Постанова

від 05.12.2017 по справі 920/119/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 920/119/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Сибіга О.М. за участю представників: від позивача:Євсєєв В.В. - дов. б/н від 19.12.14р. від відповідача:Кугай А.В. - дов. №18 від 04.12.17р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. у справі господарського суду№920/119/16 Сумської області за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" простягнення 432 000,00грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" простягнення 116 572,68грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про стягнення з відповідача на користь позивача 432000,00грн. вартості 30 т цукру, отриманих відповідачем на виконання вимог договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ398 від 07.11.2007р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велетень" (далі ТОВ "Велетень") звернулось до господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" (далі ТОВ "ЛеСтар") про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 101663,30грн. інфляційних втрат та 14909,38грн. 3% річних нарахованих за невиконанням ТОВ "ЛеСтар" судових рішень по грошових зобов'язаннях, прийнятих у інших справах.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2017р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. у справі №920/119/16 в задоволенні первісного позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017р. №08.03-04/6071 у зв'язку з призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №920/119/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.12.2017р. №08.03-04/6655 у зв'язку з відпусткою судді Яценко О.В., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №920/119/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ "ЮВС") та ТОВ "Велетень" укладений договір №ДКЦ398 купівлі-продажу цукру, відповідно до умов якого ТОВ "ЮВС" продав, а ТОВ "Велетень" купив 30 т цукру загальною вартістю 103200,00грн.

04.11.2008р. між ТОВ "ЮВС" і ТОВ "ЛеСтар" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ЮВС" передало, а ТОВ "ЛеСтар" прийняло на себе право вимоги, що виникло чи може виникнути у ТОВ "ЮВС" з правовідносин за договором купівлі-продажу цукру №ДКЦ398 від 07.11.2007р. та по видатковій накладній №ЮВ-0002760 від 07.11.2007р. щодо поставки цукру ТОВ "Велетень" на підставі наступних документів: видаткової накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007р., довіреності серії ЯНФ №267480 від 07.11.2007р. на суму 103200,00грн.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що боржником у зобов'язанні з купівлі-продажу 30тн цукру є ТОВ "Велетень", а новим кредитором - ТОВ "ЛеСтар".

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.2011р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Велетень" до ТОВ "ЛеСтар" про визнання договору №ДКЦ398 купівлі-продажу цукру недійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. у справі №13/178-10, рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2011р. та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цукру №ДКЦ398 від 07.11.2007р., укладений між ТОВ "ЮВС" та ТОВ "Велетень".

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2014р. у справі №920/2159/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2015р. зобов'язано ТОВ "Велетень" повернути ТОВ "ЛеСтар" 30 т цукру відповідно до вимог ст.216 ЦК України.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2014р. у справі №920/2159/13 набрало законної сили.

На виконання рішення від 09.09.2014р. у справі № 920/2159/13 господарським судом Сумської області видано наказ 09.12.2014р.

Постановою відділу ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції від 02.02.2015р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Сумської області у справі №920/2159/13 від 09.12.2014р. щодо зобов'язання ТОВ "Велетень" повернути ТОВ "ЛеСтар" 30 т цукру. Постановою надано строк для добровільного виконання рішення до 09.02.2015р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 09.02.2015р. №39 ТОВ "Велетень" повідомило ВДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області про те, що він не має можливості виконати рішення суду щодо передачі 30 т цукру ТОВ "ЛеСтар".

Крім того, ТОВ "Велетень" (боржник за виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Сумської області №920/2159/13 від 09.12.2014р.) звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу виконання рішення. За результатами розгляду вказаної заяви господарським судом Сумської області винесено ухвалу від 23.03.2015р., якою заяву ТОВ "Велетень" про зміну способу виконання рішення залишено без задоволення.

Постановою ВДВС Глухівського МРУЮ від 18.03.2015 виконавче провадження №46287974 закінчено відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій).

Зазначені обставини, а саме неотримання ТОВ "ЛеСтар" від ТОВ "Велетень" 30 т цукру на підставі рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2014р. у справі №920/2159/13 стали підставою для звернення з позовом у даній справі.

Приймаючи рішення в частині первісного позову, суди виходили з того, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України).

Отже, з юридичного факту визнання за рішенням суду (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. у справі №13/178-10) недійсним договору купівлі-продажу цукру №ДКЦ398 від 07.11.2007р. у відповідача за первісним позовом виникло зобов'язання повернути позивачу за первісним позовом 30 т цукру, одержаного на виконання недійсного правочину, або відшкодувати його вартість у разі відсутності отриманого за недійсним договором майна.

Зважаючи на те, що обов'язок щодо повернення 30 т цукру ТОВ "Велетень" добровільно не виконало, ТОВ "ЛеСтар" звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення 30 т цукру, який було задоволено судом з винесенням відповідного рішення (рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2014р. у справі №920/2159/13).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Водночас, ТОВ "ЛеСтар" під час розгляду судом справи №920/2159/13 про повернення майна не скористалось правом на відшкодування вартості майна (цукру).

Також, під час виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу господарського суду у справі №920/2159/13, ТОВ "ЛеСтар" (стягувач) не звертався до суду та до державного виконавця із заявою про зміну способу виконання рішення.

Щодо посилань ТОВ "ЛеСтар" на ст. 623 ЦК України, якою передбачено відшкодування збитків неналежним виконанням зобов'язання, то суди визнали їх безпідставним, оскільки відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При цьому, судами встановлено, що ТОВ "Велетень" повідомило державного виконавця про неможливість виконання рішення про повернення 30 т цукру та самостійно звернулось до суду з відповідною заявою про зміну способу виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.03.2015р. у справі №920/2159/13 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Велетень" про зміну способу виконання рішення. Ухвала мотивована тим, що 18.03.2015р. ВДВС Глухівського МУЮ Сумської області винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Також, з вказаної ухвали вбачається, що під час розгляду заяви про зміну способу виконання рішення ТОВ "ЛеСтар" заперечував проти заяви ТОВ "Велетень" щодо зміни способу виконання рішення та відхилив пропозицію відшкодувати вартість 30 т цукру. Отже, стягувач був обізнаний про неможливість виконання рішення, однак заперечував проти зміни способу виконання рішення запропонованого боржником.

Відповідно до п. 3 ст. 226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Постанова про закінчення виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу господарського суду у справі №920/2159/13, є чинною та не скасована у встановленому Законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наявності чинного рішення господарського суду про зобов'язання повернути 30 т цукру, задоволення позову ТОВ "ЛеСтар" у даній справі про відшкодування вартості вказаного цукру призведе до подвійного стягнення, що є неприпустимим відповідно до закону.

Статтею 61 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судами попередніх інстанцій, враховуючи вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. у даній справі, які відповідно до ч. 1 ст. 111 12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, встановлено, що звертаючись із зустрічними позовними вимогами у даній справі ТОВ "Велетень" зазначає, що ТОВ "ЛеСтар" не виконані судові рішення у справах за наказами № 13/148-10 від 24.11.2011р., 13/178-10 від 28.09.2011р.

Наведені обставини на думку ТОВ "Велетень" є підставою для стягнення з ТОВ "ЛеСтар" на користь ТОВ "Велетень" інфляційних та річних згідно ст. 625 ЦК України (користування чужими грошовими коштами).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовий аналіз наведених норм права свідчить про те, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.ст. 536, 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини. Передбачена вказаними статтями відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством (зазначена позиція викладена в Аналізі практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві Верховного Суду України).

За таких підстав, суди дійшли висновку про відсутність між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "Велетень" зобов'язальних правовідносин, внаслідок чого відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України та задоволення вимог про стягнення інфляційних та річних за невиконання наказів суду.

Враховуючи висновок про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, судами відхилено заяву ТОВ "ЛеСтар" про застосування наслідків спливу позовної давності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваних рішеннях мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування господарського суду Сумської області від 22.03.2017р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. у справі №920/119/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. у справі №920/119/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя О.М. Сибіга