Постанова

від 17.07.2017 по справі 910/27621/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 910/27621/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Зосименко Г.Р., Хорошун Д.І.,

від відповідача - Капуловський А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017

у справі №910/27621/14 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Медек

до державного закладу Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця

про відшкодування витрат у розмірі 815912,00 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 ТОВ Медек (позивач) подало до Господарського суду міста Києва позов до ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця (відповідач) про відшкодування витрат на будівництво у розмірі 769432,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994, укладеного з ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-Західна залізниця , він інвестував та фактично побудував об'єкт Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, який перебуває на балансі відповідача. Договір від 25.07.1994 було визнано судом недійсним. На підставі наведеного, позивач просить відшкодувати йому витрати на будівництво вказаного об'єкту.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що позов ТОВ Медек заявлено після спливу строків позовної давності, про застосування яких відповідачем подано відповідне клопотання, а до складу вартості будівлі необґрунтовано було закладено вартість користування земельною ділянкою, що згідно з висновками експертизи складає 215555,00грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27621/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-Західна залізниця на користь ТОВ Медек 769432,00грн. відшкодування витрат на будівництво, 15388,64грн. судового збору та 14416,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 судові рішення у справі №910/27621/14 скасовано, справу №910/27621/14 направлено для нового розгляду.

Вищий господарський суд України у постанові від 25.07.2016 у справі №910/27621/14 зазначив, зокрема, що для визначення розміру суми, яка підлягає стягненню із ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-Західна залізниця на користь ТОВ Медек , суди повинні були призначити відповідну експертизу для визначення вартості будівництва витратним методом. Також, Вищий господарський суд України вказав на необхідність обґрунтованого застосування положень ч. 2 ст. 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 призначено справу №910/27621/14 до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/27621/14 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Смоленська, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096).

На вирішення судового експерта поставлено наступне питання:

- якою являється загальна вартість будівництва об'єкту Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом?

Також, у вказаній ухвалі вказано та підтверджено матеріалами справи, що 04.10.2016 позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 815912,00 грн. відшкодування витрат на будівництво. При цьому, зазначено, що у судовому засіданні 04.10.2016 представник позивача підтримала заяву про збільшення позовних вимог (т. 3, а.с. 92-94).

В подальшому, з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було повернуто Господарському суду міста Києва матеріали справи №910/27621/14 з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв'язку з несплатою вартості проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/27621/14, зокрема, викликано у судове засідання експертів Київського науково - дослідного інституту - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які склали висновок №2828/1914/15-42 від 30.10.2015 для надання пояснень з наступних питань:

- чи дійсно у висновку експертизи №2828/19147/15-42 (арк. висновку 24-26) визначена вартість об'єкту Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, витратним методом?

- чи дійсно вартість об'єкту Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом складає 815912,00 грн. (без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової (наприклад, інфраструктура, місце розташування тощо)?

- чи дійсно будуть збільшені витрати на будівництво зазначеного вище об'єкту (без врахування земельної складової), при врахуванні індексу зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991, станом на 2017?

- чи встановлювався судовими експертами індекс зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991, станом по день складання висновку, та вартість будівництва об'єкту (на час такого будівництва)?

Матеріали справи свідчать, що у судове засідання 15.03.2017 з'явився судовий експерт ОСОБА_6, надав пояснення по суті поставлених питань та подав відповідні пояснення в письмовому вигляді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 позов задоволено повністю (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.10.2016). Присуджено до стягнення з ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця на користь ТОВ Медек 815912,00 грн. відшкодування вартості витрат на будівництво, 16085,84 грн. судового збору та 14416,00 грн. витрат на оплату судової експертизи.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 815912,00 грн. відшкодування вартості витрат на будівництво. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державний заклад Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом неправомірно визнано причини пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі поважними. Відповідач переконує про сплив строку позовної давності, оскільки договір про спільну діяльність, укладений між сторонами, було визнано судом недійсним 01.12.2005, в той час як з даним позовом про відшкодування витрат на будівництво позивач звернувся у грудні 2014. Скаржник також вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано розміру позовних вимог в сумі 815912,00 грн., а судом першої інстанції неправомірно враховано заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в сумі 815912,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 у справі №910/27621/14 апеляційну скаргу ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 07.06.2017.

01.06.2017 позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 07.06.2017 оголошено перерву до 04.07.2017.

На підставі розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 №09-53/2473/17 та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2017 склад колегії суддів у справі №910/27621/14 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Пономаренко Є.Ю., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №910/27621/14 апеляційну скаргу ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Пономаренко Є.Ю., Чорногуз М.Г.; розгляд справи призначений на 17.07.2017.

03.07.2017 відповідачем подано суду заперечення на відзив ТОВ Медек від 05.06.2017.

11.07.2017 позивачем подано суду додаткові правові обґрунтування неправомірності доводів апеляційної скарги.

17.07.2017 відповідачем подано суду заперечення на додаткове правове обґрунтування ТОВ Медек від 11.07.2017.

В судовому засіданні 17.07.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача в судовому засіданні 17.07.2017 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили оскаржуване судове рішення залишити в силі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.07.1994 між СМП Медек (правонаступником якого є ТОВ Медек ) та відділковою лікарнею ст. Київ Південно-Західної залізниці (правонаступником якої є ДЗ Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця ) було укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти в проектуванні, відведенні земельної ділянки, будівництві та експлуатації тимчасового господарського блоку з метою отримання вигоди від спільної діяльності.(далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач зобов'язався надати земельну ділянку площею 0,5 га для будівництва тимчасового господарського блоку.

Пунктом 2.2. договору закріплено обов'язок позивача здійснити проектування, скласти кошторис і за власні кошти збудувати господарські тимчасові споруди на площі 0,5 га відповідно до технічної документації.

Після закінчення будівництва господарський блок є власністю позивача (п.2.3. договору).

Згідно з п. 2.4. договору два бокси позивач зобов'язується передати відповідачеві не пізніше як через 1 місяць після отримання документу про прийняття господарського блоку в дію.

26.07.2000 наказом ДТГО Південно-Західна залізниця №нз-1-940 Про затвердження проектно-кошторисної документації складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва затверджена проектно-кошторисна документація по робочому проекту складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва. Зазначеним наказом визначена вартість будівництва за цінами 1997 у розмірі 611,611 тис. грн. та визначено генерального підрядника будівництва - МП Віра .

16.07.2000 розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1108 Центральній транспортній клінічній лікарні дозволено здійснити будівництво складських приміщень для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу на території господарського двору лікарні, відповідно до узгодженої проектної документації.

15.08.2000 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва відповідачеві видано дозвіл №546-3л/Т на виконання будівельних робіт.

01.06.2001 робочою комісією у складі голови - заступника Головного лікаря клінічної лікарні, представників інвестора (позивача), генерального підрядника, субпідрядних організацій та представників інших державних органів був підписаний акт робочої комісії закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії.

В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 у справі №12/259, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2006, укладений між сторонами спору договір про спільну діяльність від 25.07.1994 визнано недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво об'єкта здійснювалось за рахунок коштів ТОВ Медек , що підтверджується, зокрема, актом КРУ м. Києва від 25.06.2001, складеним за наслідками перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, що проводилась з 31.05.2001 по 25.06.2001.

При цьому, об'єкт Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, перебуває на балансі відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, ТОВ Медек здійснювало інвестування та фактичне будівництво вказаного вище об'єкта нерухомості на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994, який визнаний судом недійсним.

Поряд із цим, як вже зазначалось, згідно висновку комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №2828/19147/15-42 від 30.10.2015 залишкова вартість об'єкту будівництва склала 815912,00 грн.

Судом першої інстанції, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 25.07.2016 у справі №910/27621/14, було викликано у судове засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які склали висновок №2828/1914/15-42 від 30.10.2015 для надання пояснень з наступних питань.

Згідно пояснень, наданих судовим експертом ОСОБА_6 у судовому засіданні Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та викладених письмово, у висновку експертизи №2828/19147/15-42 визначалась вартість об'єкту Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, витратним методом, без врахування вартості земельної ділянки; вартість об'єкту Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, за витратним методом складає 815912,00 грн., без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової; судовими експертами враховувався індекс зміни вартості будівельних робіт з 01.01.1991, станом по день складання висновку, які надаються Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щоквартально.

Відтак, судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України вірно встановлено, що вартість будівництва спірного об'єкту за витратним методом складає 815912,00 грн., без врахування вартості земельної ділянки, а також інших чинників, які стосуються земельної складової.

Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) у разі визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній іншою особою нерухоме майно розмір витрат на будівництво цього майна, право на відшкодування яких власником (користувачем) земельної ділянки згідно із частиною шостою ст. 376 ЦК має особа, яка здійснила таке будівництво, визначається судом на підставі наданих доказів і складається як із понесених витрат на будівельні матеріали, так і з витрат за виконані роботи та оплачені послуги.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, у зв'язку з визнанням недійсним договору про спільну діяльність від 25.07.1994 та факт здійснення позивачем будівництва спірного об'єкту, вимоги позивача про відшкодування йому вартості будівництва об'єкта Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9 є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції в розмірі 815912,00 грн., що визначений висновком експертизи №2828/1914/15-42 від 30.10.2015.

Одночасно, колегія суддів вважає висновок суд першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності у даній справі, оскільки договір про спільну діяльність від 25.07.1994 було визнано судом недійсним 01.12.2005, а з даним позовом позивач звернувся у грудні 2014.

Позивач зазначає, що ним не було пропущено строки позовної давності у даній справі у зв'язку з тим, що спір про право власності на новостворене майно (складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу в м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9) вирішувався в судовому порядку до 08.11.2012 (рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі №5011-9/11327-2012), а 09.12.2014 позивач звернувся з позовом про відшкодування витрат на будівництво.

Вищий господарський суд України у постанові від 25.07.2016 у справі №910/27621/14 вказав, що попередні судові рішення, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі №5011-9/11327-2012, стосувалися іншого предмету судового розгляду, у зв'язку з чим застосування положень ч. 2 ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу строку позовної давності є помилковим.

Однак, за висновком Вищого господарського суду України, довготривалий розгляд судових справ стосовно спірного об'єкту може бути обговорено та враховано судом під час нового розгляду цієї справи про можливість застосування положень ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Так, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 у справі №18/257 позов ТОВ Медек задоволено повністю. Визнано за ТОВ Медек право власності на складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення персоналу за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 9. Стягнуто з ДКЛ №2 ст. Київ Південно-Західної залізниці на користь ТОВ Медек 7911,18 витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 у справі №18/257 рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 у справі №18/257 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу в задоволені позову повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 03.04.2008 у справі №18/257 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 у справі №18/257 залишено без змін.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі №5011-9/11327-2012 відмовлено ТОВ Медек в задоволенні позову до дорожньої клінічної лікарні №2 станції Київ Південно-Західної залізниці про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності у відповідності до договору про спільну діяльність від 25.07.1994, а саме будівлі складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9.

У вказаному рішенні суду, зазначено, що в своїй позовній заяві позивач висуває такі позовні вимоги: 1) розділити між сторонами спільне нерухоме майно; 2) виділити в натурі позивачу: на першому поверсі - приміщення кладових під загальним номером №1 та всі приміщення другого поверху; 3) виділити в натурі відповідачу два приміщення на першому поверсі. При цьому, позивач зазначає, що не дивлячись на визнання договору не чинним, нерухоме майно, яке було створене внаслідок його умов та домовленості сторін, є спільною приватною власністю сторін та потребує вирішення питань володіння, користування та розпорядження.

За висновками суду у справі №5011-9/11327-2012 позивач не довів, що володіє на праві спільної часткової власності будівлею складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу, розташованою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, відповідно не має права на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, і відповідно його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, на переконання колегії суддів, в підтвердження висновку суду першої інстанції, довготривалий розгляд судових справ стосовно спірного об'єкту (№12/259, №18/257 та №5011-9/11327-2012, загальний період з липня 2002 по листопад 2012) свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі, а тому згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право позивача обґрунтовано визначено таким, що підлягає захисту.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що при визнанні недійсним договору про спільну діяльність від 25.07.1994 Київським апеляційним господарським судом поновлено Дорожній клінічній лікарні №2 станції Київ ДТГО Південно-Західна залізниця строк позовної давності (п. 3 резолютивної частини постанови від 01.12.2005 у справі №12/259, т. 1, а.с. 60).

Доводи відповідача про неправомірність прийняття судом першої інстанції заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки вказана заява судом не розглядалась, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Так, матеріали справи містять заяву позивача, подану суду 04.10.2016, про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 815912,00 грн. відшкодування витрат на будівництво

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/27621/14 вказано, що 04.10.2016 позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 815912,00 грн. відшкодування витрат на будівництво. При цьому, зазначено, що у судовому засіданні 04.10.2016 представник позивача підтримала заяву про збільшення позовних вимог (т. 3, а.с. 92-94).

З наведеного вище колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем заяву про збільшення позовних вимог належним чином подано суду і така заява судом прийнята та розглядалась.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного закладу Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО Південно-західна залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №910/27621/14 залишити без змін.

3. Справу №910/27621/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Є.Ю. Пономаренко