Рішення

від 10.02.2017 по справі 376/2079/16-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2079/16-ц

Провадження № 2/376/37/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2017 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 1 в м. Сквира Київської області справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Нива-1 до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства Атлант , Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності, -

в с т а н о в и в :

07.11.2016 року позивач ОСОБА_3 (фермерське) господарство Нива-1 ( далі по тексту СФГ Нива-1 ) звернулось із даним позовом посилаючись на те, що 18.07.2007 року між ним як орендарем та відповідачем ОСОБА_2, як орендодавцембув укладений договір оренди належної останній на праві власності земельної ділянки, розташованої на території Кам'яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області площею 2, 489 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір був зареєстрований Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 лютого 2008 року за № 04083400019 і термін його дії складає 10 років.

СФГ Нива-1 в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.

12.03.2014 року відповідач ОСОБА_2, всупереч вимогам норм чинного законодавства України уклала новий договір оренди землі на цю ж орендовану земельну ділянку з іншим орендарем ОСОБА_3 (фермерським) господарством Атлант (далі по тексту СФГ Атлант ), який був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області ( далі по тексту реєстраційна служба) 12.03.2014 року.

Представник позивача, вважає, що даний договір є недійсним, оскільки був укладений в період дії попереднього договору оренди земельної ділянки, земля не передавалась, обробляється та використовується ними за цільовим призначенням та крім того реєстраційна служба при реєстрації спірного договору не врахувала, факту чинності договору оренди земельної ділянки від 18.07.2007 року, а тому посилаючись на вимоги Закону України Про оренду землі , вимоги ст.ст. 215,216,236 ЦК України просив визнати недійсним спірний договір оренди, скасувати йогу державну реєстрацію, стягнути з відповідачів судові витрати тощо.

Відповідачі та їх представники у судове засідання не з'явились про час, дату та місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином і від яких не надійшло повідомлення про причини неявки.

Зважаючи на викладене, врахувавши думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі даних матеріалів справи.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зважаючи на відсутність відповідачів та їх представників та відсутність письмових заперечень і доказів на їх підтвердження, суд при вирішенні справи приймає до уваги ті обставини, на які посилається позивач, та докази, що надані на їх підтвердження

Виниклі правові відносини є земельно-правовими і регулюються нормами Земельного Кодексу України, Законом України "Про оренду землі" та Цивільним кодексом України тощо.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Як установлено судом, саме із цих підстав укладено договір оренди землі від 18.07.2007 року між СФГ Нива-1 та відповідачем ОСОБА_2. Термін дії договору складає 10 років.

Пунктом 24 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дії, які б передбачали перешкоджали Орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою, а п. 32 договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 763 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 763 ЦК України законодавець зазначив, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, стаття 781 ЦК України передбачає, що договір наймуприпиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи , яка була наймачем або наймодавцем.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи - орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем без розірвання попереднього договору.

Судом встановлено, що 18.07.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір оренди належної їй на праві Державного акту серії ЯГ № 234312 земельної ділянки, розташованої на території Кам'яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області площею 2,4892 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстрований Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 лютого 2008 року за № 04083400019 і термін його дії складає 10 років.

Також, судом встановлено, що державна реєстрація договору оренди землі від 18.07.2007року не скасована, здійснена реєстраційною службою у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на дату відповідної реєстрації.

Також, суд, звертає увагу, що договір оренди землі від 18.07.2007 року, станом на момент розгляду справи, у судовому порядку не визнананий недійсними, не розірваний, строк його дії не закінчився, реєстрація зазначеного договору не скасована у судовому порядку.

Крім того, суд, бере до уваги вимоги ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що до 25 березня 2015 року чинним законодавством України не було врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

12.03.2014 року ОСОБА_2 та СФГ Атлант під час дії попереднього договору уклали новий договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований реєстраційною службою.

Суд звертає увагу на те, що оспорювана державна реєстрація не скасовує здійснену Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах реєстрацію договору оренди землі від 18.07.2007 року, не призводить до вибуття спірної земельної ділянки із правомірного та законного володіння та користування позивача, жодним чином не припиняє дію договору оренди землі, який зареєстрований відповідно до закону та який продовжує бути чинними і після оспорюваної державної реєстрації, яка здійснена Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції у Київській області.

В узагальненні від 01.04.2014 року Верховний Суд України в контексті способів захисту права щодо майна, яке підлягає державній реєстрації, зазначив, що у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання правочину недійсним та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно ст. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним.

Визначеними ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у разі здійснення державної реєстрації права оренди за набувачем неправомірно переданого майна, права орендаря можуть захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання правочину недійсним та скасування здійсненої у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації іншого речового права (ч. 2 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року за №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Що стосується здійсненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, то відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що даний спір виник через те, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідачем не забезпечено виконання обов'язку встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

При цьому, відповідачем не враховано, що згідно ч. 5 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , саме на органи державної реєстрації прав покладено забезпечення достовірності інформації.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство України не передбачає права орендодавця в односторонньому порядку передати орендоване орендарем майно іншій особі, якщо це орендоване майно не повернуто від орендаря.

За таких обставин, суд розцінює наявний у справі договір оренди землі укладений між СФГ Атлант та ОСОБА_2 як недостовірний, так як зазначена у ньому земельна ділянка раніше була передана СФГ Нива-1 по договору оренди від 18.07.2007 року і не була повернута власнику

Підписання спірного договору оренди землі здійснено всупереч вимог ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, оскільки, це суперечить звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, а також вимогам ст. 27 Закону України Про оренду землі (орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону) у сукупності зі ст. 321 Цивільного кодексу України (право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом).

Тому заявлені СФГ Атлант речові права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку, які орендуються СФГ Нива-1 , не підлягали державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як СФГ Атлант не було дотримано визначених ч. 4 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень умов, за наявності яких здійснюється державна реєстрація іншого речового права.

Поданий СФГ Атлант договір не відповідав вимогам, встановленим ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 321, 627 ЦК України, ст. 27 Закону України Про оренду землі , що є підставою для відмови у державній реєстрації (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, у Реєстраційної служби Сквирського РУЮ Київської області не було підстав для державної реєстрації іншого речового права на спірну земельну ділянку за СФГ Атлант .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що здійснена реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація інших речових прав за СФГ Атлант , яка оспорюється, є незаконною, суперечить ст.ст. 10, 15, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , порушує права та законні інтереси позивача щодо оренди спірної земельної ділянки відповідно до чинного договору оренди землі від 18.07.2007 року, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, суд, приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог нормами матеріального права, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, про доведеність обставин, на які посилається позивач, про наявність його права, яке підлягає захисту шляхом відновлення становища ( визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,16,626,627,763,781,792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 31, 32, 33, 79, 79-1, 124, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 13,27 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2,3,5,10,15,16,42 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 10 , 11 ,47, 60 , 84, 88 , 208 , 213 , 218 Цивільно-процесуального кодексу України , суд, -

в и р і ш и в :

Позов Селянського (фермерського) господарства Нива-1 до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства Атлант , Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,4892 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий № 3224082400:03:005:0007, укладений 12 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (фермерським) господарством Атлант .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 2,4892 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий № 3224082400:03:005:0007, укладений 12 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (фермерським) господарством Атлант , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2014 року, номер запису 5020744 здійснену державним реєстратором ОСОБА_4 Реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції Київської області, індексний номер рішення 11720306.

Стягнути з ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства Атлант на користь Селянського (фермерського) господарства Нива-1 у рівних частинах судові витрати в сумі 3 035, 60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

: