Постанова

від 15.02.2017 по справі 911/1892/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 911/1892/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі господарського суду Київської області за позовомЗаступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл. до 1. Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, м. Боярка, Київська обл.; 2. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаБілогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Білогородка, Київська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівБілогородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, с. Білогородка, Київська обл. провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити та повернути приміщення

за участю представників

прокуратури: Красножон О.М.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Ткаченко Т.Ю., Беліменко О.О.,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі за текстом - Києво-Святошинської РДА) та публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії (далі за текстом - ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії) про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 1110-32 від 16.09.2010 року, укладеного відділом освіти Києво-Святошинської РДА та ВАТ "Укртелеком" (на даний час ПАТ "Укртелеком"), з моменту його укладення; зобов'язання ВАТ "Укртелеком" (на даний час ПАТ "Укртелеком") в особі Київської обласної філії звільнити та повернути передану в оренду згідно Договору № 1110-32 оренди нерухомого майна від 16.09.2010 року частину нежитлового приміщення площею 19, 2 кв. м. Білогородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 та балансоутримувачу відділу освіти Києво-Святошинської РДА.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білогородську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 (далі за текстом - Білогородська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білогородську сільську раду Києво-Святошинської району Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури задоволено частково: визнано недійсним укладений між відділом освіти Києво-Святошинської РДА та ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Договір оренди нерухомого майна № 1110-32 від 16.09.2010 року; зобов'язано ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії звільнити та повернути відділу освіти Києво-Святошинської РДА частину нежитлового приміщення Білогородської ЗОШ I-III ступенів № 2, площею 19, 2 кв. м., розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 96; в частині вимог про повернення орендованого приміщення Білогородській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що орендована за Договором оренди нерухомого майна № 1110-32 від 16.09.2010 року частина приміщення Білогородської ЗОШ I-III ступенів № 2 є загальноосвітнім навчальним закладом заснованим на комунальній власності, власником якого є територіальна громада с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, і розпорядження таким майном здійснюється за згодою відповідного органу місцевого самоврядування; крім того, відповідачем-1 передано в оренду відповідачу-2 частину загальноосвітнього закладу для діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, що є порушенням ст. ст. 61, 63 Закону України "Про освіту" та відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним, а також зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди та повернути майно балансоутримувачу - відділу освіти Києво-Святошинскій РДА; водночас, вимога прокурора про повернення орендованого приміщення Білогородській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, яка не є власником чи балансоутримувачем майна, не ґрунтується на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року і припинити провадження у справі.

Прокуратурою та третьою особою на стороні позивача відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідача-2 просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 01.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-1 та третіх осіб згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача-2 та прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 16.09.2010 року відділом освіти Києво-Святошинської РДА (орендодавець) та ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії (назву якого змінено на ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії) (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 1110-32 (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину об'єкту нерухомого майна, розташованого в с. Білогородка Києво-Святошинського район Київської області по вул. Леніна, буд. 96, загальною площею 19, 2 кв. м., для розміщення телекомунікаційного обладнання.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін і перераховуються орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в Акті приймання-передачі майна (Додаток 1). Орендна плата за базовий місяць (березень 2010 року) оренди майна становить 387, 71 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 11.1 Договору він діє з 01.04.2010 року до 31.12.2012 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 11.4 Договору).

01.04.2010 року орендодавцем за Актом приймання-передачі майна передано орендарю приміщення загальною площею 19, 2 кв. м., що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 96.

На підставі п. 11.4 Договору, враховуючи відсутність заперечень щодо його припинення, Договір є пролонгованим та чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Позовні вимоги прокурора мотивовано тим, що надання в оренду спірного нежитлового приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 загальною площею 19, 2 кв. м. є незаконним, здійсненим з порушенням ст. 327 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", без участі та згоди органу місцевого самоврядування, який є власником майна, належного територіальній громаді; крім того, передане за Договором приміщення є закладом освіти, а тому може надаватись в оренду лише за умови його цільового використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом, тоді як орендар використовує приміщення з метою розміщення телекомунікаційного обладнання; також, орендну плату встановлено у оспорюваному Договорі за домовленістю сторін, в той час як така оплата повинна розраховуватись відповідно до затвердженої методики.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсним оспорюваного правочину та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання відповідача-2 звільнити орендоване майно та повернути його Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 та балансоутримувачу, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у галузі освіти.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення виконавчого комітету Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.09.2011 року № 109/1 "Про оформлення права комунальної власності на нежилі будівлі приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2" вирішено оформити право комунальної власності на нежилі будівлі Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 в с. Білогородка по вул. Леніна, буд. 96, а саме: літ. "А" школа, загальною площею 4 043, 8 кв. м.

Згідно довідки АА № 715546 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Білогородська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Києво-Святошинської РДА є комунальною установою з видом діяльності - початкова освіта, загальна середня освітня.

Відповідно до п. 3 Статуту Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 загальноосвітній навчальний заклад заснований на комунальній власності.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2011 року власником нежитлової будівлі комунальної форми власності за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 96 є територіальна громада села Білогородка в особі Білогородської сільської ради.

З листа Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.07.2016 року за № 14003вих16 вбачається, що місцевим органом самоврядування не приймалось рішення про надання дозволу керівнику відділу освіти Києво-Святошинського РДА на передачу в оренду ПАТ "Укретлеком" частини приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 площею 19, 2 кв. м.

Поряд з цим, положеннями ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначаються органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Отже, визначення у Розділі 3 Договору оренди орендної плати за домовленістю сторін суперечить порядку визначення орендної плати, що встановлена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, яка використовувалась Києво-Святошинською районною радою Київської області станом на час укладення оспорюваного правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про загальну середню освіту" до загальноосвітніх навчальних закладів належать, зокрема, школи І - III ступенів.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

За приписами ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Також, положеннями пп. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796, передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як було вищезазначено, Білогородська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 заснована на комунальній власності та як загальноосвітній навчальний заклад належить до об'єктів освіти.

Водночас, згідно зі ст. 61 Закону України "Про освіту" майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, однак лише за умови дотримання вимог ст. 63 Закону України "Про освіту" і, зокрема, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22008069 від 09.06.2016 року видом діяльності ПАТ "Укртелеком" є надання послуг у сфері проводового електрозв'язку, безпроводового зв'язку та інше.

За умовами оспорюваного Договору орендоване ПАТ "Укретлеком" приміщення навчального закладу використовується для розміщення телекомунікаційного обладнання, а не для навчально-виховного процесу.

Враховуючи, що основний вид економічної діяльності ПАТ "Укртелеком" - розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв'язку, тобто господарська діяльність орендаря не пов'язана з навчально-виховним процесом та не має на меті надання освітніх послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що використання відповідачем приміщення для розміщення технологічного обладнання зв'язку суперечить положенням ст. ст. 5, 63 Закону України "Про загальну середню освіту", ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України і відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, а також про зобов'язання відповідача-2 повернути спірне приміщення балансоутримувачу - відділу освіти Києво-Святошинської РДА відділу, оскільки таке приміщення загальноосвітнього навчального закладу не може бути об'єктом оренди для використання його у комерційній діяльності.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задволенні вимоги про повернення орендованого приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, оскільки вона не є власником чи балансоутримувачем майна, а також не є орендодавцем за спірним Договором.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують встановлених судами фактичних обставин справи щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Крім того, зазначені доводи скаржника вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка і вони правомірно були відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі № 911/1892/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець