Вирок

від 28.11.2012 по справі 1-494/2011

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1/0516/91/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2012 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Молібога Г.В. секретаря ОСОБА_1 за участі прокурора ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, має неповну середнє спіцальну освіту, не працює, не одруженого, раніше до кримінальної відповідальності притягувався:

29.04.2010 року Дружківським міським судом Донецькій області по ст. ст. 185 ч.2, 75, 76 КК України к 2 рокам позбавлення волі, зареєстрованого за адресою вул: Степна ,7 м. Дружківка Донецька область;

в скоєні злочину, передбаченому ст. ст.ст.185 ч.2, 304 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 будучи судимим 29.04.2010 року Дружківським міським судом Донецької області за ст. ст. 185 ч.2, 75 ч.1, 76 ч.1 КК Україна до 2 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік (судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку), на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову в період невідбутої частини покарання, повторно скоїв умисні злочини при наступних обставинах:

Приблизно 19 квітня 2011 року ОСОБА_3 разом зі знайомим неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою крадіжки прийшли до домоволодіння № 59 по вул. Гріна м. Дружківки Донецької області, яке належить ОСОБА_5

Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, через хвіртку пройшли у двір домоволодіння, де, шляхом вільного доступу, діючи умисно, повторно, таємно, за попередньою змовою групою осіб викрали з забору та дахів сарая, літньої кухні та будинку 19 шт 8-ми хвильового шиферу вартістю 55грн за лист на загальну суму 1045грн , після чого з місця злочину зникли, розпорядившись, викраденим чужим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ст.185ч.2 КК України.

Приблизно в 20-х числах квітня 2011 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Будучі повнолітньою особою і достовірно знаючи і усвідомлюючи, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, не досяг віку повноліття, тобто йому не виповнилось 18 років, в денний час, подзвонив на мобільній телефон ОСОБА_7, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, і надаючи психічний вплив на неповнолітнього, переконуючи його в необхідності допомогти збути чуже майно, здобуте злочинним шляхом, обіцяючи сприяння у вчиненні злочину, розпалюючи почуття корисливості, заздрості, розповідаючи о легкості і доступності при вчиненні дій, спрямованих на збут викраденого чужого майна, викликав у ОСОБА_7 бажання взяти участь у вчиненні злочину - збуті майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, і разом з останніми, приблизно в 20-х чіслах квітня 2011 року в денний час, діючи умисно, збув шифер, завідомо здобутий злочинним шляхом, чим залучив неповнолітнього ОСОБА_7В . у вчинення злочину.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в залученні неповнолітнього у злочинну діяльність, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ст . 304 ч.1 КК України

Допитаний в судовому засіданні як підсудний ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому звинуваченні визнав повністю і дав суду наступні свідчення.

Так підсудний пояснив, що дійсно приблизно 19 квітня 2011 року разом зі знайомим неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою крадіжки прийшли до домоволодіння № 59 по вул. Гріна м. Дружківки Донецької області, яке належить ОСОБА_5

Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, через хвіртку пройшли у двір домоволодіння, викрали з забору та дахів сарая, літньої кухні та будинку шифер, після чого з місця злочину зникли, розпорядившись, викраденим чужим майном на свій розсуд.

Приблизно в 20-х числах квітня 2011 він, будучі повнолітньою особою і достовірно знаючи і усвідомлюючи, що ОСОБА_7, не досяг віку повноліття, в денний час, подзвонив на мобільній телефон ОСОБА_7В, викликав у ОСОБА_7 бажання взяти участь у вчиненні злочину - збуті майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, і разом з останніми, приблизно в 20-х чіслах квітня 2011 року в денний час, діючи умисно, збув шифер.

Враховуючи, що учасники судового процесу не заперечували, суд, відповідно до ст. 299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, у тому числі і підсудним.

Суд, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 в інкримінованих йому діяннях доведена повністю, і його дії правильно кваліфіковані по ст. ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Також його дії правильно кваліфіковані за ст.304 ч.1 КК України, як втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, що відноситься до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочину, скоєння злочину у період іспитового строку, також повною мірою вивчена особа підсудного: до кримінальної відповідальності притягується не вперше на обліку у лікаря -психіатра та нарколога не состоїть, по місцю мешкання характеризується позитивно, не працює та не навчається.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність підсудного щире розкаяння.

Обставиною, обтяжуючою відповідальність підсудного ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано скоєння злочину у час випробувального терміну.

З урахуванням викладеного суд призначає підсудному ОСОБА_3О, покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ст.ст. 185 ч.2, 304 ч.1 КК України, за правилами ч.1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та за правилами ч.1 ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків оскільки підсудний скоїв злочин в період іспитового строку, то до призначеного покарання необхідно також частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 29 квітня 2010 року.

В даний час підсудний відбуває покарання за вироком Дорогоміловського районного суду м. Москви Росія от 19.07.2012 року, яким засуджений за ст. ст. 30 ч.3, 161 ч.1 КК РФ до 1-го року позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії загального режиму.

При обчисленні строку відбуття покарання за скоєні по даному приговору злочини, суд враховує той факт, що ОСОБА_3 був переданий по екстрадіціі з Російської Федерації 07.11.2012 року, що підтверджується актом про передачу ОСОБА_3 Отже, термін відбуття покарання необхідно обчислювати з 07.11.2012 року.

Арешт на майно підсудного ОСОБА_3 не накладався.

На підставі висловленого, керуючись ст.323-324 УПК України, суд -

З А С У Д И В:

Підсудного ОСОБА_3 визнати винним за ст.185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

Його ж визнати винним за ст. 304 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного відбування призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дружківського міського суду від 29 квітня 2010 року у вигляді 1 року позбавлення волі, і до остаточного відбування визначити 4 роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з 07.11.2012 року та тримати у слідчому ізоляторі м. Артемівська до вступу приговору в законну силу

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом п'ятнадцяти діб: засудженим з моменту вручення копії вироку, іншими - з моменту його проголошення в суді.

Суддя: