Рішення

від 15.03.2017 по справі 522/10737/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2090/17

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства Райффайзен Банк Аваль на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства Райффайзен Банк Аваль про внесення змін до кредитного договору та встановлення факту непереборної сили, -

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2014 року ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ПАТ Райффайзен Банк Аваль про внесення змін до кредитного договору та встановлення факту непереборної сили (т.1, а.с.1-7), вимоги по якому у подальшому були уточнені (т. 1, а.с.101-109), а також у подальшому був змінений предмет позову, після чого позивач остаточно просила: встановити факт існування непереборної сили на території бази відпочинку Волна , яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока (р-н Сонячний ) 27.12.2007 року, 03.01.2008 року, 19.05.2008 року, 16.09.2008 року; визнати неправомірними дії ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо застосування до позивача ОСОБА_3 відповідальності за порушення нею зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/2-0-1/07-588 від 08.11.2007 року, в період існування дії непереборної сили на території бази відпочинку Волна , яка розташована за вказаною адресою (т. 1, а.с. 149-152).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , встановлено факт існування непереборної сили на території бази відпочинку Волна , яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, смт. Затока (р-н Сонячний ) 27.12.2007 року, 03.01.2008 року, 19.05.2008 року, 16.09.2008 року; визнано неправомірними дії ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо застосування до ОСОБА_3 відповідальності за порушення нею зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/2-0-1/07-588 від 08.11.2007 року, в період існування дії непереборної сили на території бази відпочинку Волна , яка розташована за вказаною адресою (т. 1, а.с. 199-203).

Не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року, ПАТ Райффайзен Банк Аваль 19.06.2016 року звернулося до суду з апеляційною скаргою, по якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на неповне з'ясування районним судом обставин у справі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що встановлення фактів повинно розглядатись в окремому провадженні; факт, який просить встановити позивач відноситься до компетенції Торгово-промислової палати; позивачем невірно обраний спосіб захисту; позивач не конкретизував та не обґрунтував в чому полягали неправомірні дії відповідача; на протязі 2010-2015 років позивач не зверталась до суду за захистом своїх порушених прав; шторм на березі моря не є надзвичайною обставиною, крім того позивач посилається не тільки на обставини шторму, але й на економічну кризу в Україні; випадкове пошкодження предмету іпотеки - бази відпочинку охоплювалось страховим випадком відповідно до укладеного іпотекодавцем договору страхування; відповідно до кредитного договору всі ризики, пов'язанні з істотною зміною обставин, з яких позивач виходив при підписані договору, договору застави, позивач приймає на себе і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання кредитного договору, а також невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором; база відпочинку була відновлена у березні 2009 року, працює та приносить прибуток, але позивач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує з червня 2010 року, у зв'язку з чим таким шляхом намагається уникнути відповідальності та усунутись від виконання своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 210-213).

Ухвалами судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Овєріної О.В. від 03.07.2015 року було відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року (т. 1, а.с. 228, 229).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2016 року вказану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Оверіної О.В. було передано судді-доповідачу Комаровській Н.В. (т. 1, а.с. 250), у зв'язку з чим ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року вказану апеляційну скаргу ПАТ Райффайзен Банк Аваль було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючої суддів Комаровської Н.В, суддів Гончаренко В.М., Короткова В.Д. (т. 1 а.с. 251).

На підставі розпорядження апеляційного суду Одеської області № 3277 від 30.11.2016 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2016 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному суддя Комаровська Н.В. була замінена суддею ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 377-378).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження апеляційного суду Одеської області № 209 від 12.01.2017 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 відповідно до рішення Вищої Ради Юстиції від 08.12.2016 року колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_4, суддів Гончаренко В.М., Короткова В.Д. було замінено колегією суддів у складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Гірняк Л.В., Сєвєрової Є.С. (т. 2 а.с. 9, 10-11). Так, ухвалою суду апеляційного суду Одеської області від 16.01.2017 року справа прийнята до провадження новою колегією (т. 2, а.с. 12-13).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, права та інтереси позивача порушені, а тому підлягають судовому захисту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 08.11.2007 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ВАТ Райффайзен Банк Аваль (ПАТ) укладена генеральна кредитна угода № 010/2-0-1/07-588, за умовами якої відповідач зобов'язаний надати позивачу кредитні кошти на суму що не перевищує 9000000 грн., у тому числі СПД ОСОБА_3 суму 1 456 600 грн. та громадянці ОСОБА_3 суму 7543400 грн. (т. 1, а.с. 165-167).

08.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір № 014/2-0-1/07-589, який є додатком № 2 до генеральної кредитної угоди № 010/2-0-1/07-588 від 08.11.2007 року, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредитні кошти двома траншами, 1-й транш на суму 4 375 800 грн., 2-й транш в розмірі 3 167 600 грн. (т. 1, а.с. 176-180).

Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаною угодою та договором, 12.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки, за яким позивач передала в іпотеку відповідачу нерухоме майно: базу відпочинку Волна , що розташована за адресою: смт. Затока (район Сонячний ), Білгород -Дністровський район Одеської області, загальною площею 1898,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 6080 кв.м. (т. 1, а.с. 156-159) , власником яких є позивач (т. 1, а.с. 12, 13-14, 15).

12.11.2007 року між позивачем ОСОБА_3 та ЗАТ СК КРЕДО-КЛАСИК був укладений договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № 016223/0220/0000224 (т. 1 а.с. 153-155).

На території бази відпочинку Волна : 27.12.2007 року в результаті шторму відбувся підмив бетонного огородження бази з боку моря із проникненням морської води на територію бази, в результаті чого відбулась просадка плит, а також стався обвал бетонного огородження і плит перекриття території на ділянці; 03.01.2008 року штормом було зруйновано 18 плит перекриття, вимито пісок з території бази, завалена площадка, зламано 60 метрів бетонного паркану, пошкодженні металеві конструкції; 03.05.2008 року були зафіксовані тріщини корпусу, розташованого ближче до моря та за два дні тріщини збільшились на корпусах, які розташовані значно далі від моря; 19.05.2008 року, в результаті шторму і переливу морської хвилі на територію бази, з'явились тріщини на будинках, що розташовані на території бази відпочинку; 16.09.2008 року знову стався шторм, який пошкодив відновлену у липні 2008 року бетонну огорожу (т. 1, а.с. 17, 18, 19, 20, 21).

Зазначені обставини, які мали місце на території бази відпочинку та біля неї відповідно до договору страхування є страховими випадками, у зв'язку з чим рішенням Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2009 року (т. 1, а.с. 110-112) , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.12.2009 року (т. 1, а.с. 113-115) зобов'язано ЗАТ СК КРЕДО-КЛАСИК виплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 414 279 грн., а також пеню в сумі 6 172,75 грн..

Вказане рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції залишені без змін ухвалою Верховного Суду України від 14.05.2010 року (т. 1, а.с. 116).

Таким чином, збитки та шкода, заподіянні внаслідок настання страхового випадку були відшкодовані, порушене право позивача було захищено.

Крім того, вказаними рішенням суду та ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанції було встановлено, що обставини, на які посилається позивач в межах даної справи були страховим випадком, тобто, встановлення факту непоборної сили в межах цього провадження втрачає самостійне значення.

Окремо колегія суддів вважає за необхідним вказати на наступне.

Термін форс-мажор (force majeure) в перекладі з французького означає непереборна сила .

В ЦК України та в ГК України відсутній вказаний термін, в них містяться поняття випадок і непереборна сила .

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що у разі, якщо інше не передбачене законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Підтвердженням форс-мажору, у тому числі, являється висновк про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), який видається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року №44 (5) затверджено у новій редакції Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) із змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Президії ТПП України від 26.04.2016 № 11 (6), який встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.

Так, відповідно до п. 4.1. вищезазначеного регламенту Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Колегія суддів звертає увагу, що положення та норми вказаного Закону України та Регламенту ТПП України діяли на момент зміни позивачем предмету позову 27.04.2015 року, а також на момент ухвалення рішення у даній справі судом першої інстанції.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що чинним порядком не передбачено іншого порядку встановлення факту дії непереборної сили і немає жодної іншої можливості встановити факт, що має юридичне значення, оскільки на запит до Одеської регіональної Торгово-промислової палати про надання висновку щодо підтвердження факту існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали місце починаючи з грудня 2007 року по вересень 2008 року на території бази відпочинку Волна за адресою: смт. Затока (район Сонячний ), Білгород-Дністровський район Одеської області, Одеська регіональна Торгово-промислова палата листом від 12.01.2010 року позивачку було повідомлено про те, що в цьому випадку компетенція Торгово-промислової палати України стосовно підтвердження форс-мажорних обставин законодавством України не встановлена (т. 1, а.с. 16).

Одночасно, доводи позивача щодо економічної кризи в Україні не можуть прийматись до уваги, а також вважатись фактом непереборної сили, оскільки відповідно до п. 3.2. Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту існування дії непереборної сили, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував обставини у справі, оскільки засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) здійснюється Торгово-промисловою палатою України відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні .

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дії ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо застосування до ОСОБА_3 відповідальності за порушення нею зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/2-0-1/07-588 від 08.11.2007 року, в період існування дії непереборної сили на території бази відпочинку Волна , яка розташована за вказаною адресою.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦП України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосовуваний спосіб захисту ні договором, ні законом прямо не передбачений.

Не зважаючи на те, що зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту, за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу, тобто враховує специфіку спірних правовідносин, що існують між сторонами. В випадку, який розглядається, це кредитні правовідносини. Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем у справі обраний не правильний спосіб захисту в розумінні положень ст. 16 ЦК України щодо визнання неправомірними дій банку про застосування до позивача відповідальності за порушення нею зобов'язань не кредитним договором.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду скасування на підставі п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства Райффайзен Банк Аваль на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства Райффайзен Банк Аваль - Про внесення змін до кредитного договору та встановлення факту непереборної сили - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

Л.А. Гірняк

Є.С. Сєвєрова

15.03.2017 року м. Одеса