Рішення

від 27.03.2017 по справі 923/1230/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №923/1230/16

За позовомПриватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс до 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича 2. Міністерства юстиції України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра відповідача 2. Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гетьман А.А. від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи 1: від третьої особи 2:не з'явився Доміна І.В. не з'явився Горпиченко Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Дельта-Сервіс звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант та Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича від 05.03.2015 р. за №19829998 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант , а саме комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення державного реєстратора від 05.03.2015 р. за №19829998 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант права власності на нерухоме майно, власником якого є позивача, підлягає скасуванню, оскільки таке рішення прийнято на підставі виконавчого напису нотаріуса, який було визнано судом таким, що не підлягає виконанню, а тому підстава для проведення реєстраційної дії відпала.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.11.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.12.2016 р. вирішено матеріали справи №923/1230/16 направити за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.12.2016 р. справу №923/1230/16 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2016 р. розгляд справи призначено на 01.02.2017 р.

01.02.2017 р. відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому Міністерство юстиції України проти позову заперечило та зазначило, що спірне рішення було прийнято державним реєстратором в межах своїх повноважень, а втручання у його діяльність будь-яких органів, у тому числі і Міністерства юстиції України, заборонено законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант у відзиві від 01.02.2017 р. проти позову заперечило, посилаючись на відсутність у державного реєстратора на момент прийняття спірного рішення підстав для відмови у здійсненні реєстрації права власності, а також відповідність поданих документів вимогам закону.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра (третя особа 1), розгляд справи відкладено на 20.02.2017 р.

Одночасно з цим, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро . При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно з п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам ст.27 Господарського процесуального кодексу України та позиції Пленуму Вищого господарського суду України позивачем не було доведено суду, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро . Заявником не доведено наявності у вказаного господарського товариства будь-якого юридичного інтересу у даній справі, оскільки рішення суду у справі про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не впливає на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро як орендаря відповідного нерухомого майна.

Також судом було відмовлено в залученні до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки заявником не було доведено, що рішення суду у даній справі може вплинути на його права та/або обов'язки.

20.02.2017 р. третьою особою 1 подано до суду письмові пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра проти позову заперечило, посилаючись на правомірність спірного рішення державного реєстратора.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант належним відповідачем - державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком Олександром Анатолійовичем (відповідач 1); залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (третя особа 2); розгляд справи відкладено на 15.03.2017 р.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2017 р.

Представник позивача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки не повідомив. При цьому, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042008803.

Представники відповідача 2 та третьої особи 2 у судове засідання з'явились, проти задоволення позову надали заперечення.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився. Одночасно з цим, у поясненнях від 20.02.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра просило розглянути справу без участі його представника.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представників відповідача 1 та третьої особи 1, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2003 р. Закритому акціонерному товариству Дельта-Сервіс (найменування в подальшому змінено на Приватне акціонерне товариство Дельта-Сервіс ) на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №398 від 18.11.2003 р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, І чергу будівництва, за адресою: АДРЕСА_1

28.08.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк (банк) та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір №315-К, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 197 500 швейцарських франків, що еквівалентно 808 808,72 грн., у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті строком повернення до 28.08.2009 р. та сплатою процентів за користування кредитними коштами.

30.08.2006 р. між банком та позивачем укладено іпотечний договір для забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором, згідно з яким позичальник (іпотекодавець) передав в іпотеку банку (іпотекодержатель) нерухоме майно, а саме комплекс, I черга будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В. за реєстровим №3084.

12.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Укрсиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Капітал укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №315-К від 28.08.2006 р. та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.08.2006 р., за умовами яких до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Капітал як нового кредитора у повному обсязі перейшли належні первісному кредитору права вимоги за відповідними кредитним та іпотечним договорами.

05.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Капітал (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант (новий кредитор) укладено договір наступного відступлення права грошової вимоги, яким передано третій особі 2 як новому кредитору право вимоги до позивача за кредитним договором №315-К від 28.08.2006 р.

Згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 05.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Капітал (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант (новий іпотекодержатель), до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант перейшли усі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.08.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В. за реєстровим №3084.

27.12.2014 р. приватним нотаріусом Тетієвською Т.В. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс за кредитним договором №315-К від 28.08.2006 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.

05.03.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком Олександром Анатолійовичем прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на комплекс, І чергу будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант на підставі договору іпотеки від 30.08.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В. за реєстровим №3084.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 р. у справі №923/2015/15, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 р., виконавчий напис приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Тетієвської Тамари Василівни за реєстровим номером 3218 від 27.12.2014 р. про звернення стягнення на майно комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для скасування рішення державного реєстратора від 05.03.2015 р. у зв'язку з визнанням таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, на підставі якого державним реєстратором прийнято спірне рішення про реєстрацію права власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення державного реєстратора, було визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У розумінні наведених приписів здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

При цьому, нездійснення органом державної реєстрації заходів для забезпечення відповідності відомостей Державного реєстру прав існуючим фактам не позбавляє заінтересовану особу права спростувати відомості, надані в установленому порядку з Державного реєстру прав, шляхом надання належних та допустимих доказів на підтвердження інших фактів.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, при зверненні до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності позивачем повинно бути доведено суду належними та допустимими доказами наявність у нього суб'єктивного права, на захист якого подано позов, а саме права власності на нерухоме майно, щодо якого прийнято спірне рішення.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант від 06.03.2015 р. (протокол №12) та акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.03.2015 р. комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, був переданий третьою особою 2 в якості внеску у статутний капітал третьої особи 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра . Доказів визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів матеріали справи не містять.

11.03.2015 р. право власності на нерухоме майно - комплекс, І чергу будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра (рішення про державну реєстрацію №19920769 від 11.03.2015 р.), на підтвердження чого третій особі 1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34761988 від 11.03.2015 р.

Тобто, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи право власності на нерухоме майно, щодо якого прийнято спірне рішення державного реєстратора, зареєстроване за третьою особою 1 на підставі іншого рішення державного реєстратора, яке позивачем не оспорюється. В свою чергу, рішення про здійснення державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра було прийнято уповноваженим органом на підставі рішення загальних зборів засновника вказаного господарського товариства, яке недійсним не визнано та підлягало виконанню держаним реєстратором.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами наявності у нього на момент розгляду справи права власності на нерухоме майно, щодо якого прийнято спірне рішення державного реєстратора, з огляду на відсутність рішення суду, яке набрало законної сили, щодо захисту права власності позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача в межах даної справи матеріального суб'єктивного права, на захист якого подано позов.

Фактично, між суб'єктами господарювання, які є учасниками даного судового процесу, виник спір з приводу права власності на нерухоме майно, проте відповідних вимог позивачем в межах даної справи не заявлено. При цьому, судом прийнято до уваги, що рішенням господарського суду Херсонської області від 09.02.2017 р. у справі №923/449/16, яке на момент розгляду даної справи не набуло чинності, задоволено позов Приватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс про витребування майна із чужого незаконного володіння, вирішено вилучити з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра на користь Приватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс об'єкт нерухомості, а саме комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з цим, за висновками суду, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора від 05.03.2015 р. у розумінні положень Конвенції не може вважатися ефективним , оскільки такий спосіб не забезпечує відновлення прав позивача, а саме його права власності на нерухоме майно.

У даному випадку судом враховано, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №79203789 від 31.01.2017 р. на момент розгляду даної справи актуальну інформацію про право власності на комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, внесено до реєстру на підставі рішення державного реєстратора №19920769 від 11.03.2015 р., проте не на підставі спірного рішення №19829998 від 05.03.2015 р.

При цьому, рішення державного реєстратора №19920769 від 11.03.2015 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Еліта Дніпра є чинним та у встановленому порядку не скасовано.

Крім того, з приводу заявлення позовних вимог до Міністерства юстиції України господарський суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенцію Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка не передбачає здійснення вказаним міністерством повноважень з проведення державної реєстрації права власності.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення, повноваження з прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав віднесено до компетенції державного реєстратора.

Статтею 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у чинній редакції передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, заявлення позову до відповідача 2 не відповідає наведеним вище нормам закону, оскільки безпосередньо до повноважень Міністерства юстиції України не віднесено здійснення реєстраційних дій.

Враховуючи викладене вище, з огляду на висновки суду про відсутність у позивача порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, та неефективність обраного способу захисту, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича та Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича від 05.03.2015 р. за №19829998 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Адамант , а саме комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Дельта-Сервіс відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий