Ухвала

від 28.03.2017 по справі 810/2442/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2442/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М-Квадро до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю М-Квадро звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016р. № 0000542201/1627.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.06.2016р. № 0000542201/1627.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю М-Квадро зареєстроване 30.10.2006р. Обухівською районною державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як платник податків, позивач взятий на облік з 03.11.2006р. за № 334/2567, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

В період з 03.06.2016р. по 06.06.2016р. Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю М-Квадро (код ЄДРПОУ 34386044) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП Укрбудматеріали-С (код ЄДРПОУ 21691913) за період березень 2015 року та їх відображення в декларації по прибутку за 2015 рік.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 87 453,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 10.06.2016р. № 1062/10-37-22-02/34386044, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016р. № 0000542201/1627, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 87 453,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є виробництво вапна та гіпсокартонних сумішей, виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво будівельних сумішей.

Між ТОВ М-Квадро , як покупцем та ПП Укрбудматеріали-С , як продавцем було укладено договір поставки від 02.03.2015р. № 07, в порядку та на умовах якого, продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупця обладнання та матеріали для виробництва силікатної цегли, а саме: гумовотехнічні вироби, у номенклатурі і кількості згідно специфікації.

Умовами вказаного договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом терміну погодженого в специфікації на складі постачальника (продавця) в м. Києві (смт. Коцюбинське) (пункт 3.1 договору). Приймання товару здійснюється: за кількістю згідно видаткових накладних постачальника, за якістю згідно сертифікатів якості, виданих виробником товару.

Згідно специфікації № 1 від 02.03.2015р. до договору від 02.03.2015р. № 07, ПП Укрбудматеріали-С зобов'язувалось поставити позивачу стрічку конвеєрну 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ у кількості 80 кв.м. за ціною 157 600,00 грн., у тому числі ПДВ 26 266,67 грн.

Згідно специфікації № 2 від 24.03.2015р. до договору від 02.03.2015р. № 07 ПП Укрбудматеріали-С зобов'язувалось поставити позивачу стрічку конвеєрну 2Т2 ТК-200-2-6 5пр. 650 мм кількістю 131,95 кв.м та стрічку конвеєрну 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ кількістю 84,00 кв.м загальною ціною 452 421,50 грн., у тому числі ПДВ 70 903,58 грн.

В березні 2015 року, на виконання умов договору від 02.03.2015р. № 07, ПП Укрбудматеріали-С поставило на користь позивача товар: гумовотехнічні вироби, згідно специфікацій № 1 та № 2 до договору на загальну суму 583 021,50 грн. (485 851,25 грн. без ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 8 від 06.03.2015р. на суму 157 600,00 грн., у тому числі ПДВ 26 266,67 грн. (а.с.44), № 14 від 25.03.2015р. на суму 425 421,50 грн., у тому числі ПДВ 70 903,58 грн.

В оплату за поставлений товар, позивач, відповідно до платіжних доручень № 515 від 03.03.2015р., № 862 від 27.03.2015р., № 873 від 30.03.2015р., № 903 від 01.04.2015р., № 972 від 07.04.2015р. перерахував на користь ПП Укрбудматеріали-С кошти у загальній сумі 583 021,50 грн., у тому числі ПДВ 97 170,25 грн.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП Укрбудматеріали-С податкові накладні на загальну суму 583 021,50 грн., у тому числі ПДВ 97 170,25 грн., а саме: № 13 від 03.03.2015р. на суму 157 600,00 грн., у тому числі ПДВ 26 266,67 грн. (а.с.46), № 17 від 25.03.2015р. на суму 425 421,50 грн., у тому числі ПДВ 70 903,58 грн. (а.с.53).

Перевезення товару стрічки конвеєрної 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ у кількості 80 кв.м., згідно специфікації № 1 від 02.03.2015р. здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача УАЗ, державний номер АІ8482СА зі складу ПП Укрбудматеріали-С в м. Києві (смт. Коцюбинське), що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 989760 від 06.03.2015р. (а.с.45).

Перевезення товару стрічки конвеєрної 2Т2 ТК-200-2-6 5пр. 650 мм кількістю 131,95 кв.м. та стрічки конвеєрної 2Т3-800-5-ТК-200-2-6-2-РБ кількістю 84,00 кв.м., згідно специфікації № 2 від 24.03.2015р., здійснювалось перевізником ТОВ Монтажно-будівельне управління-2 , що підтверджується товарно-транспортною накладною № МК-0001868 від 25.03.2015р. (а.с.54), актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 16 від 25.03.2015р., відповідно до якого вартість перевезення склала 4 320,00 грн.

За фактом поставки товару та прийняття його за кількістю та якістю, відповідні конвеєрні стрічки були оприбутковані та списані у виробництво, що підтверджується прибутковими накладними від 06.03.2015р. № МК-0000256, від 25.03.2015р. № МК-0000354, лімітно-забірними картами за березень та квітень 2015 року, актами на списання сировини і матеріалів від 25.03.2015р. та від 27.04.2015р. (а.с.48, 56-60).

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем надані всі необхідні первинні документи, що стосуються господарських операцій з постачальником, та документи, що підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Матеріали справи не містять доказів того, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом - ПП Укрбудматеріали-С було визнано недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано відповідачем своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Згідно з висновками Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Укрбудматеріали-С пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

В свою чергу, посилання відповідача в Акті перевірки на інформацію, що надійшла від Маньківського відділення Тальнівської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області щодо неможливості підтвердження формування контрагентом позивача - ПП Укрбудматеріали-С податкового кредиту по придбанню товарів та в подальшому його реалізацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-якими належними доказами вказане не підтверджується, а також будь-яких рішень суду про встановлення порушень з боку позивача апелянтом надано не було.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідачем не надано. Перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Колегією суддів встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ПП Укрбудматеріали-С було зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки відсутні жодні посилання на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП Укрбудматеріали-С було скасоване чи визнане недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що господарські операції позивача з ПП Укрбудматеріали-С підтверджуються необхідними первинними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача, як на обґрунтування своїх заперечень проти позову, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до Акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ПП Укрбудматеріали-С , не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Так, отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані податкова інформація, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доводи апелянта про те, що ПП Укрбудматеріали-С формує податковий кредит щодо придбання таких товарів у ризикового постачальника ПП Савант-А , у зв'язку з чим відповідач припускає можливість порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає безпідставними через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду в жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, подібна правова позиція застосовується і в практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

Доводи апелянта про те, що первинні документи позивача, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних витрат не містять обов'язкових реквізитів: місця складання, даних, які б дозволяли ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в первинних документах, які наявні в матеріалах справи, містяться всі основні реквізити, які надають змогу ідентифікувати такі документи, визначити обсяг, вартість та специфіку робіт (товарів, послуг) щодо яких вони складені, встановити, ким і коли вони підписані.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідними правовими підставами для невизнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.06.2016р. № 0000542201/1627, яке підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю М-Квадро та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Сорочко Є.О.