Постанова

від 21.03.2017 по справі 922/1756/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 922/1756/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В. О.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 16.05.2016р.,

відповідача - Бабанських-Коц Л.А. на підставі довіреності від 03.01.2017р. №32-20-14-75/0/19-17,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 10.08.2016р.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кегичівської районної державної адміністрації - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насінневе", Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське (вх.№51 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Насінневе", Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське,

до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1) Фізичної особи ОСОБА_2, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, 2) Кегичівської районної державної адміністрації, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка,

про визнання недійсними наказів

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Насінневе" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області про: 1) визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.01.2016р. №521-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель державної власності сільськогосподарського призначення для подальшого оформлення права оренди на земельну ділянку площею 166, 8026га, кадастровий номер 6323184000:01:000:0097, розташовану за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області; 2) визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.03.2016р. №2230-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".

Як зазначає позивач, ПрАТ "Насінневе" є землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 22.07.2005р., який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Держаному реєстрі земель вчинено запис №040569600002 від 29.07.2005р., та угоди про внесення змін до вказаного договору оренди землі від 24.12.2010р., якою серед іншого продовжено строк дії на 10 років, право оренди було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2016р. Вважає, що накази ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації від 27.01.2016р. та про затвердження такої документації і передачу земельної ділянки в оренду від 28.03.2106р. підлягають визнанню недійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16 (головуючий суддя Ємельянова О.О., суддя Суярко Т.Д., суддя Суслова В.В.) відмовлено в задоволені позову на тій підставі, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсними спірних наказів не призведе до відновлення його порушеного права та не забезпечує реального захисту, оскільки позивачем оскаржуються накази, які є ненормативними актами органу виконавчої влади, що передбачають конкретні приписи, стосовно окремого суб'єкта - фізичної особи, дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання, отже, скасування цих наказів не породжує наслідків для позивача.

Приватне акціонерне товариство "Насінневе" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ПрАТ "Насінневе" вживаються заходи для відновлення своїх порушених прав стосовно земельної ділянки шляхом визнання недійсними наказів та шляхом визнання недійсним договору, однак через різний суб'єктний склад осіб, до яких висуваються вимоги, справи розглядаються в порядку різних судочинств; суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних із даною справою інших справ; вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано відхилено клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог; судом не надано оцінку доводам позивача щодо втручання відповідачем прийняттям оспорюваних наказів у право позивача; порушення відповідачем норм Закону України "Про фермерське господарство" та встановленого порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

15.02.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№1688), просить повторно долучити до матеріалів справи копію угоди від 24.10.2010р., копію журналу обліку договорів, та копію ухвали господарського суду Харківської області від 23.01.2017р. у справі №922/4058/16, якою витребувався оригінал вказаного журналу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду в силу приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що копія угоди від 24.10.2010р. вже є у матеріалах справи, та не приймає як додаткові докази копію журналу обліку договорів, в якому угода від 24.12.2010р. зареєстрована, оскільки апелянт не навів доводів неможливості подання даного документу суду першої інстанції. До того ж наявність угоди від 24.10.2010р. сторонами не заперечується.

Крім того, 15.02.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№1689), просить долучити до матеріалів справи копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6323178400:01:000:0097, виготовлену з копії реєстраційної справи, засвідченої завідувачем Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації ОСОБА_5

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що такі документи вже є у матеріалах справи; крім того, повторно надані апелянтом документи не завірені належним чином, та є такими що не відповідають вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 року.

15.02.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про уточнення вимог апеляційної скарги (вх.№1690), просить розглядати апеляційну скаргу з вимогами у редакції, згідно з цією заявою, а саме: 1) розглянути клопотання ПрАТ "Насінневе" від 13.12.2016р. вх.№42602 про вихід за межі позовних вимог подане відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, яке не було розглянуто по суті судом першої інстанції; 2) скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16 про відмову в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Насіннєве" до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи - ОСОБА_2, Кегичівська районна державна адміністрація, про визнання недійсними наказів та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.01.2016р. № 521-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", визнати недійсним наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.03.2016р. №2230-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та стягнути з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ПрАТ "Насінневе" понесені судові витрати.

01.03.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№2350) щодо проведення державної реєстрації угоди №1 від 24.12.2010р. до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005р. №040569600002 укладеної між Кегичівською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Насінневе".

06.03.2017р. третьою особою ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення (вх.№2431), зазначає, що у підписаній позивачем та Кегичівською РДА угоді від 24.12.2010р. до договору оренди земельної ділянки від 22.07.2005р. відсутні відомості про її державну реєстрацію; вважає, що ПрАТ "Насінневе" не було позбавлено можливості зареєструвати додаткову угоду до договору оренди та право оренди раніше, до 18.02.2016р.

06.03.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№2484).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд скарги призначено на 21.03.2017р.

17.03.2017р. третьою особою подано до суду додаткові письмові пояснення (вх.№2927).

21.03.2017р. ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано до суду пояснення (вх..№3078), зазначає, що 26.01.2016р. до головного управління звернувся громадянин ОСОБА_2 з заявою про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 16, 8026га; реєстрація земельної ділянки за ПрАТ "Насінневе" була проведена вже після видання Наказу №521-СГ від 27.01.2016р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_2; після скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державним реєстратором за ПрАТ "Насенневе", головним управлінням був виданий Наказ №2230-СГ від 28.03.2016р. про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2; в подальшому 18.04.2016р. був укладений договір оренди між головним управлінням та гр.. ОСОБА_2, 18.04.2016р. було зареєстроване право оренди. Вважає, що правові підстави для скасування наказів ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні.

21.03.2017р. третьою особою подано до суду докази сплати ним орендної плати за орендовану земельну ділянку (вх.№3092).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.03.2017р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та поданих суду письмових пояснень, просить рішення місцевого господарського суду від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду від 13.12.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи також заперечує проти апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також у судовому засіданні представник позивача надала для огляду суду оригінал додаткової угоди від 24.12.2010р. та журнал реєстрації договорів Кегичівської РДА, в якому зареєстрована дана угода, пояснила, що до позовної заяви була додана неякісна копія даної угоди, в журналі реєстрації договорів Кегичівської РДА, що є внутрішнім документом адміністрації, дана угода зареєстрована за порядковим №15, що відповідає номеру додаткової угоди. Судом оглянуто оригінал додаткової угоди від 24.12.2010р. та журнал реєстрації договорів Кегичівської РДА.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що сторони висловили свої доводи і заперечення щодо апеляційної скарги, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.07.2005р. між Кегичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Насінневе» (в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Насінневе» ) (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради.

Пунктом 2 договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 166, 8026га.

Згідно пункту 8 договору оренди, договір укладається на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру« при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2005 року за № 040569600002 (т.1 а.с.13-16).

Розпорядженням Кегичівської районної державної адміністрації №134 «Про продовження терміну дії договору оренди» від 29.04.2010р. продовжений термін дії договору оренди земельної ділянки від 22.07.2005р., реєстраційний №40569600002 (площа 166, 8026га), укладених з ВАТ "Насінневе" на території Парасковіївської сільської ради терміном на 10 років. (т. 1 а.с.24).

Відповідно до пункту 3 розпорядження, голові правління ВАТ «Насінневе» було доручено провести державну реєстрацію додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельних ділянок.

24.12.2010р. між Кегичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ВАТ «Насінневе» (орендар) було укладено угоду до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 року № 040569600002 (т.1 а.с.25).

Відповідно до пункту 1 угоди, дія вищезазначеного договору оренди земельної ділянки площею 166,8026га на території Парасковіївської сільської ради продовжується на 10 років.

Пунктом 5 угоди сторони погодили, що угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації.

Згідно наявної у матеріалах справи копії угоди від 24.12.2010р., що відповідає наданому позивачем в судовому засіданні 21.03.2017р. для огляду суду оригіналу, відмітка про її державну реєстрацію відсутня.

Право оренди за договором оренди землі із урахуванням змін внесених до нього угодою від 24.12.2010 року, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» було зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2016 року, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.02.2016р. (т.1 а.с.26-28).

Як зазначає позивач, 31.03.2016 року йому стало відомо із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 прийнято рішення індексний номер 28943103 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення права оренди позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.01.2016р. ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ №521-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» , відповідно до якого пунктом 1 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за межами Парасковіївсьокї сільської ради на території Кегичівського району, Харківської області, для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства (т.3 а.с.43).

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.02.2016р. №11-20-14-5730/0/19-16 (т.3 а.с.58) було повідомлено Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської , що ПрАТ "Насінневе" в період з 01.01.2013 року не зверталося до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області з метою укладання (поновлення) договору оренди землі площею 166,8026 га, кадастровий номером 632318400:01:000:0097; ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області фізичній особі надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель державної власності сільськогосподарського призначення для подальшого оформлення права оренди на земельну ділянку площею 166, 8026га кадастровий номер 632318400:01:000:0097, яка розташована за межами населених пунктів Парасковіївської сільської ради на території Кегичівського району Харківської області.

28.03.2016 року ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ № 2230-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» . Відповідно до пункту 1 якого, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області.

Пунктом 2 надано громадянинові ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 166,8026 га, у тому числі ріллі площею 166,8026 га (кадастровий номер 632318400:01:000:0097) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства (т.1 а.с.168).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За статтею 792 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення договору), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення договору) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.07.2005р. між Кегичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Насінневе» (в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Насінневе» ) (орендар) було укладено договір оренди землі строком на 5 років; договір був зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру« при Державному комітеті України по земельним ресурсам України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2005 року за № 040569600002.

24.12.2010р. між цими ж сторонами на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №134 «Про продовження терміну дії договору оренди» від 29.04.2010р. було укладено додаткову угоду до договору оренди, серед іншого якою було продовжено строк договору на 10 років.

Разом з тим, як вбачається із змісту даної угоди, відмітка про її державну реєстрації відсутня.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами статті 18 цього Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Нормою частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2013р.) передбачено, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім того, пунктом 5 додаткової угоди від 24.12.2010р. сторони погодили, що угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 цього Закону визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, правочин, який за законом підлягає державній реєстрації (в даному спорі - додаткова угода від 24.12.2010р. до договору оренди землі), набуває юридичної чинності саме з моменту державної реєстрації. Незареєстрований договір, хоча й узгоджений учасниками правочину та підписаний ними, не є укладеним незалежно від причин, що призвели до відсутності його державної реєстрації, але договір, який пройшов державну реєстрацію, хоча й за спливом певного строку після його підписання, є таким, що укладений, проте має юридичну чинність виключно з моменту реєстрації.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, право оренди за договором оренди землі із урахуванням змін внесених до нього угодою від 24.12.2010 року , відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» було зареєстровано ПрАТ "Насінневе" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 18.02.2016р., тобто дана додаткова угода від 24.12.2010р. набула юридичну чинність лише з 18.02.2016р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що підписаний, але не зареєстрований до 2013 року договір оренди землі набуває чинності з 01.01.2013р., та, з 01.01.2013р. угода, укладена між ПрАТ "Насінневе" від 24.12.2010р. є не лише такою, що укладена, а й такою, що набрала чинності.

Позивач мав можливість здійснити реєстрацію додаткової угоди, проте, матеріали справи не містять доказів реєстрації додаткової угоди від 24.12.2010р. позивачем раніше, як і не містять доказів реєстрації права оренди за даним договором оренди землі до 18.02.2016р.

Наданий позивачем в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.03.2017р. журнал Кегичівської РДА, в якому зареєстровану дану додаткову угоду, не свідчить про її державну реєстрацію. Як пояснила представник позивача, даний журнал є внутрішнім документом Кегичівської РДА, в якому вона реєструє укладені договори.

Згідно матеріалів справи, 26.01.2016р. гр. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 166, 8026га, кадастровий номер 6323184000:01:000:0097, що знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району з метою подальшого оформлення права користування (оренди) такою земельною ділянкою для ведення фермерського господарства (т.3 а.с.47).

Як зазначено у наявній у матеріалах справи довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) від 26.10.2015р. №01-12/28 (т.3 а.с.53), на земельну ділянку (кадастровий номер 6323184000:01:000:0097, площа 166, 8026га, що знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району) виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ПрАТ "Насінневе", та відомості внесено до НКС. Технічна документація не затверджувалась та угода про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладена між Кегичівською РДА та ПрАТ "Насінневе", на даний час не зареєстрована згідно чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний наказ №521-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» , відповідно до якого пунктом 1 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за межами Парасковіївсьокї сільської ради на території Кегичівського району, Харківської області, для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, був виданий ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області 27.01.2016р., тобто до того, як позивач зареєстрував у встановленому законом порядку право оренди за договором оренди землі із урахуванням змін внесених до нього угодою від 24.12.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, за відсутністю зареєстрованого у встановленому законом порядку права оренди за іншими землекористувачами на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ №521-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_2

Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.03.2017р., за відсутності зареєстрованого у встановленому законом порядку права оренди за іншими землекористувачами на земельну ділянку Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не може відмовити громадянину у наданні її в оренду, якщо заява і додані до неї документи оформлені належним чином.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття наказу від 27.01.2016р.) визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, розпорядження землями державної власності у межах, визначеним цим Кодексом.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Колегія суддів вважає доводи апелянта, що відповідач був обізнаний про наявність додаткової угоди від 24.12.2010р., укладеної між Кегичівської РДА та ПрАТ "Насінневе", юридично неспроможними, оскільки законодавством України імперативно визначено обов'язковість державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та/або права оренди, що виникають на таку земельну ділянку. А тому, за відсутністю державної реєстрації права оренди ПрАТ "Насінневе" у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку, обізнаність відповідача щодо наявності фактично нечинних договорів не є підставою для скасування оспорюваного наказу №521-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_2

В подальшому, після реєстрації 18.02.2016р. ПрАТ «Насінневе» право оренди за договором оренди землі із урахуванням змін внесених до нього угодою від 24.12.2010 року, державним реєстратором Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 прийнято рішення індексний номер 28943103 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення права оренди позивача .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. №820/1791/16 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6, Харківського міського управління юстиції, Харківської міської ради Харківської області в особі Департаменту державної реєстрації про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28943103 від 25.03.2016 р. залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016р. апеляційну скаргу ПрАТ "Насінневе" задоволено частково; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. у справі №820/1791/16 скасовано; провадження у справі за позовом ПрАТ "Насінневе" до Харківського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6, Харківської міської ради в особі Департаменту державної реєстрації про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення закрито; роз'яснено сторонам, що вирішення спору віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні 21.03.2017р., на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. у справі №820/1791/16 ПрАТ "Насінневе" подано касаційну скаргу, проте скарга судом касаційної інстанції ще не розглянута.

Отже, рішення державного реєстратора, індексний номер 28943103 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення права оренди позивача, є чинним.

Як зазначено вище, 28.03.2016р. ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ № 2230-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» , відповідно до якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області, та надано громадянинові ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 166,8026 га, у тому числі ріллі площею 166,8026 га (кадастровий номер 632318400:01:000:0097) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Таким чином, даний оспорюваний наказ також був прийнятий відповідачем за відсутності державної реєстрації права оренди позивача за договором оренди на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 №28943103 від 25.03.2016р., на підставі якого було проведено державну реєстрацію припинення права оренди ПрАТ "Насінневе" на земельну ділянку площею 166га не є документом, що приймається в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду скарг на рішення суб'єктів державної реєстрації прав та не є судовим рішенням про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_7 №28376069 від 22.02.2016р., яким проведено державну реєстрацію права оренди позивача на спірну земельну ділянку, а тому не може прийматись господарським судом як належний доказів припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку, оскільки надання правової оцінки правомірності рішенню державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 №28943103 від 25.03.2016р.не є предметом розгляду даної справи.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно , обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, статтею 11 цього Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, на дату прийняття наказу № 2230-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 28.03.2016р. у державного реєстратора не містилось відомостей про право оренди позивача на спірну земельну ділянку.

Щодо доводів апелянта, що він є землекористувачем спірної земельної ділянки за договором оренди від 22.07.2005р., з урахуванням укладеної додаткової угоди від 24.12.2010р., якою строк дії договору продовжено на 10 років, а орендодавець не витребував назад земельну у орендаря, земельна ділянка не передавалась назад за актом приймання-передачі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що, зокрема, строк дії договору є істотною умовою договору оренди землі.

Законодавством визначено перелік підстав для припинення договору оренди землі, що зазначені у статті 31 Закону України "Про оренду землі", серед іншого, пунктом 1 частини 1 цієї статті регламентовано, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору оренди землі від 22.07.2005р., що укладений між Кегичівською РДА та ПрАТ "Насінневе" на 5 років, передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином, законодавством України, як і умовами договору оренди землі не передбачено повернення земельної ділянки орендодавцеві після закінчення строку договору, на який його було укладено, за обов'язком складанням будь-яких документів, у тому числі акту приймання-передачі.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо сплати ним орендної плати на протязі 2010-2016 років за користування спірною земельною ділянкою, оскільки це не стосується предмета спору - визнання недійсними наказів.

Стосовно доводів апелянта щодо неможливості своєчасного проведення державної реєстрації угоди №1 від 24.12.2010р. до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005р. № 040569600002 укладеної між Кегичівською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Насінневе", судова колегія зазначає наступне.

Як вже зазначалось, законодавством України передбачено обов'язок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі та/або права оренду на земельну ділянку, що виникають на підставі такого договору.

Пунктом 3 розпорядження №134 «Про продовження терміну дії договору оренди» від 29.04.2010р., яким продовжений термін дії договору оренди земельної ділянки від 22.07.2005р., реєстраційний №40569600002 (площа 166, 8026га), укладеного з ВАТ "Насінневе" на території Парасковіївської сільської ради терміном на 10 років, було доручено голові правління ВАТ «Насінневе» провести державну реєстрацію додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельних ділянок.

В обґрунтування неможливості провести державну реєстрацію одразу після укладення додаткової угоди від 24.12.2010р., апелянт посилається на те, що з 01.01.2011р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", що потягло за собою затягування здійснення державної реєстрації договорів оренди землі.

Розглянувши та оцінивши надані апелянтом пояснення, колегія суддів приходить до висновку, що формальне посилання ПрАТ "Насінневе" на зміни у законодавстві не дає правових підстав вважати, що він не мав об'єктивної можливості зареєструвати додаткову угоду від 24.12.2010р. або в подальшому право оренди на спірну земельну ділянку за договором оренди. ОСОБА_3 на землекористувача покладено обов'язок звернення до уповноваженого органу із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Згідно наданих пояснень позивача, ним вчинялись окремі дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, однак з моменту укладення додаткової угоди від 24.12.2010р. минуло більше 5 років, що є достатньо тривалим часом. Більш того, позивач не надав доказів неможливості зареєструвати додаткову угоди до 01.01.2011р. або одразу після реєстрації права власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області на спірну земельну ділянку (тобто, після 03.11.2015р. і до 18.02.2016р.). Позивачем також не надано доказів оскарження ним дій державного реєстратора у разі відмови йому у прийомі документів для проведення державної реєстрації.

Колегія суддів враховує доводи апелянта, що законом не визначено строку, на протязі якого проводиться державна реєстрація договору оренди землі та/або права оренди на земельну ділянку за договором, проте наголошує, що як вже зазначено вище, саме з моменту державної реєстрації правочин набуває юридичної чинності.

Щодо доводів апелянта, що судом не розглянуто підстави позову, які ґрунтувались на порушенні відповідачем норм Закону України "Про фермерське господарство", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом №521-СГ від 27.01.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташовану за межами Парасковіївської сільської ради на території Кегичівського району Харківської області для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Згідно матеріалів справи, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташовану за межами Парасковіївської сільської ради на території Кегичівського району Харківської області, була виготовлена.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2016р. (т.3 а.с.45), цільовим призначенням земельної ділянки є 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення ; вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наказом №2230-СГ від 28.03.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області ; надано гр. ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 166, 8026га, в тому числі рілля площею 166, 8026га (кадастровий номер 6323184000:01:000:0097) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства , розташовану за межами населених пунктів на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

15.04.2016р. між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 166, 8026га, в тому числі рілля площею 166, 8026га (кадастровий номер 6323184000:01:000:0097) державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (т.2 а.с.144-146), право оренди земельної ділянки зареєстровано 18.04.2016р., номер запису 14209875.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.10-12), Фермерське господарство "Карбань Андрій Вікторович" створено та зареєстроване Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 08.06.2016р., номер запису 1 467 102 0000 000851.

Статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За приписами статті 7 цього Закону, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення ; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, категорією спірної земельної ділянки є землі сільськогосподарського призначення ; за приписами Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство створюється як для ведення фермерського господарства, так і товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. Землі сільськогосподарського призначення - (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) - код розділу 01, секція А.

Відповідно до даної Класифікації, землі сільськогосподарського призначення як основна категорія цільового призначення, поділяються на підрозділи, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - підрозділ 01.01 код розділу 01 секція А.

Отже, зміни цільового призначення при видачі оспорюваних позивачем наказів здійснено не було.

Як зазначено вище, категорією спірної земельної ділянки є землі сільськогосподарського призначення; дана земельна ділянка була передана гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Таким чином, доводи позивача щодо зміни цільового призначення спірної земельної відповідачем матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Матеріали справи містять заяву гр. ОСОБА_2 з проханням надати йому земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 166, 8026га. До заяви гр. ОСОБА_2 додано схему місця розташування земельної ділянки, довідка форми 6-зем, копія поспорту, копічя ідентифікаційного коду, копія диплому.

Матеріали справи також містять докази створення ним Фермерського господарства "Карбань Андрій Вікторович".

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсними спірних наказів не призведе до відновлення його порушеного права; позивачем оскаржуються лише накази, які є ненормативними актами органу виконавчої влади, що передбачають конкретні приписи, стосовно окремого суб'єкта - фізичної особи, дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання.

Про відповідне зазначив Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06.10.2015 року у справі №21-1306а15, від 30.09.2015 року у справі №911/3396/14, від 11.11.2014 року у справі №21-405а14 та яка стосується самостійного позову про скасування рішень органу владних повноважень про передачу земельних ділянок у власність та оренду.

У даному випадку судом встановлено, що оспорювані позивачем накази ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області є ненормативними актами (індивідуальної) дії органу виконавчої влади, які звернені до окремого суб'єкта (гр. ОСОБА_2В.), застосований одноразово (надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду) та після їх застосування вичерпали свою дію фактом їх виконання шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, укладенням 15.04.2016 року договору оренди землі та реєстрацією права оренди ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Щодо доводів апелянта, що судом не надано оцінку доводам позивача щодо втручання відповідачем прийняттям оспорюваних наказів у право позивача мирно володіти своїм майном, а додаткову угоду від 24.12.2010р. було укладено після спливу п'ятирічного строку дії договору оренди землі від 22.07.2005р. з вини Кегичівської РДА, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ПрАТ "Насінневе" здійснювало користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 22.07.2005р. Натомість, позивачем державну реєстрацію додаткової угоди від 24.12.2010р., якою продовжено строк дії договору оренди на 10 років, до 18.02.2016р. проведено не було .

Позивач мав знати та виконувати приписи чинного законодавства щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, які не виконав з власних доводів та міркувань.

Отже, позивачем внаслідок тривалої бездіяльності щодо реєстрації додаткової угоди від 24.12.2010р., здійснювалось користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, який фактично є припиненим, у той час як державну реєстрацію права оренди за договором оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 24.12.2010р., було проведено ПрАТ "Насінневе" лише 18.02.2016р.

З огляду на вищенаведене, ПрАТ "Насінневе" не маючи перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, проявивши розумну обізнаність, могло і повинно було знати про те, що користування земельною ділянкою здійснюється ним за відсутності належним чином оформлених документів, зокрема, зареєстрованої у встановленому законом порядку додаткової угоди від 24.12.2010р. до договору оренди землі, у той час, як позивач мав можливість своєчасно здійснити реєстрацію додаткової угоди до договору оренди, що ставить його, позивача, добросовісність під час користування земельною ділянкою під обґрунтований сумнів.

В обґрунтування доводів вини Кегичівської РДА щодо укладення додаткової угоди від 24.12.2010р. після спливу п'ятирічного строку дії договору оренди землі від 22.07.2005р., апелянт належних та допустимих доказів, як того вимагає Господарський процесуальний кодекс України, суду не надав.

Щодо доводів апелянта, що відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних із даною справою інших справ призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надані клопотання про зупинення провадження у справі №9224/1756/16.

Проте, дослідивши дані клопотання, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення інших судових справ за участю ПрАТ "Насінневе", зокрема, предметом яких є визнання права оренди ПрАТ "Насінневе" на спірну земельну ділянку, визнання дій державного реєстратора прав на нерухоме майно про припинення права оренди ПрАТ "Насінневе" на спірну земельну ділянку протиправним, та скасування такого рішення про державну реєстрацію, визнання додаткової угоди від 24.12.2010р. недійсною та зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів також зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2016р. вже було зупинено провадження у справі № 922/1756/16 до набрання чинності судовим рішенням у адміністративній справі № 820/1791/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 Харківського міського управління юстиції та Харківської міської ради в особі Державної реєстрації про визнання протиправними дій та рішень.

Натомість, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо доводів апелянта, що місцевим господарським судом необґрунтовано відхилено клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2016р. позивач надав суду першої інстанції клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, у якому просить суд:

1. З метою захисту прав публічного акціонерного товариства "Насінневе" вийти за межі позовних вимог позивача у справі № 922/1756/16;

2. Визнати з 18.02.2016р. за ПрАТ "Насінневе" право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 166,8026 га з кадастровим номером 6323184000:01:000:0097, розташованої на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яке виникло на підставі укладених між Кегичівською районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Насінневе" ЄДРПОУ 00387080 договору оренди землі від 22.07.2005 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 29.07.2005 року № 040569600002 та угоди від 24.10.2010 року.

3. Відновити становище, яке існувало до порушення шляхом:

3.1. скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28943103 від 25.03.2016 року, прийняте Харківським міським управлінням юстиції про проведення припинення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за публічним акціонерним товариством "Насінневе" кадастровий номер земельної ділянки 6323184000:01:000:0097;

3.2. визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.01.2016 року № 521-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

3.3. визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.03.2016 року №2230-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

3.4. визнання недійсними договору оренди землі від 15.04.2016 року між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2, з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою від 11.07.2016 року, укладеною між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 та ФГ "ОСОБА_2 андрій Вікторович", об'єктом оренди за яким є земельна ділянка, розташована на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 166,8026 га з кадастровим номером 6323184000:01:00060097.

4. Стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Судова колегія зазначає, що пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони

Тобто, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, зокрема, що в даному випадку відновити становище, яке існувало до порушення (до початку вчинення відповідачем дій, якими фактично заперечується право оренди позивача) можливо шляхом скасування не лише наказів, про скасування яких заявлено вимогу у даній справі, а й шляхом визнання недійсним договору оренди землі, що був укладений на підставі цих наказів та шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 28943103 від 25.03.2016 року.

Разом з тим, зміна предмета позову та вихід за межі позовних вимог не є тотожними поняттями господарського процесу.

Колегія суддів також зазначає, що предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у статті 16 Цивільного кодексу України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Дослідивши подане позивачем клопотання та матеріали справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку мова йдеться не про вихід за межі позовних вимог, а фактично про зміну предмету та підстав позову. Проте, як вбачається із матеріалів справи у судовому засіданні 30.08.2016 року розпочато розгляд справи № 922/1756/16 по суті про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 30.08.2016 року (т.3 а.с.68-70).

Тому у задоволенні клопотання позивача було обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції.

Враховуючи, що вимоги позивача, заявлені у клопотанні про вихід за межі позовних вимог не були предметом розгляду суду першої інстанції, а апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про вихід за межі позовних вимог, дані вимоги не підлягають розгляду і судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.12.2016р. слід залишити без змін з підстав, викладених вище.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насінневе" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2016р. у справі №922/1756/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.03.2017 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В. О.