Рішення

від 22.03.2017 по справі 920/119/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2017 Справа № 920/119/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеСтар , м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Велетень , м. Глухів Сумської області

про стягнення 432 000 грн. 00 коп.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Велетень ,

м. Глухів Сумської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеСтар ,

м. Суми

про стягнення 233 999 грн. 40 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

За участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Євсєєв В.В (довіреність б/н від 19.12.2014), Мартиненко В.М. (довіреність б/н від 01.01.2015)

від відповідача за первісним позовом: Кугай А.В. (довіреність № 186 від 03.08.2015)

від позивача за зустрічним позовом: Кугай А.В. (довіреність № 186 від 03.08.2015)

від відповідача за зустрічним позовом: Євсєєв В.В (довіреність б/н від 19.12.2014), Мартиненко В.М. (довіреність б/н від 01.01.2015)

При секретарі судового засідання: Пономаренко Т.М.

Cуть спору: позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 432 000 грн. 00 коп. - вартість 30 тон цукру, отриманих відповідачем на виконання договору купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 та судові витрати по справі.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував та зазначав, що рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2014 у справі № 920/2159/13 ТОВ Велетень було зобов'язано передати ТОВ ЛеСтар 30 т цукру піску, а відтак, стягнення додатково вартості цього цукру з відповідача на користь позивача за первісним позовом призведе до подвійної відповідальності ТОВ Велетень .

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 116 572 грн. 68 коп., з яких: 101 663 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 14 909 грн. 38 коп. - суму 3% річних, нарахованих у зв'язку з тим, що ним до цього часу не виконані судові рішення по грошових зобов'язаннях на загальну суму 116 341 грн. 00 коп., передбачених судовими наказами № 13/148-10 від 24.11.2011, № 13/178-10 від 28.09.2011, № 5021/2122/2011 від 27.12.2011, № 5021/1624/2011 від 01.12.2011, № 5021/1624/2011 від 01.04.2013.

17.02.2017 від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява б/н від 17.02.2017 про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог зустрічного позову.

Суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду вищезазначену заяву ТОВ Велетень від 17.02.2017 в частині зміни предмета позову шляхом стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 233 999 грн. 40 коп., у тому числі: 107 335 грн. 62 коп. інфляційних збитків за період з 01.06.2011 по 21.02.2017, 76 849 грн. 98 коп. відсотків (процентів) за період з 25.05.2011 по 21.02.2017, 49 813 грн. 80 коп. збитків (упущеної вигоди) за період з 02.06.2014 по 21.02.2017. При цьому, враховуючи, що одночасна зміна підстав та предмета позову не допускається, суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача за зустрічним позовом в частині зміни підстави позову.

Представник позивача за первісним позовом подав пояснення до позовної заяви (вх. № 1806 від 21.02.2017), у яких наводить правове обґрунтування первісних позовних вимог, а також доводи стосовно заперечень проти зустрічного позову.

Також представник позивача за первісним позовом подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 460к від 21.02.2017), відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 442 500 грн. 00 коп. вартості 30 т цукру-піску, а також 6 637 грн. 50 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору. При цьому до вказаної заяви представником додано довідку № 97 від 20.02.2017 Сумської Торгово-промислової палати щодо визначення рівня цін на цукор-пісок (дані якої використано для визначення вартості 30 т цукру, що становить предмет первісного позову), при формуванні якої використані дані з Постанови КМУ № 22 від 18.02.2017 Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2017 року до 1 вересня 2018 року .

Представник відповідача за первісним позовом наголосив на тому, що довідка Сумської ТПП № 97 від 20.02.2017 не є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки при її складанні використані дані майбутніх періодів для визначення вартості цукру-піску, отриманого ТОВ Велетень за договором 2007 року.

За клопотанням від 22.03.2017 представник позивача за первісним позовом подав до суду лист Сумської Торгово-промислової палати № 175 від 21.03.2017 про те, що при складанні вищезазначеної довідки посилання на дані Постанови КМУ № 22 від 18.02.2017 не використовувались для виведення середніх цін на цукор.

06.03.2017 до суду надійшли заперечення ТОВ ЛеСтар на заяву ТОВ Велетень про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог зустрічного позову. Представник ТВ ЛеСтар у судовому засіданні подані заперечення підтримав.

Представник ТОВ Велетень подав до суду клопотання (вх. № 2014 від 27.02.2017) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а також клопотання (вх. № 2013 від 27.02.2017) про вихід суду за межі позовних вимог, заявлених у зустрічному позові ТОВ Велетень до ТОВ ЛеСтар .

Представник позивача за первісним позовом подав до суду додаткові письмові пояснення на підтвердження заявлених первісних вимог. У поданих поясненнях, крім іншого, представник просить суд застосувати позовну давність до вимог ТОВ Велетень за зустрічним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом також подав до суду письмові пояснення, у яких просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом за період з 25.05.2011 по 22.03.2017 - 118824,19 грн. інфляційних збитків та 86514,31 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також відмовляється від зустрічних позовних вимог щодо стягнення інфляційних та процентів за судовими наказами № 5021/2122/2011, № 5021/1624/2011.

Суд, розглянувши вказані пояснення позивача за зустрічним позовом, зазначає, що за своєю правовою суттю дані пояснення є заявою про уточнення зустрічних позовних вимог, у якій сторона збільшує розмір зустрічних позовних вимог та одночасно відмовляється від частини цих вимог. У зв'язку з цим до такої заяви застосовуються вимоги ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України. Позивачем за зустрічним позовом не подано до суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законодавством у разі збільшення суми позову, а також не надано належних доказів направлення такої заяви другій стороні.

За вказаних обставин суд залишає без розгляду заяву позивача про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, викладену у поясненнях від 21.03.2017 (вх. № 2840).

Відмову представника ТОВ Велетень від зустрічних позовних вимог щодо стягнення інфляційних та процентів за судовими наказами № 5021/2122/2011, № 5021/1624/2011 суд приймає, оскільки така відмова подана у відповідності до ст.ст. 22, 78 ГПК України та не порушує прав сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2007 між ТОВ ЮВС та ТОВ Велетень укладений договір №ДКЦ 398 купівлі-продажу цукру, відповідно до умов якого ТОВ ЮВС продав, а ТОВ Велетень купив 30 т цукру загальною вартістю 103200,00 грн.

04.11.2008 між ТОВ ЮВС і ТОВ ЛеСтар було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ ЮВС передало, а ТОВ ЛеСтар прийняло на себе право вимоги, що виникло чи може виникнути у ТОВ ЮВС з правовідносин за договором купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007 та по видатковій накладній №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 щодо поставки цукру ТОВ Велетень на підставі наступних документів: видаткової накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007, довіреності серії ЯНФ №267480 від 07.11.2007 на суму 103200,00 грн.

Таким чином, за наслідками двох укладених договорів боржником у зобов'язанні з купівлі-продажу 30т цукру є ТОВ Велетень , а новим кредитором - ТОВ ЛеСтар .

24.05.2011 договір купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮВС та Товариством з обмеженою відповідальністю Велетень визнано недійсним відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі №13/178-10.

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2014 у справі №920/2159/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, яка в свою чергу залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2015, був задоволений позов ТОВ ЛеСтар про зобов'язання ТОВ Велетень повернути позивачу за первісним позовом відповідно до вимог ст.216 ЦК України 30т цукру.

На виконання вищезазначеного судового рішення постановою в.о.начальника відділу ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції від 02.02.2015 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Сумської області у справі №920/2159/13 від 09.12.2014 щодо зобов'язання ТОВ Велетень повернути ТОВ ЛеСтар 30т цукру, якою відповідачу також було надано строк для добровільного виконання зобов'язання до 09.02.2015.

Листом від 09.02.2015 №39 ТОВ Велетень повідомило ВДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області про те, що він не має можливості виконати рішення суду щодо передачі 30т цукру ТОВ ЛеСтар .

Господарським судом була розглянута заява ТОВ Велетень про зміну способу виконання рішення у справі № 920/2159/13, судовою ухвалою від 23.03.2015 вищевказану заяву було залишено без задоволення.

Постановами від 09.02.2015 державного виконавця ВДВС Глухівського міського управління юстиції Сумської області з відповідача за первісним позовом було стягнуто виконавчий збір та накладено штраф у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк.

Вказані постанови державного виконавця від 09.02.2016 в подальшому були визнані протиправними та скасовані постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 у справі №818/651/15.

Згідно постанови ВДВС Глухівського МРУЮ від 18.03.2015 виконавче провадження №46287974 було закінчене відповідно до ст. ст. 49, 50 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій).

Позивач за первісним позовом не погоджується з неможливістю отримання від ТОВ Велетень 30 т цукру у процесі виконання судового рішення у справі № 920/2159/13, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним первісним позовом про стягнення з останнього вартості вказаного товару (цукру) на підставі положень статей 216, 623, п. 1 ч.3 ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Суд, розглянувши первісні позовні вимоги, зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом згідно заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на свою користь 442500,00 грн. вартості 30 т цукру, отриманих відповідачем на виконання договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007, визнаного в подальшому недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 у справі №13/178-10. В якості підстави виникнення зобов'язання позивач послався на рішення суду, яким відповідача на виконання приписів ст.216 ЦК України було зобов'язано повернути позивачу 30т цукру, отриманого за недійсним правочином, і яке не було виконане у зв'язку з відсутністю у відповідача отриманого за недійсним правочином товару.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України).

Отже, з юридичного факту визнання за рішенням суду недійсним договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ 398 від 07.11.2007 у відповідача за первісним позовом виникло зобов'язання повернути позивачу за первісним позовом 30т цукру, одержаного на виконання недійсного правочину, або відшкодувати його вартість у разі відсутності отриманого за недійсним договором майна.

Оскільки відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом 30т цукру добровільно, рішенням суду у справі № 920/2159/13 було задоволено позовні вимоги останнього про зобов'язання ТОВ Велетень передати позивачу вказані 30т цукру на виконання зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем в силу приписів ч.2 ст.216 ЦК України.

Положення цивільного законодавства передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України).

У Главі 50 ЦК України відсутня така підстава припинення зобов'язання, як закінчення виконавчого провадження за фактом відсутності у боржника майна, яке підлягає передачі на користь кредитора. За таких обставин, суд зазначає, що у разі прийняття рішення у даній справі про зобов'язання ТОВ Велетень сплатити ТОВ ЛеСтар вартість 30 т цукру матиме місце подвійне зобов'язання боржника - ТОВ Велетень на користь кредитора, тобто, існуватимуть два судові рішення про зобов'язання відповідача за первісним позовом вчинити дії по поверненню майна, а також про стягнення вартості цього майна за однією підставою виникнення такого зобов'язання.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч.ч.1, 2, п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України).

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч.2 ст.1213 ЦК України).

Відповідно до наведених норм поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Посилання позивача за первісним позовом на положення статті 623 Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків неналежним виконанням зобов'язання, суд вважає помилковими, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність вини ТОВ Велетень як необхідного елементу складу правопорушення, яке є підставою для відшкодування винною стороною завданих збитків, оскільки боржник у встановленому порядку повідомив у ході виконання судового рішення орган Державної виконавчої служби про відсутність у нього майна, яке він зобов'язаний був повернути за цим судовим рішенням та просив суд змінити спосіб виконання рішення шляхом сплати на користь позивача за первісним позовом вартості 30т цукру. Натомість, з незалежних від відповідача за первісним позовом обставин (зокрема, категоричних заперечень ТОВ ЛеСтар ), спосіб виконання зазначеного судового рішення змінений судом не був, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження заінтересованою стороною (стягувачем) оскаржена до суду не була.

Позивач не був позбавлений можливості за власною ініціативою змінити спосіб виконання рішення у межах справи № 920/2159/2011 шляхом стягнення з боржника грошових коштів (звернутись до суду з відповідною заявою).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України, в якій зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом до ТОВ Велетень є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2010 у справі № 13/148-10 було стягнуто з ТОВ Велетень на користь ТОВ ЛеСтар 103200 грн. 00 коп. боргу, 1032 грн. 00 коп. витрат по державному миту та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19.11.2010 на виконання зазначеного рішення господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року апеляційну скаргу ТОВ Велетень залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2010 - без змін.

11.07.2011 господарським судом Сумської області було переглянуто рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2010 за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2010 у справі № 13/148-10 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року апеляційну скаргу ТОВ ЛеСтар залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 11.07.2011 у справі №13/148-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2011 касаційну скаргу ТОВ ЛеСтар на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 у справі № 13/148-10 повернуто скаржнику.

18.10.2011 до суду надійшла заява ТОВ Велетень , в якій заявник просив суд видати наказ про повернення сплачених ним відповідно до наказу господарського суду Сумської області від 19.11.2010 коштів на користь ТОВ ЛеСтар - 103 200 грн. 00 коп. боргу, 1032 грн. 00 коп. витрат по державному миту та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 104 468 грн. 00 коп., оскільки підстава, за якою з відповідача було стягнуто зазначену суму коштів відсутня (рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2010 скасоване).

До заяви про поворот виконання рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2010 ТОВ Велетень в якості доказів його виконання надано копію виписки по рахунку в банку від 19.02.2011, копію платіжного доручення № 211 від 18.02.2011 на суму 104 468,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.11.2011 була задоволена вищезазначена заява ТОВ Велетень про поворот виконання рішення суду від 03.11.2010, видано відповідний наказ.

Суд також встановив, що рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.2011 у справі № 10/178-10 стягнуто з ТОВ Велетень на користь ТОВ ЛеСтар 10 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, про що 09.03.2011 видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року апеляційну скаргу ТОВ Велетень задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2011 у справі № 13/178-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007, укладений між ТОВ ЮВС та ТОВ Велетень . Стягнуто з ТОВ ЮВС на користь ТОВ Велетень витрати по сплаті держмита в сумі 127,50 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 22.06.2011 господарським судом Сумської області видано відповідний наказ.

31.08.2011 до суду надійшла заява ТОВ Велетень , в якій заявник просив суд видати наказ про повернення сплачених ним відповідно до наказу від 09.03.2011 на користь ТОВ ЛеСтар грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку банку від 25.03.2011, підписаною керівником та головним бухгалтером, та копією платіжного доручення № 469 від 25.03.2011.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.09.2011 вищевказану заяву ТОВ Велетень задоволено, видано наказ про повернення відповідних сум.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що з моменту визнання судом недійсним договору № ДКЦ398 від 07.11.2007 у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок по поверненню коштів, перерахованих за таким договором.

У зв'язку невиконанням відповідачем за зустрічним позовом вищезазначених судових рішень, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення на свою користь на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.. 536 Цивільного кодексу України на суму невиконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 536 вищезазначеного Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, суд зауважує, що, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 536 та ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини . Передбачена вказаними статтями відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством (зазначена позиція викладена в Аналізі практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного Суду України).

Стаття 536 та стаття 625 ЦК України визначають загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цими статтями регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статей 536 та 625 ЦК України у разі наявності між сторонами незобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що судовими ухвалами у справах № 13/148-10 та №13/178-10 задоволені, відповідно, заява ТОВ Велетень про поворот виконання рішення суду та заява про видачу наказу про повернення стягнутих грошових сум, про що видано відповідні судові накази.

Таким чином, судом не підтверджені наявні між сторонами зобов'язальні правовідносини, а встановлені нові зобов'язання ТОВ ЛеСтар по відношенню до ТОВ Велетень щодо стягнення на користь останнього грошових коштів. Тобто, такі правовідносини не мають характеру договірних, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування на такі грошові зобов'язання сум інфляційних збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України.

Заявлення до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 49813,80 грн. збитків (упущеної вигоди) ТОВ Велетень обґрунтовує положеннями ст.ст. 225, 229 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відносить: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язок учасника господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами передбачений частиною 1 статті 229 ГК України.

Однак суд, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши положення господарського законодавства України, зазначає, що для відшкодування заявлених збитків (упущеної вигоди) відповідачем за зустрічним позовом відсутні підстави, оскільки, правова природа збитків полягає у наявності всіх чотирьох елементів цивільного правопорушення, сукупність яких ТВ Велетень не доведена.

Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову та про відмову у його задоволенні.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про вихід суду за межі позовних вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав.

За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом та про відмову у задоволенні зустрічного позову по суті, суд зазначає про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом відповідно.

Керуючись ст.ст. 216, 536, 623, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 225, 229 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову - відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Повне рішення складено 27.03.2017.

Суддя Ю.А.Джепа