Рішення

від 27.03.2017 по справі 592/2083/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №592/2083/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/189/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника Споживчого товариства Козацька Слобідка - адвоката ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_4 до Споживчого товариства Козацька слобідка про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Споживчого товариства Козацька слобідка до ОСОБА_4 про стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання повернути майно, -

в с т а н о в и л а:

01 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідно до поданої ним заяви від 27 липня 2010 року він був прийнятий до складу членів споживчого товариства Козацька слобідка . Згідно з протоколом № 3 від 07 листопада 2011 року загальних зборів його було обрано членом правління споживчого товариства, а згідно з протоколом № 1 від 11 лютого 2012 року - обрано засновником цього товариства. 13 листопада 2014 року він направив на адресу відповідача листа, у якому просив повідомити про загальну кількість майна споживчого товариства та розмір закріпленої за ним частки в майні товариства і видати йому майновий сертифікат. Крім того, у листі ставилися питання про надання йому інформації про розмір доходу (прибутку) споживчого товариства за кожен окремий рік з 2010 по 2013 роки включно. Вказаний лист відповідачем отриманий не був. Позивач прийняв рішення добровільно вийти зі складу споживчого товариства. У зв'язку з цим 29 грудня 2014 року він направив заяву, у якій просив виключити його зі складу членів споживчого товариства, повернути сплачений при вступі обов'язковий пайовий внесок у сумі 2664,00 грн. та повернути йому суму додаткових пайових внесків, сплачених ним на користь відповідача за весь період його перебування у складі споживчого товариства. Зазначене рекомендоване поштове відправлення також повернулося до нього у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Просить: зобов'язати відповідача надати йому письмову інформацію про загальну вартість майна споживчого товариства та розмір закріпленої за ОСОБА_4 частки в майні споживчого товариства і видати на його ім'я майновий сертифікат; зобов'язати відповідача прийняти, розглянути та вирішити заяву про його вихід зі складу членів Споживчого товариства, повернення внесеного при вступі до споживчого товариства обов'язкового пайового внеску - кіоску загальною площею 14 кв. м та усієї суми додаткових пайових внесків, сплачених ОСОБА_4 на користь відповідача за увесь період перебування у складі членів споживчого товариства.

07 вересня 2015 року споживче товариство Козацька слобідка подало зустрічну позовну заяву, яку мотивує тим, що відповідно до заяви від 27 липня 2010 року відповідача було прийнято до складу членів споживчого товариства. Згідно акту прийому-передачі майна від 30 липня 2010 року в якості вступного та обов'язкового внесків відповідач передав у власність товариства належне йому майно - металевий кіоск. 01 серпня 2010 року між сторонами укладено договір оренди, відповідно до якого відповідач прийняв у користування торгівельний кіоск, розміщений за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2-Ж, площею 14 кв. м для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами. Відповідачем за користування орендованим майном кошти не сплачувались. А тому відповідач має сплатити на користь позивача грошові кошти за оренду кіоску за період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року у розмірі 21700 грн. Також відповідач має сплатити додаткові пайові внески за період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року у розмірі 30380 грн. Рішенням Загальних зборів членів споживчого товариства, оформленим протоколом № 3 від 22 квітня 2016 року відповідач виключений із членів товариства, а тому він не має права на оренду кіоску згідно договору оренди. Остаточно уточнивши позовні вимоги просить стягнути з ОСОБА_4 на користь споживчого товариства Козацька слобідка грошові кошти у розмірі 52080,00 грн., розірвати договір оренди від 01 серпня 2010 року та зобов'язати ОСОБА_4 звільнити торгівельне місце № 9 та № 10 (інвентарні номери споживчого товариства Козацька слобідка 10031), що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж. Вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 09 листопада 2015 року зустрічну позовну заяву споживчого товариства Козацька слобідка до ОСОБА_4 про стягнення боргу об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до споживчого товариства Козацька слобідка про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням суду від 28 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано споживче товариство Козацька слобідка надати ОСОБА_4 письмову інформацію про загальну вартість майна споживчого товариства та розмір, закріпленої за ОСОБА_4 частки в майні споживчого товариства і видати на його ім'я майновий сертифікат, прийняти, розглянути та вирішити заяву ОСОБА_4 від 29 грудня 2014 року про повернення внесеного при вступі до споживчого товариства обов'язкового пайового внеску - кіоску загальною площею 14 кв.м та всієї суми додаткових пайових внесків, сплачених ОСОБА_4 на користь споживчого товариства за увесь період перебування у складі членів споживчого товариства.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічної позовної заяви споживчого товариства Козацька слобідка до ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі представник споживчого товариства Козацька слобідка - адвокат ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов товариства, а у задоволенні позову ОСОБА_4 до споживчого товариства Козацька слобідка - відмовити. В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним і необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Висновки суду про те, що кіоск є нерухомим майном - безпідставні, так як докази про це відсутні. Також суд, застосувавши до спірних правовідносин оренди положення ст.ст.793,794 ЦК України не врахував вимоги ст. 220 ЦК України щодо того, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а не припиненим. Сплата пайових внесків встановлена рішенням загальних зборів, яке має виконуватись членами товариства. Крім того, оскільки з 23 квітня 2016 року ОСОБА_4 не є членом товариства, то він не має права на оренду кіоску згідно договору оренди. Також зазначає, що споживчим товариством вже фактично виконувались вимоги заяви ОСОБА_4 про зобов'язання надати інформацію щодо майна та інші, а тому зазначена інформація в нього наявна і позовні вимоги в цій частині не підлягали задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Споживчого товариства Козацька слобідка - адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5, які заперечують проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 належним чином направив відповідні заяви споживчому товариству Козацька слобідка , а тому в останнього згідно з приписами ч. 1 ст. 15 Закону України Про звернення громадян виник обов'язок об'єктивно і вчасно розглянути їх.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що договір оренди від 01.08.2010 року, укладений сторонами є припиненим з 31.07.2013 року та споживчим товариством Козацька слобідка не доведено факт користування ОСОБА_4 кіоском № 9,10 в період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року, що є підставою для відмови у задоволенні вимог в частині стягнення орендної плати. Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено факт користування ОСОБА_4 кіоском, відсутні підстави для нарахування ОСОБА_4 додаткових пайових внесків. Крім того споживчим товариством не надано укладених з ОСОБА_4 відповідно до п. 4.4.3 Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України договорів, на підставі яких у відповідача за зустрічним позовом виникли зобов'язання по сплаті додаткових пайових внесків у період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року. Також суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 01.08.2010 року на момент розгляду справи є припиненим у зв'язку з закінченням терміну його дії, а тому відсутні правові підстави для його розірвання.

Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням засновників споживчого товариства Козацька слобідка , оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 06 березня 2008 року, затверджено Статут споживчого товариства Козацька слобідка (далі Статут) ( том 1 а. с. 8-21).

Згідно Статуту Споживче товариство - організація громадян, які об'єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб.

П. 4 Статуту визначено місцезнаходження споживчого товариства Козацька слобідка - м. Суми. АДРЕСА_1.

Питання щодо членства у товаристві регулюється розділом 11 Статуту.

Згідно п. 10 Статуту вступаючий стає членом споживчого товариства після сплати ним в повному обсязі вступного, обов'язкового пайових внесків та прийняття рішення про його прийом.

Відповідно до п. 12 Статуту член споживчого товариства може вийти з нього на підставі письмової заяви, яка розглядається загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства або за їх дорученням правлінням споживчого товариства у 30-денний строк. У разі виходу (виключення) йому повертається вся сума обов'язкового пайового внеску, закріплена за ним частка в майні споживчого товариства, на яку видано майновий сертифікат, і сплачується належна частина дивідендів з доходу (прибутку) за результатами роботи за рік. Вступний внесок члена споживчого товариства поверненню не підлягає.

Згідно п. 13 Статуту член споживчого товариства має право: брати участь у діяльності товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності споживчого товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб (підпункт а); мати частку в майні споживчого товариства, споживспілок після сплати ним пайових внесків в установлених розмірах (підпункт б); одержувати виплати (дивіденди) з доходу (прибутку), що розподіляється за результатами господарсько-фінансової діяльності за рік між членами споживчого товариства, відповідно до їх пайових внесків та частки у майні споживчого товариства (підпункт в), одержувати від виборних органів та посадових осіб споживчого товариства інформацію з будь-якого питання його діяльності, за винятком тієї, що пов'язана з комерційною таємницею (підпункт ї); добровільного виходу із споживчого товариства (підпункт к).

Згідно заяви від 27 липня 2010 року ОСОБА_4 був прийнятий в члени споживчого товариства, що підтверджується протоколом № 2 від 30 липня 2010 року (том 1 а. с. 86).

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 30 липня 2010 року в якості вступного та обов'язкового внесків ОСОБА_4 передав у власність товариства металевий торговельний кіоск, який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2 Ж, торговельне місце № 9-10. З моменту підписання даного акту обов'язок учасника щодо внесення вступного (8 неоподатковуваних мінімумів - 156 грн.) та обов'язкового внеску (3 мінімальних заробітних плати - 2664 грн.) вважається виконаним повністю (том 1 а. с. 87). Факт внесення ОСОБА_4 до статутного фонду в якості обов'язкового пайового внеску торговельних кіосків № 9, № 10 підтверджується також копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 та інших осіб від 02 лютого 2012 року (том 1 а. с. 183).

01 серпня 2010 року між споживчим товариством Козацька слобідка та ОСОБА_4 укладено Договір за яким товариство передає, а ОСОБА_4 (надалі член споживчого товариства) приймає в користування торговельний кіоск (інвентарний номер 10031), розміщений за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, розмір якого складає 14 кв. м для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами (том 1 а. с. 88).

Згідно п. 4 Договору член споживчого товариства щомісячно вносить орендну плату в розмірі 700 грн.

Рішенням загальних зборів споживчого товариства від 09 квітня 2009 року затверджено розмір додаткового пайового внеску з розрахунку площі кожного кіоску 1 кв. м - 50 грн. ( том 1 а. с. 89). Рішенням загальних зборів споживчого товариства від 28 лютого 2012 року збільшено розмір додаткових пайових внесків з лютого 2012 року - до 70 грн. за 1 кв. м (том 1 а. с. 90).

13 листопада 2014 року ОСОБА_4 направив на адресу товариства: АДРЕСА_2 заяву, в якій просив повідомити про загальну вартість майна споживчого товариства та розмір закріпленої за ним частки в майні товариства і видати йому майновий сертифікат, та просив повідомити про розмір доходу (прибутку) товариства за кожен окремий рік, починаючи з 2010 року і по 2013 рік включно (том 1 а. с. 22).

29 грудня 2014 року ОСОБА_4 направив споживчому товариству заяву, в якій зазначив про своє бажання вийти зі складу членів споживчого товариства Козацька слобідка та просив визначити розмір (грошовий еквівалент) закріпленої за ним частки у майні товариства та видати йому майновий сертифікат; повернути сплачений ним при вступі до товариства обов'язковий пайовий внесок у сумі 2664 грн. або повернути в натурі внесений ним кіоск загальною площею 14 кв.м; повернути йому всю суму додаткових пайових внесків, сплачених ним на користь споживчого товариства за увесь час перебування у складі членів споживчого товариства (том 1 а.с.24).

Згідно з відмітками на поштових конвертах заяви ОСОБА_4 були повернуті у зв'язку з закінченням терміну зберігання (том 1 а. с. 23, 25).

Вирішуючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ст. ст. 1, 15 Закону України Про звернення громадян , п. 13 Статуту споживчого товариства, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що органи управління товариства повинні розглянути звернення ОСОБА_4 та повідомити його про наслідки розгляду.

Доводи апеляційної скарги споживчого товариства про те, що звернення ОСОБА_4 було розглянуто на загальних зборах членів споживчого товариства Козацька слобідка 17 червня 2015 року, на яких він також був присутнім, колегія суддів не може взяти до уваги.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2016 року визнано недійсними рішення загальних зборів членів Споживчого товариства Козацька слобідка , оформлені протоколом № 2 від 17 червня 2015 року (том 1 а. с. 97-98; 136-141). Крім того розгляд звернення ОСОБА_4 на загальних зборах споживчого товариства, не звільняє останнє від виконання обов'язку письмово повідомити особу, яка до них звернулася, про наслідки розгляду її заяви.

В той же час, зобов'язуючи споживче товариство розглянути заяву ОСОБА_4 та надати йому відповідну інформацію, суд першої інстанції зобов'язав споживче товариство видати на його ім'я майновий сертифікат, не врахувавши при цьому, що рішенням загальних зборів членів споживчого товариства Козацька слобідка від 22 квітня 2016 року ОСОБА_4 виключено із членів товариства з 23 квітня 2016 року (том 1 а. с. 133-135). П. 12 Статуту споживчого товариства передбачено, що майновий сертифікат видається члену споживчого товариства на закріплену за ним частку майна споживчого товариства. Так як ОСОБА_4 виключено із членів споживчого товариства і на даний час він ставить питання про повернення йому сум пайових внесків, у споживчого товариства відсутні підстави для видачі йому майнового сертифікату. А тому оскаржуване рішення в частині вирішення позову ОСОБА_4 підлягає зміні шляхом виключення з абзацу другого резолютивної частини слів і видати на його ім'я майновий сертифікат .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову споживчого товариства суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 793, ч. 2, 794 ЦК України відповідно до яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню; право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Так як договір від 01 серпня 2010 року, укладений між споживчим товариством і ОСОБА_4 у простій письмовій формі, він вважається укладеним на три роки, а тому є припиненим з 31 липня 2013 року. Проте, до такого висновку суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права.

Відповідно до договору від 01 серпня 2010 року ОСОБА_4 прийняв від споживчого товариства у користування торговельний кіоск, площею 14 кв. м. для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами. З фотознімків кіоску, наданих сторонами, вбачається, що це конструкція з металопрофілю, яка знаходиться на бетонній основі. Як будівля або інша капітальна споруда кіоск в установленому порядку не зареєстрований. Бетонна основа, на якій знаходиться кіоск не є його фундаментом, так як не являється частиною кіоску, яка нерозривно з ним пов'язана.

Згідно ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди кіоском є торговельний об'єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торгівельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що договір від 01 серпня 2010 року про передачу у користування ОСОБА_4 торговельного кіоску підлягав нотаріальному посвідченню є помилковим, так як він не являється будівлею або іншої капітальною спорудою, що зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно п. 7.2 Договору від 01 серпня 2010 року він є безстроковим та його умовами не встановлено строку для попередження про відмову від договору найму. В судовому засіданні апеляційного суду як ОСОБА_4, так і представник споживчого товариства підтвердили ту обставину, що в установленому ст. 763 ЦК України порядку від укладеного ними договору вони не відмовлялися.

А тому посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позову споживчого товариства про стягнення орендної плати на те, що останнім не доведено факт користування ОСОБА_4 кіоском № 9,10 в період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року, є помилковим, так як договір від 01 серпня 2010 року в установленому законом порядку не припинено, а тому він є діючим. Твердження ОСОБА_4 та його представника про те, що ОСОБА_4 повернув кіоск та ключі від нього голові правління споживчого товариства, належними доказами не підтверджуються. Придбання ОСОБА_4 іншого нежитлового приміщення, яке ним використовується для торговельної діяльності, таким доказом не являється.

Таким чином ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати умови договору від 01 серпня 2010 року по сплаті орендної плати. Рішенням Апеляційного суду Сумської області з нього на користь споживчого товариства стягнуто орендну плату за договором від 01 серпня 2010 року за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року в сумі 25900 гривень, а тому позовні вимоги споживчого товариства про стягнення орендної плати за період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2016 року в сумі 21700 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями представника ОСОБА_4 про те, що останній був прийнятий в члени споживчого товариства та уклав договір від 01 серпня 2010 року як фізична особа - підприємець, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як зі змісту договору від 01 серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 уклав його як фізична особа.

В той же час позовні вимоги споживчого товариства про розірвання договору від 01 серпня 2010 року та звільнення торговельних кіосків задоволенню не підлягають, але з інших підстав, ніж зазначив суд першої інстанції.

Так, в обґрунтування вказаних позовних вимог споживче товариство посилається на ту, обставину, що ОСОБА_4 виключено із членів споживчого товариства, а тому договір підлягає розірванню.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договором від 01 серпня 2010 року такої підстави розірвання договору як виключення орендаря із членів споживчого товариства не передбачено. Не встановлено такого випадку для розірвання, укладених споживчим товариством договорів, і Статутом товариства. Правом односторонньої відмови від договору або його припинення в порядку, визначеному п. 5.1 договору, споживче товариство не скористалось, а тому відсутні підстави і для задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 про звільнення торговельних кіосків.

Щодо позовної вимоги споживчого товариства про стягнення з ОСОБА_4 додаткових пайових внесків, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 11 Статуту споживчого товариства члени споживчого товариства можуть вносити додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів та інші цілі. Порядок внесення і повернення членам споживчого товариства додаткових пайових внесків регулюється Положенням про організацію пайового господарства в споживчій кооперації.

Згідно п. 1.3.6. зазначеного Положення, затвердженого органами спілки споживчих товариств України 24.01.2007 року, додатковий пайовий внесок це добровільний грошовий чи інший поворотний внесок члена, асоційованого члена споживчого товариства понад обов'язковий пайовий внесок у пайовому фонді споживчого товариства. Пунктами 4.4. - 4.4.4. Положення передбачено, що член, асоційований член споживчого товариства, який виявив бажання сплатити додаткові пайові внески, подає правлінню споживчого товариства заяву-клопотання. При позитивному рішенні голови правління споживчого товариства укладається договір про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів споживчого товариства. Договір набуває чинності з моменту його підписання та внесення в касу споживчого товариства визначеної в договорі суми внеску і діє до моменту письмового заявлення однієї зі сторін про його розірвання.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що споживчим товариством не надано заяви ОСОБА_4 про бажання сплачувати додаткові пайові внески.

Твердження представника споживчого товариства про те, що рішення загальних зборів, якими встановлено додаткові пайові внески ОСОБА_4 не оскаржувались, незаконними не визнані, а тому на підставі цих рішень у нього виник обов'язок по сплаті додаткових пайових внесків, є помилковими.

Відповідно до п. п. 4.1.-4.2. Положення про організацію пайового господарства в споживчій кооперації додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів споживчого товариства - одна із форм спільного господарювання. Споживче товариство може приймати ці внески лише за рішенням загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ним органу. Таким чином рішення загальних зборів споживчого товариства Козацька слобідка про встановлення розміру додаткових пайових внесків відповідає зазначеним нормам Положення. Проте підставою для виникнення у члена споживчого товариства обов'язку по сплаті таких внесків є доказ про виявлене ним бажання сплати додаткових пайових внесків, а не лише рішення загальних зборів споживчого товариства про встановлення розміру внесків.

Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано, пославшись на Статут споживчого товариства та Положення про організацію пайового господарства в споживчій кооперації, відмовив у задоволенні позовної вимоги споживчого товариства про стягнення з ОСОБА_4 додаткових пайових внесків. Помилкове посилання суду, як на підставу відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги, також на відсутність доказів користування ОСОБА_4 торговельним кіоском, не є підставою для скасування рішення суду в цій частині, так як по суті позов щодо стягнення додаткових пайових внесків судом вирішено правильно.

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог Споживчого товариства Козацька Слобідка до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та звільнення торгівельних кіосків з ухваленням в цій частині нового рішення, яким необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь споживчого товариства орендну плату за договором оренди від 01 серпня 2010 року в сумі 21700 гривень, а у задоволенні вимог про розірвання договору оренди та звільнення торговельних кіосків - відмовити. Рішення суду першої інстанції також підлягає зміні в частині вирішення позову ОСОБА_4 шляхом виключення з абзацу другого резолютивної частини рішення слова і видати на його ім'я майновий сертифікат .

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь споживчого товариства пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору: за подання позовної заяви - в сумі 507,50 гривень, за подання апеляційної скарги - в сумі 558,25 гривень, всього 1065,75 гривень.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п. п. 2, 3; 309 ч. 1 п. п. 3, 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Споживчого товариства Козацька Слобідка - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Споживчого товариства Козацька Слобідка до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та звільнення торгівельних кіосків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Споживчого товариства Козацька Слобідка орендну плату за договором оренди від 01 серпня 2010 року в сумі 21700 гривень.

В задоволенні позовних вимог Споживчого товариства Козацька Слобідка до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та звільнення торгівельних кіосків - відмовити.

Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року, виключивши з абзацу другого резолютивної частини рішення слова і видати на його ім'я майновий сертифікат .

В іншій, оскаржуваній частині, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Споживчого товариства Козацька Слобідка судові витрати в сумі 1065,75 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -