Рішення

від 22.03.2017 по справі 910/27621/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27621/14 22.03.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек"

до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО

"Південно-західна залізниця"

про відшкодування витрат у розмірі 815 912,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хорошун Д.І. - директор;

Павленко Г.М. за довіреністю № б/н від 25.11.2014 р.;

Зосименко Г.Р. за довіреністю №б/н від 01.04.2016 р.;

від відповідача: Петренко Д.В. за довіреністю № 01-08/36 від 13.02.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. знаходиться справа № 910/27621/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек" до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-західна залізниця" про відшкодування витрат у розмірі 815 912,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.10.2016 р.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994, укладеного з державним закладом "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця", інвестував та фактично побудував об'єкт "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, який в установленому законом порядку зданий не був, та перебуває на балансі відповідача, а договір від 25.07.1994 було визнано судом недійсним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги ТОВ "Медек" були заявлені після спливу строків позовної давності, про застосування яких відповідачем подано відповідне клопотання; до складу вартості будівлі необґрунтовано було закладено вартість користування земельною ділянкою, що згідно з висновками експертизи складає 215 555,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р., позов задоволено повністю, стягнуто з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек" 769 432,00грн. відшкодування витрат на будівництво, 15 388,64грн. судового збору та 14 416,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Вищий господарський суд України у постанові від 25.07.2016 р. у даній справі, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, зазначив, серед іншого, що "для визначення розміру суми, яка підлягає стягненню із державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медек", суди повинні були призначити відповідну експертизу для визначення вартості будівництва витратним методом".

З урахуванням таких вказівок Вищого господарського суду України, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2016 р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До господарського суду міста Києва з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/27621/14 з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв'язку з несплатою вартості досліджень.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.02.2017 р.

20.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про виклик експертів у судове засідання.

Ухвалою від 22.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2017 р., задоволено клопотання позивача, викликано у судове засідання експертів Київського науково - дослідного інституту Свериду Олександра Миколайовича та Колесник Сергія Володимировича, які склали висновок № 2828/1914/15-42 від 30.10.2015 р. для надання пояснень з наступних питань:

- чи дійсно у висновку експертизи № 2828/19147/15-42 (арк. висновку 24-26) визначена вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, витратним методом?

- чи дійсно вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом складає 815 912,00 грн. (без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової (наприклад, інфраструктура, місце розташування тощо)?

- чи дійсно будуть збільшені витрати на будівництво зазначеного вище Об'єкту (без врахування земельної складової), при врахуванні індексу зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом на 2017 р.?

- чи встановлювався судовими експертами індекс зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом по день складання Висновку, та вартість будівництва Об'єкту (на час такого будівництва)?

У судове засідання 15.03.2017 р. з'явився судовий експерт Сверида Олександр Миколайович, надав пояснення по суті поставлених питань та подав відповідні пояснення в письмовому вигляді.

15.03.2017 р. від позивача надійшла заява про додаткове відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні 15.03.2017 р. оголошувалась перерва до 22.03.2017 р.

20.03.2017 р. від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог.

22.02.2017 р. від відповідача надійшли додаткові заперечення на позов.

У судовому засіданні 22.03.2017 р. представники позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила.

У судовому засіданні 22.03.2017 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 25.07.2016 р. у даній справі, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.07.1994 р. між Спільним малим підприємством "Медек", правонаступником якого є позивач, та Відділковою лікарнею ст. Київ Південно-Західної залізниці, правонаступником якої є відповідач, було укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти в проектуванні, відведенні земельної ділянки, будівництві та експлуатації тимчасового господарського блоку з метою отримання вигоди від спільної діяльності.

Відповідно до п.2.1. Договору, відповідач зобов'язався надати земельну ділянку площею 0,5 га для будівництва тимчасового господарського блоку.

Пунктом 2.2. Договору закріплено обов'язок позивача здійснити проектування, скласти кошторис і за власні кошти збудувати господарські тимчасові споруди на площі 0,5 га відповідно до технічної документації.

Після закінчення будівництва господарський блок є власністю позивача (п.2.3. Договору).

Згідно з п. 2.4. Договору, два бокси позивач зобов'язується передати відповідачеві не пізніше як через 1 місяць після отримання документу про прийняття господарського блоку в дію.

26.07.2000 р. наказом ДТГО "Південно-Західна залізниця" №нз-1-940 "Про затвердження проектно-кошторисної документації складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва" затверджена проектно-кошторисна документація по робочому проекту складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва. Зазначеним наказом визначена вартість будівництва за цінами 1997 року у розмірі 611,611 тис. грн. та визначено генерального підрядника будівництва - МП "Віра".

16.07.2000 р. розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1108 Центральній транспортній клінічній лікарні дозволено здійснити будівництво складських приміщень для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу на території господарського двору лікарні, відповідно до узгодженої проектної документації.

15.08.2000 р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва відповідачеві видано дозвіл №546-3л/Т на виконання будівельних робіт.

01.06.2001 р. робочою комісією у складі голови - заступника Головного лікаря клінічної лікарні, представників інвестора (позивача), генерального підрядника, субпідрядних організацій та представників інших державних органів був підписаний акт робочої комісії закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії.

01.12.2005 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №12/259, яка вступила в законну силу, укладений між сторонами Договір про спільну діяльність від 25.07.1994 визнано недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, будівництво об'єкта здійснювалось за рахунок коштів ТОВ "Медек", що підтверджується, зокрема, актом КРУ м. Києва від 25.06.2001 р., складеним за наслідками перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, що проводилась з 31.05.2001 р. по 25.06.2001 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ТОВ "Медек" на підставі Договору про спільну діяльність від 25.07.1994, який визнаний судом недійсним, здійснювало інвестування та фактичне будівництво об'єкта нерухомості, котрий не був зданий та перебуває на балансі відповідача. Тому, на думку позивача, вартість його витрат на будівництво цього об'єкта повинна бути відшкодована відповідачем.

З метою встановлення вартості будівництва, судом призначалась судова експертиза у даній справі.

Відповідно до висновку комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №2828/19147/15-42 від 30.10.2015 р., залишкова вартість об'єкту будівництва склала 815 912,00 грн.

Вищий господарський суд України у постанові від 25.07.2016 р. у даній справі, звернув увагу на те, що для визначення розміру суми, яка підлягає стягненню із державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медек", суди повинні були призначити відповідну експертизу для визначення вартості будівництва витратним методом.

З урахуванням таких вказівок Вищого господарського суду України ухвалами господарського суду міста Києва від 04.10.2016 р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до надходження з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз матеріалів справи, проте матеріали справи № 910/27621/14 повернулись до суду з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв'язку з несплатою вартості досліджень.

За таких обставин, з метою виконання вказівок Вищого господарського суду України, було задоволено клопотання позивача та викликано у судове засідання експертів Київського науково - дослідного інституту Свериду Олександра Миколайовича та Колесник Сергія Володимировича, які склали висновок № 2828/1914/15-42 від 30.10.2015 р. для надання пояснень з наступних питань:

- чи дійсно у висновку експертизи № 2828/19147/15-42 (арк. висновку 24-26) визначена вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, витратним методом?

- чи дійсно вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом складає 815 912,00 грн. (без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової (наприклад, інфраструктура, місце розташування тощо)?

- чи дійсно будуть збільшені витрати на будівництво зазначеного вище Об'єкту (без врахування земельної складової), при врахуванні індексу зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом на 2017 р.?

- чи встановлювався судовими експертами індекс зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом по день складання Висновку, та вартість будівництва Об'єкту (на час такого будівництва)?

Як вбачається з пояснень, наданих судовим експертом Сверидою Олександром Миколайовичем у судовому засіданні 15.03.2017 р.:

- у висновку експертизи № 2828/19147/15-42 визначалась вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, витратним методом, без врахування вартості земельної ділянки;

- вартість об'єкту "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом складає 815 912,00 грн., без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової;

- витрати на будівництво Об'єкту будуть збільшені при врахуванні індексу зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом на 2017 р.?

- судовими експертами враховувався індекс зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991 р., станом по день складання Висновку, які надаються Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щоквартально.

Враховуючи вищевикладені пояснення судового експерта, на виконання вимог Вищого господарського суду України, судом встановлено, що вартість будівництва спірного Об'єкту витратним методом складає 815 912,00 грн., без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової.

Відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як передбачено ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) у разі визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній іншою особою нерухоме майно розмір витрат на будівництво цього майна, право на відшкодування яких власником (користувачем) земельної ділянки згідно із частиною шостою статті 376 ЦК має особа, яка здійснила таке будівництво, визначається судом на підставі наданих доказів і складається як із понесених витрат на будівельні матеріали, так і з витрат за виконані роботи та оплачені послуги.

Судом встановлено, що у зв'язку з визнанням недійсним договору про спільну діяльність від 25.07.1994 р., у позивача наявні правові підстави для відшкодування вартості витрат на будівництво зазначеного об'єкту (в порядку реституції), розмір яких становить 815 912,00 грн.

При цьому, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки договір про спільну діяльність було визнано судом недійсним 01.12.2005 р., в той час як з даним позовом позивач звернувся у грудні 2014 року, тобто, після спливу строку позовної давності.

Позивач зазначає, що ним не було порушено строки позовної давності, оскільки спір про право власності на новостворене майно (складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу на проспекті Повітрофлотському, 9) вирішувався в судовому порядку до 08.11.2012 р. (рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2012 р. у справі № 5011-9/11327-2012), а 09.12.2014 р. позивач звернувся з позовом про відшкодування витрат на будівництво.

Проте, Вищий господарський суд України у постанові від 25.07.2016 р. у даній справі звернув увагу на те, що попередні судові рішення (зокрема, рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2012 р. у справі № 5011-9/11327-2012), стосувалися іншого предмету судового розгляду, у зв'язку з чим застосування положень ч.2 ст.264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності є помилковим. У свою чергу довготривалий розгляд судових справ, стосовно спірного об'єкту, може бути обговорено та враховано судом під час нового розгляду цієї справи про можливість застосування положень ч.5 ст.267 ЦК України.

На виконання таких вказівок Вищого господарського суду України, господарський суд міста Києва при новому розгляді справи встановив наступне.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з довготривалим розглядом судових справ стосовно спірного об'єкту, які закінчились у 2012 році, та у яких позивач намагався захистити власні права, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності.

За таких обставин, на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України, порушене право позивача підлягає захисту.

Крім того, при прийнятті рішення щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, судом враховано, що при визнанні недійсним Договору про спільну діяльність від 25.07.1994, Київський апеляційний господарський суд (постанова від 01.12.2005 р. у справі №12/259), поновлено Дорожній клінічній лікарні №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця", строк позовної давності (п. 3 резолютивної частини постанови КАГС від 01.12.2005 р. у справі №12/259, том 1, арк. справи №60).

Судом також встановлено, що відповідач заперечує проти позову, зокрема, на підставі того, що Об'єкт будівництва, який був предметом договору про спільну діяльність від 25.07.1994 р., відповідачем не набувався у власність, а лише взято на баланс для належного обліку майна.

Проте, такі доводи відповідача суд не приймає до уваги з огляду на те, що предметом спору у даній справі являється застосування реституції, тобто наслідків недійсності правочину, і застосування таких наслідків жодним чином не залежить від набуття відповідачем права власності на Об'єкт будівництва.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 815 912,00 грн. вартості будівництва бґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного закладу Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця (03049, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 9; код ЄДРПОУ 26386770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медек (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАДІОННА, будинок 5; код ЄДРПОУ 16402114) 815 912 (вісімсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. відшкодування вартості витрат на будівництво, 16 085 (шістнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 84 коп. судового збору та 14 416 (чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 28.03.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна