Окрема ухвала

від 23.12.2019 по справі 592/2083/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду

Ситнік О. М.

23 грудня 2019 року

м. Київ

у справі № 592/2083/15-ц (провадження № 14-165цс19) за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства Козацька слобідка (далі - споживче товариство) про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом споживчого товариствадо ОСОБА_1 про стягнення боргу, розірвання договору і зобов`язання вчинити дії, за клопотанням споживчого товариства про повернення судового збору.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року і рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2017 року, провадження у справі за первісним та зустрічним позовами закрито, оскільки справа в цілому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися господарським судом.

05 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання споживчого товариства про повернення судового збору.

23 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою клопотання споживчого товариства про повернення судового збору задовольнила: повернула споживчому товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 20 серпня 2015 року № 03 та квитанцією від 13 жовтня 2015 року, а також судовий збір у розмірі 3 215,52 грн, сплачений згідно з квитанціями від 23 грудня 2016 року і від 19 січня 2017 року.

Ухвалу мотивовано тим, що оскільки Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі за зустрічним позовом споживчого товариства через те, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, то сплачену цим товариством за подання зустрічної позовної заяви суму судового збору у розмірі 1 218 грн і за подання апеляційної скарги у розмірі 3 215,52 грн слід повернути з Державного бюджету України.

Не погоджуюся з указаною ухвалою Великої Палати Верховного Суду та відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюю окрему думку.

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частини друга, третя статті 255 ЦПК України).

Статтею 258 ЦПК України передбачено, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази (частина перша).

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга).

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (частина третя).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта).

У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу (частина п`ята).

За правилами пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до вимог частин другої - п`ятої цієї статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Отже, ЦПК України чітко врегульовано питання компенсації судового збору у разі закриття провадження у справі, у тому числі у суді касаційної інстанції, який ухвалює постанови, та передбачено порядок вирішення цього питання, а саме шляхом ухвалення додаткового судового рішення, яке ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким судовим рішенням у нашому випадку є додаткова постанова з огляду на приписи частини четвертої статті 258 ЦПК України.

Крім цього, слід зазначити, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справа № 592/2083/15-ц призначалася до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

З огляду на вказане, на мою думку, 23 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду клопотання споживчого товариства про повернення судового збору помилково постановила таке судове рішення як ухвалу.

Суддя О. М. Ситнік