Ухвала

від 29.03.2017 по справі 369/9524/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9524/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М. Провадження № 22-ц/780/1180/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 29.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя .

Одночасно позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0640 га кадастровий номер 3222410300:01:003:0028 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та житловий будинок загальною площею 298,9 кв.м, що розташовуються по вул. Білогородська, 146/58 в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Свої вимоги мотивувала тим , що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання потенційного рішення суду про задоволення її позову через неприязні стосунки з відповідачем та ймовірність вільного відчуження останнім спільно набутого майна на користь інших осіб.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року заяву задоволено. Накладено арешт земельну ділянку площею 0,0640 га кадастровий номер 3222410300:01:003:0028 та житловий будинок загальною площею 298,9 кв.м, що розташовуються по вул. Білогородська, 146/58 в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач, через свого представника за довіреністю ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення суддею суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог зазначав, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі вони з ОСОБА_2 набули вищевказані земельну ділянку та житловий будинок, ринкова вартість яких на час пред'явлення позову становить 6 242 118,00 грн. Незважаючи на те, що правовстановлюючі документи оформленні на ім'я відповідача, спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказувала, що добровільної згоди про поділ майна не досягнуто, вони проживають окремо у зв'язку з неприязними стосунками і відповідач має на меті відчужити майно подружжя на користь інших осіб.

Таким чином суддя суду першої інстанції, правильно застосувавши положення цивільного процесуального закону та врахувавши наведені обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про наявність усіх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до труднощів або взагалі зробить неможливим виконати потенційне рішення суду про задоволення позову, оскільки у відповідача існує реальна можливість вільно розпорядитися спірним майном на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить на час вирішення спору одному з подружжя розпорядитися земельною ділянкою та житловим будинком, а також допоможе зберегти у незмінному стані як самі об'єкти нерухомості так і коло осіб, що можуть претендувати на них.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, вони є власними тлумаченнями представником відповідача спірних правовідносин та підлягають відхиленню з урахуванням вимог ст. ст. 151, 153 ЦПК України.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала судді суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства й підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

ОСОБА_5