Постанова

від 23.03.2017 по справі 902/587/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Справа № 902/587/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.16 р.

у справі № 902/587/16 (суддя Банасько О.О. )

за первісним позовом: Приватного підприємства "Виробнича-комерційна фірма "Солар", м.Вінниця

до : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт", м.Вінниця

про стягнення 10 356,98 грн

та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт", м.Вінниця

до: Приватного підприємства "Виробнича-комерційна фірма "Солар", м.Вінниця

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2І.( дов.у справі)

відповідача - ОСОБА_3 ( дов.у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.11.2016 р. у справі № 902/587/16 (суддя Банасько О.О.) первісний позов Приватного підприємства "Виробнича-комерційна фірма "Солар" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" про стягнення 10 356,98 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" на користь Приватного підприємства "Виробнича-комерційна фірма "Солар" - 9 599 грн. 98 коп. - боргу, 545 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 180 грн. 69 коп. 3 % річних, 1 373 грн. 91 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В стягненні 00,31 грн. 3 % річних та 30,41 грн. інфляційних втрат за первісним позовом відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" до Приватного підприємства "Виробнича-комерційна фірма "Солар" про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, ч.ч.1,2 ст. 11, ч.1 ст. 202 , ч.1 ст.218, ст. 387, ст. 509, ст. 527, ч.1 ст. 625,ч.ч.1,2 ст. 837 , ч.1 ст. 839, ч.ч.2,3 ст. 843 , ч.2 ст. 846, ч.2 ст. 849,ст. 854 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку, що з моменту передачі ТОВ ТК "Вінтелепорт" на діагностику ПП "ВКФ "Солар" непрацюючого електрогенератора, а також здійснення сторонами конклюдентний дій щодо надання даних послуг та проведення в подальшому ПП "ВКФ "Солар" ремонтно-відновлювальних робіт, між сторонами винило зобов'язання, яке регулюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України). При цьому, суд прийшов до висновку про підставність позову в частині стягнення 9 599,98 грн. вартості ремонтних робіт та запчастин.

У стягненні 00,31 грн. 3% річних та 30,41 грн. інфляційних втрат відмовлено за безпідставністю , оскільки визначений ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" період нарахування інфляційних втрат за період з 01.12.2015 р. по 30.05.2016 р. без урахування червня-липня 2016 р., в яких зафіксовані дефляційні показники не відповідає чинному законодавству, а тому судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період аналогічний період та 3 % річних (з 01.12.2015 р. по 11.07.2016 р.).

Щодо зустрічного позову, суд вказав, що оскільки між сторонами виникли договірні відносини підряду та враховуючи факт добровільної передачі майна ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар", відсутні підстави для задоволення зустрічного віндикаційного позову. Крім того, суд вказав, що ТОВ ТК "Вінтелепорт" не обґрунтувало можливості повернення майна у тому стані, в якому воно було здано відповідачу за зустрічним позовом.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що дії ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" по притриманню електрогенератора, являються правомірними,оскільки відповідають чинному законодавству, зокрема ст. 856 ЦК України .

Не погодившись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив докази, які надав ТОВ ТК "Вінтелепорт" в заяві вих. № 01/406 від 07.09.2016 р., як доказ того, що ПП "ВКФ СОЛАР" подав недостовірну інформацію про купівлю запчастин на ремонт електрогенератора. Також суд не звернув уваги, що електрогенератор був зданий виключно на діагностику, а послуги по ремонту електрогенератора ТОВ ТК "Вінтелепорт" не замовляло, договірні відносини між сторонами були відсутні.

Оскільки ч. 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, ТОВ ТК "Вінтелепорт" вважає, що договору підряду, зазначеного у рішенні суду, укладено не було.

Вказує, що 25 листопада 2015 року до ТОВ ТК "Вінтелепорт" надійшов рахунок від ПП ВКФ "СОЛАР" за ремонт електрогенератора на суму 9599,98 грн., який вони відмовились оплачувати, оскільки електрогенератор був зданий виключно на діагностику, про що підтвердив представник ПП "ВКФ СОЛАР" у позовній заяві; ТОВ ТК "Вінтелепорт" не замовляло даний ремонт; відсутній договір підряду на ремонт електрогенератора (не було визначено предмет договору, обсяг робіт, та не було узгоджено договірної ціни ремонту); не обґрунтовано завищену вартість ремонту електрогенератора. При цьому, позивач не підтвердив вартості запчастин та необхідності ремонту в цілому.

Вказує, що на сьогоднішній день електрогенератор, який належить ТОВ ТК "Вінтелепорт", досі залишається у ПП "ВКФ СОЛАР".

Просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016р., відмовити у задоволенні первісного позову і задовільнити зустрічний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну правову оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи попередню співпрацю ВКФ «Солар» з ТОВ ТК «Вінтелепорт» , відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України з відповідачем укладено договір на виконання певної роботи за замовленням, тобто договір підряду.

Підтвердженням цього є записи в журналі прийняття замовлень та встановлення орієнтовних цін щодо виконання робіт. Зазначений журнал був предметом огляду при надані пояснень в судовому засіданні директора ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" ОСОБА_4

Наголошує у відзиві, що зазначене підтверджується поясненнями в судовому засіданні автослюсаря ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар"- ОСОБА_5 та бухгалтера ПП "Виробнича - комерційна фірма" "Солар" ОСОБА_6.

Виконання робіт передбачалось із використанням матеріалів підрядника та його засобами.

Визначення ціни договору передбачалось в рахунку- фактурі, яка включала б вартість робіт та вартість запчастин (матеріалів), необхідних для виконання замовлення.

Враховуючи вартість робіт та вартість запчастин (матеріалів) для виконання замовлення, ВКФ «Солар» надав ТОВ ТК «Вінтелепорт» рахунок-фактуру № СФ-0000133 від 25 листопада 2015 року на суму 9599,98 грн. (в т.ч.ПДВ 1600,00 грн.) з терміном оплати до 26 листопада 2015 року.

Однак, ТОВ ТК «Вінтелепорт» в установлений термін не здійснив перерахування коштів, визначених в рахунку - фактурі.

Позивач у відзиві вказує, що оскільки роботи згідно замовлення ВКФ «Солар» виконало, а ТОВ ТК «Вінтелепорт» не сплатив визначену ціну, ВКФ «Солар» , враховуючи вимоги статті 856 Цивільного кодексу України, скористалось своїм правом притримати електрогенератор.

В свою чергу, для повернення ТОВ ТК «Вінтелепорт» відновленого електрогенератора, ПП «ВКФ «Солар» запропоновано перерахувати кошти в сумі 9 599,98 грн. на розрахунковий рахунок, визначений в рахунку-фактурі № СФ-0000133 від 25 листопада 2015 року.

Вважає покликання апелянта, що ПП «ВКФ «Солар» не підтвердив вартості робіт та необхідності ремонту в цілому, безпідставними.

В підтвердження факту вчинення договору підряду та виконання робіт ПП «ВКФ «Солар» надало суду відповідно супровідного листа від 25.11.2016 року СД-К диск, відеоматеріал якого демонструє роботу відновленого електрогенератора.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016р. у справі № 902/587/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016р. у даній справі. Прийняти нове,яким задовільнити їх вимоги,у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник позивача (відповідача) заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що на підприємстві ведеться Журнал реєстрації замовлень на ремонт . Зокрема, під час прийняття замовлення визначається орієнтовна ціна ремонту, при цьому замовник керується прайсами для визначення вартості деталей, які необхідно буду замінити. Наголосив, що в даному випадку було замовлення на ремонт електрогенератора, а не діагностика, оскільки він при здачі замовлення був у не робочому стані. Крім того, представник наголосив, що до 2013р. з апелянтом були договірні відносини, зокрема був укладений договір №9 від 28.02.2013 р. про надання послуг з ремонту автомобілів , при цьому проблем з оплатою не виникало.

Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні судом оглянутий оригінал Журналу реєстрації замовлень ПП "Солар", зазначене замовлення Вітелепорт -Електрогенератор.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, 29.08.2015 р. працівниками ТОВ ТК "Вінтелепорт" було передано ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" електрогенератор моделі "Briggs & Stratton".

Факт здачі електрогенератора підтверджується оглянутим в судовому засіданні апеляційного господарського судут Журналом реєстрації замовлень на ремонт та наданими 07.09.2016р. в судовому засіданні в суді першої інстанції поясненнями директора ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" ОСОБА_4І.(т.1,а.с.74)

Після закінчення ремонтних робіт ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" надав ТОВ ТК "Вінтелепорт" рахунок - фактуру № СФ-0000133 від 25.11.2015 р. на суму 9 599, 98 грн. з терміном оплати до 26.11.2015 р., який не був оплачений (а.с.11, т.1).

В подальшому ТОВ ТК "Вінтелепорт" заявило ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" претензію № 01/265 від 30.05.2016 р. про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме повернення ТОВ ТК "Вінтелепорт" електрогенератора моделі "Briggs & Stratton" у тому ж стані, в якому отримала ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" при передачі його для виконання замовлення (а.с.12, т.1).

03.06.2016 р. у відповідь на зазначену претензію ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" зазначила, що повернення ТОВ ТК "Вінтелепорт" електрогенератора моделі "Briggs & Stratton" у тому ж стані, в якому отримала ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" при передачі його для виконання замовлення є неможливим, так як свої зобов'язання ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" виконала і відновила роботу електрогенератора моделі "Briggs & Stratton".

Щодо повернення відновленого електрогенератора моделі "Briggs & Stratton", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" зазначило про його притримання на підставі ст.856 ЦК України та запропонувано ТОВ ТК "Вінтелепорт" перерахувати кошти в сумі 9 599,98 грн. на розрахунковий рахунок, визначений в рахунку-фактурі № СФ-0000133 від 25.11.2015 р. (р/р 26001060505826 в Вінницькій ФКБ "ПРИВАТБАНК", МФО 302689) в строк до 09.06.2016 р. задля його повернення (а.с.13, т.1).

У зв"язку з неоплатою ТОВ ТК "Вінтелепорт" коштів в сумі 9 599,98 грн за ремонт електрогенератора моделі "Briggs & Stratton", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" звернулось з позовом до суду про стягнення вартості ремонту, а також 576,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2015р. по 30.05.2016р. та 181,00 грн. 3% річних за період з 26.11.2015р. по 11.07.2016 р.

Крім того, ТОВ ТК "Вінтелепорт" звернулось з зустрічним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи позовні вимоги тим,що між сторонами договір про ремонт не укладався , згоди щодо вартості ремонтних робіт досягнуто не було, а вартість проведененого ремонту є завищеною. Крім того, генератор знаходиться у незаконному володінні відповідача.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів відзначає таке.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України ( надалі -ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (надалі -ГК), що визначено ст.175 ГК України.

За приписами ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частиною 1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З моменту передачі ТОВ ТК "Вінтелепорт" на діагностику ПП "ВКФ "Солар" непрацюючого електрогенератора, а також здійснення сторонами конклюдентних дій щодо надання даних послуг та проведення в подальшому ПП "ВКФ "Солар" ремонтно-відновлювальних робіт, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про виникнення між сторонами зобов'язання, яке регулюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.843 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч.1 ст.853 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, з огляду на наявні матеріали справи та положення чинного законодавства, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що вимога про стягнення 9 599,98 грн. основного боргу за проведені ремонтні роботи та заміну запчастин за первісним позовом є правомірною та обґрунтованою .

В свою чергу, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що електрогенератор моделі "Briggs & Stratton" був зданий ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" виключно на діагностику, з огляду на таке.

Як зазначалось вище у постанові, сторонами не заперечується факт передачі 29 серпня 2015 року непрацюючого електрогенератора від ТзОВ телекомунікаційна компанія Вінтелепорт до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" .

Разом з тим, в претензії від 30.05.2016 р. № 01/265 та зустрічному позові ТОВ ТК "Вінтелепорт" вказує на наявність перемовин щодо узгодження вартості ремонтних робіт на протязі 3 місяців, тобто відповідач за первісним позовом фактично визнає існування таких перемовин та власну поінформованість про їх проведення ( а.с.12, т.1).

Водночас із матеріалів справи слідує, що рахунок на оплату виконаних робіт було оформлено 25.11.2015 р., а надходження до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Солар" та оплата ним запасних частин відбулась 17.11.2016 р. , що стверджується видатковою накладною та платіжним дорученням № 505 від 17.11.2015р. (а.с.50-51, т.1).

Таким чином замовлення запасних частин та їх надходження для виконання ремонту відбулось до спливу вказаного трьохмісячного строку, що приводить суд до висновку про необ'єктивність даного твердження ТОВ ТК "Вінтелепорт".

Так, згідно з ч.2 ст.846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст.849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, доводи апелянта ТОВ ТК "Вінтелепорт" є помилковими щодо відсутності його згоди на виконання ремонтних робіт з урахуванням значного часового проміжку з моменту фактичного виконання діагностики (початок вересня 2015 року) та закінчення ремонтних робіт (25.11.2015 р.) та відсутності будь-яких доказів вимог ТОВ ТК "Вінтелепорт" про повернення непрацюючого електрогенератора після завершення діагностики, або відмови від проведення виконання робіт ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар".

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання апелянта на відсутність договірних відносин між ним та позивачем.

Так, згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа. підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в суді апеляційної інстанції , замовник ТзОВ "Вінтелепорт" здав на ремонт ПП "Солар" електрогенератор , при цьому договір на виконання таких підрядних робіт ( ремонту ) між сторонами не укладався, разом з тим, попередньо погоджено їх вартість і строки виконання, що не суперечить ст. 181 ГК України.

Таким чином , доводи апелянта є помилковими та суперечать обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Щодо доводів апелянта про завищення вартості виконаних робіт, колегія суддів відзначає таке.

Так, як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції ухвалою від 08.09.2016 р., з метою визначення обсягу та вартості ремонтно-відновлювальних робіт призначалась судова автотоварознавча експертиза, яка не була проведена у зв'язку з несплатою її вартості сторонами.

В свою чергу, на підтвердження вартості виконаних робіт та використаних запчастин ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" надало, окрім рахунку-фактури № СФ-0000133 від 25.11.2015 р., також видаткову накладну № VN16F092897 від 17.11.2015 р., платіжне доручення № 505 від 17.11.2015 р., розрахунково-пояснювальну записку (а.с.50-51, 53, т.1).

Крім того, 25.11.2016 р. ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" надало докази щодо орієнтовної вартості матеріалів та запчастин, які використовувались при проведенні ремонтних робіт електрогенератора моделі "Briggs & Stratton", зокрема прайс-лист інтернет магазину СамСад від 19.05.2016 р. щодо вартості оригінальних запчастин "Briggs & Stratton", рахунки-фактури № 16962/д від 24.11.2016 р., № ІМ-0000598 від 24.11.2016 р., з яких вбачається, що вартість запчастин є суттєво вищою від вартості запчастин, які відображено у рахунку- фактурі № СФ-0000133 від 25.11.2015 р. тощо.

При цьому, доводи ТОВ ТК "Вінтелепорт" про відсутність доказів пред'явлення несправних (замінених) запчастин спростовуються наявним у справі додатком до розрахунково-пояснювальної записки у вигляді фототаблиці (а.с.54, т.1).

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. А ч.1 ст. 853 ЦК України визначено , що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, замовник діяв всупереч положенням зазначених статтей, а тому його покликання на дефекти матеріалів та запчастин, які використані під час ремонту електрогенератора не приймаються судом до уваги.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" належно виконала взяті на себе зобов'язання за первісним позовом, виконала роботи по ремонту генератора.

В свою чергу, як вірно встановив суд першої інстанції, відмова у проведенні оплати виконаних робіт після понесення ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" фактичних витрат на закупівлю запчастин для ремонту електрогенератора (які після їх монтажу та відновлення роботи двигуна суттєво втрачають у своїй первісній вартості) та відновлення його робочого стану суперечить суті зобов'язання, яке виникло між сторонами та не є справедливим, добросовісним та розумним.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ ТК "Вінтелепорт" 576,00 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2015 р. по 30.05.2016 р. та 181, 00 грн 3 % річних за період з 26.11.2015 р. по 11.07.2016 р., колегія суддів відзначає таке.

Так, згідно ч.1 ст.612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає вірним початком періоду прострочення визначеним ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар", а саме з 26.11.2015 р., оскільки факт отримання рахунку-фактури № СФ-0000133 від 25.11.2016 р. саме 25 листопада 2015 року з терміном оплати до 26 листопада 2015р. визнається ТОВ ТК "Вінтелепорт" у відзиві на первісний позов, зустрічній позовній заяві, претензії № 01/265 від 30.05.2016 р. тощо.

Згідно з ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, здійснених судом першої інстанції, апеляційний суд вважає його арифметично вірним, а саме до стягнення підлягає 180,69 грн. 3 % річних та 545,59 грн. інфляційних втрат . В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції, що в стягненні 00,31 грн. 3 % річних та 30,41 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Так, визначення періоду нарахування інфляційних втрат за період з 01.12.2015 р. по 30.05.2016 р. без урахування червня-липня 2016 р., в яких зафіксовані дефляційні показники не відповідає чинному законодавству, а тому судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період аналогічний період 3 % річних (з 01.12.2015 р. по 11.07.2016 р.).

Щодо покликання позивача ( відповідача) ПП "Виробнича-комерційна фірма" "Солар" на статтю 856 ЦК України ( притримання результатів роботи) , колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

Згідно ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ст. 856 ЦК України передбачено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Разом з тим, за приписами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що сторони письмового договору підряду,який би передбачав при- тримання речі, переданої у ремонт, у випадку несплати боржником встановленої ціни роботи та вартості запчастин не укладали, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача по притриманню електрогенератора.

Крім того, ч.1 ст.595 ЦК України покладає на кредитора обов'язок негайно повід омити боржника про притримання належної йому речі, що позивачем зроблено не було (як свідчать матеріали справи позивач( відповідач) повідомив про притримання відремонтованого електорогенератора лише 03.06.2016р.)

Крім того,відповідач ( позивач) ТзОВ "Вінтелпорт" в межах розгляду даної справи звернувся із зустрічним позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння ( а.с.22-24 т.1)

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач ( позивач), аргументуючи свої позовні вимоги, покликається на ст. 387 ЦК України.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Як встановлено в судовому засіданні,майно, а саме електрогенератор був переданий замовником (власником) підряднику для проведення ремонту, а отже не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Крім того, ТОВ ТК "Вінтелепорт" не обґрунтувало можливості повернення майна у тому стані, в якому воно було здано відповідачу за зустрічним позовом, враховуючи ,що ремонт був проведений, а відповідач (позивач за зустрічним позовом ) своїми правами , передбаченими ст. 849 ЦК України не скористався, як і не виконав своїх обов язків , передбачених ст. 853 ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що доводи апелянта не спростовують вірного висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на усе вищенаведене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв»язку з відмовою в її задоволенні суд залишає за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року у справі № 902/587/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю телекомунікаційна компанія "Вінтелепорт" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.