2.10 Договору.

ТОВ Росер , згідно з умовами підпункту 2.2.11 Договору, зобов'язаний при організації перевезень за межі України передбачати в договорах з вантажоодержувачем обов'язкове повернення вагонів на територію України за перевізними документами, якщо не встановлено іншого порядку.

Підпунктом 2.2.19 Договору Замовник (ТОВ Росер ) зобов'язаний до дати прибуття завантаженого вагону на станцію призначення надавати вантажоодержувачу інформацію, отриману від Основного виконавця щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження на станцію наступного навантаження або на станцію тимчасового відстою.

Як вбачається з матеріалів справи, клієнт ТОВ Росер - Т00 МС Импорт Экспорт (Вантажоодержувач згідно з перевізними документами) надав заявку від 25.02.2015р. на подачу спірних п'яти вагонів на під'їзний шлях СВХ ТОР Делдал .

Позивач вважає, що саме такі дії сторони договору - ТОВ Росер призвели до ситуації, що склалась, та зробили неможливим вирішення питання повернення вагонів у співпраці з Казахською залізницею, оскільки АТ Національна компанія Казахстан Темір Жоли не має права втручатись в господарську діяльність СВХ ТОР Делдал , під'їзні колії якого є об'єктами приватного користування та знаходиться в приватній власності (копія листа АТ НК Казахстан Темір Жоли від 16.06.2015 №ЦРМ-16-03/6654 міститься в матеріалах справи).

Договором передбачено відповідальність сторони, яка залучила третю особу до виконання свого зобов'язання за цим Договором, перед іншими сторонами за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою стороною, як за свої власні (пункт 4.6 Договору).

Як встановлено судом, 08 квітня 2015р., з метою опрацювання звернення ДП Укррефтранс щодо повернення п'яти критих вагонів зі станції Актобе КЗХ в Україну, відбулась нарада представників ДП УТЛЦ та ТРВ Росер .

У ході наради ТОВ Росер погодилось з претензіями ДП УТЛЦ щодо невиконання умов Договору та вирішено, що ТОВ Росер проводить подальшу роботу щодо зняття арешту з вагонів та поверненню їх на територію України, невідкладно починає вносити плату за використання відповідних вагонів та у термін до 15.04.2015р. надає до ДП УТЛЦ графік погашення заборгованості (протокол наради від 08.04.2015р. міститься у матеріалах справи).

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про те, що відповідно до ст.613 ЦК України підстави для нарахування плати за користування вагонами відсутні, оскільки вони вибули з користування Відповідача з незалежних від нього обставин і виключно в компетенції власника вагонів на сьогоднішній день є повернення свого власного майна, є безпідставними.

Відтак, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо обов'язків власника майна, не є належними з огляду на те, що правовий порядок власності на майно та виконання сторонами умов договору від 17.12.2012р. №2005/943-2012 є різними за правовою природою.

З огляду на зміст прав та обов'язків сторін вбачається, що за відповідним Договором передбачено надання послуг з організації перевезень, тобто вантажних операцій Замовника, які безпосередньо виконуються Замовником в наданих залізницею вагонах.

Натомість, з умов Договору вбачається, що саме відповідач здійснює перевезення вантажу в прийнятих від залізниці в користування вагонах, тобто перевізником є відповідач, а залізниця в силу специфіки залізничних перевезень, організовує рух орендованих вагонів в залізничній системі.

Оскільки з Договору не випливають безпосередньо зобов'язання залізниці щодо перевезення вантажу, і відповідач, як замовник за Договором, користується послугами організації перевезень в наданих йому в користування вагонах, відсутні підстави стверджувати, що між сторонами за Договором тривають відносини перевезення вантажу.

Також, як вбачається з обсягу зазначених в актах виконаних робіт послуг, такі послуги стосувались організації перевезень та плати за користування вагонами.

Таким чином, до відповідних правовідносин за Договором від 17.12.2012р. №2005/943-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах не застосовуються положення про спеціальну позовну давність у відносинах перевезення вантажів.

В ході розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем (його правопопердниками) були надані відповідачу (на його замовлення) послуги з організації перевезень вантажів, які полягали у наданні в користування вагонів та організацію їх руху по узгодженому маршруту), відповідач факту надання відповідних послуг не спростував, доказів їх оплати не надав. Також, позивачем надано докази перетину вагонами кордону України, однак, відповідач не надав доказів повернення вагонів на митну територію України, хоча відповідний обов'язок забезпечення повернення вагонів покладався на відповідача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача повернути на митну територію України п'яти спірних вагонів.

При цьому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, з посиланням на умови укладеного між сторонами договору, відсутність його обов'язку з оплати за користування вагонами за межами України, напроти, під час наради 08.04.2015р. по опрацюванню звернення ДП "Укррефтранс" щодо повернення п'яти критих вагонів зі станції Актобе КЗХ в Україну, ТОВ "Росер" погодилось з претензіями ДП "УТЛЦ" про невиконання п.2.2.10 договору щодо повернення вагонів на територію України та інших умов Договору та було вирішено, що ТОВ "Росер" проводить подальшу роботу щодо зняття арешту з вагонів та поверненню їх на територію України, невідкладно починає вносити плату за використання відповідних вагонів та у термін до 15.04.2015р. надає до ДП "УТЛЦ" графік погашення заборгованості.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг за користування вагонами за межами України в сумі 1 067 995,30 грн., позивач просив стягнути з відповідача 211 103,40 грн. пені.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, Сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Додатковою угодою №11 від 12.03.2015р. до Договору, яка набрала чинності 01.04.2015р., пункт 4.3. викладено у новій редакції та визначено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, Сторони сплачують пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, але не більше шести місяців від дня виникнення. Із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов'язання за цим Договором, Основним виконавцем у першу чергу погашається пеня, у другу чергу - основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата.

Відповідно до п. 4.4. Договору сторона, яка порушила зобов'язання або встановлені цим Договором вимоги щодо виконання зобов'язань, повинна відшкодувати завдані цим збитки Стороні, права або законні інтереси якої порушено.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, який відповідачем по суті не заперечений та не спростований, враховуючи надані позивачем пояснення та обґрунтування розрахунку пені, судом встановлено, що на момент організації перевезення (лютий 2013р.) договір діяв в редакції від 17.12.2012р.

Відповідно, нарахування проводились до 01.04.2015р. у порядку, визначеному 4.3 Договору, з 01.04.2015р. нарахування проводились у відповідності до п. 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 12.03.2015р. до Договору.

Відповідачем у відзиві на позов було заявлено про застосування строків спеціальної позовної давності щодо відносин перевезення вантажів, зокрема, передбаченого п. 137 Статуту залізниць України 6 місячного строку, у зв'язку з чим, відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, відповідач не заперечував проти розрахунку пені позивача, свого контррозрахунку не надав, та не заявляв про застосування наслідків спливу строку давності до вимог про стягнення пені.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, які позивачем належним чином доведені, а відповідачем не спростовані.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, вимоги апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2016р. у справі №911/2804/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2016р. у справі №911/2804/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2804/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.03.2017р. після виходу головуючого-судді з лікарняного.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська