Постанова

від 13.12.2017 по справі 923/1230/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 923/1230/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Демидової А.М., Владимиренко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі№ 923/1230/16 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" до 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича; 2. Міністерства юстиції України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта Дніпра"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант"; проскасування рішення про державну реєстрацію права власності в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПрАТ "Дельта-Сервіс" повідомлений, але не з'явився,

- Державного реєстратора прав на нерухоме майно ДРСУ Марченка О.А. повідомлений, але не з'явився,

- Міністерства юстиції України повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Еліта Дніпра" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "ФК "Адамант" Станчуляк Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №923/1230/16 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Жук Г.А.), відмовлено Приватному акціонерному товариству "Дельта-Сервіс" (надалі позивач/скаржник/ПАТ "Дельта-Сервіс") у задоволенні позову до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича (надалі відповідач 1) та до Міністерства юстиції України (відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта Дніпра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант", про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи, однак позивач, відповідачі та третя особа 1 не скористалися своїм правом бути присутніми в судовому засіданні.

13.12.2017, після судового засідання від ПАТ "Дельта-Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його адвоката з'явитися для участі в судовому засіданні, проте, вказане клопотання не підлягає розгляду, адже було подано до канцелярії Вищого господарського суду України після судового засідання у даній справі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є позовна вимога позивача про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно державної Реєстраційної служби України Марченко О.А. від 05.03.2015 за №19829998 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Фінансова компанія Компанія Адамант", а саме: комплексу, що розташований за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 2-б, з підстав визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу №328 від 27.12.2014 про звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, встановили наступні обставини:

- 19.11.2003 ЗАТ "Дельта-Сервіс" (наразі це позивач - Приватне акціонерне товариство "Дельта-Сервіс") на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №398 від 18.11.2003 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, І чергу будівництва, за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-Б;

- 28.08.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банк) та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір №315-К, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 197 500,00 швейцарських франків, що еквівалентно 808 808,72 грн., у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті строком повернення до 28.08.2009 та сплатою процентів за користування кредитними коштами;

- 30.08.2006 між банком та позивачем укладено іпотечний договір для забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором, згідно з яким позичальник (іпотекодавець) передав в іпотеку банку (іпотекодержатель) нерухоме майно, а саме: комплекс: I черга будівництва, який знаходиться за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-Б, який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В. за реєстровим №3084;

- 12.04.2013 між ПАТ "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №315-К від 28.08.2006 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.08.2006, за умовами яких до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал", як нового кредитора у повному обсязі перейшли належні первісному кредитору права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами;

- 05.09.2013 між ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" (новий кредитор) укладено договір наступного відступлення права грошової вимоги, яким передано третій особі 2, як новому кредитору, право вимоги до позивача за кредитним договором №315-К від 28.08.2006;

- згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 05.09.2013 між ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" (новий іпотекодержатель), до останнього перейшли усі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.08.2006;

- 27.12.2014 приватним нотаріусом Тетієвською Т.В. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого, в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Дельта-Сервіс" за кредитним договором №315-К від 28.08.2006, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-Б, в позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя;

- 05.03.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком Олександром Анатолійовичем прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на комплекс, І чергу будівництва, за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-Б за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" на підставі договору іпотеки від 30.08.2006, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р.В. за реєстровим №3084;

- на загальних зборах учасників ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" від 06.03.2015 прийнято рішення про передачу у статутний капітал ТОВ "Еліта Дніпра" у якості внеску спірне нерухоме майно;

- 11.03.2015 за ТОВ "Еліта Дніпра" зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №19920769), на підтвердження чого третій особі 1 (ТОВ "Еліта Дніпра") видано свідоцтво на право власності на нерухоме №34761988 від 11.03.2015;

- рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 у справі №923/2015/15, яке набрало законної сили, виконавчий напис приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Тетієвської Тамари Василівни за реєстровим номером 3218 від 27.12.2014 про звернення стягнення на майно комплексу, що розташований за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 2-б, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для задоволення заявленого позову; при цьому, виходили з того, що, по-перше, позивач не доводить наявності суб'єктивного права, на захист якого поданий позов для його захисту; по-друге, спірне нерухоме майно передано ТОВ "Адамант" в статутний фонд ТОВ "Еліта Дніпра", про що є чинне рішення загальних зборів учасників ТОВ "Адамант", а також у держреєстрі міститься відповідний запис №19920769 від 10.03.2015, а новому власнику спірного майна ТОВ "Еліта Дніпра" видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34761988 від 11.03.2015; по-третє, позивач не доводить у встановлений законодавством спосіб, що на момент розгляду даної справи він є власником спірного нерухомого майна, що надавало б йому право на підставі ст. 393 ЦК України заявляти відповідний позов.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", під яким слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Так, згідно зі ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про судоустрій України і статутс суддів" Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Проте, у будь-якому випадку, спосіб захисту, обраний позивачем, має відповідати змісту порушеного права, на захист якого поданий відповідний позов.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.

Таким чином, саме ефективний спосіб захисту, обраний позивачем, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

В даному випадку, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не призведе до поновлення позивача у своїх правах, а саме: поновлення права власності, і мета правосуддя - забезпечення ефективного поновлення особи в її правах, не буде досягнута. Такий висновок підтверджується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з приписами ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, як вірно зазначили суди, саме власник майна може звернутися із відповідним позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за іншою особою. Тобто, позивач, звертаючись до суду, мав в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України довести наявність в нього права власності на спірне нерухоме майно, тобто іншими словами, довести наявність в нього матеріального суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся.

Згідно з приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за іншою особою - ТОВ "Еліта Дніпра", про що свідчить як відповідний запис в Держреєстрі (рішення про державну реєстрацію № 19920769 від 11.03.2015), так і свідоцтво про право власності, видане ТОВ "Еліта Дніпра" від 11.03.2015, індексний номер: 34761988, що свідчить про те, як правильно вказали суди, що позивач не є власником спірного нерухомого майна. При цьому, як вбачається із позовної вимоги, заявленої позивачем, останній оспорює рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно не за номером №19920769, а за номером №19829998 від 05.03.2015 і за яким право власності на майно було зареєстровано за ТОВ "Адамант" (тобто, за попереднім власником спірного майна, і який (попередній власник) передав це майно до статутного капіталу ТОВ "Еліта Дніпра". Тобто, навіть якщо припустити теоретичну можливість скасування попереднього рішення (не останнього) про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Адамант", проте, за наявності чинного рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Еліта Дніпра", і яке рішення, було прийнято після оскаржуваного позивачем у даній справі, права позивача, на захист яких ним поданий даний позов, не будуть поновлені, адже останній не буде автоматично поновлений в правах власника спірного нерухомого майна. Виходячи з чого, колегія суддів погоджується, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є ефективним, адже не призводить до забезпечення судом ефективного поновлення порушеного права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, зроблені з посиланням на ст.ст. 321, 334 ЦК України, оскільки вони регулюють положення про непорушність права власності; в даному випадку, як вказувалося вище, позивач не є власником спірного нерухомого майна. Відносно доводів касаційної скарги про те, що в судовому порядку визнано виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого, як стверджує позивач, було прийнято оспорюване ним рішення про реєстрацію права власності за ТОВ "Адамант", колегія суддів зазначає, що як встановили суди та вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідний запис був внесений на підставі іпотечного договору. Інші доводи скаржника також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення ними норм матеріального та процесуального права, а відтак, у суду касаційної інстанції не має підстав для скасування оспорюваних у даній справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 923/1230/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: А.М. Демидова

С.В. Владимиренко