ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 березня 2017 року Справа № 2/18-К
Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4, громадянин США на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Будішевська Л.О., Веденяпін О.А.) на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 (суддя Тимошенко О.М.) у справі№ 2/18-К Господарського суду Житомирської області за позовомОСОБА_5 доЗакритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача DELTA CAPITAL SA (Дельта капітал СА Швейцарія). провизнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства, В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 у справі №2/18-К (суддя Тимошенко О.М.) задоволено позов ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дельта капітал СА про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства. Визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 10.02.2010, викладене в протоколі № 29 від 10.02.2010 та прийняте з питання 11 порядку денного, яким вирішено "обрати наглядову раду Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" в наступному складі: Голова наглядової ради - Дельта Капітал СА акціонерне товариство в особі ОСОБА_6, членів Наглядової ради: ОСОБА_7, ОСОБА_8".
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Будішевська Л.О., Веденяпіна О.А.) рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 у даній справі залишено без змін. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржувалася.
ОСОБА_9 27.01.2017 подано апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 у справі №2/18-К.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 у справі №2/18-К.
До Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій заявник просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.
Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою ст. 105 ГПК України набрала законної сили 25.11.2010, а строк її оскарження в касаційному порядку (з урахуванням приписів ст. 51 ГПК України) закінчився 15.12.2010. Касаційну ж скаргу від 17.02.2017 б/н подано ОСОБА_4 20.02.2017 (що підтверджується відміткою поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла скарга до суду), тобто з пропуском встановленого строку для її подання більш як на 6 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Як вбачається з викладеного в касаційній скарзі клопотання про поновлення строку, скаржник в обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 вказує, що він не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження, оскільки не був залучений до участі у справі, не був ознайомлений з правовою позицією суді першої та другої інстанцій, на якій ґрунтуються судові рішення, про яку зміг дізнатися лише після ознайомлення з повними текстами рішень, після чого зміг їх оскаржити. Як вказує заявник, листом Господарського суду Житомирської області № 8116 від 11.11.2016 на запит представника ОСОБА_9 його було повідомлено про наявність судового рішення у справі, однак вказаний лист не містив інформації щодо наявності постанови апеляційного господарського суду. В подальшому представник заявника касаційної скарги 23.01.2017 отримав судове рішення від 24.09.2010 та подав апеляційну скаргу, яку повернув апеляційний господарський суд ухвалою від 30.01.2017. За заявою ОСОБА_9 б/н від 06.02.2017 про видачу судового рішення, 17.02.2017 його представником отримано копію оскаржуваної постанови від 25.11.2010.
Вказані твердження скаржника відхиляються Вищим господарським судом України як підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з огляду на таке.
Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2010 року заявлено позов у даній справі про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 10.02.2010, яке було прийняте з питання 11 Порядку денного, а саме: обрати наглядову раду товариства в складі, зокрема : Голова наглядової ради - Дельта Капітал СА акціонерне товариство в особі ОСОБА_6, членів Наглядової ради: ОСОБА_7, ОСОБА_8
Оскаржуваним рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 10.02.2010, викладене в протоколі №29 від 10.02.2010 та прийнятого з питання 11 порядку денного.
Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Жодних обставин щодо його участі/неучасті в управлінні товариством з кінця 2010 (винесення судових рішень у даній справі) до 2017 року заявником не наведено.
Належних доказів того, що ОСОБА_4 з 2010 року не було відомо про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів товариства, яким його обрано до складу органу управління товариством, яке виступало відповідачем у справі, заявником суду касаційної інстанції не додано.
Відповідно до п. п. 13, 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою КМ України від 25.05.2006 № 740, електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення. Електронні копії судових рішень, що підлягають негайному виконанню, надсилаються адміністраторові Реєстру відповідальною особою апарату суду відразу після їх ухвалення (постановлення). У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.
Згідно з п. 9 вказаного Порядку адміністратор Реєстру забезпечує функціонування Реєстру, зокрема, оновлення його інформаційних ресурсів та бази даних, цілодобовий загальний та повний доступ фізичних і юридичних осіб до електронних копій судових рішень через офіційний веб-портал судової влади.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень з інтернет-адреси http//:www.reyestr.court.gov.ua датою надіслання судом тексту судового рішення до реєстру є 07.09.2010, датою реєстрації повного тексту судового рішення у даній справі значиться 02.10.2010, а датою оприлюднення - 04.10.2010. Як вбачається з вказаних відомостей, текст постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 у справі № 2-18/К оприлюднений на веб-порталі судової влади 02.12.2010 та знаходився у відкритому доступі, тобто з цієї дати відповідач міг ознайомитись з його змістом. У розміщених текстах рішень відкритою є й інформація щодо вказаних в оскаржуваному в частині рішенні зборів членів наглядової ради товариства.
Скаржник, стверджуючи про необізнаність з текстами судових рішень та з правовою позицією судів, не додав жодних належних доказів того, що у нього не було можливості ознайомитися зі змістом прийнятих у справі судових рішень в єдиному державному реєстрі судових рішень, повні тексти яких оприлюднено 04.10.2010 та 02.12.2010, зокрема, з огляду на обізнаність про номер даної судової справи. Як вбачається з матеріалів справи, із заявою б/н від 02.12.2016 (отримана судом 07.12.2016) про видачу судового рішення у даній справі заявник звертався до місцевого господарського суду 05.12.2016 (поштою), де посилаючись, зокрема, на отримання листа Господарського суду Житомирської області №8648 від 24.11.2016 у даній справі, яким відмовлено ОСОБА_9 в ознайомленні з матеріалами справи, просив видати копію рішення у справі.
У даному випадку Вищий господарський суд України дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_9 причини поновлення строку не виправдовують втручання у принцип res judicata, оскільки такі не свідчать про відсутність об'єктивної можливості для оскарження постанови апеляційного господарського суду у інший (адекватний) строк. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.
Відтак Вищий господарський суд України не визнає виправданими посилання касатора на неможливість своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження, у зв'язку з незалученням до участі в справі, як і посилання на необізнаність щодо результатів розгляду даної справи протягом тривалого часу, та виходить з того, що немотивоване поновлення строку на касаційне оскарження у даній справі призведе до порушення принципу правової визначеності.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 5 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2010 у справі № 2/18-К.
Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.
Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2017 |
Оприлюднено | 03.04.2017 |
Номер документу | 65678334 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Євсіков О.O.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні